Справа № 442/4423/25
Провадження 2/438/442/2025
іменем України
04 вересня 2025 року м.Борислав
Бориславський міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Радановича Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Терлецької Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.07.2025 до Бориславського міського суду Львівської області на підставі ухвали судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2025 надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі ТОВ «Він Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №381455 від 25.10.2018 у розмірі 21620,50 грн, а також понесені судові витрати. Разом з тим, позивач у позовній заяві просив поновити строк для звернення до суду із позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача Романенко М.Е. зазначив, що 25.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №381455 про надання фінансового кредиту, який укладений в електронній формі. При укладенні договору на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор, який був використаний для прийняття та підтвердження умов договору. Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору. Відповідно до індивідуальної частини договору № 381455 про надання фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 381455 від 25.10.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 4000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018 загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 16520 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. 12.04.2018 укладено додаткову угоду №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 381455 від 25.10.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 381455 від 25.10.2018 у загальному розмірі 21 620,50 грн, яка складається з: суми заборгованості 16 520,00 грн, суми інфляційних втрат - 3 612,34 грн, суми 3% річних - 1 488,16 грн; а також стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Просить позов задовольнити. Справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та у відсутності представника позивача.
Ухвалою судді від 07 липня 2025 року поновлено ТОВ "Він Фінанс" строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала, ухвала суду про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками були направлені відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання. Конверт з рекомендованим повідомленням з ухвалою суду повернувся до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до положень ст.131 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст.3 даного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 25.10.2018 між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №381455 з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Підписавши вищевказаний договір електронним підписом відповідач ОСОБА_1 добровільно погодилася у письмовому вигляді на умови кредитування. Таким чином, матеріалами справи підтверджується укладання між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, розміщеного на вебсайті кредитодавця, що відповідає положенню п.1.7 індивідуальної частини договору №381455 від 25.10.2018 про надання фінансового кредиту.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2018 між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №381455. ТОВ «Авентус Україна» надано відповідачу позику у сумі 4000 грн строком на 30 днів, що підтверджується копією індивідуальної частини даного договору, довідки про ідентифікацію позичальника (а.с.8-10, 32).
Відповідно до п.1.1 договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно з п.1.4 договору, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.1.2.1 сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1,71% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту.
Відповідно до пункту 3.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору, позивач надає підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Авентус Україна» відповідно до якого 25.10.2018 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000 грн за реквізитами платіжної картки, що являється доказом видачі кредитних коштів.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором, надавши їй кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором не виконала, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість.
З наданого позивачем ТОВ «Він Фінанс» розрахунку заборгованості за кредитним договором №381455 від 25.10.2018 вбачається, що станом на 18.02.2019 заборгованість ОСОБА_1 складає: сума основного боргу - 4000 грн, сума боргу за процентами - 2160 грн, сума боргу за пенею і штрафами - 9960 грн, разом 16520 грн. Із розрахунку у позовній заяві позивач також розраховує суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань за період 23.02.2019 по 23.02.2022 - у розмірі 3612,34 грн, суму збитків з урахуванням 3% річних у розмірі 1488,16 грн, разом заборгованість відповідача становить 21620,50 грн.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ « ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1 відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ « ФК «Довіра та Гарантія» належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами. Відповідно до додаткової угоди №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №381455 від 25.10.2018 перейшло до нового кредитора ТОВ « ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується протоколом загальних зборів №1706 та наказом №55-к від 25.07.2024 про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до умов договору факторингу №1 від 12.04.2018, наказу №55-к від 25.07.2024 про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та відповідно до вимог ЦК Україниу зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Він Фінанс» набуло статусу нового кредитора.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед ТОВ «Він Фінанс» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст. 526, 530 ЦК України). За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 4000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за договором з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором. Доказів виконання обов'язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки у встановлений договором строк відповідач ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти за користування кредитом, суд вважає, що у позивача ТОВ «Він Фінанс» виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 16520 грн та суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань нарахованих за період 23.02.2019 по 23.02.2022 - у розмірі 3612,34 грн, суми збитків з урахуванням 3% річних у розмірі 1488,16 грн, що складає 21620,50 грн, тому позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Вирішуючи заяву представника позивача про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 22.03.2024; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом з описом робіт від 30.05.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статях 137, 141 ЦПК України критерії.
Предметом позову ТОВ «Він Фінанс» є стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача в загальному розмірі 21620,50 грн, зокрема тіло кредиту 4000 грн, яка є незначною. Дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю. Підготовка адвокатом позову не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, який включає в себе збір та аналіз доказів і документів для подання та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 5000 грн є завищеним, тому з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Крім того, оскільки позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача в сумі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-283, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №381455 від 25.10.2018 у загальному розмірі 21620,50 грн, яка складається з: суми заборгованості 16520 грн, суми інфляційних втрат - 3612,34 грн, суми 3% річних - 1488,16 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239);
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Григорій РАДАНОВИЧ