Справа № 183/2162/25
№ 2/183/2777/25
03 вересня 2025 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів,
У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки у якому просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, які стягнуто на користь відповідачки у розмірі 40000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 08.06.2017 у справі №183/1584/17, позивач регулярно сплачував аліменти на утримання неповнолітньої доньки, частково кошти передавав відповідачці особисто, а частково сплачував через термінал та на платіжну картку відповідачки. На підставі судового наказу у справі №183/582/19 від 28.02.2019 з позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку до досягнення дитиною повноліття. Протягом п'яти років відповідачка не мала наміру на пред'явлення судового наказу до виконання до виконавчої служби, оскільки позивач добровільно сплачував аліменти протягом п'яти років на підставі усної домовленості. 25.10.2024 ОСОБА_2 звернулася до Новомосковського відділу ДВС з заявою про стягнення аліментів на підставі зазначеного наказу, за яким відкрито виконавче пробудження №76383620 від 28.10.2024. Починаючи з кінця 2023 року по теперішній час відповідачка без згоди батька вирішує питання виїзду дитини за кордон; під час відряджень залишає дитину зі своїми батьками, чим порушуються права позивача як батька. Згідно з розрахунком виконавчої служби заборгованість позивача за аліментами складає 61627,01 грн. Позивач подавав державному виконавцю квитанції про добровільну сплату аліментів на суму 21603,02 грн., які враховано в розмір заборгованості, проте не як щомісячні платежі, а як сплата за січень 2025 року. Також державний виконавець розрахував дохід відповідача з використанням середнього розміру заробітної плати по регіону, а не з урахуванням заробітної плати позивача. Позивач, окрім переказів на картковий рахунок ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок сплати аліментів передавав грошові кошти особисто в руки відповідачці кожного місяці у сумі 2500 грн., що у сумі складає 40000 грн. за такі періоди: червень 2019 року - серпень 2019 року; жовтень 2019 року; липень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року, квітень 2021 року, червень 2021 року, вересень-жовтень 2021 року, грудень 2021 року - січень 2022 року, березень 2022 року - травень 2022 року, вересень 2022 року - жовтень 2022 року. Відповідачка відмовилася писати розписку про отримання зазначених коштів. Позивач звертався до правоохоронних органів у зв'язку з поданням ОСОБА_2 недостовірної інформації при пред'явленні судового наказу до виконання.
Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.06.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає.
Правом на подання відзиву відповідачка не скористалася.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що сторони 16.02.2013 сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 у справі №183/1584/17
Позивач та відповідачка є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом від 28.02.2019 у справі №183/582/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 30 січня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі зазначеного виконавчого листа постановою від 28.10.2024 було відкрито виконавче провадження ВП№76383620 державним виконавцем Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Згідно з розрахунком Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заборгованість ОСОБА_1 у вищевказаному виконавчому провадженні за аліментами станом на 01.02.2025 складає 61627,01 грн.
Позивачем надано квитанції про сплату коштів на рахунок ОСОБА_2 (а.с.41-45), які враховані виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступних норм чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст.141Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі статтями 150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Положеннями ч. 2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 рокусуд, у випадках передбаченихстаттею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17.
Відповідно ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У свою чергу, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачка отримала від позивача грошові кошти у сумі 40000 грн. на руки, що не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, що мають істотне значення для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах в розумінні ч.2 ст.197 СК України.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на порушення його прав, як батька, оскільки зазначена обставина не є підставою для звільнення від сплати заборгованість.
Щодо незгоди з діями державного виконавця при визначенні заробітку платника аліментів та періодів сплати, суд зазначає, що вказані обставини також не є підставою від звільнення заборгованості, а можуть бути предметом оскарження дій державного виконавця у порядку, визначеному ст.ст.447-451 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору в сумі 1211,20 грн. покладаються на позивача.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 141, 263-268, 273, 274 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 ;
третя особа - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 34893684, адреса: 51200, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська,7.
Повне судове рішення складено і підписано 03 вересня 2025 року .
Суддя Оладенко О.С.