79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.09.2025 Справа № 914/202/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Шляхбуд», м. Рівне,
до відповідача: Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,
про: визнання недійсним в частині рішення
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Сигляк І. Я.;
Хід розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “НВП Шляхбуд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення.
Ухвалою від 06.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.
02.09.2025 у судове засідання з'явилась представник відповідача проти позовних вимог заперечила, просила у задоволенні таких відмовити; представник позивача не з'явився.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 02.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в рішенні Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2024 №63/183-р/к, вважаючи їх недоведеними, безпідставними та такими, що не підтверджені належними й допустимими доказами. На думку позивача, використання ІР-адреси НОМЕР_1 як доказу узгоджених дій є необґрунтованим, оскільки ця адреса належить ФОП Крупені А.В. і використовувалась ним у межах консультаційної діяльності. Крім того, позивач наголошує, що наявність господарських відносин з ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» та укладення з ним договорів не свідчать про пов'язаність відповідачів, оскільки такі контракти фактично не виконувалися, а сам постачальник є єдиним у регіоні з відповідними технічними можливостями.
Позивач також заперечує доводи органу АМКУ щодо технічної схожості електронних документів та використання однієї ІР-адреси під час участі у торгах. На думку позивача, використання загальнодоступного програмного забезпечення для створення PDF-документів та схожі технічні характеристики файлів не є належним доказом узгоджених дій. Аналогічно, твердження про спільне використання сканувального обладнання або технічну участь у торгах ґрунтуються на припущеннях і не підкріплені жодними експертними чи технічними висновками.
З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення №63/183-р/к прийняте без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, а наведені у ньому доводи є недостатніми для висновку про вчинення ТОВ «НВП Шляхбуд» порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У зв'язку з цим позивач просить суд визнати недійсними пункти 1 та 3 зазначеного рішення в частині, що стосується визнання ТОВ «НВП Шляхбуд» винним у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Правова позиція відповідача.
Відділення АМК. подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило про те, що: у прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон);
Відповідач, посилаючись на рішення Відділення, зазначає, що наведені у матеріалах справи факти у своїй сукупності свідчать про обізнаність відповідачів щодо участі кожного з них у Торгах на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій. Це підтверджується, зокрема:
наявністю господарських відносин між ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд»; синхронністю їхніх дій та використанням однієї ІР-адреси під час участі у Торгах; використанням однієї ІР-адреси під час здійснення господарської діяльності; пов'язаністю обох підприємств через спільного контрагента; наявністю спільних технічних властивостей завантажених електронних файлів; однаковими особливостями в оформленні документів; технічною участю ТОВ «НВП «Шляхбуд» у Торгах.
Як зазначається у висновках Відділення, сукупність цих фактів не може бути випадковим збігом обставин чи наслідком об'єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) відповідачами своєї поведінки під час підготовки та участі у Торгах, зокрема про обмін інформацією між ними.
Клопотанням від 04.08.2025 відповідач повідомив суд, що рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2024 № 63/183-р/к було оскаржене до Антимонопольного комітету України. За результатами перегляду рішення адміністративної колегії було залишено без змін, що підтверджується рішенням АМКУ від 12.06.2025 № 245-р.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/183-р/к від 14.11.2024 визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Містобуд» («інформація з обмеженим доступом») та товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 41085274), вчинені під час участі у процедурі закупівлі за предметом: «Капітальний ремонт об'єктів НПС «Плещівка» з приведенням їх до належного технічного стану, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Васьковичі, НПС «Плещівка» (код 45233142-6 за ДК 021:2015), ідентифікатор у системі закупівель UA-2018-11-07-000995-b, проведеній АТ «Укртранснафта» («інформація з обмеженим доступом»), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів.
Рішення № 63/183-р/к від 14.11.2024 позивач отримав 28.11.2024, що підтверджується поштовим конвертом та трекінгом з відстеження поштових відправлень.
В зазначеному рішенні Відділення, обґрунтовуючи антиконкурентні узгоджені дії між ТзОВ БМК “Містобуд» та ТзОВ “НВП Шляхбуд», зазначило таке:
- Відповідно до інформації, наданої ТОВ «БМК «Містобуд» (лист від 16.02.2021 №16/02/21, вх. №63-01/648 від 17.02.2021) та ТОВ «НВП «Шляхбуд» (лист від 24.02.2021 №24/02-1, вх. №63-01/795 від 25.02.2021), між зазначеними товариствами у період з червня по вересень 2018 року були укладені декілька договорів субпідряду. Зокрема, за договором №08 від 21.05.2018 ТОВ «НВП «Шляхбуд» виступало Підрядником, а ТОВ «БМК «Містобуд» - Субпідрядником у капітальному ремонті житлового будинку в м. Рівне на суму 87 550,00 грн. За договором №0106 від 01.06.2018 ролі сторін змінилися: «Містобуд» був Підрядником, а «Шляхбуд» - Субпідрядником у виконанні ямкового ремонту на території ПрАТ «Єврошпон-Смига» (514 249,99 грн). Договором №5 від 27.08.2018 передбачався поточний ремонт вул. Крушельницької в м. Рівне (83 732,74 грн), а договором №6 від 14.09.2018 - капітальний ремонт вул. Шевченка в с. Корнин (35 072,40 грн). У всіх випадках матеріали надавав Субпідрядник.
- Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» листами від 14.12.2020 №20.1.0.0.0/7-201208/12422 (вх. №63-01/517к від 22.12.2020) та від 23.02.2022 №20.1.0.0.0/7-220222/14678 (вх. №63-01/145к від 28.03.2022), а також АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом від 15.12.2020 №81-15-9/-9449БТ (вх. №63-01/510к від 21.12.2020), встановлено наявність взаєморозрахунків між ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд» у період з червня по липень 2018 року. Відділення вважає, що наявність договірних відносин між ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд» свідчить про їх обізнаність з діяльністю один одного ще до проведення торгів, що, на думку органу, створювало передумови для обміну інформацією та координації дій під час участі у процедурі закупівлі.
- Відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Рівненській області (лист від 24.09.2020 №6739/9/17-00-12-01-05, вх. №63-01/395кл від 28.09.2020), ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд» у період з червня по грудень 2018 року, який збігається з часом проведення Торгів-1, надсилали податкову звітність з однієї ІР-адреси - НОМЕР_1 . Подання звітності здійснювалося в однакові календарні дні та у близькі проміжки часу, що, на думку Відділення, свідчать про спільне використання ІР-адреси
- За інформацією ДП «Прозорро» (лист від 25.09.2020 №206/01/2394/03, вх. №63-01/2776 від 30.09.2020), для участі у Торгах ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд» користувалися авторизованим електронним майданчиком ТОВ «Е-тендер». Крім того, Колегія АМКУ, посилаючись на лист ТОВ «Е-тендер» від 16.11.2020 №731 (вх. №63-01/3488 від 20.11.2020), зазначає, що обидва учасники в один день та у близький проміжок часу (менше однієї години) здійснювали дії на майданчику з однієї й тієї самої ІР-адреси - НОМЕР_2 .
На думку Відділення, з вказаної ІР-адреси ТОВ «НВП «Шляхбуд» переглядало інформацію про закупівлі, створювало чернетку та подавало тендерну пропозицію, тоді як ТОВ «БМК «Містобуд» переглядало документи з тієї ж адреси.
Водночас, згідно з листом ДП НТЦ «Уарнет» від 22.12.2020 №300 (вх. №63-01/3893 від 24.12.2020), ІР-адреса НОМЕР_2 є динамічною та належить цьому провайдеру. ТОВ «БМК «Містобуд» і ТОВ «НВП «Шляхбуд» не є його абонентами. Відділення вважає, що одночасне використання двома незалежними учасниками однієї ІР-адреси у межах обмеженого проміжку часу виключає випадковість та свідчить про можливу координацію дій.
- Відповідно до листа ТОВ «НВП «Шляхбуд» від 24.02.2021 №24/02-1 (вх. №63-01/795 від 25.02.2021), підприємство, зокрема у період проведення Торгів, замовляло будівельні матеріали та обладнання для поточного ремонту у ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс». За даними Головного управління ДПС у м. Києві (лист від 11.08.2021 №31703/5/26-15-12-07-19, вх. №63-01/666кг від 19.08.2021), у той самий період (липень-грудень 2018 року) господарські відносини з цим же контрагентом мав і ТОВ «БМК «Містобуд». Крім того, згідно з листом ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» від 08.02.2024 №08/02/24-1 (вх. №63-01/313 від 08.02.2024), у липні 2018 року обидва підприємства уклали з цим контрагентом договори в один день: ТОВ «НВП «Шляхбуд» - на надання транспортних послуг, ТОВ «БМК «Містобуд» - на поставку будівельних матеріалів. У вересні 2018 року обидва відповідачі також уклали договори з «Дорсервісом» на постачання асфальтобетонної суміші та її доставку. На думку Відділення, такі паралельні дії зі спільним контрагентом свідчать про обізнаність учасників один з одним ще до участі у Торгах, що могло створити умови для координації їхньої поведінки.
- За результатами аналізу електронних файлів ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд», розміщених у реєстрі пропозицій на сайті електронних закупівель «Prozorro», виявлено, що окремі файли обох відповідачів мають спільні унікальні технічні характеристики.
Зокрема, документи створені за допомогою однакової програми, одного виробника та тієї версії PDF-формату (Canon SC1011, Adobe PSL 1.3e for Canon, версія PDF 1.4 (Acrobat 5.x)). При цьому час створення файлів у обох відповідачів є близьким за датою та годиною.
На думку Відділення, збіг таких унікальних властивостей електронних документів свідчить про єдине джерело їхнього походження, що додатково підтверджує узгодженість дій між ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд» під час участі у Торгах. Згідно з пунктом 2 розділу «Забезпечення тендерної пропозиції» інструкції з підготовки тендерної пропозиції тендерної документації Торгів, затвердженої рішенням тендерного комітету №237ТК/1 від 07.11.2018, замовником вимагалось забезпечення тендерної пропозиції у вигляді електронної банківської гарантії на суму 429 000,00 грн. У документації також прямо зазначалося, що пропозиції, не підтверджені належним забезпеченням, підлягають відхиленню.
Відділення наголошує, що учасник, зацікавлений у перемозі, подає документи з дотриманням вимог замовника, щоб уникнути ризику відхилення. На думку відповідача, Відсутність гарантії у пропозиції ТОВ «НВП «Шляхбуд», у сукупності з фактом завантаження електронних файлів із тотожними технічними характеристиками, свідчить про незацікавленість цього підприємства у результатах аукціону та підтверджує погодженість дій відповідачів, а також технічну участь ТОВ «НВП «Шляхбуд» у Торгах.
Однак, на думку ТОВ « НВП Шляхбуд», висновки Відділення, викладені в Рішенні № 63/183-р/к, є недоведеними, безпідставними та такими, що не підтверджуються в сукупності належними та допустимими доказами.
Позивач зазначає, що ІР-адреса 176.124.231.28, на яку посилається Відділення, є статичною адресою віртуального проксі-сервера, що належить ФОП Крупені А.В. Вказаний сервер використовувався останнім у межах консультаційної діяльності у сфері бухгалтерського програмного забезпечення, зокрема Medoc, 1C, Sonata. Доступ до проксі-сервера, за твердженням позивача, мали різні особи, які отримували консультаційні послуги, у тому числі клієнти Крупені А.В., а не лише відповідачі у справі. З огляду на це, позивач вважає, що використання цієї ІР-адреси не може свідчити про координацію дій між суб'єктами господарювання.
Крім того, позивач звертає увагу, що у процесі надання консультаційних послуг могли залишитися налаштування проксі-сервера у відповідному програмному забезпеченні чи операційній системі клієнтів, що могло призвести до автоматичного подання податкової звітності через вказаний сервер без відома власника проксі-сервера.
Позивач також вказує, що ІР-адреса 212.42.77.157, на яку посилається Відділення, є адресою поштового сервісу ukr.net, яка не може бути використана для входу конкретного користувача до мережі Інтернет. Отже, на думку позивача, ця адреса не є доказом будь-яких узгоджених дій між відповідачами.
Позивач також посилається на відповіді ПрАТ «ВФ Україна» та ДП НТЦ «Уарнет», відповідно до яких інформація щодо закріплення спірних ІР-адрес за ТОВ «НВП Шляхбуд» чи ТОВ «БМК «Містобуд» відсутня. Таким чином, позивач вважає недоведеним факт приналежності ІР-адрес саме зазначеним компаніям.
Щодо укладення ТОВ «НВП Шляхбуд» та ТОВ «БМК «Містобуд» договорів із ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс», позивач вказує, що сам по собі цей факт не може свідчити про пов'язаність зазначених підприємств. За твердженням позивача, господарські відносини з одним і тим самим контрагентом є звичайною та поширеною практикою у підприємницькій діяльності, особливо в умовах обмеженого вибору постачальників. У даному випадку, вибір ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» був обумовлений тим, що це підприємство є одним із небагатьох у регіоні, яке володіє асфальтобетонним заводом, а отже має відповідні виробничі та технічні можливості.
Також позивач наголошує, що укладені договори фактично не були виконані, оскільки постачання асфальтобетонної суміші за ними не здійснювалося. Це, на думку позивача, виключає можливість розглядати наявність таких договорів як доказ вчинення узгоджених антиконкурентних дій між відповідачами.
Щодо доводів відповідача про нібито спільні властивості електронних файлів та ідентичність документів, позивач вважає їх безпідставними. Використання учасниками однакових програм для створення PDF-файлів не може свідчити про узгодженість дій, оскільки такі програми є загальнодоступними та широко застосовуються у діловому обігу.
Подані документи різняться за кількістю та складом файлів, структурою таблиць, інформаційним наповненням і зовнішнім оформленням. Це виключає можливість висновку про їх повну ідентичність.
Крім того, твердження відповідача про спільне використання сканувального обладнання ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджене жодними належними доказами, зокрема висновками експертизи.
Щодо доводів відповідача про технічну участь ТОВ «НВП Шляхбуд» у Торгах, позивач вважає такі твердження необґрунтованими. Вважає, що факт неподання учасником банківської гарантії у складі тендерної пропозиції сам по собі свідчить лише про невідповідність його документів вимогам тендерної документації і може тягнути за собою відхилення пропозиції замовником. Така обставина жодним чином не підтверджує наявності узгоджених антиконкурентних дій між ТОВ «НВП Шляхбуд» та іншим учасником торгів; доводи про «технічну участь» ґрунтуються лише на припущеннях і не підкріплені доказами, які б безпосередньо свідчили про погодженість поведінки учасників. Наявність формальних недоліків у документації чи подання файлів зі схожими технічними властивостями не може розцінюватися як підтвердження змови.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить визнати недійсними пункти 1 та 3 рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2024 №63/183-р/к у справі №63/4-01-15-2024 в частині визнання за ТОВ «НВП Шляхбуд» порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Оцінка суду.
Між учасниками справи виникли правовідносини пов'язані з захистом економічної конкуренції, що регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ін.
Положеннями частини другої статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Як визначено у ст.7 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», розвиток конкуренції, як основного чинника підвищення ефективності економіки є однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері.
Закон України “Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Стаття 5 аналізованого закону визначає принципи здійснення закупівель, до яких належать, зокрема: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Пунктом 1 частини 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії. Відповідно до частини 1, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
За приписами статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з пунктами 1 - 5 частини першої статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:? ?розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;? ?приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.
Згідно зі ст.35 Закону, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
З огляду на вищенаведене, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. При вирішенні відповідних спорів суд не повинен перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити чи спростовувати замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у рішенні органів Антимонопольного комітету України. Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до законів України «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб'єктів господарювання, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24 червня 2021 року №904/5655/20 зазначив, що для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
Суд погоджується з доводами відповідача, що ТОВ «НВП Шляхбуд» та ТОВ «БМК «Містобуд» були обізнані з господарською діяльністю один одного ще до проведення спірних торгів. Як встановлено з листів банківських установ, між зазначеними товариствами у попередні роки здійснювалися взаєморозрахунки за договорами субпідряду. Ця обставина свідчить про сталі ділові відносини між суб'єктами господарювання, що створювало передумови для можливого обміну інформацією під час підготовки до торгів.
Судом також враховано, що ТОВ «НВП Шляхбуд» не надало у складі тендерної пропозиції забезпечення у вигляді електронної банківської гарантії, що було прямо передбачено тендерною документацією та мало наслідком обов'язкове відхилення пропозиції. Така поведінка не відповідає звичайній поведінці учасника, зацікавленого у перемозі. Відповідач обґрунтовано вказав, що дії «НВП Шляхбуд» свідчили про формальну технічну участь у процедурі закупівлі з метою створення видимості конкуренції.
Щодо доводів позивача про відсутність доказів використання спільних ресурсів при поданні податкової звітності, суд зазначає, що надані відповідачем дані ДПС підтверджують використання одних і тих самих ІР-адрес для подання електронної звітності різними учасниками. Пояснення позивача про можливість несанкціонованого доступу сторонніх осіб є лише припущеннями та не підтверджені жодними доказами. Натомість, систематичність використання спільних технічних ресурсів свідчить про погодженість дій відповідачів.
Оцінюючи пояснення позивача про наявність спільних програмних властивостей електронних файлів, суд бере до уваги, що ідентичність технічних параметрів не може бути пояснена виключно випадковими збігами чи використанням однотипного програмного забезпечення. З огляду на комплекс інших встановлених обставин, це свідчить про координацію учасників при підготовці пропозицій.
Аналіз матеріальних ресурсів обох товариств, а також спосіб їхньої поведінки під час проведення торгів, дозволяє дійти висновку, що між ними не існувало реального суперництва. Відтак, погодженість дій ТОВ «НВП Шляхбуд» та ТОВ «БМК «Містобуд» була спрямована на спотворення результатів торгів, що правильно встановлено відповідачем.
З огляду на сукупність наведених обставин, суд визнає правомірним та обґрунтованим висновок Антимонопольного комітету України про вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; в цьому випадку таку змагальність виключають встановлені територіальним відділенням АМК обставини, які свідчать про узгоджену поведінку позивачів, що призвело до спотворення результатів торгів. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 907/284/19.
Вказане спростовує всі аргументи позивача, наведені у позові. При цьому визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності. Тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, аналізують усі вчинені відповідними суб'єктами дії. Антимонопольний комітет, обґрунтовуючи висновок про скоординованість дій, виходив з сукупності встановлених обставин: наявності господарських відносин між ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд»; синхронності їхніх дій і використання однієї ІР-адреси під час участі у торгах; використання тієї ж ІР-адреси в процесі господарської діяльності; пов'язаності обох підприємств через спільного контрагента; спільних технічних характеристик електронних файлів, завантажених до системи закупівель; однакових особливостей в оформленні тендерних документів; а також технічної участі ТОВ «НВП «Шляхбуд» у торгах без подання належного забезпечення пропозиції.
Отже, відповідно до цього, внаслідок такої поведінки суб'єктів господарювання не було створено конкурентного середовища у сфері закупівель та відповідно не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Дане відповідно стало підставою для територіального відділення АМК дійти висновку, про наявність у діях позивача та третьої особи складів правопорушення передбаченого п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції».
Кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
Під час розгляду цієї справи, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з'ясовує і визначає наявність/відсутність,а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість, передбачених ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/ критерії, зокрема в цьому випадку, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільно домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Суд зазначає, що Відділення АМКУ у спірному рішенні обґрунтовано дійшло висновку про наявність ознак узгоджених антиконкурентних дій, вчинених позивачем, з урахуванням таких встановлених обставин: наявності господарських відносин між ТОВ «БМК «Містобуд» та ТОВ «НВП «Шляхбуд»; синхронності їхніх дій і використання однієї ІР-адреси під час участі у торгах; використання тієї ж ІР-адреси у господарській діяльності; пов'язаності обох підприємств через спільного контрагента; наявності спільних технічних характеристик завантажених електронних файлів; однакових особливостей в оформленні тендерної документації; а також технічної участі ТОВ «НВП «Шляхбуд» у торгах без належного підтвердження забезпечення пропозиції.
Крім того, аналізуючи аргументи позивача, суд звертає увагу на те, що рішення органів Антимонопольного комітету України як правило ґрунтується саме на непрямих доказах, адже прямі докази в такого роду справах здобути фактично неможливо. Саме тому закон і надає право цим органам отримати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано. Відтак, аналізуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку, що вони зводяться, в основному, до незгоди з кваліфікацією Антимонопольним комітетом досліджених доказів та встановлених обставин, що не є підставою для скасування рішення №63/183-р/к по справі № 63/4-01-15-2024 від 14.11.2024.
Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку, що такі заявлено не обґрунтовано, оскільки докази на їх підтвердження не спростовують висновків відповідача про вчинення узгоджених дій, так як зводяться лише до спростування кожної із встановлених відповідачем ознак антиконкурентних дій окремо, без надання оцінки таким ознакам у сукупності, відтак, оскільки в ході розгляду справи позивач не довів належними доказами незаконність оскаржуваного рішення, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.
Судові витрати.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.