Справа №760/32780/24 2/760/3883/25
03 вересня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача аліменти на неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу.
Свої вимоги мотивує тим, що з 07 жовтня 2007 року перебувала з відповідачем у зареєтрованому шлюбі, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року розірвано.
Від шлюбу вони мають спільну неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач періодично надає кошти, однак лише після того як позивач про це попросить, при цьому сума та періодичність їх надання визначаються ним самостійно.
Разом з тим, дочка сторін наразі потребує значних фінансових підтримок, як оплата медичного лікування, гуртків, розвиваючих класів тощо, оскільки готується до вступу після школи. Зокрема, дочка займається професійним спортом, а також 30 листопада 2024 року в її інтересах позивачем було укладено договір з компанією, що надає агентські послуги з акторської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, вважає необхідним зафіксувати щомісячний розмір допомоги батька на утримання дочки, що він може сплачувати в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, тому звернулася до суду з указаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
03 лютого 2025 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки з листопада 2020 року по листопада 2024 року дочка проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про зареєстроване місце проживання дитини. Фактичний строк проживання дочки з матір'ю становить не більше 2 місяців, що не можна вважати підтвердженням постійного місця проживання дитини з позивачем та утримання дочки з її боку.
Зазначає, що їхня спільна дочка була і є повністю на утриманні батька, він забезпечує її дозвілля, гуртки, у тому числі спортивні.
Таким чином, позивач не підтвердила належними доказами постійне проживання дитини з нею та її утримання, а також ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги дитині.
Крім того, відповідач вважає необґрунтованим розмір аліментів, визначений позивачем, з огляду на те, що його заробітна плата в середньому становить 45 889,50 грн, будь-який інший дохід у нього відсутній, має малолітню дочку, 2023 року народження, від іншого шлюбу, на утримання якої, за домовленістю батьків, перераховує щомісячно 5 000 грн, не враховуючи витрати на купівлю речей, продуктів, медикаментів, а також має на утриманні непрацездатних батьків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які через свій похилий вік та стан здоров'я потребують постійного стороннього догляду. Також, 28 травня 2020 року між ним та Державною іпотечною установою було укладено договір фінансового лізингу щодо квартири АДРЕСА_2 , яка також є офіційним місцем проживання його спільної дочки з позивачем. За умовами указаного договору він повинен сплачувати щомісячні лізингові платежі в розмірі 4 496,43 грн.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що достатньою сумою для забезпечення потреб дочки та яку він має можливість сплачувати є 1/6 частина від усіх його доходів.
18 лютого 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зазначила, що з моменту не проживання разом з відповідачем, з 2020 року, між ними досягнуто домовленість, що дочка проживатиме з кожним з батьків тиждень через тиждень.
Так, за період, коли дочка проживала з кожним з батьків по черзі, позивач не ставила питання щодо стягнення аліментів на дитину, оскільки сторони забезпечували її спільно.
Водночас, наприкінці листопада 2024 року між відповідачем та дочкою стався конфлікт, в результаті якого останнім було вчинено фізичне та психологічне насильство над дитиною, після чого дочка не хоче більше жити з батьком, а має бажання жити тільки з матір'ю.
Отже, з кінця листопада 2024 року дочка проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні, а відповідач не приймає участі в її забезпеченні.
Твердження відповідача, що на його утриманні також перебуває інша дитина та непрацездатні батьки ставляться позивачем під сумнів, оскільки ним не надано жодного доказу, що з нього в судовому порядку стягуються будь-які кошти на утримання дитини та батьків.
Наявність у відповідача лізингових зобов'язань не є переконливим аргументом, щоб не сплачувати аліменти на дитину.
Враховуючи викладене, просила позов задовольнити.
03 вересня 2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд установив, що сторони з 07 жовтня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року, що набрало законної сили, розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 вересня 2010 року.
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначила про те, що дитина з кінця листопада 2024 року проживає з нею та перебуває на її утриманні, а відповідач не надає постійної матеріальної допомоги дитині.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Водночас, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум з 01 січня 2024 року для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн, з 01 січня 2025 року - 3 196 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Суд установив, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю. Відповідачем не спростовано зазначений факт допустимими та достатніми доказами.
Доводи відповідача про те, що спільна з позивачем дитина знаходиться на повному його утриманні судом оцінюються критично, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Натомість, у матеріалах справи містяться квитанції, за період жовтень 2024 року - січень 2025 року, з яких вбачається перерахування відповідачем коштів на утримання дитини від іншого шлюбу, який рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року, що набрало законної сили, розірвано.
Відповідно до свідоцтва про народження від 02 березня 2023 року у відповідача є малолітня дитина від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При визначенні розміру аліментів враховуються зобов'язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов'язання.
Суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.
Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
За таких обставин, ураховуючи, що у відповідача окрім дочки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також наявна дитина від іншого шлюбу, 2023 року народження, рівність прав дітей на належне матеріальне утримання, суд дійшов до висновку, що є підстави для визначення аліментів у розмірі 1/3 частини доходів відповідача.
Разом з тим, посилання відповідача на те, що на його утриманні перебувають також непрацездатні батьки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Не надано будь-яких належних доказів щодо утримання ним його непрацездатних батьків, а також підтвердження дійсної необхідності їхнього утримання.
Щодо тверджень відповідача про наявність у нього боргових зобов'язань за іпотечним договором, предметом якого є квартира, де зареєстрована дочка сторін, то вони відхиляються судом, оскільки останнім не надано належних та переконливих доказів того, що зазначена квартира була придбана в інтересах дитини.
Крім того, як вбачається з довідки про доходи від 17 січня 2025 року № 71 дохід відповідача за 2024 рік становить 560 811,18 грн, без вирахування обов'язкових платежів податків та зборів, та є стабільним.
При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини, потреби дитини, а також те, що неповнолітня ОСОБА_3 , 2010 року народження, перебуває на утриманні матері, що не спростовано відповідачем в ході судового розгляду, відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований, має стабільний дохід, на утриманні має малолітню дитину від іншого шлюбу, 2023 року народження, а також те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя та відсутність доказів того, що він не має можливості чи не здатен допомагати дитині
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх часткове задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на неповнолітню дитину в розмірі 1/3 частки доходу відповідача.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, аліменти присуджуються з 18 грудня 2024 року.
Також, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 91, 141, 180-184, 191 СК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л. М. Ішуніна