03 вересня 2025 р.Справа № 520/3069/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.05.25 року по справі № 520/3069/25
за позовом Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Позивач Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000042/2 від 29.01.2025;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000047 від 29.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000042/2 від 29.01.2025 та картка відмови №UA807200/2025/000047 від 29.01.2025, прийняті Харківською митницею, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач під час їх прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов'язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000042/2 від 29.01.2025.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000047 від 29.01.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" витрати зі сплати судового збору у розмірі 6259 гривень 35 копійки.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Харківською митницею подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що при прийнятті митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митного органу інформацію, яка міститься в ціновій базі ЄАІС про подібний товар, який вже ввозився на виконання зовнішньоекономічного договору; подані до митного оформлення документи відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена за цей товар. Також зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 6259,35 грн. а також витрати на правничу допомогу є явно необгрунтованими та завищеними.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу зазначено, що БП ПФ "Астра" до митного органу надано всі необхідні документи для митного оформлення імпортованого товару, передбачені МК України та які дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості-за ціною договору (контракту). Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також обєктивна неможливість застосування петшого методу не спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необгрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що між Багатопрофільною приватною фірмою "АСТРА" (Покупець) та "SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP" (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2021 №29/03/21 , за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту на суму 100000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті (п. 1 контракту).
Сторонами контракту 14.05.2021 укладено та підписано доповнення відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту на суму 600000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті.
01.03.2022 укладено доповнення №2 до контракту, в якому сторони контракту вирішили, що загальна суму контракту складається суму усіх інвойсів, які будуть виставлені протягом строку дії цього контракту.
Згідно з п.п.3.1 - 3.3 контракту продавець постачає товар по даному контракту на умовах, вказаних в Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту відповідно до Правил ІНКОТЕРМС (2010). Поставка повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з дня виставлення Інвойсу. Датою постачання вважається дата виписки коносаменту компанією-перевізником.
Документи, які додаються на товари: 1) рахунок - фактура, 2) пакувальний лист, 3) коносамент/CMR, 4) сертифікат походження, 5) сертифікат якості, 6) експортна декларація.
На виконання умов вказаного контракту відбулась поставка товару ровінг зі скловолокна, призначений для виробництва склопластикових виробів шляхом армування: ECR24-4800D-601, 20948 кг, виробник "SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP" (Китай).
Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" 02.08.2024 через свого декларанта ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення митну декларацію №25UА807200001127U7 та додані до неї документи, а саме: пакувальний лист від 13.11.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №SDFE3241023 від 13.11.2024; коносамент №MEDUFD580629 від 19.11.2024; автотранспортну накладну від 21.01.2025 № 457773/3; сертифікат про походження товару від 15.11.2024 №С246722314500261; банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.11.2024 №281; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.01.2025 №290; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2025 №LS-4617851; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.01.2025 №457773; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 11.10.2024; страховий поліс від 12.11.2024 №6683003060360240001183; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 1 від 14.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 2 від 01.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 29.03.2021 №29/03/21; договір про надання послуг митного брокера від 27.12.2012 №82; договір (контракт) про перевезення від 19.07.2024 №19/07/2024; договір (контракт) про перевезення від 20.07.2023 №20/07/2023; договір (контракт) про перевезення від 04.06.2024 №2414; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю (Сертифікат якості) від 13.05.2024; копія митної декларації країни відправлення №425820240001309064 від 18.11.2024.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000042/2 від 29.01.2025 за другорядним методом (за резервним методом) відповідно до положень статті 64 МК України та з додержанням вимог частини другої статті 55 МК України і Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012:
"У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. 54, 55, 57, 58-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв 'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв 'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству (код УКТЗЕД 7019120000); декларантом не надано транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту MEDUFD 580629; відсутній банківський платіжний документ що підтверджує оплату морського перевезення згідно коносаменту MEDUFD 580629; у коносаменті MEDUFD580629 відсутні підписи уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту;- наданий до митного оформлення прайс-лист від 11.10.2024 бн є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ "АСТРА" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівцю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;- з урахуванням умов пунктів 4.1, 4.2 Контракту № 29/03/21 та 100 відс. передоплати частинами (80 відс. передоплата; 20 відс. проти копії коносамента), визначеної у інвойсі від 13.11.2024 №SDFE3241023, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 07.11.2024 №281 та від 14.01.2025 №290 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки містять у графі 70 "Призначення платежу" інформацію про інвойс від 13.11.2024 №SDFE3241023, дата якого не відповідає даті поданого до митного оформлення (від 23.10.2024 № SDFE3241023), що не дає можливості ідентифікувати такі платіжні інструкції з оцінюваним товаром; до МО не надано заявку, що суперечить умовам Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.07.2024 №19/07/24; не надано заявку, яку є обов'язковою згідно умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.06.2024 №2414; відсутній банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та суперечить умовам пункту 4.1 Договору про надання транспортно- експедиційних послуг від 19.07.2024 №19/07/24; відсутній переклад митної декларації країни відправлення 18.11.2024 * *425820240001309064*, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрату зв 'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв 'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 1,52 дол/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) №UА110130/2025/001062 від 20.01.2025 (25UА110130001062U0), товар: код за УКТ ЗЕД 7019120000, виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP, країною походження Китай, вагою нетто 20671 кг.
При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 176. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1,52 дол/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.
Також повідомлено, що 1. Згідно п. 6 статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у т.ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. 2. Декларант має права, - викладені у п. З статті 52 МКУ - щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з лштною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 статті 55 МКУ. 3.Декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.
Також, на підставі вказаного вище рішення про коригування митної вартості товару, Харківською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000047 від 29.01.2025.
В подальшому, товар був оформлений та випущений у вільний обіг за скорегованою митною декларацією від 29.01.2025 №25UA80720001067U0.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з задоволеними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000042/2 від 29.01.2025 та №UA807200/2025/000047 від 29.01.2025, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:
- заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей інших товарів по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі "імпорт", за час наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару (згідно даних АСМО "Інспектор" ТА ЄАІС Держмитслужби України);
- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Харківської митниці виникли підстави для детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст.54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Так, при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості вказаної системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого висновку характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.
Колегія суддів зазначає, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.
Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства відповідної країни.
Крім того, згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 №11/2- 10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), на який у запиті від 03.10.2023 посилається митний орган при витребуванні додаткових документів, начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Відтак, вимога митниці про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Так само не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, від 25.11.2020 у справі №640/4941/19.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №815/1780/17 вказано, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі, та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2020 року по справі №810/690/17, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про відсутність в наданих до митного оформлення документах заявки про надання транспортно-експедиторських послуг, банківського/платіжного документу, що підтверджує факт оплати морського фрахту, транспортного договору щодо морського перевезення, калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, колегія суддів зазначає наступне.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №822/1185/17 щодо використання термінів умов постачання згідно з "Інкотермс" на умовах CIF, коли продавець виконує постачання (товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження) та зобов'язаний оплатити витрати та фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати після відвантаження переходять на покупця.
На виконання пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом для підтвердження заявленої митної вартості при митному оформлені надано транспортно-перевізні документи, а саме: СМR № 457773/3 від 21.01.2025, коносамент №MEDUFR580629 від 19.11.2024, договір надання послуг з перевезень вантажів №2414 від 04.06.2024, договір про організацію перевезення вантажів №20/07/2023 від 20.07.2023, №19/07/2024 від 19.07.2024, рахунок на оплату №LS-4617851 від 22.01.2025, довідка про транспортні витрати № 457773 від 22.01.2025.
Згідно з наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила), які зокрема визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільним автомобільного транспорту.
Правила чітко визнають де вони використовуються в України, для внутрішніх перевезень. Для транспортування вантажів автомобільним транспортом між країнами, Україна ратифікувала Законом України № 57-V від 01.08.2006 Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (офіційно скорочена назва конвенція CMR).
Згідно ст. 1 конвенції CMR застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах. Статтею 9 вказує, що вантажна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Вантаж позивача транспортувався згідно з СМR № 457773/3 від 21.01.2025, в якій вказано, що транспортування здійснюється у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що свідчить про використання єдиного автомобільного документа CMR № 4495 від 13.03.2012 для перевезення вантажів автомобільним транспортом при міжнародних перевезеннях, який наданий Харківський митниці при оформленні вантажу по МД.
Згідно з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ/докази, якими має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року по справі № 520/6058/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Отже, у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Ненадання позивачем при митному оформленні договору про транспортне перевезення товару (експедиторського договору), заявки до договору на транспортне перевезення товару, документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно статтею 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, жодним чином не свідчить про неможливість з'ясування всіх числових значень складових митної вартості, оскільки витрати на транспортування включено у вартість товару на умовах СIF. Відтак, відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №815/2552/16.
Щодо висновку відповідача про те, що лист Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" № 155 від 28.01.2025 про вартість товару не може бути взятий до уваги при підтвердженні вартості товару, оскільки носить консультаційний характер, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст.53 Митного кодексу України декларант має право надати додаткові документи, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару.
Згідно з ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в України" спори, пов'язанні з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №810/4440/16, висновок експертного товарознавчого дослідження щодо визначення вартості товару за своєю суттю є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання. Тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та має консультаційний характер. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 03.02.2021 по справі №810/4441/16.
Колегія суддів зазначає, що хоча висновок за підписом заступника директора ДП "Укрпромзовнішекспертиза", викладений у формі листа, однак, містить всю необхідну інформацію для визначення рівня ціни за контрактом №29/03/21 від 29.03.2021, укладеного між БПФ "АСТРА" та компанією Shandong Fiberglass Group Corp (аналіз даних спеціалізованих майданчиків, цінової інформації виробників та постачальників відповідної продукції).
Судовим розглядом підтверджено, що процедура поставки товару розпочалась з укладення декількох інвойсів на передплату, серед яких є інвойс на передплату №SDFE3241023 від 23.10.2024 який містить у графі 70 "Призначення платежу" інформацію про дату інвойсу від 23.10.2024 № SDFE3241023, у платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 07.11.2024 №281 та від 14.01.2025 №290 зазначений інвойс № SDFE3241023 від 23.10.2024р., згідно якого здійснювалася передплата за даний товар і згідно цього інвойсу зафіксована оплата у даних платіжних інструкціях - 52570,92 USD, яка співпадає з сумою в інвойсі № SDFE3241023 від 13.11.2024, вказаному у ЕМД №25UA807200001127U2. При відвантаженні товару формується остаточний інвойс, його номер не змінюється, а дата зазначається нова. Таким чином разом з ЕМД №25UA807200001127U2 надано достатньо документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за товар.
Викладені аргументи узгоджуються із умовами контракту відносно того що, сума контракту визначається сумою усіх інвойсів, та пояснюють наявні розбіжності в платіжних документах.
З приводу того, що у коносаменті №MEDUFR580629 від 19.11.2024 відсутні підписи уповноваженої особи перевізника, то даний документ сформований електронному вигляді, тому не може мати фізичного підпису особи перевізника, а тому наявність особистого підпису осіб не вимагає.
Щодо доводів митного органу, що страховий поліс від 12.11.2024 №6683003060360240001183 розглянуто, але не може бути взято до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару, оскільки не містить інформації щодо морського страхування на користь покупця та його права на страхове покриття у разі настання страхового випадку, як це передбачено умовами поставки CIF, то вказане не підтверджується наданими у справі доказами, так як сума, вказана в страховому полісі є сумою, зазначену в інвойсі №SDFE3241023 від 13.11.2024 з доданою до неї сумою страхового збору у розмірі 10% від вартості в інвойсі (52570,92 USD + 5257,09 USD = 57828,01 USD). По інвойсу № SDFE3241023 від 13.11.2024 подавалось дві ВМД, так як вантаж перевозився двома автомобілями, відтак сума інвойсу розділена на дві ВМД. Також у даному страховому полісі вказаний номер коносаменту, що співпадає з даними, вказаними у ВМД №25UA80720001127U2 від 29.01.2025.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17 зазначив, що ціна товару на умовах постачання CIF означає, що обов'язок з транспортування та страхування товару покладено на продавця товару. Тому безпідставними є доводи митного органу про те, що до складу ціни товару фактично не включено витрат на транспортування, а також не надано документів, що підтверджують страхування".
В постанові у справі від 18 серпня 2021 року у справі №821/1050/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до умов постачання CIF оплата видатків на транспортування товару до місця призначення та страхування товару є обов'язком продавця, тому декларант не несе зазначених витрат. Документи про страхування товару надаються в разі наявності вимоги покупця, а не митного органу. Правила "Інкотермс-2010" не визначають обов'язкового надання покупцю документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу. Надання вказаних документів митним органам України не закріплено також міжнародними документами з митної справи. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" №303-A).
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000042/2 від 29.01.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000047 від 29.01.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 гривень, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції надано договір про надання правової допомоги №3 від 31.10.2023, додаткову угоду №28 від 29.01.2025 до договору про надання правової допомоги (розрахунок погодинної оплати вартості професійної правової допомоги), рахунок на оплату №7 від 30.01.2025, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 30.01.2025, банківську виписку з рахунку БПФ "АСТРА" в АТ "УКРСИББАНК" про сплату позивачем адвокатському бюро 6500,00 грн за надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2025 по справі №240/32993/23, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так, дослідивши надані суду докази на підтвердження заявлених позовних вимог, враховуючи складність предмету позову та обсяг доказів, доводи відповідача щодо завищення заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнутих витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Щодо доводів апелянта на неправильний розрахунок суми судового збору, який підлягав сплаті позивачем під час подання даного позову, та, який, відповідно, рішенням суду першої інстанції стягнуто з Харківської митниці на користь БП ПФ "АСТРА", колегія суддів зазначає наступне.
Так, предметом позову у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 вказала, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що розрахована позивачем, та митною вартістю, що визначена оскаржуваними рішеннями.
Верховний Суд наголосив на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.
Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №520/102/24.
Матеріалами справи підтверджено, що розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, становить 215423,06 грн.
Відповідно до частини першоїстатті 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьоїстатті 4 Закону України "Про судовий збір"за подання адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами підпункту 2 пункту 3 частини другоїстатті 4 Закону України "Про судовий збір"при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 3231,35 грн (1,5%х215423,06 грн).
В той же час суд першої інстанції в резолютивній частині рішення стягнув з Харківської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 6259,35 грн, що на 3028 грн перевищує судовий збір, який позивач мав сплатити за подання даного позову.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог БП ПФ "АСТРА", проте невірно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання позову, та, який, відповідно, слід стягнути з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі № 520/3069/25 слід змінити в частині стягнення на користь БП ПФ "АСТРА" судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовом в сумі 3231,35 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (3028,00 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/3069/25 змінити в частині розподілу судових витрат шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд.16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м.Харків, 61153, код ЄДРПОУ 22612778) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3231 (три тисячі двісті тридцять одна) гривня 35 копійки."
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №520/3069/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова