вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3238/24
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Микитенко О.О. розглянувши справу
За позовом Державного податкового університету, Київська обл., м. Ірпінь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен", м. Київ
про стягнення 1 002 991 грн. 20 коп.
Представники сторін:
позивача - Берестень В.В.;
відповідача - Селянко А.О.
Обставини справи:
Державний податковий університет звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІБК “Смарт Реновейшен» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 002 991,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною ревізією встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2027 № 903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури», а саме: завищення вартості та обсягів виконаних послуг, яке призвело до перевищення загальної вартості на суму 1 894 583 грн.
13.01.2025 відповідачем подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує для відповідача юридичних наслідків у даній справі.
Відповідач зазначає про те, що встановлення факту незаконності отримання суб'єктом господарювання грошових коштів не віднесено до повноважень Держаудитслужби.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).
Також відповідач вважає твердження позивача про наявність в актах контрольного обміру та перерахунку завищення вартості виконаних робіт підписів уповноважених осіб відповідача - безпідставним та надуманим, так як згадані акти не містять ані відбитка печатки відповідача, ані підпису керівника відповідача Дучука Ю.Р., який наділений одноособовим правом здійснювати від імені та в інтересах відповідача юридично значущі дії.
07.02.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому посилається на те, що в результаті проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного податкового університету за період з 01.01.2022 по 31.04.2024 було виявлено порушення вимог частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури». Зокрема, встановлено факт завищення вартості та обсягів виконаних послуг, що призвело до перевищення загальної вартості на суму 1 894 583,62 грн.
Загальна матеріальна шкода для Університету та бюджету - 2 104 152,47 грн., з яких усунено 1 101 161,27 грн., а 1 002 991,20 грн. залишаються невідшкодованими.
Відповідно до проведених перевірок та контрольних обмірів, виконаних за участю представників Північного офісу Державної аудиторської служби, технічного нагляду (в особі Попенка С.О.), представників ТОВ «ІБК «Смарт Реновейшен», а також представників Державного податкового університету, було встановлено факти завищення вартості наданих послуг.
А тому позивач вважає, що акт ревізії може бути підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та звільняє позивача від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими доказами.
Отже, відповідний акт є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження встановлення контролюючим органом факту незаконного завищення відповідачем вартості наданих послуг та є доказом виникнення у відповідача грошового зобов'язання щодо повернення спірної суми коштів.
27.02.2025 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 19.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд в позові відмовити.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.03.2025 по 18.04.2025, з 18.04.2025 по 07.05.2025.
Призначене судове засідання не відбулось у зв'язку з оголошенням 07.05.2025 у місті Києві сигналу "повітряна тривога", тому ухвалою суду від 07.05.2025 розгляд справи було відкладено на 04.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивачем на підставі п. 1.3.6.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року в період з 30.04.2024 по 29.07.2024 проведено ревізію, в ході якої було здійснено зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку університету.
За результатами проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного податкового університету за період з 01.01.2022 по 31.04.2024 було виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 903 ЦК України та п. 5 постанови КМУ від 11.07.2007 № 903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури» з боку відповідача. Зокрема, встановлено факт завищення вартості та обсягів виконаних послуг, що призвело до перевищення загальної вартості на суму 1 894 583,62 грн.
Також було виявлено порушення у включенні до актів витрат на заготівельно-складські операції, які не були у належній спосіб підтверджені, що призвело до додаткового завищення вартості послуг на суму 209 568,85 грн. Отже, загальний обсяг матеріальної шкоди, завданої Університету та державному бюджету, становив 2 104 152,47 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем було усунуто порушення на суму 1 101 161,27 грн., а тому залишається невідшкодована сума в розмірі 1 002 991,20 грн.
Відповідно до проведених перевірок та контрольних обмірів, виконаних за участю представників Північного офісу Державної аудиторської служби, технічного нагляду було встановлено факти завищення вартості наданих послуг.
04.10.2025 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 3389/0-1-23 з офіційним зверненням, у якому просив в найкоротший термін здійснити погашення заборгованості в досудовому порядку.
Листом № 1810-24/1 від 18.10.2024 відповідач відхилив вимогу щодо сплати заборгованості, аргументуючи це тим, що зазначені претензії вважаються необгрунтованими та безпідставними.
У зв'язку з виявленими порушеннями, що спричинили суттєву матеріальну шкоду, позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать основоположним принципам належного виконання договірних зобов'язань, встановлених законодавством України. Закріплені нормами Цивільного кодексу України обов'язки сторін договору передбачають дотримання принципів добросовісності, обґрунтованості та адекватності при розрахунках і виконанні робіт, особливо коли йдеться про бюджетні кошти та фінансування, пов'язане з державними установами.
Крім того, позивач стверджує, що дії відповідача ставлять під загрозу прозорість і відповідальність у використанні державних ресурсів, а також підривають основи фінансової дисципліни, якої повинні дотримуватися всі учасники господарських відносин, пов'язані з державними замовленнями. Розгляд цього питання в судовому порядку є необхідним для забезпечення справедливого захисту інтересів держави та відшкодування заподіяної шкоди.
Неналежне виконання договорів у формі завищення вартості робіт без належного підтвердження витрат призводить до неправомірного використання державних коштів. Це створює загрозу для ефективного функціонування бюджетної установи, ставить під сумнів фінансову дисципліну і дотримання принципів ефективного управління публічними фінансами. Такі дії суперечать статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи влади, а також їхні посадові особи зобов'язані діяти виключно у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
З огляду на викладене, позивач має вагомі підстави звертатися до суду з вимогою про відшкодування надмірно сплачених коштів у сумі 1 002 991,20 грн., оскільки досудові заходи не дали результату, а обґрунтованість претензій підтверджена як результатами ревізії, так і підписами уповноважених представників відповідача в актах обмірів та перерахунків. Дії відповідача порушують законодавство України та норми, спрямовані на ефективне використання державних коштів, що підлягає належному судовому вирішенню на користь Університету.
Однак, суд не може погодитись із доводами позивача, виходячи із наступного:
Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.
Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, слід враховувати, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, вона повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Так, згідно з частиною першою статті і цього Закону, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України» утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №4 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час вкладання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення №43).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінанси щодо контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям, зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних, фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
В свою чергу, за змістом пунктів 1, 7, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктів господарювання, у статному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах, організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550.
Так, відповідно до пункту 2 цього Порядку №550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально-відповідальних осіб.
Таким чином, з системного аналізу положень, вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що встановлення факту незаконності отримання суб'єктом господарювання грошових коштів не віднесено до повноважень Держаудитслужби.
Водночас, акт ревізії Держаудитслужби - це документ про результати провезеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Більш того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти часткове або повністю зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).
В постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 зазначено, що сам по собі акт контролюючого органу, а також виявлені контролюючим органом порушення не вплаивають на умови, укладеного між позивачем та відповідачем договору та не змінюють їх. Виключно договір (пункт договору), а не акт контролюючого органу є підставою для відшкодування відповідачем на користь позивача суми коштів, зазначеної в акті (вимозі) контролюючого органу та яка заявлена до стягнення у справі.
Також у даній постанові вказано про те, що сам позивач визнав завдання йому збитків, не оскаржив такі висновки контролюючого органу, як і їх розміру та підстав відшкодування, тобто не виконав обов"язку, передбаченого певним пунктом договору, який би міг захистити інтереси як самого позивача, так і відповідача, а відповідач при цьому вже при розгляді господарської справи здійснив усі належні дії для спростування таких висновків.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав.
Акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Таким чином, позивач не представив доказів, які б свідчили, що саме він поніс будь-які збитки в розумінні ст. 225 ЦК України. Договір між сторонами виконано, акти виконаних робіт підписані без зауважень, а щодо тверджень позивача, що акт контролюючого органу підписано особою відповідача, то не підтверджено що саме працівник останнього мав на це повноваження.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню, адже позивачем не доведено наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, позивачем не доведено протиправності у діях відповідача, а так само наявності причинного зв'язку між діями відповідача і завданими державі збитками.
Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 04.09.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована