Номер провадження: 33/813/694/25
Справа № 521/10560/23
Головуючий у першій інстанції Непорада О. М.
Доповідач Котелевський Р. І.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Стоянової Л.І.,
представника Одеської митниці - Ровенко Т.А.,
захисника - Воронко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та з використанням системи «EasyCon» за участю захисника Воронко В.С. апеляційну скаргу представника Одеської митниці Бєлошицької Л.Ф. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30.04.2024 року, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ФОП « ОСОБА_2 »», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України,
встановив:
оскарженою постановою суду першої інстанції закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Також відповідно до вказаної постанови, вилучені за протоколом про порушення митних правил №0227/50000/23 грошові кошти визначено повернути ОСОБА_3 або уповноваженій ним особі.
Відповідно до оскарженої постанови, з протоколу про порушення митних правил №0227/50000/23 від 16.02.2023 року вбачається, що 16.02.2023 року, о 05:51 год., в зону митного контролю в напрямку руху «В?їзд» пункту пропуску «Орлівка-Ісакча» митного поста «Орлівка» Одеської митниці заїхав автобус марки «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, під керуванням водія, громадянина України ОСОБА_1 , який прямував у напрямку «в?їзд» на митну територію України, з пасажирами та другим водієм, громадянином України ОСОБА_4 .
Формою проходження митного контролю громадянин України ОСОБА_5 обрав порядок проходження митного контролю по каналу руху «червоний коридор».
Під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу, після заповнення водіями та пасажирами митних декларацій, було ініційовано повний митний огляд автобусу марки «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна.
За результатами проведення митного огляду вказаного автобусу, особистих речей водіїв та пасажирів, в ручній поклажі водіїв, громадян України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було виявлено по 420000 (чотириста двадцять тисяч) грн. у кожного, які були ними письмово задекларовані.
Також, в різних місцях автобусу «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, а саме: в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, в технічному відсіку, з ознаками приховування було виявлено 10100 (десять тисяч сто) доларів США та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн., які зі слів громадянина України ОСОБА_6 належать йому, та не були ним задекларовані. Виявлені предмети переміщувались з ознаками приховування від митного контролю та їх виявлення було ускладнене шляхом схованок у важкодоступних місцях автобусу, а також з використанням додаткового замотування в папір та пакети.
Пунктом 1-1 ч.1 ст.4 МК України встановлено, що до валютних цінностей відноситься, в тому числі, іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають у обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.
Також п.57 ч.1 ст.4 МК України визначено, що до товарів також відносяться валютні цінності.
Частиною 1 статті 8 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту та валютні операції» визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органом, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 статті 8 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту та валютні операції» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Відповідно до пункту 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №3, фізична особа ввозить в Українку та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
Частиною 1 статті 511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись.
Таким чином, митний орган вказує, що іноземна валюта у сумі 10100 (десять тисяч сто) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16.02.2023 року становить 369342,86 грн. та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн. вилучені.
Валюту, яку громадянин України ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , письмово задекларували, а саме по 420000 (чотириста двадцять) грн. у кожного, повернуто їм в повному обсязі.
Таким чином, митний орган зазначає, що виявлена валюта в сумі 10100 (десять тисяч сто) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16.02.2023 року становить 369342,86 грн. та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн. не була заявлена громадянином України ОСОБА_9 при усному опитуванні, не була письмово записана до митної декларації, та переміщувалась ним через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у спосіб, що утруднює її виявлення, а саме шляхом приховування у важкодоступних місцях автобусу марки «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, у технічному відсіку автобусу, а також з використанням додаткового замотування переміщуваної валюти в папір та пакети.
Одеською митницею відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил митних правил №0227/50000/23 від 16.02.2023 року за ч.1 ст.483 МК України.
Дослідивши матеріали справи, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.483 МК України, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, про те що, ОСОБА_10 переміщував валюту з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників), останній не виготовляв і не пристосовував спеціальних сховищ в автобусі для переміщення валюти через митний кордон України, а грошові кошти знаходились в заводських конструкціях автобусу, тобто без застосування спеціально виготовлених сховищ (тайників).
Місцевий суд також вказав, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 навмисно прагнув обійти митні правила, крім того у митній декларації він зазначив про наявність у нього певної кількості валюти, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, представник Одеської митниці Держмитслужби Бєлошицька Л.Ф. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної статті.
Апелянт посилається на те, що митним органом встановлено та підтверджено наявність в діях ОСОБА_6 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Представник митниці вказує, що місцевий суд безпідставно закрив провадження по справі з посиланням на те, що ОСОБА_5 не виготовляв і не пристосовував спеціальних сховищ в автомобілі для переміщення валюти через митний кордон. Судом не враховано, що диспозиція ч.1 ст.483 МК України передбачає відповідальність зокрема за використання інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, а за протоколом стосовно ОСОБА_6 валюту було виявлено у різних місцях автобусу, а саме: в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, в технічному відсіку, тобто з ознаками приховування від митного контролю та їх виявлення було ускладнене шляхом схованок у важкодоступних місцях автобусу, а також з використанням додаткового замотування в папір та пакети.
До початку апеляційного розгляду, захисником подані заперечення на апеляційну скаргу представника митниці, в задоволенні якої просив відмовити.
Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 12.05.2025 року та від 13.05.2025 року за клопотанням захисника Воронко В.С. апеляційний розгляд призначався дистанційно в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та Козелецьким районним судом Чернігівської області за участю Полевого О.
Однак, ні до апеляційного суду, ні до Козелецького районного суду Чернігівської області, ОСОБА_10 не з'явився.
Разом із цим, захисник надіслав до апеляційного суду письмові пояснення ОСОБА_6 , відповідно до яких останній повідомляє, що не має можливості з'явитися до суду, у зв'язку із його мобілізацією та проходженням військової служби.
У судовому засіданні захисник Воронко В.С. підтвердив, що ОСОБА_5 обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися до апеляційного суду та приймати участь в режимі відео конференції, у зв'язку із проходженням військової служби.
Із надісланої захисником на адресу суду копії довідки від 01.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 . Згідно повідомлення військової частини від 03.06.2025 року солдат ОСОБА_5 направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги письмові пояснення ОСОБА_6 , які надійшли до апеляційного суду, справа може бути розглянута без його участі, в присутності його захисника.
Вивчивши матеріали адміністративної справи; вислухавши представника митниці, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов наступних висновків.
Статтею 487 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.458 МК України - порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органом для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Диспозиція ч.1 ст.483 МК України визначає склад адміністративного правопорушення, що полягає у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Суб'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_3 правопорушення передбачає наявність прямого умислу.
Товарами, у розумінні п.57 ч.1 ст. 4 МК України, є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Валютними цінностями відповідно до пп.1-1 б ч.1 ст.4 МК України, серед іншого, є:
-валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
-іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.
Таким чином, «валюта України», «іноземна валюта» охоплюється поняттям «товар» у розумінні ч.1 ст.483 МК України.
Відповідно ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За положеннями ч.3 ст.197 МК України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Частиною 1 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 Євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 197 МК України передбачені обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України.
Відповідно до п. 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України №3 від 02.01.2019 року, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 Євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
При цьому, п.18 Розділу I Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 року (далі - Положення №5), фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують: 1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро; 2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро.
Декларування, відповідно до вимог ч. 1 ст. 257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Як вбачається із матеріалів справи про порушення митних правил, в тому числі з протоколу про порушення митних правил, 16.02.2023 року, о 05:51 год., в зону митного контролю в напрямку руху «В?їзд» пункту пропуску «Орлівка-Ісакча» митного поста «Орлівка» Одеської митниці заїхав автобус марки «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, під керуванням водія, громадянина України ОСОБА_6 , який прямував у напрямку «в?їзд» на митну територію України, з пасажирами та другим водієм, громадянином України ОСОБА_4 .
Формою проходження митного контролю громадянин України ОСОБА_5 обрав порядок проходження митного контролю по каналу руху «червоний коридор».
Під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу, після заповнення водіями та пасажирами митних декларацій, було ініційовано повний митний огляд автобуса марки «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна.
За результатами проведення митного огляду вказаного автобусу, особистих речей водіїв та пасажирів, в ручній поклажі водіїв, громадян України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було виявлено по 420000 (чотириста двадцять тисяч) грн. у кожного, які були ними письмово задекларовані.
Також, в різних місцях автобусу «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, а саме: в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, в технічному відсіку, з ознаками приховування було виявлено 10100 (десять тисяч сто) доларів США та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн., які зі слів громадянина України ОСОБА_6 належать йому, та не були ним задекларовані. Виявлені предмети переміщувались з ознаками приховування від митного контролю та їх виявлення було ускладнене шляхом схованок у важкодоступних місцях автобусу, а також з використанням додаткового замотування в папір та пакети.
Іноземна валюта у сумі 10100 (десять тисяч сто) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16.02.2023 року становить 369342,86 грн. та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн. вилучені.
Валюту, яку громадянин України ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , письмово задекларували, а саме по 420000 (чотириста двадцять) грн. у кожного, повернуто їм в повному обсязі.
Таким чином, виявлена валюта в сумі 10100 (десять тисяч сто) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16.02.2023 року становить 369342,86 грн. та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн. не була заявлена громадянином України ОСОБА_11 при усному опитуванні, не була письмово записана до митної декларації, та переміщувалась ним через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у спосіб, що утруднює її виявлення, а саме шляхом приховування у важкодоступних місцях автобусу марки «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, у технічному відсіку автобусу, а також з використанням додаткового замотування переміщуваної валюти в папір та пакети.
Водночас, за наслідками розгляду справи у суді першої інстанції про порушення митних правил щодо ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про відсутність в його діях ознак порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України.
Однак, такий висновок місцевого суду апеляційний суд визнає безпідставним, оскільки доводи представника митниці, викладені в апеляційній скарзі та докази, які містяться в матеріалах справи, вказують на наявність в діях ОСОБА_6 ознак порушення митних правил, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.483 МК України.
Апеляційний суд не погоджується із висновками місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому правопорушення, з посиланням на те, що останній не виготовляв та не пристосовував спеціальних сховищ в автобусі для переміщення валюти через митний кордон України, а грошові кошти знаходились в заводських конструкціях автобусу, тобто без застосування спеціально виготовлених сховищ (тайників).
Апеляційний суд констатує, що всупереч висновкам місцевого суду, вищезазначені грошові кошти переміщувались ОСОБА_12 з ознаками приховування від митного контролю та їх виявлення було ускладнене.
Суд звертає увагу, що учасниками процесу не оспорюється факт переміщення ОСОБА_12 через митний кордон України валютних цінностей в розмірі 10100 (десять тисяч сто) доларів США та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн., а також факт їх недекларування та не повідомлення ним посадовій особі митного органу про наявність товарів та предметів, які підлягають обов'язковому декларуванню при переміщенні через митний контроль України (окрім задекларованих грошових коштів по 420000 грн. згідно декларацій транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей від 16.02.2023 року).
У даній справі, за твердженням представника митного органу переміщення грошових коштів ОСОБА_12 відбувалось з приховуванням від митного контролю, а за позицією сторони захисту - без приховування.
Диспозицією ч.1 ст.483 МК України визначені такі способи приховування, а саме:
- з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів,
- шляхом надання одним товарам вигляду інших,
- з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Як вбачається з акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.02.2023 року, під час проведення повного митного огляду автобуса «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , було виявлено: в підлокітнику водія, в автобусному холодильнику, в технічному відсіку, з ознаками приховування 10100 (десять тисяч сто) доларів США та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн., які зі слів ОСОБА_6 належать йому. Виявлені предмети переміщувались з ознаками приховування та їх виявлення було ускладнене шляхом використання схованок у важкодоступних місцях автобуса, а також з використанням додаткового замотування в папір та пакети.
Вказані обставини підтверджуються фото-таблицями до протоколу, а також фото-таблицями долученими представником митниці під час апеляційного розгляду.
Із фотознімків вбачається, що холодильник, підлокітник та технічний відсік, в яких знаходились грошові кошти, - є конструктивними частинами автобуса «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
Пунктом 53 ч.1 ст.4 МК України визначено поняття спеціально виготовленого сховища (тайника), а саме - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані та пристосовані з цією метою конструктивні ємності чи предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо.
Також, в цьому контексті необхідно звернути увагу на роз'яснення, що використанням інших засобів чи способів, що утруднюють виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а також надання одним предметам вигляду інших (зміна їхніх зовнішніх ознак - форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо), на що звернута увага у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».
Слід акцентувати увагу, що диспозиція ч.1 ст.483 МК України містить спосіб приховання від митного контролю шляхом використання інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів. До таких способів може бути віднесене, зокрема, таке фізичне приховування товарів, при якому уповноважена службова особа не може виявити цей товар шляхом звичайного візуального огляду.
На переконання апеляційного суду, поміщення ОСОБА_12 вищевказаних грошових коштів/валютних цінностей замотаних в папір та пакети в підлокітник водія, в автобусний холодильник та в технічний відсік, свідчить про намагання останнього приховати вказаний товар (грошові кошти/валютні цінності). Виявлення грошових коштів/валютних цінностей було утруднено, так як їх неможливо було виявити шляхом звичайного візуального огляду без цілеспрямованого обшуку в нетипових місцях (холодильник, технічний відсік не є місцями для зберігання грошових коштів). Виявлення грошових коштів стало можливим лише після відкриття холодильника, підлокітника водія та технічного відсіку, розмотування їх з пакетів та паперу, тобто виявлення було утруднено. Обраний ОСОБА_12 спосіб зберігання коштів свідчить про свідомо вжиті заходи приховування, щоб утруднити їх виявлення.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що переміщення грошових коштів/валютних цінностей у спосіб, описаний в протоколі №0227/50000/23, є одним із інших способів, що утруднюють виявлення предметів, у розумінні диспозиції ч.1 ст.483 МК України. При цьому, відсутність спеціально обладнаного сховища (тайника) не є єдиним способом приховування товарів від митного контролю, передбачений ч.1 ст.483 МК України. Судом встановлено факт приховування від митного контролю валютних цінностей та факт використання способу, що утруднює їх виявлення, що передбачено диспозицією ч.1 ст.483 МК України (а саме: переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів).
Також апеляційний суд визнає помилковим висновок місцевого суду з приводу відсутності в діях ОСОБА_6 прямого умислу на переміщення грошових коштів/валютних цінностей через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, з посиланням на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_10 усвідомлював протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки та бажав їх або свідомо допускав настання таких наслідків; а також про те, що немає жодних ознак того, що ОСОБА_5 навмисно прагнув обійти митні правила, з урахуванням того, що в митній декларації він все ж таки зазначив про наявність у нього певної кількості грошових коштів, з огляду на наступні обставини.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2023 року на пункті пропуску «Орлівка-Ісакча» митного поста «Орлівка» Одеської митниці під час митного огляду автобуса «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у ручній поклажі водіїв, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було виявлено по 420000 (чотириста двадцять тисяч) грн. у кожного, які були ними письмово задекларовані.
Також, в різних місцях автобусу «Man», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна, а саме: в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, в технічному відсіку, з ознаками приховування було виявлено 10100 (десять тисяч сто) доларів США та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн., які зі слів ОСОБА_6 належать йому, та не були ним задекларовані та не були ним заявлені при усному опитуванні.
Таким чином, виявлена валюта в сумі 10100 (десять тисяч сто) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16.02.2023 року становить 369342,86 грн. та 510000 (п'ятсот десять тисяч) грн. не була заявлена ОСОБА_12 при усному опитуванні, не була письмово записана до митної декларації, та переміщувалась ним через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у спосіб, що утруднює її виявлення, а саме шляхом приховування у важкодоступних місцях автобусу, в підлокітнику водія, у автобусному холодильнику, у технічному відсіку автобусу, а також з використанням додаткового замотування переміщуваної валюти в папір та пакети.
Згідно до декларацій транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей від 16.02.2023 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 кожний окремо задекларували по 420000 грн (а.с.17, 20 т.1).
Із письмових пояснень ОСОБА_6 від 16.02.2023 року вбачається, що останній вказував, що виявлені митним органом грошові кошти були передані йому на вокзалі в м.Стамбул громадянином на ім'я ОСОБА_13 , з проханням передати 1200000 грн до м.Дніпро, де після приїзду він мав забрати кошти. Частину цих грошових коштів, та власні грошові кошти він поклав до себе в сумку, в сумі 420000 грн., теж саме зробив його напарник, які в подальшому вони задекларували на пункті пропуску. Іншу частину грошових коштів поклали в «хозвідсік» серед речей для прибирання, частину в підлокітник, а також в холодильник. Про норму ввезення 10000 євро на одну особу вказав, що знав та задекларував. Іншу частину грошових коштів не задекларував, щоб уникнути складнощів із оформленням. Також зазначив, що огляд проводився в його присутності, зауважень та доповнень не має (а.с.16).
У своїх письмових поясненнях від 16.02.2023 року, інший водій автобуса - ОСОБА_8 пояснив, що під час митного контролю на пункті пропуску «Орлівка», у його напарника ОСОБА_6 виявлено не задекларовану валюту. Про те, що валюта була схована в автобусі він не знав (а.с.19 т.1).
Разом із тим, під час розгляду справи в місцевому суді та в апеляційній інстанції ОСОБА_10 змінив попередні пояснення та зазначав, що виявлені митним органом грошові кошти є власністю ОСОБА_6 , мають законне джерело походження. Окрім того, сторона захисту зауважила, що пояснення ОСОБА_12 надані під тиском працівників митниці та без залучення захисника, спонукаючи його підписати пояснення, які не відповідають дійсності та фактично обмовити себе, у зв'язку із чим просили їх не враховувати.
Під час апеляційного розгляду представником митного органу надано копію службової записки начальника митного поста «Придунайський» від 20.06.2025 року, відповідно до якої відсутня інформація щодо надходження скарг від ОСОБА_6 або інших осіб під час здійснення митного контролю 16.02.2023 року в пункті пропуску «Орлівка», а також щодо листів, запитів правоохоронних органів щодо протиправних дій з боку посадових осіб митного поста «Орлівка» зокрема, та Одеської митниці в цілому, під час здійснення митного контролю 16.02.2023 року в пункті пропуску «Орлівка».
Вказані обставини захисником в судовому засіданні не спростовані, та свідчать про те, що ОСОБА_10 не звертався у встановленому законом порядку зі скаргами на дії посадових осіб митного органу, які на думку сторони захисту, полягали у вчиненні на нього психологічного тиску з метою спонукання до надання неправдивих пояснень з приводу переміщення через державний кордон України грошових коштів, тому апеляційний суд критично ставиться до тверджень з приводу вимушеного надання неправдивих пояснень, в тому числі з огляду на те, що вони спростовуються іншими, наявними в матеріалах справи доказами.
Висновки місцевого суду та доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на приховування грошових коштів/валютних цінностей від митного контролю, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки недекларування товарів (валютних цінностей) фактично свідчить про умисел на приховування від митного контролю.
Більш того, наявність умислу на приховування валютних цінностей підтверджується:
- поясненнями ОСОБА_6 від 16.02.2023 року, з яких вбачається його обізнаність з правилами перевезення грошових коштів через кордон, що свідчить про завідоме розуміння незаконності його дій;
- не повідомленням ОСОБА_12 посадовій особі митного органу про наявність товарів та предметів, які підлягають обов'язковому декларуванню при переміщенні через митний кордон України;
- відсутність документів про законність походження коштів, які дозволяли б ОСОБА_3 здійснити переміщення зазначених грошових коштів/валютних цінностей у законний спосіб;
- приховування грошових коштів/валютних цінностей від митного органу у спосіб, що утруднює їх виявлення.
Вищевказані обставини в сукупності свідчать про відсутність намірів декларування валютних цінностей при переміщенні через державний кордон, а також про наявність прямого умислу на переміщення валютних цінностей через кордон з приховуванням від митного контролю, адже дії ОСОБА_6 були цілеспрямованими.
Апеляційний суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_6 від 16.02.2023 року не містять заперечень або незгоди з відомостями зазначеними в протоколі, а навпаки відомості, зазначені у них, об'єктивно узгоджуються з відомостями, які зафіксовані в протоколі.
Апеляційний суд також враховує, що при перетині митного кордону у ОСОБА_6 не було будь-яких перешкод, щоб добровільно повідомити та задекларувати наявні грошові кошти/валютні цінності.
На переконання апеляційного суду, зрозумілим є мотив вчинення ОСОБА_12 інкримінованого правопорушення, адже очевидним є те, що за відсутності відповідного документа про законність походження грошових коштів (довідки банку чи чеку обмінного пункту валют про здійснену транзакцію, щодо обміну валют тощо), які дозволяли б йому здійснити переміщення зазначених сум грошових коштів/валютних цінностей, він не зміг би їх перемістити через митний кордон.
Та обставина, що ОСОБА_10 не тільки не задекларував наявні в нього грошові кошти/валютні цінності, але й те, що він здійснив дії на переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, свідчить про наявність у його діях інкримінованого правопорушення, адже він про грошові кошти/валютні цінності жодним чином не заявив. У свою чергу, якщо би він мав намір перевезти валюту лиш не декларуючи, такі дії мали б іншу кваліфікацію та кваліфікуючі ознаки, які йому в даній справі не ставляться в провину.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, повністю доведена.
Правових підстав щодо перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.1 ст.483 МК України на ч.1 ст.471 МК України, про що просила сторона захисту, апеляційний суд не вбачає, оскільки мало місце не лише недекларування валютних цінностей, що переміщувалися через митний кордон, в сумі що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування (ч.1 ст.471 МК України), а й переміщення цих незадекларованих грошових коштів із приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють їх виявлення (ч.1 ст.483 МК України).
Стосовно доводів захисника щодо закінчення строків накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення за ч.1 ст.483 МК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Згідно матеріалів справи, подія порушення митних правил мала місце 16.02.2023 року, цього ж дня була виявлена митним органом та цього ж дня складено протокол про порушення митних правил №0227/50000/23 (а.с.4-14 т.1).
Тобто, саме з 16.02.2023 року, з часу виявлення правопорушення починає свій відлік строк, визначений ч.1 ст.467 МК України.
Згідно штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на супровідному листі та з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, матеріали справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.483 МК України надійшли до місцевого суду 26.04.2023 року, тому саме з цього моменту зупиняється визначений законом строк.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що митним органом не порушений строк звернення до суду зі справою про порушення митних правил щодо ОСОБА_14 .
На день прийняття рішення в даній справі судом апеляційної інстанції, визначений ч.1 ст.467 МК України строк також не закінчився.
За наведених обставин, доводи захисника стосовно того, що 16.08.2023 року сплинув шестимісячний строк накладення на особу адміністративного стягнення, апеляційний суд визнає є безпідставними, оскільки захисником не враховано зупинення цього строку після надходження справи до місцевого суду.
Також апеляційний суд критично ставиться до доводів захисника про те, що початковим моментом для обчислення строку є день вчинення правопорушення, а не день його виявлення, оскільки вони не узгоджуються із приписами ст.467 МК України. Разом з цим, у даному конкретному випадку дата вчинення порушення митних правил та їх виявлення митним органом співпадають (16.02.2023 року), тому не мають ключового значення.
Вирішуючи питання стосовно призначення ОСОБА_3 виду стягнення за порушення митних правил, суд приймає до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, рішенням Конституційному Суду України №5-р(II)/2023 від 05.07.2023 року абз.2 ч.1 ст.483 МК України (тобто санкція статті) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У своєму рішенні КСУ зазначає, що оспорювані приписи ч.1 ст.483 МК України встановлюють обов'язкову конфіскацію товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил. У КУпАП та МК не визначено процесуальних механізмів, які надали б можливість пом'якшити визначену абз.2 ч.1 ст.483 МК України міру адміністративної відповідальності залежно від наявності обставин справи, що пом'якшують відповідальність, або дозволили б її не призначати, внаслідок чого КСУ дійшов висновку про те, що законодавець визначив міру адміністративної відповідальності, яка не є справедливою та такою, що відповідає легітимній меті.
Окрім того, КСУ зазначив, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України не може забезпечити індивідуалізації відповідальності з огляду на відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф та обов'язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.
Підсумовуючи викладене, КСУ визнав, що абз.2 ч.1 ст.483 МК України суперечить приписам ч.1 ст.8, ч.ч.1, 4 ст.41, ч.2 ст.61, ч.1 ст.64 Конституції України та є неконституційним.
Водночас, п. 2 резолютивної частини вищезгаданого рішення КСУ визначено, що абз.2 ч.1 ст.483 МК України втрачає чинність через 6-ть місяців з дня ухвалення КСУ цього рішення, а п.3 рішення зобов'язує Верховну Раду України привести нормативне регулювання, установлене абз.2 ч.1 ст.483 МК України у відповідність із Конституцією України та цим рішенням.
Разом із тим, в цьому контексті суд апеляційної інстанції наголошує на тій обставині, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо врегулювання окремих питань розпорядження іноземними товарами, транспортними засобами комерційного призначення, що перебувають на митній території України під митним контролем, а також такими, що незаконно ввезені на митну територію України» №3475-IX від 21.11.2023 року (надалі - Закон) були внесені відповідні зміни до МК України, зокрема, згідно з п.п.1 п.13 розділу I Закону, ч.1 ст.483 МК України було викладено в наступній редакції:
«1. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю».
Зазначені вище зміни до ч.1 ст.483 МК України, відповідно до п. 1 «Прикінцевих положень» Закону, набрали чинності 05.01.2024 року.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.3 МК України передбачено, що норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.
Відтак, з урахуванням того, що на момент розгляду апеляційним судом справи про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК законодавець привів нормативне регулювання санкції вказаної норми у відповідність із Конституцією України та вищезгаданим рішенням Конституційного Суду України, з огляду на обставини вчиненого ОСОБА_12 порушення митних правил, а також з урахуванням того, що строки накладення адміністративного стягнення на теперішній час не закінчились, суд апеляційної вважає за необхідне накласти на ОСОБА_6 стягнення у виді штрафу в розмірі 50% вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил (грошових коштів в розмірі 879342,86 грн).
За таких обставин, доводи захисника про неможливість притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України, у зв?язку із визнанням Рішенням Конституційного Суду України №5-р(II)/2023 від 05.07.2023 року неконституційною санкцію ч.1 ст.483 МК України, апеляційний суд визнає необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_6 стягнення за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України у виді штрафу в розмірі 439671,43 грн.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що накладення на ОСОБА_6 стягнення у виді штрафу у розмірі 50 % вартості безпосередніх предметів порушення митних правил, а також у разі одночасної конфіскації цих безпосередніх предметів порушення митних правил - грошових коштів, на переконання суду апеляційної інстанції становитиме надмірне втручання держави у право володіння особи через позбавлення значної частини коштів, а також не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням фактичної відсутності завдання правопорушенням майнової шкоди державним інтересам.
Також апеляційний суд вважає за можливе при накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу, не застосовувати одночасно конфіскацію безпосередніх предметів порушення митних правил.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги представника митного органу, скасування постанови місцевого суду про закриття провадження у справі та прийняття нової постанови, якою накласти на ОСОБА_6 стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Керуючись ст.ст. 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Бєлошицької Л.Ф. - задовольнити.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.04.2024 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також повернення грошових коштів - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50% вартості товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а саме 879342,86 грн. (вісімсот сімдесят дев'ять тисяч триста сорок дві гривні вісімдесят шість копійок), що складає 439671,43 грн. (чотириста тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят одна гривня сорок три копійки), без конфіскації цих товарів.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський