61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
27.08.2025р. Справа №905/1435/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Полукарова Д.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
'за позовом: Керівника Маріупольської окружної прокуратури м. Маріуполь Донецької області (87501, Донецька область, м. Маріуполь, площа Мічмана Павлова, 10, код ЄДРПОУ 2570700226) в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 39; код ЄДРПОУ 44002033) та Мангушської селищної ради (87400, Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, пр. Миру, буд. 72; код ЄДРПОУ 04340493)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд.6, кв. 67, код ЄДРПОУ 32717463)
про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 6,5975га
Представники сторін:
від позивача 1 : не з'явився
від позивача 2 : не з'явився
прокурор: Кадацька Д.М. (за службовим посвідченням №072726)
від відповідача: не з'явився
В провадженні судді Господарського суду Донецької області Чернової О.В. знаходилась справа №905/1435/20 за позовом Керівника Маріупольської окружної прокуратури, м. Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області, м. Маріуполь Донецької області та Мангушської селищної ради, смт Мангуш Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія», м. Маріуполь Донецької області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 6,5975га.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.01.2021 по справі №905/1435/20 у задоволенні позовних вимог Керівника Маріупольської окружної прокуратури, м. Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області, м. Маріуполь Донецької області та Мангушської селищної ради, смт Мангуш Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія», м. Маріуполь Донецької області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 6,5975га, відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2021 по справі №905/1435/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2025 по справі №905/1435/20 рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності в контексті обов'язків орендаря щодо використання орендованої земельної ділянки відповідно до договору і закону та залишили поза увагою те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди землі у виді повної несплати орендної плати є підставою для його розірвання. Крім того, не надали належної оцінки підставам поданого прокурором позову в інтересах держави в особі відповідних органів, а також доводам і поданим на їх підтвердження доказам того, що орендар майже чотири роки належно та добросовісно не виконував свої обов'язки, визначені договорами оренди, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду від 07.04.2025 справу прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 28.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.08.2025.
Прокурор під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Під час нового розгляду даної справи від прокурора надійшли пояснення по справі, згідно яких рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №200/8393/19-а підтверджується факт систематичної несплати орендної плати відповідачем.
Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився. 12.05.2025 на адресу суду від представника позивача 1 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача 2 в судове засідання не з'явився. 12.05.2025 на адресу суду від представника позивача 2 надійшли пояснення по справі, в яких останній підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача під час розгляду даної справи жодного разу в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення повідомлений належним чином. Так, згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет, місцезнаходження відповідача (Донецька область, м.Маріуполь) є тимчасово окупованою територією.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрований Міністерством юстиції України 23 грудня 2022 року №1668/39004 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що з 24.02.2022 по 04.03.2022 входило до переліку територій активних бойових дій (UA14140000000070889). Відповідно до розділу 2 вказаного вище Переліку територій з м.Маріуполь, Маріупольського району відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (UA14140000000070889) з 21.05.2022 та станом на теперішній час окупація не завершена.
Згідно зі ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відправлення поштової кореспонденції до м. Маріуполь Донецької області тимчасово не здійснюється у зв'язку з тимчасовою окупацією, внаслідок чого повідомлення відповідача про рух та розгляд справи відбувалося шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України та на електронну адресу відповідача, наявну в матеріалах справи.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
09.02.2009 між Першотравневою районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п.1.1 Орендодавець згідно з розпорядженням голови Першотравневої районної державної адміністрації від 05 листопада 2008 року №499 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області за межами населеного пункту, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, для будівництва подальшого функціонування готельного торгівельно-розважального комплексу за актом про передачу та прийом в оренду.
Згідно з п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка площею: 6,5975га.
За приписами п.п.2.1.-2.3. Договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна; земельна ділянка, яка передається в оренду, немає такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.
Відповідно до п.2.4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1423984400:07:000:1028), що зайнята поточним будівництвом становить 778311,76 гривень до введення об'єкту в експлуатацію, 3891558,79 гривень після вводу об'єкту в експлуатацію.
Договір укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років (до дев'ятого лютого п'ятдесят восьмого року) (п.3.1. Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору грошова оцінка земель встановлена рішенням Першотравневої районної ради № 5/21-297 від 24.10.2008 та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразка.
Згідно з п.4.2. Договору орендна плата за землю (платіж) згідно вищезазначених рішень сплачується Орендарем у грошовій формі у розмірі: 10% від грошової оцінки земельної ділянки.
Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітній) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітнього (податкового) місяця.
За приписами п.5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та подальшого функціонування готельного торгівельно-розважального комплексу.
Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди (п. 6.5. Договору).
Пунктами 9.2.1.-9.2.2. Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; своєчасно вносити орендну плату за землю.
Згідно п. 9.2.4 Договору орендар зобов'язаний у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку по закінченню строку оренди в тижневий термін згідно акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 11.4. Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, складеною у письмовій формі; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 11.5.Договору).
За приписами п.п.12.1.-12.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона не доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Відповідно до п.13.2. Договору останній набуває чинності на підставі ст. 18 Закону України “Про оренду землі» після його підписання сторонами та державної реєстрації у Першотравневому райвідділі ДРФ ДП “Центр ДЗК».
Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або проект землеустрою з обстеження меж земельної ділянки у випадках, передбачених законом (п.13.5. Договору).
Договір підписано сторонами без зауважень та застережень, скріплено печатками сторін та зареєстровано у Першотравневому райвідділі ДРФ ДП “Центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040916600003 від 11.03.2009.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Осмостехнологія» звернулось до Першотравневої районної державної адміністрації та Мелекінської сільської ради із заявою б/н від 01.08.2016 з проханням провести комісійну перевірку земельної ділянки, що передана ТОВ “Осмостехнологія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та за результатами перевірки зробити відповідний акт про фактичне невикористання земельної ділянки орендарем з квітня 2014 року у зв'язку з знаходженням на території земельної ділянки фортифікаційних споруд.
У відповідь на вищевказану заяву Мелекінська сільська рада листом №497 від 01.08.2016 повідомила відповідача про те, що не має прав та обов'язків відносно земельної ділянки площею 6,5975га та повідомила про необхідність звернутися до Мангушської РДА.
В подальшому, листами №01/25-1095 від 16.08.2016 та №01/25-1132 від 25.08.2016 Мангушська районна державна адміністрація Донецької області звернулась до Керівника ОТУ “Маріуполь» щодо погодження актів встановлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки, відповідно до договору оренди земельних ділянок , зокрема, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, площею 6,5975га.
23.03.2017 Штаб оперативно-тактичного угрупування “Маріуполь» листом №777/3/4867 у відповідь на звернення представника відповідача повідомив, що зазначена земельна ділянка біля бази відпочинку “Машинобудівельник» з 2014 року по теперішній час використовується у військових цілях у зв'язку з проведенням антитерористичних дій.
В подальшому, листом б/н від 31.03.2017 ТОВ “Осмостехнологія» звернулось до Першотравневої районної державної адміністрації та Мелекінської сільської ради з проханням звільнити орендаря від сплати оренди за період з січня 2014 року по час закінчення проведення антитерористичних дій. Направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи експрес-накладними АТ “Укрпошта».
27.10.2017 ТОВ “Осмостехнологія» звернулось до Мангушської районної державної адміністрації та Мангушської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та повідомило їх про те, що з квітня 2014 року підприємство не може фактично користуватися вказаними земельними ділянками, у зв'язку з тим, що вони зайняті військовослужбовцями та використовуються у військових цілях в межах проведення антитерористичних дій, що підтверджується листом Штабу оперативно-тактичного угрупування “Маріуполь» від 23.03.2017 №777/3/4867. Згідно цього листа використання земельної ділянки у цивільних цілях на даний час є неможливим. Також вказаним листом ТОВ “Осмостехнологія» повідомило про звільнення від зобов'язань по сплаті орендної плати за вищенаведеними договорами оренди земельних ділянок до набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції та звільнення зазначених вище земельних ділянок від військових формувань. У матеріалах справи містяться докази направлення вказаного листа на адреси Мангушської районної державної адміністрації та Мангушської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.
ТОВ “Осмостехнологія» звернулося до Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України з листом б/н від 31.05.2018, у якому зазначило, зокрема, про неможливість використання земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 у цивільних цілях на даний час. ТОВ “Осмостехнологія» просило провести заходи щодо розмінування та звільнення від військового обладнання зазначених земельних ділянок та повідомити про можливість подальшого безпечного використання земельних ділянок.
Листом №313/6/4108 від 15.06.2018 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України повідомила відповідача, що за результатами опрацювання, у межах компетенції та наявної інформації, на території Донецької та Луганської областей з 30.04.2018 розпочато операцію Об'єднаних сил Збройних Сил України із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у зв'язку з чим відповідно до інформації, отриманої зі штабу Об'єднаних сил, використання зазначених земельних ділянок на даний час неможливо.
Згідно з листом №58/106-19 від 26.03.2019 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельна ділянка 1423984400:07:000:1028 знаходиться у межах с.Мелекіне Мангушського району Донецької області.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.01.2020, складеного слідчим СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Борисенко Л.В., за участю двох понятих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельній ділянці за кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 загальною площею 6,5977га зростає очерет, будь-які будови або фундаменти відсутні, будь-які будівельні роботи не проводилися; огляд проводився в денний час доби. До вказаного протоколу додані фотознімки земельної ділянки.
У матеріалах справи міститься рапорт старшого оперуповноваженого СКП Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Венія Федора від 03.01.2020, в ході проведення ОРЗ була отримана інформація, що невстановлена особа незаконно на земельних ділянках кадастрові номери 1423984400070001028, 1423984400070000754, розташованих на території Мелекінської сільської ради, вчинила самовільне будівництво, та без правовстановлюючих документів зайняла вказані ділянки.
Листом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області №1005-4/571 від 14.05.2020 повідомлено, що відповідно до даних реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011, за замовником ТОВ “Осмостехнологія» будь-яка інформація щодо реєстрації документів на початок виконання будівельних робіт та які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта відсутня.
Відповідно до акту виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020, яке проведено комісією у складі: Букіна Д.І. - заступника голови Мелекінської сільської ради з виконавчої роботи; ОСОБА_3 - землевпорядника Мелекінської сільської ради; Алдошиної Т.Г. - спеціаліста юрисконсульта Мелекінської сільської ради, виїхавши на земельну ділянку за адресою: с.Мелекіне Мангушського району Донецької області, навпроти бази відпочинку “Машинобудівник» встановили наступне: ТОВ “Осмостехнологія» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 загальною площею 6,5975га, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (для будівництва та подальшого функціонування готельного торгівельно-розважального комплексу) на підставі договору оренди, укладеного з Першотравневою районною державною адміністрацією (нині Мангушською РДА), який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040916600003 від 11.03.2009. Також встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, огорожа відсутня, фортифікаційні споруди військових відсутні, ділянка є пустирем, на якій зростає очерет. До акту додані фотознімки місцевості.
Вказані в акті виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020 обставини Мелекінська сільська рада підтвердила у листі №495 від 24.11.2020.
Відповідно до наданого прокурором листа №48271/10/05-99-10-01-09 від 11.06.2020 Головного управління ДПС у Донецькій області станом на 09.06.2020 за ТОВ “Осмостехнологія» загальна заборгованість з орендної плати за земельну ділянку складає - 228068,60грн. Борг нарахований за період з 02.03.2017 по 14.02.2020. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з позначкою “орендна плата» ТОВ “Осмостехнологія» подавались за земельні ділянки з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1028 та 1423984400:07:000:0751, а саме: на 2015 рік - 13.02.2015 на загальну суму 51704,61грн; на 2016 рік - 16.02.2016 на загальну суму 74048,85грн; на 2017 рік - 17.02.2017 на загальну суму 78504,21грн; на 2018 рік - 18.02.2018 на загальну суму 78501,75грн (14.02.2020 надана уточнююча податкова декларація на зменшення нарахованої суми (тобто, за 2018 рік нараховано 0,00грн)); на 2019 рік - 04.06.2020 на суму 0,00грн; на 2020 рік - 04.06.2020 на суму 0,00грн. За період з 01.01.2016 по 04.06.2020 згідно даних інтегрованої картки платника податків ТОВ “Осмостехнологія» сплата орендної плати з юридичних осіб відсутня.
ТОВ “Осмостехнологія» до матеріалів справи також надано лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України №370/2/8676 від 14.12.2020, відповідно до якого використання спірної земельної ділянки для будівництва на даний час неможливо, оскільки вона використовується в інтересах Збройних Сил України для забезпечення національної безпеки і оборони в ході проведення операції Об'єднаних сил.
В матеріалах справи міститься лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України №370/2/8862 від 18.12.2020, за змістом якого зазначено, що на сьогоднішній день на території Донецької та Луганської областей продовжується операція Об'єднаних сил Збройних Сил України із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. За наданою інформацією Командування Об'єднаних сил, земельна ділянка, зокрема, площею 6,5977га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028 не входить до переліку очищених/розмінованих ділянок територій Донецької та Луганської областей, які пройшли зовнішній контроль якості розмінування та передані місцевим органам самоврядування. З огляду на що, Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України не вбачає можливості проведення обстеження земельних ділянок, що не пройшли зовнішній контроль якості розмінування.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій листом №02-18099/174-1 від 14.12.2020 на адвокатський запит представника відповідача повідомила, що земельна ділянка (кадастровий номер 1423984400:07:000:1028) використовується у військових цілях; піротехнічні підрозділи ДСНС до виконання робіт щодо очищення (розмінування) від вибухонебезпечних предметів вказаної ділянки не залучались.
Прокурором долучено до матеріалів справи лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України №370/2/3973 від 05.05.2021, за змістом якого за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельних ділянках, зокрема, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, військові підрозділи не розміщені, огорожа відсутня.
Посилаючись на невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням та несплатою орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09.02.2009, прокурор звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 6,5975 га.
Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Також ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд зазначає, що системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Великою палатою наголошено на тому, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Постановою Верховного суду від 06.07.2021 у справі №922/3025/20 визначено, що однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. У пункті 26 вказаної постанови зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі визначений статтями 21, 393 Цивільного кодексу України та пунктом “г» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача. Тому у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, - Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) також вказала, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності та є учасником справи (пункт 51 постанови). 346 IХ. Захист інтересів держави у відносинах, 9.2. Участь прокурора у спорах щодо пов'язаних з орендою землі договору оренди землі у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (пункти 45, 47 постанови).
Крім того, у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77- 83).
Прокурором зібрано докази порушення вимог земельного законодавства та перед зверненням до суду перевірено, що захист законних інтересів держави неналежним чином здійснюють суб'єкти владних повноважень до компетенції яких віднесені відповідні повноваження.
У даній справі №905/1435/20 у якості підстави для представництва інтересів держави в суді прокурор визначає тривале невжиття органом місцевого самоврядування заходів на повернення земельної ділянки територіальної громади, що призводить до нераціонального її використання, а саме невикористання три роки підряд за цільовим призначенням (під забудову), та неотримання орендної плати. На думку прокурора, вказані обставини є виключним випадком для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
На думку суду, про необхідність відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання використання земель державної (комунальної) власності вказаних інтересів свідчать положення ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1 ЗК України, за якими земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також відповідно до положень ЗК України, земельні ділянки державної та комунальної власності можуть використовуватися лише за цільовим призначенням.
Порушення інтересів держави обумовлено тим, що усупереч зазначеним нормам та договору оренди земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням та орендар як власник земельної ділянки не отримує орендну плату за її використання, тобто те, на що розрахував при укладенні вказаного договору.
При цьому, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): “Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави» (п.6.37. Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18, провадження №12-72гс19 від 15.10.2019).
Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
Компетентним суб'єктом владних повноважень у даних відносинах наразі виступає Мангушська селищна рада.
Так, відповідно до п.24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім переліку встановлених земель.
За п.а ч.1 ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.
Відтак, саме Мангушська селищна рада як представник власника (територіальної громади) мала б здійснити захист прав на земельні ділянки. Вказана селищна рада як розпорядник земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурором надані до суду повідомлення про представництво №38/2-6073вих-20 від 21.07.2020 та №38/2-6075вих-20 від 21.07.2020.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у цьому спорі звернення прокурора до суду на захист інтересів держави повністю обґрунтовано та відповідає вимогам Закону України “Про прокуратуру» та господарського процесуального законодавства.
Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням висновків та вказівок викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2025 року у справі №905/1435/20, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Правилами частини 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Згідно зі ст.13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця та орендаря. Зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати, а орендар, у свою чергу, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (статті 31 Закону України «Про оренду землі»).
У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
При цьому, статтею 141 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Водночас, статтею 143 Земельного кодексу визначено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Так, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; та не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.
Як встановлено судом, та як вбачається із матеріалів справи, підставами розірвання договору прокурор зазначає систематичну несплату орендної плати за користування земельною ділянкою та невикористання її для забудови понад 3 роки, а саме для будівництва та подальшого функціонування готельного торгівельно-розважального комплексу, що підтверджується, зокрема, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №200/8393/19-а.
На думку прокурора, несплата орендної плати прямо порушує вимоги умов договору та наносить шкоду територіальній громаді, порушує її законні інтереси, оскільки неотримання належної суми орендної плати порушує економічні інтереси територіальної громади, призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом. У зв'язку зі чим, договір оренди землі від 09.02.2009 року укладений між Першотравневою районною державною адміністрацією (на теперішній час Маріупольською районною державною адміністрацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» підлягає розірванню, а земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:007:000:1028 підлягає поверненню Мангушській селищній раді як розпоряднику земель відповідної територіальної громади.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 та Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/2653/21, підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин, а реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов'язується з моментом виникнення таких обставин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття “систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 01.04.2020 у справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 у справі № 277/526/18, від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23 та інші).
Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Як вже зазначалося, за змістом статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 статті 32 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Відповідно до п. 11.4. Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, складеною у письмовій формі; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Прокурор під час розгляду даної справи обґрунтовував свої вимоги наявністю в діях відповідача порушень умов договору оренди та вимог законодавства щодо сплати орендної плати, заборгованість по якій станом на час звернення до суду із цим позовом становила 228 068, 60 грн. За твердженням прокурора, на підтвердження вказаних обставин ним було надано відповідні докази, що прострочення сплати орендної плати за користування земельною ділянкою мало місце протягом 2016-2020 років. Прокурор наголошував на тому, що наявні у матеріалах справи докази невиконання відповідачем обов'язків, передбачених статтею 25 Закону “Про оренду землі», умов договору оренди землі, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, порушення прав та інтересів територіальної громади, свідчать про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку власнику.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Аналізуючи питання розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
У зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 Цивільного кодексу України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Досліджуючи питання розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові дійшла висновку, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Водночас прокурором окрім систематичної несплати орендної плати було зазначено як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 також невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме невикористання земельної ділянки для забудови більше 3 років поспіль.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Прокурор, із посиланням на положення статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України зазначає, що в спірних правовідносинах має місце порушення умов оспорюваного договору оренди землі саме у зв'язку із недотриманням відповідачем умов договору щодо здійснення забудови земельної ділянки, оскільки останній не розпочав будівництво протягом 3 років.
У відповідності до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Відповідно до частини 2 статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, у яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
Вказані статті передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови (суперфіцій) протягом трьох років підряд, а не підставою для розірвання договору.
Відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.
Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина 1 статті 792 Цивільного кодексу України).
Суд приймає до уваги, що договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди.
Перевагою договору суперфіцію порівняно з договором оренди є можливість відчуження права суперфіцію без отримання згоди власника (частина 2 статті 413 Цивільного кодексу України), проте право суперфіцію земель державної і комунальної власності не може бути відчужене.
У той же час орендні правовідносини земельних ділянок усіх форм власності під забудову характеризуються можливістю передачі предмета оренди у володіння та користування іншій особі (суборенда) виключно за згодою орендодавця (стаття 93 Земельного кодексу України, стаття 8 Закону України «Про оренду землі»). Надання орендарю права суборенди земельної ділянки, тобто правовідносини, за яких орендар переуступає іншій особі предмет оренди, не втрачаючи при цьому правового зв'язку з орендодавцем, є виключною особливістю саме оренди та є неможливим за суперфіцієм.
З тексту укладеного між сторонами договору оренди землі не вбачаються істотні умови, які б характеризували його як договір суперфіцію, у тому числі вид, обсяги та строки будівництва, при цьому як вбачається із матеріалів справи, умов договору оренди землі та про що не заперечується сторонами, відповідач за спірним договором саме орендні платежі і державна реєстрація цього договору була здійснена суме як договору оренди, про що також свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому, судом встановлено, що у договорі оренди землі від 09.02.2009 року наявності у спірних правовідносинах ознак правовідносин суперфіцію не вбачається, що спростовує твердження прокурора викладені у позовній заяві та наданих до суду письмових поясненнях, що спірний договір оренди є договором суперфіцію, а не звичайним договором оренди земельної ділянки.
У зв'язку із чим, за висновком суду, до правовідносин оренди, не повинні застосовуватись правові норми, що регулюють правовідносини суперфіцію.
При цьому, суд приймає до уваги, що у відповідності до статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Тобто, аналогія закону застосовується у випадку наявності прогалин у правовому регулюванні відповідних правовідносин.
Однак, такі прогалини у правовому регулюванні правовідносин оренди відсутні. Питання припинення орендних правовідносин врегульовані, як Земельним кодексом України, так і Законом України "Про оренду землі".
При цьому, суд приймає до уваги, що договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди, тому положення законодавства про суперфіцій не підлягають застосуванню до правовідносин оренди. Зокрема, помилковим є застосування господарськими судами приписів статті 416 Цивільного кодексу Україниу вирішенні спорів про припинення оренди земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №923/474/17.
Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для співвіднесення норм, які регулюють право оренди земельної ділянки, з нормами які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови, як загальних та спеціальних як на тому наполягає прокурор у справі.
Так само, за висновком суду і відсутні підстави для застосування аналогії закону, а саме, застосування у правовідносинах щодо припинення права оренди земельної ділянки норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), так як застосування аналогії закону можливо виключно у випадку відсутності правового регулювання у певних правовідносинах, тоді як у даному випадку таке регулювання законодавцем здійснено.
Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі (подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №200/8393/19-а стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСМОТЕХНОЛОГІЯ» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 194030 (сто дев'яносто чотири тисячі тридцять) гривень 37 копійок.
Як встановлено судом, підставою для звернення Головного управління ДПС у Донецькій області до Донецького окружного адміністративного суду стало те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСМОТЕХНОЛОГІЯ» обліковується податковий борг в сумі 244488,50 грн., який виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначених сум грошових зобов'язань у сумі 194030,37 грн. згідно податкових декларацій з орендної плати з юридичних осіб № 9017930404 від 16.02.2016 року, № 9022656305 від 17.02.2017 року, № 9024285089 від 18.02.2017 року, нарахованих штрафних санкцій у сумі 16834,97 грн. згідно податкового повідомлення рішення № 0009394802 від 29.12.2017 року, нарахованої пені у сумі 33623,16 грн., в тому числі за договором оренди земельної ділянки від 09.02.2009, укладеного між Першотравневою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Осмостехнологія».
Також під час розгляду даної справи судом було встановлено, що виконання обов'язків щодо сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року не є спірним, з огляду на це судом вказано на те, що відповідач з 08.06.2016 року зобов'язаний виконувати податкові зобов'язання зі сплати орендної плати в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищенаведені обставини, за висновком суду, свідчать про те, що порушення зобов'язання з боку орендаря в частині своєчасної сплати орендної плати мали системний характер, що зумовило недосягнення максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Відповідно, задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, хоча був обізнаний про можливі наслідки такого порушення.
Відтак, враховуючи встановлений рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №200/8393/19-а факт систематичної несплати орендної плати відповідачем за користування в тому числі земельної ділянки, що є предметом договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог в частині дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009, укладеного між Першотравневою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія».
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» повернути Мангушській сільській територіальній громаді в особі Мангушської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 площею 6,5975 га, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Згідно п. 9.2.4 Договору орендар зобов'язаний у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку по закінченню строку оренди в тижневий термін згідно акту прийому-передачі.
З аналізу правових норм слідує, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі.
Так, правовим наслідком розірвання договору оренди землі є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку.
Отже, з урахуванням наведеного вище, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача, як розпорядника земельних ділянок, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 площею 6,5975 га підлягають задоволенню.
Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалося, договір оренди земельної ділянки від 09.02.2009 був укладений між Першотравневою (на теперішній час - Мангушською) районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія».
В матеріалах справи наявний лист начальника відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №58/106-19 від 26.03.2019, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 увійшла до меж с. Мелекіне Мангушського району Донецької області. Отже, на час подання позову земельна ділянка фактично передана до комунальної власності територіальної громади.
В подальшому, відповідно до Рішення Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області від 26.11.2020 №8/1-15 вирішено почати процедуру реорганізації Мелекінської сільської ради шляхом приєднання до Мангушської селищної ради, вважати юридичну особу Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області правонаступником всього майна, прав та обов'язків Мелекінської сільської ради.
У листі Маріупольської районної державної адміністрації №663 від 24.06.2021 зазначається, що відповідно до постанови Верховної ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» змінено адміністративно-територіальній устрій України та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Мангушську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до новоствореної Маріупольської районної державної адміністрації, яка є її правонаступником щодо майна, прав та обов'язків.
Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.06.2021 замінено Мелекінську сільську раду (87441, Донецька обл., Мангушський р-н, с. Мелекіне, віл. Гагаріна, 22-А, ЄДРПОУ 04340460) її правонаступником Мангушською селищною радою (87400, Донецька обл., Маріупольський р-н, смт. Мангуш, пр. Миру, 72, ЄДРПОУ 04340493), а також замінено Мангушську районну державну адміністрацію (87400, Донецька обл., смт. Мангуш, пр. Миру, 72, ЄДРПОУ 05420505) її правонаступником Маріупольською районною державною адміністрацією (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 39, ЄДРПОУ 44002033).
Оскільки власником спірної земельної ділянки на теперішній час є саме Мангушська селищна рада, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повернути спірну земельну ділянку вказаному власнику.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019 року, від 05.03.2020 року Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Керівника Маріупольської окружної прокуратури м. Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області та Мангушської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 6,5975га- задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки від 09.02.2009, укладений між Першотравневою районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 05420505) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» (код ЄДРПОУ 32717463), який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040916600003 від 11.03.2009 стосовно земельної ділянки площею 6,5975 га (кадастровий номер 1423984400:007:000:1028).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд.6, кв. 67, код ЄДРПОУ 32717463) повернути Мангушській сільській територіальній громаді в особі Мангушської селищної ради (87400, Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, пр. Миру, буд. 72; код ЄДРПОУ 04340493) земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 площею 6,5975 га.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмостехнологія» (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд.6, кв. 67, код ЄДРПОУ 32717463) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; рахунок UA918201720343180002000016251, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) судовий збір в сумі 13 776,67 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 27.08.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман