ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 вересня 2025 року Справа № 918/1249/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Верещук А.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача : Мороченця Я.І., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК №1156013 від 07.01.2025
прокурора: Марщівської О.П., посвідчення № 071607 від 01.03.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 29.04.25р. суддею Бережнюк В.В. о 13:47 у м.Рівному, повний текст складено 05.05.25р. у справі № 918/1249/24
за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Савсюка Олександра Васильовича
про усунення перешкод у користуванні протирадіаційним укриттям площею 143 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності та його повернення
Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Савсюка Олександра Васильовича, у якому просить суд:
- усунути перешкоди у здійсненні власником - державою в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів права користування та розпорядження державним майном шляхом: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності фізичної особи-підприємця Савсюка Олександра Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м., за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1117055256208, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64377 державної форми власності; зобов'язання фізичної особи-підприємця Савсюка Олександра Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути протирадіаційне укриття №64377 площею 143 кв.м., що розташоване за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, державі в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ФОП Савсюк О.В. з 29.05.2020 є власником нерухомого майна - адміністративного приміщення, яке розташоване за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Володимирець, вул. Соборна, 2. 29.05.2020 за фізичною особою-підприємцем Савсюком Олександром Васильовичем зареєстровано право приватної власності на вказане нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м. Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок адміністративне приміщення №2 по вул. Соборна від 19.06.2005, розробленого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, будівля складається з підвалу (Пд-І), першого та другого поверхів, загальна площа по підвалу становить 170,3 кв.м., по першому поверсі 147 кв.м., по другому поверсі 150,1 кв.м., всього по будівлі 467,4 кв.м. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку №2 згідно технічного паспорту, підвал складається з кабінетів, коридорів, 2 входів в підвал, загальна площе по підвалу за виключенням кімнати 1-6 становить 143,1 кв.м.
Як вказує прокурор, за адресою: вул. Соборна, 2, смт. Володимирець знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64377). У якості доказів наявності у вказаному адміністративному приміщенні захисної споруди (протирадіаційне укриття) прокурор посилається на паспорт сховища та облікову картку на протирадіаційне укриття № 64377, відповідно до якої, останнє перебуває у віданні Володимирецького районного агропромислового об'єднання Держагропрому УРСР, технічний опис вбудованого типу, прийнято в експлуатацію 1989 року, площею 143 кв.м., об'ємом 287,5 куб.м., один вхід, один аварійний вихід. Площа вказаної захисної споруди включена до загальної площі будівлі "Адміністративне приміщення" по вул. Соборна, 2 у смт Володимирець, право приватної власності на яку зареєстровано за ФОП Савсюком О.В.
Прокурор вбачає правові підстави для усунення перешкод власнику в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64377 загальною площею 143 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП Савсюка О.В. на адміністративне приміщення по вул. Соборна, 2 в смт.Володимирець та повернення протирадіаційного укриття.
Тому звернувся з даним позовом до господарського суду та просить його задоволити.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 відмовлено у задоволенні позову Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до відповідача Фізичної особи-підприємця Савсюка Олександра Васильовича про усунення перешкод у користуванні протирадіаційним укриттям площею 143 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності та його повернення.
В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст.ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999, постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19, № 927/246/18 від 06.02.2019, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 , постанову Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", п. п.1,2 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1072-р "Про віднесення нерухомого майна до сфери управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів", Наказ Держпродспоживслужби від 11.01.2017 № 12 "Про прийняття нерухомого майна до сфери управління Держпродспоживслужби", прийшов до висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, суд з посиланням на ст.41 Конституції України, ст. ст. 178, 179, 184, 321, 326 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №917/1598/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, докази наявні у справі, вказав, що прокурор у межах цього позову не довів своїх позовних вимог.
Не погодившись із винесеним рішенням, Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 у справі № 918/1249/24, яким відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до фізичної особи-підприємця Савсюка О.В. про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64377 загальною площею 143 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення майна, - скасувати та ухвалити нове, яким позов прокурора задоволити у повному обсязі.
Зазначає, що за результатами електронного аукціону, 19.05.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ФОП Савсюком О.В. укладено договір купівлі-продажу № 232 об'єкта малої приватизації окреме майно - адміністративне приміщення загальною площею 467,4 кв.м., за адресою: смт Володимирець, вул. Соборна, 2.
Вказує, що згідно інформації Вараської районної військової адміністрації, по вул. Соборній, 2 в смт. Володимирець знаходиться захисна споруда - протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64377. Форма власності - приватна.
Протягом 2023 року комісією за участю працівників ГУ ДСНС України в Рівненській області двічі проводилась оцінка стану готовності вказаної захисної споруди цивільного захисту, про що було складено акти від 03.06.2023 та 01.12.2023.
Крім того, про наявність у вказаному адміністративному приміщенні захисної споруди свідчать паспорт та облікова картка на протирадіаційне укриття № 64377, відповідно до якої, останнє належить, мовою оригіналу: «Владимирецкому РАПО, год сдачи в експлуатацию - 1989, общая площадь - 143 кв.м., количество входов - 1, выходов - 1».
Таким чином, площа вказаної захисної споруди включена до загальної площі проданої будівлі, а саме - адміністративного приміщення по вул. Соборна, 2 у смт Володимирець, право приватної власності на яку зареєстровано за відповідачем - ФОП Савсюком О.В.
Разом з тим, відповідно до ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України ділі - КЦЗ України), захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції; що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому погіршення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (п. 230 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).
Відтак, вбачаються правові підстави для усунення перешкод власнику - державі в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64377 загальною площею 143 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП Савсюка О.В. на адміністративне приміщення по вул. Соборна, 2 в смт Володимирець та повернення протирадіаційного укриття.
З посиланням на ст.ст. 17, 19 КЦЗ України, зазначає, що ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС, а не за наслідками виготовлення технічного паспорту на таку споруду, як виснував суд першої інстанції в рішенні від 29.04.2025 у даній справі.
Аналогічні положення щодо обліку захисних споруд цивільного захисту визначено і в п.1 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України № 579 від 09.07.2018.
При цьому, зазначає, що копія облікової картки протирадіаційного укриття № 64377, що знаходиться в матеріалах справи, містить наступні записи щодо його технічних характеристик: «общая площадь - 143 кв.м., количество входов - 1, выходов - 1, тип - встроенное, вместимость - 60 чел., адрес - пгт Владимирец, ул. Ленина, 2» (мовою оригіналу).
Відповідно до записів облікової картки, вказана захисна споруда цивільного захисту належить Володимирецькому районному агропромисловому об'єднанню Держагропрому УРСР, тобто державі.
Звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради народних депутатів Рівненської області №131 від 13.08.1996 вулицю «Леніна» в смт Володимирець перейменовано на вулицю «Соборна». Відтак, зазначене протирадіаційне укриття розташовувалось саме у приміщенні, придбаному відповідачем за наслідками аукціону.
Крім того, з посиланням на Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 згідно інформації Вараської районної військової адміністрації, по вул. Соборній, 2 в смт Володимирець знаходиться захисна споруда - протирадіаційне укриття під обліковим записом №64377 Враховуючи наведене, висновки суду щодо відсутності доказів того, що за вищезазначеною адресою знаходилось протирадіаційне укриття №64377, оскільки технічний паспорт на будівлю не містить такої інформації, є необґрунтованими.
Вказує, що наявність в матеріалах справи копій облікової картки та паспорта на протирадіаційне укриття №64377, відповідно до вищезазначених вимог Порядку, беззаперечно свідчить про прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди, а тому, висновки суду щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів прийняття в експлуатацію протирадіаційного укриття № 64377, а також наявності розбіжностей в інформації щодо адреси вказаного протирадіаційного укриття є безпідставними.
У той же час, поза увагою суду першої інстанції залишено інформацію, надану Департаментом цивільного захисту населення та охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (лист №вих754/0/01-72/25 від 17.01.2025). Зокрема, вказаним органом, уповноваженим на здійснення обліку фонду захисних споруд зазначено, що протирадіаційне укриття № 64377 знаходиться по вул. Соборній, 2, смт Володимирець, дата реєстрації: №вих-б/н-ДСК (№інв.0240/709-ДСК, том 8 справи з документами за 2001 рік згідно з описом № 1-т).
