03.09.2025 року м. Дніпро Справа № 904/214/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 21.11.2024 р. та додаткове рішення від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором про сервісне обслуговування техніки
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво", м. Дніпро
про стягнення збитків, -
У січні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" і з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог шляхом подання уточненої позовної заяви від 04.09.2024, просило суд стягнути основний борг у розмірі 195 192,76 грн, 3 % річних у розмірі 7 459,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 118,99 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про сервісне обслуговування техніки № 3/102 від 20.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати такого обслуговування.
Своєю чергою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" і просило суд стягнути 195 193,29 грн відшкодування суми ПДВ.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних реєстрація податкових накладних була зупинена: податкова накладна № 1 від 01.12.2020 на суму 394 896,10 грн, у т.ч. ПДВ 65 816,02 грн; податкова накладна № 8 від 30.12.2020 на суму 648 885,52 грн, у т.ч. ПДВ 108 147,59 грн; податкова накладна № 9 від 30.12.2020 на суму 127 378,13 грн, у т.ч. ПДВ 21 229,69 грн. Станом на дату звернення із зустрічним позовом податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, але потребують реєстрації розрахунки коригувань до них у зв'язку з невідповідністю номенклатури послуг, зазначених в них даним первинних документів. 13.09.2023 реєстрація розрахунку коригувань до податкових накладних № 8 та № 9 зупинена, а розрахунок коригувань до податкової накладної № 1 взагалі не подався. Вказане є порушенням норм чинного законодавства України та умов Договору про сервісне обслуговування техніки № 3/102 від 20.08.2018, що призвело до позбавлення позивача за зустрічним позовом права віднесення спірної суми ПДВ у розмірі 195 193,29 грн до податкового кредиту.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. у справі № 904/214/24:
- первісний позов задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" основний борг у розмірі 195 192,76 грн, 3 % річних у розмірі 7 459,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 262,33 грн та 3 238,72 грн судового збору;
- в решті первісного позову відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24:
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено у повному обсязі;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Не погодившись з цими рішеннями господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат", в яких просить:
- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. у справі № 904/214/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" у задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. у справі № 904/214/24 апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- на думку відповідача за первісним позовом, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов невірного висновку, що здійснення відповідачем за первісним позовом часткової оплати є беззаперечним доказом отримання ним рахунків з урахуванням відсутності посилання на них в призначенні платежу;
- звертає увагу, що відповідачем за первісним позовом було зазначено про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат поза межами строку позовної давності, що не було враховано судом першої інстанції. Так, апелянт вказує на те, що позивач за первісним позовом звернувся до суду 16.01.2024 року, у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом вважає, що по вимогам про стягнення за заявлений період з 17.12.2020 року пропущений встановлений законом строк позовної давності;
- щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взяті до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" про те, що порушення відповідачем за зустрічним позовом встановлених чинним законодавством вимог до форми та порядку заповнення податкових накладних є втрата права позивача за зустрічним позовом на податковий кредит.
Як на підставу для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 апелянт, зокрема, посилається на таке:
- вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає розумності їх розміру;
- вказує на те, що судом першої інстанції, при ухваленні додаткового рішення, не взято до уваги фінансовий стан відповідача, а саме те, що підприємство відповідача перебуває в стадії будівництва гірничо-збагачувального комплексу та не здійснює виробництво та реалізацію продукції, відповідно не має доходу.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у відповідності до якого позивач за первісним позовом просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" повністю.
В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач за первісним позовом, зокрема, зазначає наступне:
- стверджує, що специфікаціями був передбачений окремий порядок оплати щодо кожного акту надання послуг, що на думку позивача за первісним позовом спростовує доводи апелянта про те, що здійснення відповідачем за первісним позовом часткової оплати не є беззаперечним доказом отримання ним рахунків;
- вказує на те, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом заявляв про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом вважає правомірним рішення суду першої інстанції в частині незастосування строку позовної давності до правовідносин сторін у цьому спорі;
- щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, відповідач за зустрічним позовом наголошує, що ТОВ "ТД "Оланво" обов'язок щодо складення та направлення на реєстрацію податкових накладних № 1 від 01.12.2020 р., № 8 від 30.12.2020 р. та № 9 від 30.12.2020 р. виконано у повному обсязі, на підтвердження чого посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 р. у справі № 160/4694/22, від 06.09.2022 р. у справі № 160/4693/22, від 06.06.2022 р. у справі № 160/5172/22. Окрім цього, відповідач за зустрічним позовом посилається на долучений ним до матеріалів справи лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області, який підтверджує реєстрацію цих податкових накладних.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. у справі № 904/214/24 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у даній справі у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. у справі № 904/214/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" (далі - ТОВ "ТД "Оланво", Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Мотронівський ГЗК", Замовник) укладено Договір про сервісне обслуговування техніки № 3/102 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування (далі - сервісне обслуговування) обладнання Замовника відповідно до доданого списку техніки (Додаток № 2) та згідно з умовами Договору, з використанням для цього запасних частин, ПММ, охолоджуючих рідин (далі - товар) за цінами, вказаними у погодженому регламенті робіт (Додатки №№ 5, 6, 7) та у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п. 1.2 Договору загальна вартість Договору складає 5 000 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.
Відповідно до пп. 2.2.5 п. 2.2 Договору Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати рахунки Виконавця.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата за сервісне обслуговування обладнання Замовника проводиться за існуючими тарифами Виконавця, наведеними у Додатку № 1 до Договору, на підставі листів обліку робочого часу (Додаток № 4) і актів виконаних робіт.
За умовами пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору у разі, якщо ціни на запасні частини, ПММ, охолоджуючі рідини, зазначені в регламенті робіт (Додатки №№ 5, 6, 7) та Специфікаціях (які є невід'ємними додатками до Договору), виражені в грошовому еквіваленті в іноземній валюті - доларах США або євро, розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України з урахуванням коригування, за курсом на Міжбанківській Біржі України, який визначається як відношення мінімального курсу гривні до долара США або євро на момент закриття торгів дня попереднього оплаті.
Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 Договору оплата за Договором загальної вартості запасних частин, ПММ, охолоджуючих рідин здійснюється на умовах, зазначених у відповідних специфікаціях.
Згідно з пп. 3.1.3 п. 3.1 Договору при зміні курсу в бік збільшення або зменшення менш ніж на 2 % мінімального курсу гривні до долара США або євро на момент закриття торгів дня попереднього оплаті коригування не проводиться.
Відповідно до пп. 3.1.4 п. 3.1 Договору у разі коригування вартості запасних частин, ПММ, охолоджуючих рідин, Замовник і Виконавець використовує інформаційний сайт МИНФИН - https://minfin.com.ua.
За умовами п. 3.4 Договору після закінчення робіт Виконавець надає Замовнику два рази на місяць для узгодження документи (акт виконаних робіт, податкова накладна, рахунок), що підтверджують фактично виконані за поточний місяць роботи по кожному виду техніки.
Згідно з п. 4.1 Договору підставою для оплати за сервісне обслуговування є:
- рахунок на передплату, що оформлюється Виконавцем на підставі заявки Замовника, в разі, якщо запланована вартість робіт перевищує 100 000,00 грн з ПДВ, та між сторонами не досягнуто інших домовленостей;
- рахунок, який оформляється Виконавцем на підставі акту виконаних робіт в разі подальшої оплати.
За умовами п. 4.2 Договору термін оплати рахунку - 10 банківських днів з моменту виставлення, термін оплати може бути змінений за взаємною письмовою згодою сторін.
Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не попередила іншу сторону про намір не продовжувати строк дії Договору він залишається дійсним для сторін протягом наступного одного року.
Згідно з п. 10.2 Договору Виконавець зобов'язаний надати Замовнику по першій події податкову накладну, оформлену відповідно до вимог, встановлених п. 201.1 Податкового кодексу України.
За умовами п. 10.3 Договору оформлена Виконавцем податкова накладна та/або розрахунок коригування повинні бути зареєстровані Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений діючим законодавством України.
Відповідно до п. 10.4 Договору у разі, коли в результаті порушення Виконавцем встановлених чинним законодавством вимог до форми, порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної Замовник втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній, Виконавець зобов'язаний відшкодувати Замовнику пов'язану з таким порушенням - суму ПДВ, протягом 3 робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення Замовника або в інший термін, узгоджений сторонами.
Специфікацією № 1 від 04.09.2018 до Договору сторони узгодили найменування робіт, їх кількість, ціну, вартість.
Так, вартість робіт складає 44 900,00 грн з ПДВ.
Пунктом 2 Специфікації № 1 передбачено, що вартість послуги сформована і розрахована за курсом продажу долара на УМВР станом на 20.08.2018, 1 Долар США = 27,69 грн і буде перерахована на дату виставлення рахунку, акту виконаних робіт за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, на день попередній виставлення рахунку, акту виконаних робіт. Джерелом інформації курсів є сайт http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/.
Згідно з п. 3 Специфікації № 1 від 04.09.2018 умови оплати - 70 % передплата, 30 % протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт. Остаточна вартість послуги розраховується за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, в день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
За умовами п. 4 Специфікації № 1 термін оплати по корегувальним документам протягом 5 календарних днів з дати їх оформлення.
Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 термін виконання робіт: 20 робочих днів від дати внесення передплати.
Специфікацією № 2 від 10.09.2018 до Договору сторони узгодили найменування робіт, їх кількість, ціну, вартість.
Так, вартість робіт складає 32 420,00 грн з ПДВ.
Пунктом 2 Специфікації № 2 передбачено, що вартість послуги сформована і розрахована за курсом продажу долара на УМВР станом на 20.08.2018, 1 Долар США = 27,69 грн і буде перерахована на дату виставлення рахунку, акту виконаних робіт за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, на день попередній виставлення рахунку, акту виконаних робіт. Джерелом інформації курсів є сайт http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/.
Згідно з п. 3 Специфікації № 2 умови оплати - 70 % передплата, 30 % протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт. Остаточна вартість послуги розраховується за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, в день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
За умовами п. 4 Специфікації № 2 термін оплати по корегувальним документам протягом 5 календарних днів з дати їх оформлення.
Відповідно до п. 5 Специфікації № 2 термін виконання робіт: 30 робочих днів від дати внесення передплати.
Специфікацією № 3 від 25.03.2020 до Договору сторони узгодили найменування робіт, їх кількість, ціну, вартість.
Так, вартість робіт складає 598 175,04 грн з ПДВ.
Пунктом 2 Специфікації № 3 передбачено, що вартість послуги сформована і розрахована за курсом продажу долара на УМВР станом на 12.03.2020, 1 Долар США = 26,01 грн і буде перерахована на дату виставлення рахунку, акту виконаних робіт за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, на день попередній виставлення рахунку, акту виконаних робіт. Джерелом інформації курсів є сайт http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/.
Згідно з п. 3 Специфікації № 3 умови оплати - протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт та реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Остаточна вартість послуги розраховується за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, в день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
За умовами п. 4 Специфікації № 3 термін оплати по корегувальним документам протягом 5 календарних днів з дати їх оформлення.
Відповідно до п. 5 Специфікації № 3 термін виконання робіт: 60 календарних днів від дати оформлення специфікації.
Специфікацією № 5 від 26.06.2020 до Договору сторони узгодили найменування запасних частин, їх кількість, ціну, вартість.
Так, вартість складає 120 674,00 грн з ПДВ.
Пунктом 2 Специфікації № 5 передбачено, що вартість запасних частин та робіт сформована і розрахована за курсом продажу долара на УМВР станом на 25.06.2020, 1 Долар США = 26,73 грн і буде перерахована на дату оформлення акту виконаних робіт та виставлення рахунку до акту за курсом продажу долара США, зафіксованого на момент закриття торгів, на день попередній оформленню акту виконаних робіт та виставлення рахунку до акту. Джерелом інформації курсів є сайт http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/.
Згідно з п. 3 Специфікації № 5 умови оплати - за фактом підписання акту виконаних робіт.
За умовами п. 4 Специфікації № 5 термін виконання робіт: 20 робочих днів від дати специфікації.
На виконання умов Договору ТОВ "ТД "Оланво" здійснило сервісне обслуговування техніки ТОВ "Мотронівський ГЗК" на загальну суму 1 528 584,73 грн, що підтверджується актами надання послуг:
- № 1559 від 01.12.2020 на суму 752 321,11 грн;
- № 1573 від 30.12.2020 на суму 648 885,52 грн;
- № 1576 від 30.12.2020 на суму 127 378,10 грн,
які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, а також виставив відповідні рахунки на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Мотронівський ГЗК" здійснило оплату на загальну суму 1 142 844,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 49023 від 09.12.2020 на суму 166 878,11 грн;
- № 49190 від 16.12.2020 на суму 200 000,00 грн;
- № 49232 від 18.12.2020 на суму 129 080,04 грн;
- № 50138 від 02.02.2021 на суму 100 000,00 грн (спец. № 3);
- № 50139 від 02.02.2021 на суму 106 148,42 грн (спец. № 5);
- № 50164 від 03.02.2021 на суму 100 000,00 грн (спец. № 3);
- № 50455 від 11.02.2021 на суму 340 737,93 грн (спец. № 3).
При цьому, ТОВ "ТД "Оланво" зазначає, що до 01.12.2020 переплата становила 190 547,47 грн.
Щодо прострочення ТОВ "Мотронівський ГЗК" оплати за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020.
ТОВ "ТД "Оланво" виставлено рахунок на оплату № 1430 від 01.12.2020 на суму 752 321,11 грн до акту надання послуг № 1559 від 01.12.2020.
Враховуючи п. 4.2 Договору, кінцевим строком оплати за цим актом є 15.12.2020.
Сума до сплати за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020 становила 752 321,11 грн.
Враховуючи переплату ТОВ "Мотронівський ГЗК", яка виникла до 01.12.2020, у розмірі 190 547,47 грн, останнє повинно було сплатити суму у розмірі 561 773,64 грн.
ТОВ "Мотронівський ГЗК" згідно з платіжними дорученнями № 49023 від 09.12.2020, № 49190 від 16.12.2020, № 49232 від 18.12.2020 сплатило 495 958,15 грн.
Отже, заборгованість за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020 складає 65 815,49 грн.
Крім того, за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за цим актом складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 1 від 01.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 03.04.2023.
Щодо прострочення ТОВ "Мотронівський ГЗК" оплати за актом надання послуг № 1573 від 30.12.2020.
ТОВ "ТД "Оланво" виставлено рахунок на оплату № 1449 від 30.12.2020 на суму 648 885,52 грн до акту надання послуг № 1573 від 30.12.2020.
Крім того, між сторонами підписано Специфікацію № 3 від 25.03.2020 до Договору.
До того ж, за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за цим актом складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 8 від 30.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 28.03.2023.
Враховуючи п. 3 Специфікації № 3, кінцевим строком оплати за цим актом є 07.04.2023.
ТОВ "Мотронівський ГЗК" згідно з платіжними дорученнями № 50138 від 02.02.2021, № 50164 від 03.02.2021, № 50455 від 11.02.2021 сплатило 540 737,93 грн.
Отже, заборгованість за актом надання послуг № 1573 від 30.12.2020 складає 108 147,59 грн.
Щодо прострочення ТОВ "Мотронівський ГЗК" оплати за актом надання послуг № 1576 від 30.12.2020.
ТОВ "ТД "Оланво" виставлено рахунок на оплату № 1451 від 30.12.2020 на суму 127 378,10 грн до акту надання послуг № 1576 від 30.12.2020.
Крім того, між сторонами підписано Специфікацію № 5 від 26.06.2020 до Договору.
Враховуючи п. 3 Специфікації № 5, кінцевим строком оплати за цим актом є 30.12.2020.
ТОВ "Мотронівський ГЗК" згідно з платіжним дорученням № 50139 від 02.02.2021 сплатило 106 148,42 грн.
Отже, заборгованість за актом надання послуг № 1576 від 30.12.2020 складає 21 229,68 грн.
Крім того, за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за цим актом складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 9 від 30.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 07.04.2023.
Враховуючи викладене, заборгованість ТОВ "Мотронівський ГЗК" складає 195 192,76 грн.
09.11.2023 ТОВ "ТД "Оланво" надіслало ТОВ "Мотронівський ГЗК" претензію-вимогу за № 06/11 від 06.11.2023 про сплату заборгованості. Вказану претензію ТОВ "Мотронівський ГЗК" отримало 23.11.2023, однак відповіді не надало, вимогу не виконало.
У зв'язку з цим ТОВ "ТД "Оланво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Мотронівський ГЗК" і, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог шляхом подання уточненої позовної заяви від 04.09.2024, просило суд стягнути основний борг у розмірі 195 192,76 грн, 3 % річних у розмірі 7 459,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 118,99 грн та судові витрати.
У свою чергу, ТОВ "Мотронівський ГЗК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ "ТД "Оланво" і просить суд стягнути 195 193,29 грн відшкодування суми ПДВ.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення сума боргу за Договором про сервісне обслуговування техніки № 3/102 від 20.08.2018 підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, а отже є обґрунтованою.
Водночас, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Мотронівський ГЗК" не доведено наявність протиправної поведінки у діях ТОВ "ТД "Оланво", причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ "ТД "Оланво" та заявленою ТОВ "Мотронівський ГЗК" до стягнення сумою збитків, відсутність вини ТОВ "ТД "Оланво" і факт завдання ним збитків.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З укладеного між сторонами правочину вбачається, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо прострочення ТОВ "Мотронівський ГЗК" оплати за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020.
ТОВ "ТД "Оланво" виставлено рахунок на оплату № 1430 від 01.12.2020 на суму 752 321,11 грн до акту надання послуг № 1559 від 01.12.2020.
Враховуючи п. 4.2 Договору, кінцевим строком оплати за цим актом є 15.12.2020.
Сума до сплати за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020 становила 752 321,11 грн. Враховуючи переплату ТОВ "Мотронівський ГЗК", яка виникла до 01.12.2020, у розмірі 190 547,47 грн, останнє повинно було сплатити суму у розмірі 561 773,64 грн.
ТОВ "Мотронівський ГЗК" згідно з платіжними дорученнями № 49023 від 09.12.2020, № 49190 від 16.12.2020, № 49232 від 18.12.2020 сплатило 495 958,15 грн.
Отже, заборгованість за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020 складає 65 815,49 грн.
Крім того, за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за цим актом складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 1 від 01.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 03.04.2023.
Щодо прострочення ТОВ "Мотронівський ГЗК" оплати за актом надання послуг № 1573 від 30.12.2020.
ТОВ "ТД "Оланво" виставлено рахунок на оплату № 1449 від 30.12.2020 на суму 648 885,52 грн до акту надання послуг № 1573 від 30.12.2020.
Крім того, між сторонами підписано Специфікацію № 3 від 25.03.2020 до Договору.
До того ж, за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за цим актом складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 8 від 30.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 28.03.2023.
Враховуючи п. 3 Специфікації № 3, кінцевим строком оплати за цим актом є 07.04.2023.
ТОВ "Мотронівський ГЗК" згідно з платіжними дорученнями № 50138 від 02.02.2021, № 50164 від 03.02.2021, № 50455 від 11.02.2021 сплатило 540 737,93 грн.
Отже, заборгованість за актом надання послуг № 1573 від 30.12.2020 складає 108 147,59 грн.
Щодо прострочення ТОВ "Мотронівський ГЗК" оплати за актом надання послуг № 1576 від 30.12.2020.
ТОВ "ТД "Оланво" виставлено рахунок на оплату № 1451 від 30.12.2020 на суму 127 378,10 грн до акту надання послуг № 1576 від 30.12.2020.
Крім того, між сторонами підписано Специфікацію № 5 від 26.06.2020 до Договору.
Враховуючи п. 3 Специфікації № 5, кінцевим строком оплати за цим актом є 30.12.2020.
ТОВ "Мотронівський ГЗК" згідно з платіжним дорученням № 50139 від 02.02.2021 сплатило 106 148,42 грн.
Отже, заборгованість за актом надання послуг № 1576 від 30.12.2020 складає 21 229,68 грн.
Крім того, за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за цим актом складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 9 від 30.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 07.04.2023.
Враховуючи викладене, заборгованість ТОВ "Мотронівський ГЗК" складає 195 192,76 грн.
Судова колегія відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Мотронівський ГЗК" щодо неотримання рахунків на оплату, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом здійснював часткову оплату за актами надання послуг № 1559 від 01.12.2020, № 1573 від 30.12.2020, № 1576 від 30.12.2020, що є доказом отримання ним рахунків.
До того ж, місцевим господарським судом слушно зауважено, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє ТОВ "Мотронівський ГЗК" від обов'язку оплатити сервісне обслуговування техніки.
Крім цього, судова колегія звертає увагу, що специфікаціями до договору сторони узгоджували окремий порядок оплати виконаних робіт, яким не передбачалося здійснення оплати після одержання рахунку.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що первісна позовна вимога щодо стягнення з ТОВ "Мотронівський ГЗК" основного боргу у розмірі 195 192,76 грн підлягає задоволенню.
Окрім суми основного боргу, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом сум 3 % річних та інфляційних втрат.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ТОВ "ТД "Оланво" просило суд стягнути з ТОВ "Мотронівський ГЗК" 3 % річних за загальний період з 17.12.2020 по 04.09.2024 у розмірі 7 459,30 грн та інфляційні втрати за загальний період з 18.12.2020 по 04.09.2024 у розмірі 20 118,99 грн, а саме:
- за актом № 1559 від 01.12.2020 - 3 % річних за період з 17.12.2020 по 01.02.2021 у розмірі 264,61 грн, інфляційні втрати за період з 18.12.2020 по 01.02.2021 у розмірі 855,60 грн;
- за актом № 1573 від 30.12.2020 - 3 % річних за період з 10.04.2023 по 04.09.2024 у розмірі 4 562,84 грн, інфляційні втрати за період з 10.04.2023 по 04.09.2023 у розмірі 6 856,66 грн;
- за актом № 1576 від 30.12.2020 - 3 % річних за період з 31.12.2020 по 04.09.2024 у розмірі 2 631,85 грн, інфляційні втрати за період з 31.12.2020 по 04.09.2024 у розмірі 12 406,73 грн (з 31.12.2020 по 01.02.2021 у розмірі 1 655,92 грн, з 02.02.2021 по 04.09.2024 у розмірі 10 750,81 грн).
Суд першої інстанції, перевіривши наданий ТОВ "ТД "Оланво" розрахунок 3 % річних, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено правильно, у зв'язку з чим 3 % річних у розмірі 7 459,30 грн підлягають стягненню з ТОВ "Мотронівський ГЗК", з чим погоджується і судова колегія.
Перевіривши наданий ТОВ "ТД "Оланво" розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено невірно в частині нарахування інфляційних втрат:
- за актом № 1573 від 30.12.2020 за період з 10.04.2023 по 04.09.2023, оскільки за цей період сукупний індекс інфляції був меншим за одиницю, тобто інфляція відсутня;
- за актом № 1576 від 30.12.2020 за період з 02.02.2021 по 04.09.2024, оскільки інфляційні втрати за цей період складають 10 942,70 грн. Водночас, вказана сума інфляційних втрат є більшою ніж сума, яку просить ТОВ "ТД "Оланво" стягнути з ТОВ "Мотронівський ГЗК", у зв'язку з чим суд доходить висновку про стягнення інфляційних втрат за період з 02.02.2021 по 04.09.2024 в межах суми, заявленої ТОВ "ТД "Оланво", а саме 10 750,81 грн.
Отже, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що інфляційні втрати за загальний період з 18.12.2020 по 04.09.2024 у загальному розмірі 13 262,33 грн підлягають стягненню з ТОВ "Мотронівський ГЗК".
Щодо доводів апелянта про незастосування судом першої інстанції заявлених відповідачем за первісним позовом наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судова колегія зазначає таке.
Як вже було зазначено вище, згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Як зазначалося раніше, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" у січні 2024 року.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Зазначена вище правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТД "Оланво" просило суд стягнути з ТОВ "Мотронівський ГЗК" 3 % річних за загальний період з 17.12.2020 по 04.09.2024 та інфляційні втрати за загальний період з 18.12.2020 по 04.09.2024.
Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за визначений позивачем за первісним позовом період, є обґрунтованим. Натомість, доводи апелянта про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з ТОВ "Мотронівський ГЗК" основного боргу у розмірі 195 192,76 грн, 3 % річних у розмірі 7 459,30 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 262,33 грн.
Щодо доводів апелянта в частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову судова колегія зазначає таке.
Так, під час розгляду судом першої інстанції цієї справи, ТОВ "Мотронівський ГЗК" подало зустрічну позовну заяву, згідно з якою просило суд стягнути з ТОВ "ТД "Оланво" 195 193,29 грн відшкодування суми ПДВ.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних реєстрація податкових накладних була зупинена: податкова накладна № 1 від 01.12.2020 на суму 394 896,10 грн, у т.ч. ПДВ 65 816,02 грн; податкова накладна № 8 від 30.12.2020 на суму 648 885,52 грн, у т.ч. ПДВ 108 147,59 грн; податкова накладна № 9 від 30.12.2020 на суму 127 378,13 грн, у т.ч. ПДВ 21 229,69 грн. Станом на 20.02.2024 податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, але потребують реєстрації розрахунки коригувань до них у зв'язку з невідповідністю номенклатури послуг, зазначених в них даним первинних документів. 13.09.2023 реєстрація розрахунку коригувань до податкових накладних № 8 та № 9 зупинена, а розрахунок коригувань до податкової накладної № 1 взагалі не подався. Вказане є порушенням норм чинного законодавства України та умов Договору про сервісне обслуговування техніки № 3/102 від 20.08.2018, що призвело до позбавлення Позивача за зустрічним позовом права віднесення спірної суми ПДВ у розмірі 195 193,29 грн до податкового кредиту.
Чинне законодавство передбачає, що реєстрацію податкових накладних у ЄРПН здійснює платник податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За приписами абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН замовником робіт. Тому обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на ТОВ "ТД "Оланво", як виконавця сервісного обслуговування техніки, в розумінні ст. 201 Податкового кодексу України.
За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів / послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені покупцем до складу податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Як вказувалось вище, згідно з п. 10.2 Договору Виконавець зобов'язаний надати Замовнику по першій події податкову накладну, оформлену відповідно до вимог, встановлених п. 201.1 Податкового кодексу України.
За умовами п. 10.3 Договору оформлена Виконавцем податкова накладна та/або розрахунок коригування повинні бути зареєстровані Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений діючим законодавством України.
Відповідно до п. 10.4 Договору у разі, коли в результаті порушення Виконавцем встановлених чинним законодавством вимог до форми, порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної Замовник втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній, Виконавець зобов'язаний відшкодувати Замовнику пов'язану з таким порушенням - суму ПДВ, протягом 3 робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення Замовника або в інший термін, узгоджений сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом:
- за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за актом надання послуг № 1559 від 01.12.2020 складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 1 від 01.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 03.04.2023;
- за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за актом надання послуг № 1573 від 30.12.2020 складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 8 від 30.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 28.03.2023.
- за фактом виконання робіт ТОВ "ТД "Оланво" за актом надання послуг № 1576 від 30.12.2020 складена та направлена на реєстрацію податкова накладна № 9 від 30.12.2020, яка відповідно до квитанції зареєстрована за рішенням суду 07.04.2023.
Вказане також підтверджується відповіддю Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за № 49499/6/04-36-04-03-08 від 11.07.2024 (т. 2, а.с. 7, 8).
При цьому, пункт 10.4 Договору, на який посилається ТОВ "Мотронівський ГЗК" як на підставу для стягнення з ТОВ "ТД "Оланво" 195 193,29 грн відшкодування суми ПДВ, стосується саме порушення Виконавцем встановлених чинним законодавством вимог до форми, порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної, а не реєстрації розрахунку коригування.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Мотронівський ГЗК" не доведено наявність протиправної поведінки у діях ТОВ "ТД "Оланво", причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ "ТД "Оланво" та заявленою ТОВ "Мотронівський ГЗК" до стягнення сумою збитків, вину ТОВ "ТД "Оланво" і факт завдання ним збитків.
З огляду на викладене, судова колегія констатує, що доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія також дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" основний борг у розмірі 195 192,76 грн, 3 % річних у розмірі 7 459,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 262,33 грн та 3 238,72 грн судового збору; в решті первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.
25.11.2024 р. від Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2024 Позивач (Відповідач за зустрічним позовом) в уточненій позовній заяві заявив, що попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести, складаються, зокрема з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Документи щодо підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду додатково.
25.11.2024 від Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач (Відповідач за зустрічним позовом) подав до заяви про ухвалення додаткового рішення:
- Договір про надання правових (юридичних) послуг № 28/03/24 від 28.03.2024;
- Замовлення № 1 на надання правових (юридичних) послуг від 11.04.2024 на суму 20 000,00 грн;
- рахунок на оплату № 1104/2024 від 11.04.2024 на суму 20 000,00 грн;
- акт здачі-прийняття наданих послуг № 21062024/1/Акт від 21.06.2024 на суму 20 000,00 грн;
- ордер серія АР № 1169579 від 29.03.2024;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 003060 від 20.07.2023.
Зазначені вище докази подані Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом) в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Так, 28.03.2024 між Адвокатом Потаповою О.О. (далі - Виконавець) та Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом) (далі - Замовник, Клієнт) укладено Договір про надання правових (юридичних) послуг № 28/03/24 (далі - Договір № 28/03/24).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 28/03/24 Виконавець приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги Виконавцем на умовах та у строки, що передбачено умовами Договору.
За умовами п. 1.2 Договору № 28/03/24 конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджується сторонами у спільно підписаних Замовленнях до Договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 3.1 Договору № 28/03/24 здача-приймання наданих правових (юридичних) послуг за Договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 Договору № 28/03/24 вартість правових послуг, що надаються на умовах Договору, визначаються сторонами у Замовленні відповідно до п. 1.2 Договору.
За умовами п. 4.2 Договору № 28/03/24 оплата правових послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті - гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписаних сторонами Замовленнях, та відповідно до виставленого Виконавцем рахунку.
Згідно з п. 8.1 Договору № 28/03/24 цей Договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 включно.
У Замовленні № 1 на надання правових (юридичних) послуг від 11.04.2024 сторони узгодили:
1. Склад і обсяг правових (юридичних) послуг: Найменування та перелік правових послуг, що надаються Замовнику:
1.1 Судове врегулювання спору між Замовником та ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (Боржник) щодо стягнення суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат за Договором про сервісне обслуговування техніки № 3/102 від 20.08.2018;
1.2 Правовий аналіз документів. Підготовка проекту позовної заяви. Підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву. Супроводження розгляду первісної позовної заяви у суді першої інстанції.
2. Вартість правових (юридичних) послуг: Вартість правових послуг, що надаються Замовнику, складає:
2.1 Загальна вартість послуг, вказаних у п. 1.1 Замовлення № 1, є фіксованою та складає:
2.2 Вартість послуг, визначених у п. 1.1 цього Замовлення, включає:
- Правовий аналіз документів;
- Підготовка проекту позовної заяви та подання її до суду;
- Супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції зі складанням будь-яких необхідних процесуальних документів (клопотання, пояснення), передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості;
- Підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву, подання її суду;
- Складання будь-яких необхідних процесуальних документів (клопотання, пояснення) щодо зустрічного позову, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості;
- Участь у судових засіданнях без обмеження їх кількості;
- отримання наказів та рішення з відміткою про НЗС.
2.3 Загальна вартість послуг, вказаних у п.п. 2.1 - 2.2 Замовлення № 1, сплачується Замовником у безготівковій формі на рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів після набрання законної сили рішенням суду.
2.4 Акт здачі-прийняття наданих послуг сторони складають після подання всіх заяв по суті справи протягом 30 календарних днів.
Адвокатом виставлено рахунок на оплату № 1104/2024 від 11.04.2024 на суму 20 000,00 грн.
21.06.2024 між Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом) та Адвокатом підписано акт здачі-прийняття наданих послуг № 21062024/1/Акт, в якому вказано, що Виконавцем виконані роботи (надані такі послуги): надання правової допомоги згідно п.п. 1.1 - 1.2 Замовлення № 1 від 11.04.2024 до Договору № 28/03/24 від 28.03.2024 на суму 20 000,00 грн.
На час розгляду судом першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення доказів оплати Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом) послуг, наданих йому Адвокатом, не надано.
Однак, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При цьому, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Необхідно зауважити, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності й недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Отже, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що витрати Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, їх розмір не є завищеним.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) витрат Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Водночас судова колегія констатує, що скаржником в апеляційній скарзі не надано обґрунтованих доводів щодо незаконності додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 та не наведено достатніх підстав для його скасування.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані рішення відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення від 21.11.2024 р. та додаткового рішення від 04.12.2024 р. Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 368,02 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. та додаткове рішення від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 р. у справі № 904/214/24 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024 р. у справі № 904/214/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд