Справа № 288/1464/25
Провадження № 2-а/288/18/25
04 вересня 2025 року.
Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Попільня) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП,
26 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на оскарження постанови № 5/95 про адміністративне правопорушення від 16 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та скасувати постанову № 5/95 від 16 квітня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Ухвалою судді Попільнянського районного суду в Житомирській області від 27 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення виявлених недоліків.
Залишаючи заяву без руху, суддею, серед іншого визнано неповажними причинами доводи, якими позивач обґрунтовував їх наявність, оскільки позивач не вказала на наявність об'єктивних непереборних обставин, які б не залежали від волевиявлення позивача, які пов'язані з істотними перешкодами, що завадили йому своєчасно звернутися з позовом.
Так судом було зазначено, що позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка була винесена 16 квітня 2025 року, до суду з відповідним позовом він звернувся 26 серпня 2025 року, тобто зі спливом 10-денного строку.
Обґрунтовуючи наявність поважних причин, з яких позивач пропустив строк звернення до суду, вказує, що йому про оскаржувану постанову стало відомо лише 19 серпня 2025, коли він отримав її копію засобом поштового зв'язку, що підтверджується долученою до позовної заяви копією поштового конверту та тренінгом відправлення.
Також в позовній заяві позивач вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився без його участі, що виключало можливість своєчасного ознайомлення із її змістом, та реалізації права на захист. Зазначає, що він не мав об'єктивної можливості дізнатися про винесення оскаржуваної постанови до 16 квітня 2025 року, а тому вважає, що строк на її оскарження має обчислюватися з дати фактичного отримання копії документа.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач при розгляді справи та під час винесення постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року надавав свої пояснення, що на повістку № 85 аналогічного змісту він належним чином відреагував та виконав вимоги пройшов ВЛК, також вказував, що під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень були проігноровані його пояснення під час розгляду справи, чим було порушено статті 268 КУпАП.
З наведеного змісту позовної заяви вбачається, що під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року, позивач був присутній при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та йому достеменно було відомо про винесення відносно нього даної постанови 16 квітня 2025 року.
Отже, твердження позивача про те, що розгляд справи відбувався без присутності позивача та йому не було відомо про винесення відносно нього постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року спростовується самими поясненнями в позовній заяві (а.с.2 абзац 8, 10) крім того спростовується і змістом самої постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року.
Так, згідно змісту оскаржуваної постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , був розшуканий та доставлений органами Національної поліції відповідно до звернення № Е1598211 від 15 березня 2025 року, про розшук і доставлення, що передбачене пунктом 56 постанови КМ України від 30 грудня 2022 року № 1487, до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання постанови про адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Також вказано, що громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи прибув у визначений час. Розгляд справи проведено у його присутності.
На момент складання постанови громадянин ОСОБА_1 не оспорив допущене порушення шляхом надання підтверджуючих документів, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення (а.с.11)
Вищенаведене також підтверджує те, що оскаржувана постанова № 5/95 від 16 квітня 2025 року, була винесена в присутності позивача, та йому було достеменно відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
За таких обставин, твердження позивача, що постанова була складена не в його присутності і лише після її отримання поштовим засобом зв'язку 19 серпня 2025 року, йому стало про неї відомо, спростовується поясненнями в позовній заяві та змістом оскаржуваної постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року.
Зазначені обставини були досліджені судом при первісному розгляді питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, та позивачу було надано можливість надати суду інші поважні причини пропуску строку звернення до суду.
03 вересня 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків та заява про поновлення строку для звернення до суду.
В даній заяві позивач посилається на ту обставину, що про оскаржувану постанову йому стало відомо коли він її отримав засобами поштового зв'язку 19 серпня 2025 року, інших доводів як підставу поновлення строку оскаржуваної постанови суду не надано.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).
Позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності № 5/95 від 16 квітня 2025 року, під час винесення якої він був присутній, отже знав про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, до суду з відповідним позовом він звернувся лише 26 серпня 2025 року, тобто зі спливом 10-денного строку.
За приписами частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно приписів пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначено: "Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів)".
В долученому, на виконання вимог ухвали суду, клопотанні про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 повторно зазначає, що строк звернення до суду пропущений у зв'язку з тим, що про винесену постанову він дізнався лише з отриманого поштового повідомлення лише 19 серпня 2025 року, копію постанови під час її винесення йому не було оголошено та копію не вручено.
Разом з тим, в поданому повторному клопотанні позивач не наводить інших доводів, які вже визнані судом неповажними, які обумовили пропуск процесуального строку.
Посилання позивача про те, що строк на оскарження постанови має обчислюватися з дати фактичного отримання копії документа, не узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 викладено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Таким чином, суд критично ставиться до доводів позивача, що оскаржувану постанову було винесено без його участі і йому не було відомо про її винесення.
Суд вважає безпідставними доводи, що про оскаржувану постанову позивач дізнався лише після її отримання 19 серпня 2025 року, як поважність причини обумовленою пропуском строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивачем не доведено, що про наявність оскаржуваної постанови № 5/95 від 16 квітня 2025 року він дізнався лише 19 серпня 2025 року, оскільки до матеріалів позовної заяви долучена копія оскаржуваної постанови, та в постанові зазначено, що під час розгляду справи та її винесення ОСОБА_1 був присутній.
При вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду з позовом суд враховує значний проміжок часу, який минув з моменту притягнення його до відповідальності 16 квітня 2025 року до моменту звернення з цим позовом - 26 серпня 2025 року.
Згідно з частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, вивчивши та проаналізувавши обставини, на які посилається ОСОБА_1 обґрунтовуючи наявність поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовною заявою про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, суддя дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку звернення з позовом не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами наявність об'єктивних непереборних обставин, які не залежать від його волі і перешкоджали йому в розумні строки звернутись з цим позовом.
Керуючись статтею 123 КАС України, суддя,-
Відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Попільня) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - повернути.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторно звернутися до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Попільнянського
районного суду Поліщук Р. М.