Враховуючи вказане, з огляду на функціональне призначення протирадіаційного укриття, яке виконує важливу роль для захисту життя і здоров'я населення в умовах воєнного стану, захисні споруди цивільного захисту є об'єктами критичної інфраструктури.
Відтак, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час, приватизація захисних споруд цивільного захисту заборонялася законом, а останні віднесено до об'єктів, необхідних для виконання державою своїх основних функцій та забезпечення обороноздатності держави.
У відзиві на апеляційну скаргу Савсюк О.В. наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2025 року в справі №918/1249/24 за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до фізичної особи - підприємця Савсюка Олександра Васильовича про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання повернути протирадіаційне укриття, без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
У поясненнях заступник керівника Вараської окружної прокуратури наводить свої спростування щодо доводів викладених у відзиві. Просить апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 у справі № 918/1249/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов прокурора задоволити у повному обсязі.
В судове засідання з'явилися прокурор та представник відповідача.
Позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином, ухвалу надіслано до його електронного кабінету.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні прокурор підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням Володимирецької районної ради №132 від 29.05.2001 "Про згоду на передачу установ та закладів ветеринарної медицини з їх структурними підрозділами із спільної власності територіальних громад району у державну власність", надано згоду на передачу установ та закладів ветеринарної медицини з їх структурними підрозділами із спільної власності територіальних громад району у державну власність. (а.с. 47).
Пунктом 9 додатку до цього рішення зазначено Районну державну насіннєву інспекцію по вул. Соборна, 2 у смт Володимирець.
В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005, право власності на адміністративне приміщення за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, зареєстровано 28.04.2005 за Кабінетом Міністрів України. (а.с. 48).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1072-р "Про віднесення нерухомого майна до сфери управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів", нерухоме майно, зокрема приміщення по вул. Соборна, 2 в смт Володимирець, яке перебувало на балансі Державної інспекції сільського господарства, передано до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.01.2017 №12 "Про прийняття нерухомого майна до сфери управління Держпродспоживслужби", за Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області закріплено зазначене нерухоме майно на праві оперативного управління. (а.с. 10-11).
На підставі акту приймання-передачі, складеного відповідно до вищевказаного наказу Держпродспоживслужби, об'єкт передачі розміщений за адресою: вул. Соборна, 2, смт Володимирець, належить до сфери управління Державної інспекції сільського господарства України та перебуває на балансі Державної інспекції сільського господарства у Рівненській області, передається до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та відповідно, на баланс Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області. (а.с. 12-16).
Пунктом 15 додатку №1 до акту приймання-передачі визначено, що адміністративне приміщення загальною площею 467,4 кв.м. знаходиться за адресою: вул. Соборна, 2, смт Володимирець.
Серед переданого майна відомості про наявність протирадіаційного укриття відсутні.
В подальшому, у зв'язку з тим що вказана будівля не використовувалася, її включено до переліку об'єктів що підлягають приватизації.
Так, за результатами електронного аукціону, 19.05.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ФОП Савсюком О.В. укладено договір купівлі-продажу №232. (а.с. 17-19).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, переможцю електронного аукціону №UA-PS-2020-04-03-000018-3 об'єкт малої приватизації окреме майно - адміністративне приміщення загальною площею 467,4 кв.м., за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Володимирець, вул. Соборна, 2.
Згідно п.1.2 договору купівлі-продажу, об'єкт приватизації є державною власністю, право власності на яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Державою Україна в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1117055256208.
29.05.2020 за фізичною особою-підприємцем Савсюком Олександром Васильовичем зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно - нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м., за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1117055256208. (а.с. 44-46).
Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок адміністративне приміщення №2 по вул. Соборна від 19.06.2005, розробленого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, будівля складається з підвалу (Пд-І), першого та другого поверхів, загальна площа по підвалу становить 170,3 кв.м., по першому поверсі 147 кв.м., по другому поверсі 150,1 кв.м., всього по будівлі 467,4 кв.м. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку №2 згідно технічного паспорту, підвал складається з кабінетів, коридорів, 2 входів в підвал, загальна площе по підвалу за виключенням кімнати 1-6 становить 143,1 кв.м. (а.с.79-82).
Як вказує прокурор, згідно з інформацією Вараської районної військової адміністрації, за адресою: вул. Соборна, 2, смт. Володимирець знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64377). Форма власності - приватна. Протягом 2023 року комісією за участю працівників ГУ ДСНС України в Рівненській області двічі проводилась оцінка стану готовності вказаної захисної споруди цивільного захисту, про що було складено акти від 03.06.2023 та 01.12.2023. (а.с.33-36).
Крім того, у якості доказів наявності у вказаному адміністративному приміщенні захисної споруди (протирадіаційне укриття) прокурор посилається на паспорт сховища та облікову картку на протирадіаційне укриття № 64377, відповідно до якої, останнє перебуває у віданні Володимирецького районного агропромислового об'єднання Держагропрому УРСР, технічний опис вбудованого типу, прийнято в експлуатацію 1989 року, площею 143 кв.м., об'ємом 287,5 куб.м., один вхід, один аварійний вихід. (а.с. 37, 130-132). За доводами прокурора площа вказаної захисної споруди включена до загальної площі будівлі "Адміністративне приміщення" по вул. Соборна, 2 у смт Володимирець, право приватної власності на яку зареєстровано за ФОП Савсюком О.В.
Тому прокурор вбачає правові підстави для усунення перешкод власнику в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64377 загальною площею 143 кв.м. шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності фізичної особи-підприємця Савсюка Олександра Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м., за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1117055256208, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64377 державної форми власності.
Вказане слугувало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. В подальшому введений на території України воєнний стан не одноразово продовжувався.
Держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров'я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій. Забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян у протирадіаційному укритті становить значний суспільний інтерес. За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересом звернення Вараської окружної прокуратури до суду з вимогою повернути споруду цивільного захисту насамперед є задоволення потреб жителів смт Володимирець в доступі до протирадіаційного укриття в умовах збройної агресії російської федерації.
Звернення прокурора до суду в даних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання, щодо усунення перешкод у володінні спірною захисною спорудою.
Таким чином, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду на захист державних інтересів з метою усунення порушень закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, цією ж постановою Державну інспекцію сільського господарства ліквідовано.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Положення Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1072-р "Про віднесення нерухомого майна до сфери управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів", нерухоме майно, зокрема у Рівненській області за адресою Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, яке перебувало на балансі Державної інспекції сільського господарства, передано до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Наказом Держпродспоживслужби від 11.01.2017 № 12 "Про прийняття нерухомого майна до сфери управління Держпродспоживслужби" за Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області (далі - Головне управління) закріплено зазначене нерухоме майно на праві оперативного управління. Головне управління здійснило заходи щодо його переоформлення.
У зв'язку з тим, що Головне управління у своїй діяльності не використовувало будівлю за адресою Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, буд. 2 та з метою недопущення його руйнації, запропоновано включення зазначеного об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. У 2020 році Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях зазначене адміністративне приміщення приватизовано. З урахуванням вищезазначеного, Державна служба України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є державним органом уповноваженим на виконання функцій держави в даних правовідносинах.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. "Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Відповідно до пункту 37 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Згідно п.п. 38, 39, 43 указаної постанови, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Вараська окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась листом від 16.08.2024 за №52-1779вих-24 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо встановлених порушень, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення державі спірного майна. Із відповіді наданої Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наданої листом №23.2-2/18294 від 02.09.2024 встановлено, що Держпродспоживслужбою заходи щодо повернення протирадіаційного укриття в судовому порядку не вживались.
Водночас, невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому, у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що у разі здійснення представництва прокурором інтересів держави у суді він не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави.
Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Вказана позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 справа № 912/2385/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16.
Тож, Вараська окружна прокуратура відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звертається до суду з даним позовом в інтересах Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Окружною прокуратурою листом повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як убачається із матеріалів справи та зазначалося вище, між сторонами наявний спір щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м., за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1117055256208, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64377, набутого відповідачем у приватну власність.
Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є неможливість відчуження захисної споруди протирадіаційного укриття із державної або комунальної власності у приватну власність.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Отже, предметом дослідження у даній справі є з'ясування правового статусу даного приміщення, як об'єкта цивільно-правових відносин та дослідження функціонального призначення приміщення.
Частиною 1 статті 178 ЦК України встановлено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об'єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.
До захисних споруд цивільного захисту, згідно ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту", належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (в редакції чинній станом на травень 2020 року на момент виникнення спірних відносин), до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості; 3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.
Згідно з положеннями ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (в редакції чинній станом на травень 2020 року на момент виникнення спірних відносин), захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, у зв'язку з тим що спірна будівля не використовувалася, її включено до переліку об'єктів що підлягають приватизації.
Так, за результатами електронного аукціону, 19.05.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ФОП Савсюком О.В. укладено договір купівлі-продажу №232. 29.05.2020 за фізичною особою-підприємцем Савсюком Олександром Васильовичем зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно - нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м., за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1117055256208.
Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок адміністративне приміщення №2 по вул. Соборна від 19.06.2005, розробленого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, будівля складається з підвалу (Пд-І), першого та другого поверхів, загальна площа по підвалу становить 170,3 кв.м., по першому поверсі 147 кв.м., по другому поверсі 150,1 кв.м., всього по будівлі 467,4 кв.м. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку №2 згідно технічного паспорту, підвал складається з кабінетів, коридорів, 2 входів в підвал, загальна площа по підвалу за виключенням кімнати 1-6 становить 143,1 кв.м.
Однак, прокурор, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції вказує, що за адресою: вул. Соборна, 2, смт. Володимирець знаходиться захисна споруда - протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64377.
Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмінних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють у необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору (постанова Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 612/553/15-ц).
Фізичні характеристики об'єкта нерухомості включають, зокрема, місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об'єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об'єкту нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об'єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати. Таким чином, об'єктом позову про визнання права власності та/або його витребування може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на час подання позову (постанова Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №917/1598/17).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує про наявність розбіжностей в інформації про протирадіаційне укриття №64377, зокрема, щодо такого.
- У наявному в матеріалах справи технічному паспорті вказано, що площа підвального приміщення становить 170,3 м.кв. 01 грудня 2021 року відповідачем повторно виготовлений технічний паспорт (інвентаризаційна справа №84) (а.с. 78-82), в якому мова йде теж про підвальне приміщення та відсутні згадки, що це приміщення є протирадіаційним укриттям. Площа підвального приміщення також становить 170,3 м.кв.
Однак, прокурор у позовній заяві, ставить питання про повернення протирадіаційного укриття за №64377, площею 143 м.кв., розташованого за адресою: Рівненська область, Володимирецький (на даний час Вараський) район, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.2. При цьому, посилається на те, що підвальне приміщення площею 143,1 м.кв., за виключенням кімнати 1-6, є протирадіаційним укриттям.
-Згідно паспорта протирадіаційного укриття, доданого прокурором (а.с. 132), його загальний об'єм є 287,5 м.куб., а згідно технічного паспорта (інвентаризаційна справа №1977) від 19 червня 2003 року та технічного паспорта (інвентаризаційна справа №84) від 01 грудня 2021 року загальний об'єм підвального приміщення, що належить відповідачу, становить 500 м.куб.
-В технічних паспортах зазначається два входи до підвального приміщення та два виходи з нього. А в паспорті протирадіаційного укриття та обліковій картці протирадіаційного укриття вказано про один вхід та один вихід.
-Згідно наявної у справі відповіді Рівненської обласної військової адміністрації за №вих-754/0/01-72/25 від 17.01.2025 (а.с. 121-122) паспорт захисної споруди №64377 заведений на протирадіаційне укриття за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.23. Вказана обставина також підтверджується копією паспорта протирадіаційного укриття за №64377, який доданий до відповіді Рівненської обласної військової адміністрації. Згідно цього паспорта протирадіаційне укриття за №64377 розташоване за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 23, площа цього ПРУ є 143 м.кв., загальний об'єм 287,5 м.куб., воно має один вхід та один вихід (а.с.130-132).
Поряд з тим, прокурор у позові зазначає, що захисна споруда протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64377 знаходиться по вул. Соборна, 2, смт. Володимирець, та покликається саме на цей паспорт захисної споруди №64377, та облікову картку, щодо номеру будинку вказує, що вірним є саме будинок 2 по вул. Соборній, а 23 є опискою.
Щодо облікової картки, то слід зауважити, що із копії наявної у справі не вбачається можливим встановити ким та коли вона видана, відсутня дата складення та посилання на посадову особу, яка підписала картку. (а.с. 37, 130-131). Окрім цього, на картці у лівій верхній частині наявні числа - 116, 54, 64377, написані у хаотичному порядку. Поряд з тим, не можливо встановити яке цифрове позначення вони відображають, ким та з якою метою нанесені.
-Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у листі за №23.3-1/48 від 03 січня 2024 року, зазначає, що при формуванні актів приймання - передачі вказаного нерухомого майна від Державної інспекції сільського господарства будь - яких документів, інформації або інших даних щодо наявності протирадіаційного укриття №64377, що знаходиться в адміністративному приміщенні за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.2, не надходило. Також за наявними звітними матеріалами інформація щодо протирадіаційного укриття за обліковим записом №64377 у Держпродспоживслужби відсутня. У цьому листі також вказується, що у Держпродспоживслужби відсутні правові підстави для здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави. (арк.с. 31-32).
Разом з тим, під час розгляду справи для встановлення факту існування в натурі спірного майна сторонами не подано проектів на будівництво (реконструкцію) споруди - нежитлове адміністративне приміщення площею 467,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт Володимирець, вул. Соборна, 2, технічних умов та їх погоджень з відповідними організаціями, дозволів про початок будівництва тощо.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що належних, допустимих та достовірних доказів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання у межах саме цього спірного приміщення матеріали справи не містять.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент купівлі відповідачем спірного нерухомого майна покупцю були надані відповідні документи про те, що там наявне протирадіаційне укриття. Натомість у справі міститься копія технічного паспорта (інвентаризаційна справа №1977) від 19 червня 2003 року, із якого вбачається, що у будівлі був підвал. У вказаному технічному паспорті жодної згадки, що це приміщення є протирадіаційним укриттям - немає (а.с. 20-23). Наведене вище, спростовує доводи прокурора про те, що відповідач міг самостійно дізнатися про наявність протирадіаційного укриття.
Разом з тим, слід вказати, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 зазначено, зокрема, таке: У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Отже, одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання особі справедливої та обґрунтованої компенсації, однак прокурором, наводячи допущені порушення закону, в позовній заяві не наведено жодної аргументації стосовно компенсації втрат ОСОБА_1 , у випадку задоволення позовних вимог.
Крім того на переконання суду апеляційної інстанції, порушення, які були здійснені на думку прокурора органами публічної влади при визначенні умов та порядку приватизації, не можуть бути безумовною підставою для скасування реєстрації права власності, повернення державі приватизованого, а за тим купленого за оплатним договором купівлі - продажу майна, в порушення права власності покупця, оскільки вони не могли бути допущені внаслідок поведінки самого ОСОБА_1 .
Також, колегія суддів зауважує, що купівля Савсюком О.В. оспореного майна відбулась на електронному аукціоні з волі власника, за безпосередньою участю органів приватизації. Як убачається із матеріалів справи та не заперечується самим ОСОБА_1 , він як первинний покупець, мав відомості про нежитлове адміністративне приміщення, в якому знаходиться підвальне приміщення, та жодної згадки про оспорене приміщення, як протирадіаційне укриття, в документах на той час, так і в документах, наявних в матеріалах справи, на даний час, не було та немає.
Тобто, відчуження нерухомого майна, в якому знаходиться підвальне приміщення, відбулося за згоди власника.
Крім того, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
Отже, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що прокурор у межах цього позову не довів своїх позовних вимог.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа “Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.25 у справі № 918/1249/24 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.25 у справі № 918/1249/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.
4. Справу № 918/1249/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "04" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Крейбух О.Г.