печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23599/25-к
02.09.2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025100000000131 від 28.01.2025 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Миргород Полтавської області, який має вищу освіту, працює на посаді представника торговельного відділу збуту Оболонь структурного підрозділу смт. Старі Перівці ТОВ «ХД Трейд», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
28 лютого 2025 року, приблизно о 16 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel-Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом по території майданчику для паркування автомобілів, розташовуваного навпроти будинку № 26, що по бульвару Лесі Українки, у м. Києві.
В цей час, вищевказаний майданчик для паркування автомобілів зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля марки «Opel-Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темпі спокійного кроку, перетинав пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.9 та 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 10.9 під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
- п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виявились у тому що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel-Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по території майданчику для паркування автомобілів, що навпроти будинку № 26, по бульвару Лесі Українки, у м. Києві, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, усвідомлюючи, що перебуває в умовах обмеженої оглядовості дорожньої обстановки з робочого місця водія, обумовленої рухом заднім ходом, достовірно знаючи, що в будь-який момент дорожня обстановка може змінитися внаслідок появи пішоходів з розташованих поруч тротуарної зони, будівлі міського типу, зупинки громадського транспорту, виходу зі станції метро, будучи зобов'язаним в такому випадку звернутися за допомогою до інших осіб, або обрати такі прийоми керування, які б не створювали небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, не звернувся за допомогою до інших осіб та загрожуючи життю і здоров'ю громадян, під час руху заднім ходом територією майданчику для паркування автомобілів, навпроти будинку № 26, що по бульвару Лесі Українки, здійснив наїзд задньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_5 , який рухався у перпендикулярному йому напрямку, наближаючись зліва.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: розлогий синець (без опису морфології) у правій тім'яній ділянці; лінійний перелом скроневої та тім'яної кісток праворуч, з поширенням на піраміду основної кістки (середня черепна ямка), великого крила основної кістки; субдуральні нашарування над лівою гемісферою мозку; двосторонній субарахноїдальний крововилив; наявність крові в цистернах мозку; вогнище геморагії в лівій скроневій частці ліворуч.
В діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.9 та 12.3 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, у ході проведення досудового розслідування в діях водія ОСОБА_4 виявлено порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.9 та 12.3 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності. Так, повідомив суду, що 28 лютого 2025 року, приблизно о 16 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel-Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом по території майданчику для паркування автомобілів, розташовуваного навпроти будинку № 26, що по бульвару Лесі Українки, у м. Києві. Підтвердив, під час руху заднім ходом територією майданчику для паркування автомобілів, навпроти будинку № 26, що по бульвару Лесі Українки, здійснив наїзд задньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_5 , який рухався у перпендикулярному йому напрямку, наближаючись зліва, внаслідок чого скоїв наїзд на потерпілого. Після події надавав допомогу потерпілому. Заявив, що відшкодував грошові кошти потерпілому в рахунок моральної та матеріальної компенсації. У скоєному щиро кається, критично ставиться до скоєного.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Прокурор у судовому засіданні просила визнати винним ОСОБА_4 та призначити покарання у розмірі 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, звільнивши останнього на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував йогу матеріальні та моральні збитки у повному обсязі, просив врахувати ці обставини як пом'якшуючі для ОСОБА_4 .
З урахуванням думки присутніх учасників справи, відсутності цивільного позову, суд постановив проводити судовий розгляд за відсутності потерпілого.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що свідчить згідно ст. 12 КК України, про вчинення обвинуваченим тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про призначення виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, сукупність всіх обставин його вчинення та дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, надав суду зізнавальні покази, подав суду клопотання про розгляд справи в порядку, предбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, щиро розкаявся в скоєному, добровільно надавав фінансову допомогу потерпілій особі.
Крім того суд враховує, що ОСОБА_4 , як особа позитивно характеризується за місцем проживання, не зловживає спиртними напоями, працевлаштований, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, дає критичну оцінку своїм діям.
Також суд визнає за необхідне врахувати думку потерпілого під час вирішення питання щодо призначення покарання, який не наполягав на позбавленні волі останього.
Крім того, потерпілий в своїй письмовій заяві зазначив про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
У відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, зокрема способу життя, характеризуючи його данні, вік, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, позицію потерпілого, добровільного відшкодування витрат потерпілій особі, наявність у обвинуваченого на утриманні батьків похилого віку інвалідів, малолітньої доньки, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання обвинувіаченого ще можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади.
Зазначене у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду про доцільність застосування до ОСОБА_4 положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком три роки з визначенням відповідних обов'язків судом, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Щодо призначеня додаткового покарання, суд, враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, те, що він працює в ТОВ «ХД Трейд» на посаді представника торговельного відділу збуту Оболонь структурного підрозділу смт. Старі Перівці та, відповідно до договору від 12.06.2025, ОСОБА_4 використовує власний автомобіль «Opel-Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 , у службових цілях, а отже вказаний автомобіль є засобом заробітку обвинуваченого, у обвинуваченого відсутні інші джерела доходу для забезпечення утримання себе та свої сім'ї, наявність на його утриманні батьків-інвалідів, вважає за можливе не позбавляти ОСОБА_4 права керування транспортними засобами.
В ході досудового розслідування та у суді потерпілим цивільний позов заявлено не було.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта.
Запобіжний захід не обирався, клопотань про його обрання від учасників процесу не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Оскільки з винесенням вироку суду закінчується судовий розгляд кримінального провадження, одночасно з ухваленням судового рішення, суд вирішує питання про скасування арешту майна та вважає за необхідне арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2025 року у справі № 761/4952/25 на автомобіль марки «Opel-Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 - скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст. ст. 65-66, 75-77, ч. 2 ст. 286 КК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи.
Початок іспитового строку обраховувати починаючи з 02.09.2025.
Речові докази:
- диск для лазерних систем зчитування формату «CD-R», який зберігається до матеріалів кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- автомобіль марки «Opel-Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий для зберігання власнику ОСОБА_4 , - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз:
- судова автотехнічна експертиза технічного стану транспортного засобу - 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок;
- судова фототехнічна експертиза - 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривень 60 (шістдесят) копійок;
- судова автотехнічна експертиза - 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2025 року у справі № 761/4952/25, на автомобіль марки «Opel-Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1