Справа № 509/3026/25
28 серпня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Багнюк І.В.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу № 509/3026/25 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем,-,
06 червня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольского районного суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , 1935 року народження, яка є її бабцею. В обґрунтування заяви зазначала наступне.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту вона не залишила.
На день її смерті залишилось майно, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РН № 738222, виданого Овідіопольською РДА 14.08.2000р.
На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця проживала разом зі спадкодавицею, оскільки остання ще за життя подарувала житловий будинок по АДРЕСА_1 своїй онуці, що підтверджується договором дарування № 411 від 10.03.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Мирошниченко Н.М. Бабуся залишилася проживати у вказаному будинку до самої своєї смерті. В подальшому АДРЕСА_1 була перейменована у АДРЕСА_2 на підставі рішення Овідіопольської селищної ради № 65-УІІ від 21.01.2016 року.
08.04.2025 року заявниця звернулася із заявою до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Селезньової В.А.с заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Селезньова В.А. листом-роз'ясненням № 37/01-16 від 08.04.2025 року рекомендувала звертатися до суду з огляду на те, що заявниця пропустила 6-місячний строк встановлений чинним законодавством для прийняття спадщини та не надала відомості щодо останнього місця проживання спадкодавця на час відкриття спадщини і докази щодо постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, рекомендувала звертатися до суду. Спадкова справа заведена не була, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 80761294 від 08.04.2025р.
З огляду на вказане, заявниця змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавицею бабусею ОСОБА_3 , по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . .
Заявниця в судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі, просила суд її задовольнити.
Заінтересована особа - Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області в судове засідання не з'явилася, надала суду клопотання, в якому просила суд слухати справу без участі представника, не заперечувала щодо задоволення заяви.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявниці, показання, свідків суд вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1ст. 315 ЦПК Українита не є вичерпним (ч. 2ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно дост. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Згідно зіст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Так судом встановлено, що ОСОБА_3 , 1935 року народження померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . ОСОБА_3 належав житловий будинок на підставі свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно, виданого Овідіопольською селищною радою Одеської області 23.12.2003р., який вона подарувала заявниці, що підтверджується копією договору дарування жилого будинку від 10.03.2004 року № 411, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошниченко Н.М.
Із свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), повторного свідоцтва про народження її матері ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) серія НОМЕР_3 та свідоцтв про шлюб серія НОМЕР_4 та серія НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_7 і відповідно онукою ОСОБА_3 .
Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Оскільки Овідіопольською селищною радою Одеського району Одеської області не було надано довідок щодо останнього місця проживання та реєстрації спадкодавця ОСОБА_3 , для підтвердження вказаного факту в суд були викликані свідки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Так, свідок ОСОБА_8 підтвердила, що знала померлу ОСОБА_3 , оскільки багато років мешкає поряд, вона її сусідка, будинок навпроти. Знає її онуку - ОСОБА_10 , яка мешкала з бабусею та доглядала її. Бачила постійно їх у дворі. Бабуся померла в 2009 році, онука мешкала разом з нею з 2008 року.
Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що знала покійну, її доньку та її онуку ОСОБА_10 . Зазначила, що бабуся померла в 2009 році. Онука мешкала разом з бабусею та доглядала її приблизно з 2008 року.
Оскільки інших доказів на підтвердження постійного проживання заявниці однією родиною з ОСОБА_3 не менше ніж п'ять років до моменту смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано не було, суд вважає, що заява може бути задоволена частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258,259,263-265,294,315-316,318-319 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю в період з 05.07.2008 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 04.09.2025 року.
Головуючий: Є. М. Панасенко