Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9026/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/591/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
28 серпня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 жовтня 2025 року,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2025 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 13 жовтня 2025 року, включно.
Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя вважав неможливим застосувати заставу, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але з можливістю внесення застави, в розмірі, що буде визначений судом.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що в ухвалі Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2025 року не були в достатній мірі наведені мотиви щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Просить звернути увагу на те, що ОСОБА_8 , має на утриманні малолітню дитину 2023 року народження, крім того, його дружина, ОСОБА_9 , не має можливості працювати, так як вона доглядає малолітню дитину, а ОСОБА_8 єдиний, хто утримує сім'ю. Поміщення ОСОБА_8 до установи попереднього ув'язнення поставило його сім'ю в скрутне матеріальне становище, залишивши без засобів на існування.
Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відсутня будь яка матеріальна шкода. Матеріалами, що були додані слідчим до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не підтверджується будь-яка причетність ОСОБА_8 до фактів вимагання грошових коштів у потерпілих у вказаному кримінальному провадженні.
Долучені до клопотання матеріали проведення НСРД не зафіксували ні фактів вимагання ні розмов щодо вимагання грошових коштів у потерпілих.
Також зазначає, що відсутні будь-які докази пов'язаності єдиним умислом щодо вимагання грошових коштів у підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Крім того, відсутні докази надання вказівок ОСОБА_8 . ОСОБА_10 щодо вимагання грошових коштів у потерпілих або завдання їм тілесних ушкоджень.
Щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_11 , зазначає про те, що до матеріалів клопотання слідчим не було долучено доказів, що підтверджували даний факт.
На думку захисника, прокурором не була доведена наявність ризиків, передбачених у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора, на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлено, що 14 серпня 2025 ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
На думку колегії суддів висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Так, зокрема обґрунтованість підозри підтверджується:
- протоколами прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- протоколами допиту потерпілих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- протоколами проведення впізнання з участю потерпілих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
- протоколом про результати проведення НСРД - спостереження за особою від 21.03.2025;
- протоколами про результати проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.03.2025, 29.05.2025, 25.04.2025, 29.05.2025, 08.07.2025;
- протоколом про результати проведення НСРД - аудіо відео контроль особи від 08.07.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Наведені захисником відомості в апеляційній скарзі, так і доводи підозрюваного в судовому засіданні апеляційного суду не спростовують даних, що ОСОБА_8 може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з цими висновками погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Отже, доводи апелянта про те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання захисника на те, що судом не враховано дані про особу ОСОБА_8 , колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки такі дані слідчім суддею враховано, в тому числі і те, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та є обвинуваченим у іншому кримінальному провадження де звинувачується у вчинення аналогічного злочину.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчій суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: