ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/6791/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМБІНАТ «М'ЯСНИЙ РІЗНОВИД»
про стягнення 740 162,00 грн,
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Мещанінов А.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМБІНАТ «М'ЯСНИЙ РІЗНОВИД» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 740 162,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей №57 від 01.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
09.06.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6791/25, визнано справу малозначною та розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
15.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач ніколи не укладав та не підписував жодних договорів зберігання товарно-матеріальних цінностей із позивачем, у тому числі договір надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей №57 від 01.08.2022 та додаткову угоду від 20.12.2022 до вказаного договору. З метою спростування позовних вимог просить витребувати у позивача вказані договори та призначити у справі судову почеркознавчу експертизу підписів на цих договорах, а також призначити судову технічну експертизу документів (печатки).
15.07.2021 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів.
Крім цього, 15.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, з посиланням на те, що договір надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей №57 від 01.08.2022 та додаткова угода від 20.12.2022 до вказаного договору, на які посилається позивач, містять ознаки підробки. З метою спростування позовних вимог вважає необхідним розгляд цієї справи здійснювати з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМБІНАТ «М'ЯСНИЙ РІЗНОВИД» про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи. Розгляд справи № 910/6791/25 постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено справу № 910/6791/25 до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 03.09.2025.
27.08.2025 від позивача надійшла заява про відкликання позовної заяви у справі № 910/6791/25, в якій позивач просить закрити провадження у справі № 910/6791/25 в порядку ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, розглянувши заяву позивача та дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
Також, пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Із змісту заяви позивача про відкликання позовної заяви убачається, що позивач вважає доцільним закрити провадження у справі саме з підстав п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, тобто у зв'язку з відмовою від позову.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Враховуючи те, що відкликання позовної заяви можливе лише до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, тому суд сприймає дану заяву фактично як відмову від позову, яка подана після відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає за можливе у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у даній справі.
Крім того, у судовому засіданні 02.09.2025 відповідачем було заявлено усне клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу на підставі положень ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
В силу приписів частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі закриття провадження у справі.
Так, положенням частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.
У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що і зумовили відповідні витрати відповідача під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Разом із тим, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 в справі №905/121/19, від 13.05.2021 в справі №910/16777/20, від 15.09.2021 в справі №902/136/21, від 18.01.2022 в справі №922/2017/17, від 14.03.2023 в справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Так, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це у судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 в справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 в справі № 922/592/17, від 24.03.2021 в справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 в справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 в справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 в справі № 924/804/20.
При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.
Поряд з цим, відповідачем не було належним чином доведено необґрунтованості дій позивача, письмової заяви з викладеними обставинами, які на думку відповідача доводять необгрунтовані дії позивача, відповідачем суду не надано.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Тобто, положення чинного законодавства свідчать про те, що право будь-якої особи звернутися до суду за захистом своїх прав є беззаперечним. Домовленість сторін в договорі про вирішення спору третейським судом не позбавляє права жодної із сторін подати позов до місцевого суду і отримати судове рішення по суті спору, якщо інша сторона не буде заперечувати проти розгляду справи в цьому суді.
Отже, факт звернення позивача до суду у даному випадку не можна вважати необґрунтованими діями, оскільки право звернення до суду залишається незмінним.
Керуючись ст. 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» від позову.
2. Провадження у справі № 910/6791/25 закрити.
3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМБІНАТ «М'ЯСНИЙ РІЗНОВИД» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 04.09.2025.
Суддя Я.А.Карабань