Номер провадження: 33/813/1203/25
Справа № 522/425/25
Головуючий у першій інстанції Коваленко В.М.
Доповідач Котелевський Р. І.
03.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
захисника - Пендея В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Пендея В.В. на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 605,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, о 23:20 год., ОСОБА_1 по вул. Європейській, буд. 66, в м. Одесі, керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Пендей В.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не врахував невідповідність змісту протоколу фактичним обставинам справи, не доведення факту керування ОСОБА_1 електросамокатом, його зупинки працівниками поліції, а також наявності у нього ознак алкогольного сп?яніння.
В обґрунтування апеляційних вимог, захисник також посилається на такі доводи:
-працівниками поліції не ідентифіковано самокат (не вказано тип транспортного засобу, марку, модель, рік випуску, номер рами, його потужність, справність);
-до матеріалів справи долучене «направлення», однак ОСОБА_1 до медичного закладу не направлявся;
-на відеозаписі відсутнє підтвердження керування ОСОБА_1 та його зупинка працівниками поліції, оскільки самокат в нерухомому стані;
- ОСОБА_1 порушення ПДР не скоював, тому у працівників поліції відсутні підстави для його зупинки.
Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
У судовому засіданні захисник Пендей В.В. вказав, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися у судове засідання, тому вважав за можливе проводити розгляд за його відсутності.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, визначені статтями 247 і 280 КУпАП, з урахуванням положень ст.251 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що положеннями ст. 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону при розгляді справи суддею в повній мірі не були виконані, внаслідок чого поза увагою судді залишилися обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Так, зі змісту оскарженої постанови вбачається, що місцевий суд зазначив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.12.2024 року серії ЕПР1 №205978, ОСОБА_1 о 23:20 год., на вул. Європейській, буд. 66, у м. Одесі, в порушення п.2.5 ПДР України, керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Разом з цим, апеляційним судом встановлено факт неповного з'ясування місцевим судом обставин справи та допущені суттєві суперечностей в оскарженій постанові.
Зокрема, місцевим судом у постанові зазначені обставини, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, однак не викладена суть адміністративного правопорушення та обставини справи, які визнані судом доведеними.
Також місцевий суд вказав, що правопорушення було скоєно о 23:20 год., разом з цим не зазначив конкретну дату його вчинення.
Апеляційний суд звертає увагу, що зазначення в протоколі лише дати його складання не є достатнім, оскільки дата складання протоколу та дата вчинення правопорушення не завжди є однаковими.
Окрім цього, в абзаці 48 мотивувальної частини постанови місцевий суд вказав, що «таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявна об?єктивна сторона, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, яка виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
В абзаці 53 мотивувальної частини постанови місцевий суд зазначив, що «суд вважає, що докази є належними, допустимими, достовірними, а сукупність доказів дає підстави для прийняття відповідного процесуального рішення щодо винуватості водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 ПДР України. Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, дають підстави прийти до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
В абзаці 54 мотивувальної частини постанови місцевий суд вказав, що «дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп?яніння».
Тобто, окрім обвинувачення щодо відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що відносно нього складений протокол, суд фактично вийшов за межі пред'явленого обсягу притягнення до адміністративної відповідальності, та додатково безпідставно кваліфікував дії особи за всіма іншими кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.1 ст.130 КУпАП.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №205978 від 26.12.2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 притягується до відповідальності лише за порушення ним п.2.5 ПДР, тобто за його відмову як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан лише алкогольного сп'яніння, що мало бути й перевірено судом першої інстанції, шляхом встановлення доведеності даної обставини доказами, які наявні в матеріалах справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність окремо за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, окремо за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому, слід констатувати, що місцевий суд зайве кваліфікував дії ОСОБА_1 як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки це останньому не інкримінувалось.
Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом істотних порушень, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, із прийняттям апеляційним судом нової постанови.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд зазначає наступне.
Згідно з протоколом серії ЕПР1 №205978 від 26.12.2024 року, водій ОСОБА_1 26.12.2024 року, о 23:20 год., в м. Одесі по вул. Європейській, буд.66, керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.1).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №205978 від 26.12.2024 року ОСОБА_1 власноручно підписав без будь-яких зауважень та заперечень.
До вказаного протоколу працівниками поліції долучено диск із відеозаписами нагрудних камер працівників поліції, а також направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.12.2024 року.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується відеозаписами обставин вчинення адміністративного правопорушення (а.с.6), а також іншими доказами в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що зібрані по справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Із переглянутих судом відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 26.12.2024 року на вул. Європейській, біля буд.66, в м. Одесі.
На відеозаписах зафіксовано рух ОСОБА_1 на електросамокаті по тротуару та його зупинку працівниками поліції. Поряд із ОСОБА_1 , окремо на іншому електросамокаті, також рухається особа жіночої статі.
При цьому, працівники поліції відразу повідомили ОСОБА_1 , що причиною зупинки слугував факт руху на елекртосамокаті по тротуару, що заборонено.
Далі, на запитання працівника поліції чи вживав він алкогольні напої, ОСОБА_1 відповів, що «так, тому їдемо на самокатах, а не на автомобілі».
Тобто, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту його керування електросамокатом, а навпаки підтвердив вказані обставини.
Далі, із відеозапису вбачається, що працівником поліції повідомлено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп?яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, у зв'язку із чим запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. На вказану пропозицію ОСОБА_1 відмовився, з посиланням на те, що не має сенсу проходити огляд на стан алкогольного сп?яніння, оскільки він дійсно перебуває в стані алкогольного сп?яніння.
У подальшому зафіксовано складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, який він добровільно підписав.
Апеляційний суд наголошує, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти огляд. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі, на що останній відмовився, що беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На відеозаписі зафіксовано момент зупинки ОСОБА_1 , який керував електросамокатом, а також перебіг складання протоколу про адміністративне правопорушення, в тому числі і відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, дій, які б вказували на порушення поліцейськими порядку або Інструкції, під час апеляційного розгляду скарги не встановлено, оскільки поліцейські діяли в межах наданих їм повноважень.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, на що останній відмовився. При цьому, працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено, що в такому разі за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд критично відноситься до доводів сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 електросамокатом та його зупинки, оскільки вони спростовуються відеозаписами обставин події.
Зі змісту апеляційної скарги захисника також вбачається, що останній фактично не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано саме ОСОБА_1 за подій, які відбувались 26.12.2024 року, зокрема його спілкування з працівниками патрульної поліції.
Стосовно доводів захисника про недоведеність наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп?яніння, апеляційний суд зазначає, що ознаки алкогольного сп?яніння, які є підставою для проходження огляду, встановлюються працівником поліції при його безпосередній близькості під час спілкування із правопорушником, та цілком зрозуміло, що відеозапис не може передати зокрема наявність у особи запаху алкоголю з ротової порожнини.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що об'єктивних даних зафіксованих на відео достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, з огляду на приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.
Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи.
Стосовно доводів захисника про те, що працівниками поліції в протоколі не вказано марку, модель транспортного засобу - електросамокату, року випуску, номеру рами, його потужності, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засів.
Отже, апеляційний суд констатує, що електросамокат, яким 26.12.2024 року керував ОСОБА_1 , відноситься до транспортних засобів, тому його водій ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки на час події правопорушення він був особою, яка керувала транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп'яніння, яка відмовилась від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду в постанові від 15.03.2023 року (у справі №127/5920/22), відповідно до яких використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Апеляційний суд звертає увагу, що всі водії транспортних засобів, в тому числі й водії транспортних засобів з електричними двигунами є повноцінними учасниками дорожнього руху, які без виключення, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, мають дотримуватися ПДР України.
Апеляційний суд звертає увагу, що за законодавством України щодо електросамокатів, моноколіс, сегвеїв, дещо менші вимоги ніж до автомобілів, мотоциклів тощо, зокрема відсутня вимога щодо їх обов'язкової реєстрації, присвоєння державного номеру та інше.
У даному конкретному випадку, не зазначенні в протоколі працівником марки, моделі електросамокату, року випуску, номеру рами та його потужності, суттєво не впливає на обставини справи та доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційним судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Визначаючи вид адміністративного стягнення апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , відповідно до вимог статей 23, 33 КУпАП, апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення та особу порушника.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, керуючись вимогами ст.ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, та постановити нову якою визнати ОСОБА_1 винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що визначене санкцією статті, яке буде достатнім та справедливим, та відповідатиме меті адміністративного стягнення по даній справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Пендея В.В. - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п?ять гривень 60 копійок) на користь держави.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський