Справа № 295/13/25
Провадження №11-сс/801/714/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши в порядку ч. 4 ст. 107 КПК в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР його заяви від 30.12.2024,-
установив:
До Богунського районного суду Житомирської області звернувся ОСОБА_5 зі скаргою на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР по заяві від 30.12.2024.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР його заяви від 30.12.2024.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що наведені у заяві відомості фактично свідчать про незгоду заявника із процесуальною діяльністю посадових осіб органів прокуратури Житомирської області, але при цьому заява не містить жодних даних про вчинення конкретного кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняте нове згідно з його заявою від 30.12.2024. Також просив визнати бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури, зобов'язати йог внести до ЄРДР відомості про скоєння злочинів організованим злочинним угрупуванням у складі прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суддів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , слідчим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , вручити йому виписку з ЄРДР та пам'ятку потерпілого.
Вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції винесено незаконне та необґрунтоване рішення внаслідок суттєвого порушення кримінального процесуального закону, а саме гарантованих кримінальним процесуальним законом прав учасників кримінального судочинства.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився з невідомих причин. За електронною адресою, вказаною в апеляційній скарзі, повідомлявся про час, день і місце розгляду його апеляційної скарги. Згідно роздруківки, ОСОБА_5 повідомлення - доставлено. До канцелярії Вінницького апеляційного суду жодних додаткових заяв не надсилав.
Прокурор Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_21 надав суду заяву, в якій просив провести судовий розгляд в письмовому провадженні, проти апеляційної скарги ОСОБА_5 заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та доводи апелянта, заперечення прокурора, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із положеннями ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Без встановлення матеріальної (об'єктивної) істини у справі жодне із вищенаведених завдань, які поставлені перед кожним без винятку кримінальним провадженням, досягнути неможливо.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Ч. 1 ст. 21 КПК України гарантує кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 30.12.2024 подав в електронному вигляді до Житомирської окружної прокуратури заяву про скоєння злочинів у воєнний час організованою злочинною організацією у складі прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суддів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , слідчих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Враховуючи наведене, внесенню до ЄРДР підлягають лише ті відомості про кримінальне правопорушення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 1 глави 2 розділу 1 Положення про порядок ведення ЄРДР, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Згідно висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Проте, зміст ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Незважаючи на те, що ОСОБА_5 вважає свою заяву повідомленням про вчинення злочину, остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, а тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що за таких умов, відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР, викладених у заяві ОСОБА_5 щодо неправомірних дій керівництва Житомирської окружної прокуратури, а отже скарга на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 30.12.2024, є необґрунтованою.
В ст. 412 КПК України, про те, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В ході перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог КПК України.
Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору можливого впливу цих порушень на загальну справедливість судового розгляду. Методи, які застосовує ЄСПЛ, загалом не передбачають дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на необхідності з'ясування, чи перешкодили допущені порушення в досягненні справедливості. «При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення серйозних чи вагомих, на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухвалення підсумкового судового рішення як несправедливого».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_5 , зазначивши, що наведені у заяві відомості фактично свідчать про незгоду заявника із процесуальною діяльністю посадових осіб органів прокуратури Житомирської області, але при цьому заява не містить жодних даних про вчинення конкретного кримінального правопорушення. Окрім того, судовий розгляд проведено у відповідності та з повним дотриманням КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційну скаргу - слід залишити без задоволення як необґрунтовану.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР його заяви від 30.12.2024, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4