Житомирський апеляційний суд
Справа №284/1099/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/806/25
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
27 серпня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 липня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 26 вересня 2025 року, -
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 липня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.09.2025 року.
Суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.4 ст.185 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає ухвалу суду постановлену з порушенням вимог кримінального процесуального та матеріального закону.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Зазначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 процесуальним прокурором не було надано жодного доказу про наявність реальних ризиків та про не виконання обвинуваченим обов'язків обвинуваченого, визначених в ч.7 ст.42 КПК України
Твердить, що суд взяв до уваги - тяжкість покарання.
Також посилається на те, що не було встановлено жодного факту вчинення тиску на потерпілих та свідків і жодної заяви не надійшло від даних осіб, за період судового провадження в суді першої інстанції та апеляційної в справі.
Звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_7 має захворювання за МКХ 10 за шифром F70.1, тобто має уразливий стан у порівнянні із здоровими людьми.
Зазначає, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки: є одруженим з 03.04.2018р. з ОСОБА_9 у них в шлюбі народилося двоє малолітніх дітей, дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_11 , 01.08.2023р., також його батько ОСОБА_12 є пенсіонером.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених чп.1 ч.2 ст.115, ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст. 115, ч.4 ст.185 КК України, які відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочину, міра покарання за яке, у разі визнання його винуватим, передбачає довічне позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянтів щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 ..
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання у разі визнання його винним, існує ризик незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадження іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи апелянта про можливість застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції при розгляді клопотання прокурора не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі.
Доводи захисника про те, що обвинувачений має двох малолітніх дітей, дружину та батька, які потребують його допомоги, має постійне місце проживання, стан здоров'я обвинуваченого не є переконливими аргументами для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
На думку колегії суддів вони не можуть нівелювати наявність встановлених ризиків та не були для обвинуваченого стримуючим фактором.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбаченихст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 331, 376, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 липня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 26 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: