Номер провадження: 33/813/1201/25
Справа № 495/8826/24
Головуючий у першій інстанції Гелла С. В.
Доповідач Котелевський Р. І.
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
захисника - Янкова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 605,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 17.09.2024 року, о 23:00 год., ОСОБА_1 по вул. Портова, буд.14, м. Білгород-Дністровський Одеської області керував автомобілем «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати, та закрити провадження у справі відносно нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Одночасно, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив призначити по справі психолого-психіатричну експертизу відносно нього, на вирішення якої поставити питання: чи міг він, виходячи зі стану його психіки, усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, а також чи був він осудним у період інкримінованого йому діяння. Проведення експертизи апелянт просив доручити Комунальній установі «Одеський обласний медичний центр психічного здоров?я».
В обґрунтування апеляційних вимог, ОСОБА_1 вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи, судом не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, розглянуто справу без надання можливості надати пояснення особі, відносно якої складено протокол, а також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту, що перешкодило об'єктивно та неупереджено встановити всі обставини справи.
Окрім цього, ОСОБА_1 посилається на наступні доводи:
-не дотримання працівниками поліції прав ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення;
-в матеріалах наявне направлення його до медичного закладу Білгород-Дністровськлої лікарні, однак про направлення працівниками поліції йому не повідомлялось, та в направленні не зазначено причину не проведення цього огляду;
-в матеріалах справи наявна довідка без дати та вихідного номера, відповідно до якої згідно із відомостями бази ІПНП «Цунамі» протягом поточного року він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП за протоколом ААД №579118 від 18.09.2024 року, однак вказаний протокол складався за ст.124 КУпАП, а не ч.1 ст.130 КУпАП;
-склад правопорушення, що зазначений в протоколі та йому інкримінується не відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП та п.2.9 ПДР, тому він не може бути притягнутий до відповідальності на підставі вказаної норми;
-судом не враховано, що відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на момент тієї події він знаходився у тяжкому психологічному стані, який не дозволяв йому усвідомлювати свої дії та керувати ними, зрозуміти вимоги поліцейських, внаслідок тимчасового розладу душевної діяльності (оскільки його дружина ОСОБА_2 , яка перебувала в лікарні, впала в кому та постало питання про відключення її від штучної підтримки життєдіяльності, та яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла). З огляду на наведене, в місцевому суді захисником заявлялось клопотання про призначення та проведення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи, яке не було задоволено судом;
-місцевий суд безпідставно не повернув протокол про адміністративне правопорушення на доопрацювання, як такий що складений без дотримання ст.256 КУпАП.
Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, а в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні захисник Янков І.Д. повідомив суду, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися в судове засідання, оскільки на даний час, як моряк за контрактом, знаходиться в рейсі, вважав за можливе проводити розгляд справи без його участі.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.
Так, згідно протоколу серії ААД №579120 від 17.09.2024 року, водій ОСОБА_1 , 17.09.2024 року, о 23:00 год., по вул. Портова, буд.14, в м. Білгород-Дністровський Одеської області, керував автомобілем «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Від надання пояснень в протоколі та підпису ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №579120 від 17.09.2024 року долучені наступні документи:
-рапорт поліцейського ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Цуркана А. від 18.09.2024 року, відповідно до якого під час несення служби 17.09.2024 року отримали повідомлення про ДТП у м. Білгород-Дністровський по вул. Портова, буд.14. По прибуттю за вказаною адресою було встановлено автомобіль «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який не впорався із керуванням та скоїв наїзд у відбійник. У водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп?яніння, про які повідомлено йому та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку, на що водій ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано на портативний відео реєстратор. Після чого на водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому водій ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із матеріалами справи та від підпису (а.с.5);
-акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп?яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, однак огляд не проводився (а.с.6);
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.09.2024 року, згідно якого водій ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп?яніння - запах алкоголю з порожнини рота, направлявся до КНП Білгород-Дністровська лікарня, однак огляд ОСОБА_1 не проводився;
-схема місця ДТП від 17.09.2024 року, на якій зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди, які мали місце 17.09.2024 року за участю автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.8);
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №579118 від 18.07.2025 року щодо водія ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП;
-довідка Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.10);
-відеозаписи з місця події із бодікамери працівника поліції.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №579120 від 17.09.2024 року, рапортом поліцейського ВРП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Цуркана А. від 18.09.2024 року, а також диском з відеозаписами обставин події.
Апеляційний суд вважає, що зібрані по справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Із переглянутих судом відеозаписів із нагрудної камери працівника поліції просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 17.09.2024 року на вул. Портова, біля буд.14, в м. Білгород-Дністровський Одеської області.
Зокрема, на відеозаписі зафіксовано дорожньо-транспортну пригоду, за участю автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не заперечував факту керуванням ним вказаним транспортним засобом.
Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він «п?яний».
У зв'язку із виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, працівниками поліції було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі, на що він відмовився.
Після чого працівниками поліції щодо ОСОБА_1 складено протокол за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст.251 КУпАП, є належним і допустимим.
Апеляційний суд наголошує, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти огляд.
Таким чином, судом не встановлено дій, які б вказували на порушення поліцейськими порядку або Інструкції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній відмовився, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що останній фактично не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксований саме він за подій, які відбувались 17.09.2024 року, зокрема його спілкування з працівниками патрульної поліції.
Вказані обставини не заперечувались і захисником у судовому засіданні апеляційного суду.
Суд вважає, що об'єктивних даних зафіксованих на відео достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, з огляду на приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.
Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису захисником не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи.
Щодо доводів сторони захисту про не врахування місцевим судом, що із відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на момент тієї події ОСОБА_1 знаходився у тяжкому психологічному стані, внаслідок важкого стану здоров?я своєї дружини, яка перебувала в комі, а в подальшому померла, апеляційний суд наголошує, що вказані обставини не можуть бути виправданням для не дотримання ОСОБА_1 ПДР України, оскільки керуючи автомобілем, що джерелом підвищеної небезпеки, останній міг становити загрозу та небезпеку як для себе, так і для життя та здоров?я інших учасників дорожнього руху, що є недопустимим.
З приводу клопотання сторони захисту про призначення та проведення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 , з поставленням перед експертами питань: чи міг ОСОБА_1 , виходячи зі стану його психіки, усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, а також чи був він осудним у період інкримінованого йому діяння, апеляційний суд звертає увагу, що ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи, стороною захисту не було доведено наявність підстав та необхідності в проведенні вказаного експертного дослідження щодо ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення психолого-психіатричної експертизи щодо нього, з підстав, що викладені в її мотивувальній частині.
Апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б могли свідчити про перебування ОСОБА_1 на психоневрологічному обліку, наявність у минулому випадків загострення психічного стану тощо, що дало б переконливі підстави сумніватися в осудності особи та прийняття відповідного рішення про призначення вищевказаної експертизи.
Окрім цього, як повідомлено захисником на стадії апеляційного перегляду справи до медичних закладів ОСОБА_1 стосовно свого стану здоров?я не звертався.
Більш того, апеляційний суд звертає враховує повідомлення захисника в судовому засіданні, що наразі ОСОБА_1 у статусі моряка перебуває в рейсі за контрактом. Тобто, вказані обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_1 було допущено до виконання професійних обов'язків моряка вочевидь після перевірки стану його здоров?я, останній перебуває в працездатному стані, що було б неможливим у разі перебування його у стані неосудності, чи наявності проблем із психікою.
Одночасно, відмовляючи в задоволенні клопотання сторони захисту суд виходив з неможливості проведення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 , який знаходиться за межами території України, а дата його повернення суду не повідомлена.
За таких обставин, стороною захисту не було доведено наявності підстав та необхідності для призначення та проведення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 .
Апеляційний суд також враховує, що зі змісту апеляційної скарги та доводів захисника в судовому засіданні вбачається, що сторона захисту фактично не оспорює тієї обставини, що ОСОБА_1 керував автомобілем.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , також підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн (справа №495/8825/24, провадження 3/495/3221/2024).
Вказані обставини справи стосуються тих же обставин та подій, за участю ОСОБА_1 . Так, згідно вказаної постанови вбачається, що судом визнано доведеним, що 17.09.2024 року в м. Білгород-Дністровський по вул. Портова, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz Е200», державний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням та скоїв наїзд у відбійник.
У судовому засіданні захисник не заперечував факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, та зазначив, що вказану постанову сторона захисту не оскаржувала.
Також апеляційний суд враховує, що місцевим судом з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи за клопотанням сторони захисту було допитано в судовому засіданні свідків - працівників Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №579120 від 17.09.2024 року відносно ОСОБА_1 був складений згідно чинного законодавства та під час його складання працівниками поліції були враховані та дотримані всі норми законодавства.
Свідок ОСОБА_3 надав місцевому суду аналогічні пояснення та запевнив, що протокол складений у спосіб і в межах діючого законодавства, та жодних порушень з боку працівників поліції не здійснювалось. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права.
Таким чином, місцевим та апеляційним судом не встановлено обставин, що свідчили б про не дотримання працівниками поліції порядку під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд критично відноситься до доводів сторони захисту про те, що склад правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 та зазначений в протоколі не відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП та п.2.9 ПДР України, з посиланням на те, що в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а не в стані алкогольного сп?яніння, хоча згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що останній підтвердив що вживав бренді-колу.
Апеляційний суд наголошує, що працівниками поліції в протоколі вірно вказано про порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України, а саме про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі.
Таким чином, слід констатувати, що керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп?яніння останньому не інкримінується, та перебування в такому стані не встановлювалось у зв'язку із відмовою водія від проходження огляду.
За таких обставин доводи сторони захисту про наявність підстав для зазначення в протоколі посилання на порушення п.2.9 «а» ПДР, а також про те, що місцевий суд мав повернути протокол для доопрацювання, апеляційний суд визнає безпідставними.
Доводи сторони захисту про те, що в направленні на огляд водія транспортного засобу не вказано по якій причині не проводився огляд; що в довідці без дати та вихідного номера безпідставно вказано про раніше притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.130 КУпАП, а мало бути вказано за ст.124 КУпАП, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вказані неточності не впливають на суть справи та спростовують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини.
Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, тому оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський