02 вересня 2025 р. Справа № 440/1615/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.05.20 по справі № 440/1615/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 09.11.2023 по 18.03.2024,
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 09.11.2023 по 18.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - Військова частина НОМЕР_1 НГУ), у спірний період з 09.11.2023 по 18.03.2024 військова частина нарахувала та виплатила грошове забезпечення у розмірі, що не відповідає чинному законодавству, протиправно не нарахувавши та не виплативши додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 (за час перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні), у зв?язку із травмою під час бойових дій в умовах воєнного стану.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі №440/1615/25 та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що після короткочасного стаціонарного лікування з 09.11.2023 по 17.11.2023 (зокрема у КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР), ОСОБА_1 з 18.11.2023 по 18.03.2024 перебував на амбулаторному лікуванні та реабілітації, що підтверджується направленнями №147 від 18.11.2023 та №638 від 18.03.2024, а також виписками з медичної картки військовослужбовця. Однак, Військова частина НОМЕР_1 , попри наявність підтвердженої медичної документації, безпідставно не нарахувала і не виплатила ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн./місяць за період амбулаторного лікування. Виплати здійснювались частково та нерегулярно, зокрема, за листопад 2023 року - лише у грудні 2023 та травні 2024 року, а за січень-червень 2024 року - у значно менших сумах, що видно з довідок №6/52/13-1348 від 02.01.2025 і №6/52/13-910 від 19.07.2024. Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №168, додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн. на місяць передбачена, зокрема, для військовослужбовців, які «перебувають у лікувальному закладі у зв'язку з пораненням, каліцтвом, контузією або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з участю у бойових діях». Постанова не обмежує вид лікування лише стаціонаром, а поняття «перебування у лікувальному закладі» охоплює і амбулаторне лікування, що є частиною після лікувального етапу згідно з Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» та рекомендаціями ВООЗ.
Разом з тим вказує, що наявні в справі документи повністю підтверджують, що з 18.11.2023 по 27.02.2024 позивач перебував на лікуванні, безпосередньо пов'язаному з пораненням під час бойових дій, а отже, має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн/міс. згідно з п. 1 Постанови КМУ №168. Відмова відповідача у виплаті є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходить військову службу у Військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України, є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, і відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС).
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.11.2023 №23 зазначені відомості, що 09.11.2023 ОСОБА_1 внаслідок скидання противником з безпілотного літального апарату невстановленого вибухового предмету, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району, Запорізької області отримав поранення. Військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (перебування потерпілого в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння не встановлювалось).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №19359 ортопедично-травматологічного відділення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР Запорізької міської ради ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.11.2023 року по 11.11.2023 року з діагнозом: «МВТ (09.11.23) ВОСП лівої поперекової ділянки. Вогнепальний дотичний перелом крила лівої клубової кістки. ВОСП лівої стопи з наявністю стороннього тіла».
Випискою із медичної картки стаціонарного хворого №34629 підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 11.11.2023 по 14.11.2023, №25965 з 14.11.2023 по 17.11.2023 з діагнозом «MBT (09.11.23) (S31) Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої поперекової ділянки. Вогнепальний дотичний перелом крила лівої клубової кістки, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої стопи з наявністю стороннього тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, спричиненні пострілом з вогнепальної зброї (Y36, 43).»
Відповідно до виписок із медичних карт стаціонарного хворого, позивач перебував на стаціонарному лікуванні із 09.11.2023 по 17.11.2023.
Після стаціонарного лікування ОСОБА_1 з 18.11.2023 перебував на амбулаторному лікуванні по 18.03.2024 року для проходження реабілітація, що підтверджується направленням №147 від 18.11.2023 та направленням №638 від 18.03.2024, а також виписками з медичної картки ОСОБА_1 .
Військовою частиною наказом від 18.11.2023 №344 увільнено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням, а наказом військової частини від 28.02.2024 №65 позивач поновлений на службі.
Відповідно до відповіді військової частини № НОМЕР_1 НГУ від 31.12.2024 №6/52/12-6723АЗ "Про надання відповіді на адвокатський запит" надана на адвокатський запит від 24.12.2024 щодо невиплати додаткової винагороди, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень у зв'язку з перебуванням позивача на лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, відповідачем повідомлена інформація, що військова частина діяла в межах повноважень визначених законодавством, а також до відповіді надала довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 02.01.2025 №6/52/13-1348, згідно з якої встановлені відомості, що позивачу нарахована додаткова винагорода: за листопад 2023 року, яка виплачена у грудні 2023 року, за 9 днів служби у розмірі 30000 грн., виплачена сума 30000 грн.; та за листопад 2023 року, яка виплачена у травні 2024 року, за 8 днів служби у розмірі 26666,67 грн., виплачена сума 26266,67 грн.
На підставі доказів та відомостей про грошове забезпечення позивача, які надані військовою частиною, судом встановлено, що ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення за період стаціонарного лікування з 09.11.2023 по 17.11.2023 виплачена додаткова грошова винагорода в сумі 26266 грн. 67 коп.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №155 від 16.04.2024 старший солдат за призовом ОСОБА_1 отримав поранення, внаслідок вогнепального осколкового сліпого поранення (09.11.2023) лівої поперекової ділянки з неповним переломом лівої клубової кістки, лівої стопи з неповним переломом нижнього краю п'яткового горбика (операції: 09.11.2023р. ПХО ран) у вигляді зміцнілих шкірних рубців лівої клубової ділянки, лівої стопи, наявних двох сторонніх тіл (розміром до 3 мм) лівої клубової ділянки та лівої стопи без порушення функції ходи». Поранення, пов?язане із захистом Батьківщини.
Згідно із змістом довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України №2933 від 18.03.2024, позивач брав участь у період з 21.10.2023 по 10.11.2023.
Не погодившись з діями відповідача, щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової допомоги за період перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу виплачена сума додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час стаціонарного лікування у розмірі 26266 грн. 67 коп. з 09.11.2023 по 17.11.2023, на підставі нарахувальної відомості №328 за листопад 2023 року, в подальшому у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 18.11.2023 не перебував, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки доводи позивача не підтвердились.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 та 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З огляду на викладені положення Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а її розмір обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 (надалі - постанова № 704) були збільшені розміри грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання вказаної правової норми Закону № 2262-XII та постанови № 704 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ( надалі - постанова № 103).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 цієї Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
Відповідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 7 серпня 2007 р. за №902/14169, «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» (далі - Класифікатор), визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню. Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі - травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов'язані з цими ушкодженнями.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» від 17 квітня 2019 р. № 337 (далі - Порядок №337), відповідний висновок чи витяг з протоколу (з окремим позначенням у разі відмови потерпілого визначити ступінь сп'яніння), довідку із зазначенням діагнозу та його коду згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я (МКХ-10) і висновок про ступінь тяжкості травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим МОЗ, заклад охорони здоров'я безоплатно надає протягом однієї доби з моменту одержання запиту від роботодавця та/або голови комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння).
Пунктом 10 Порядку №337 визначено, що віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється на підставі висновку про ступінь тяжкості травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим МОЗ.
Згідно із матеріалів справи позивач під час проходження військової служби отримав поранення, що підтверджено довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України №2933 від 18.03.2024, довідки військово-лікарської комісії №155 від 16.04.2024, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.11.2023 №23.
У зв'язку з отриманням поранення позивач потребував лікування, з 09.11.2023 по 17.11.2023, відповідно до матеріалів справи, позивач перебував на стаціонарному лікуванні, із 18.11.2023 перебував на амбулаторному лікуванні, у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії не перебував, а був увільнений від виконання обов'язків військової служби із 18.11.2023 по 28.02.2024, із 28.02.2024 продовжив проходження військової служби.
Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 30.05.2025 у справі №380/27432/23 зазначив, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Необхідною підставою для виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», є наказ командира військової частини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язане із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу виплачена сума додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час стаціонарного лікування у розмірі 26266 грн. 67 коп. з 09.11.2023 по 17.11.2023, на підставі нарахувальної відомості №328 за листопад 2023 року.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в подальшому позивач у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії із 18.11.2023 не перебував, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки доводи позивача не підтвердились.
Доводи позивача, стосовно того, що Постанова №168 не обмежує вид лікування лише стаціонаром, а поняття «перебування у лікувальному закладі» охоплює і амбулаторне лікування, що є частиною післялікувального етапу згідно з Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» та рекомендаціями ВООЗ, колегія суддів вважає помилковими, оскільки в зазначеній Постанові №168 чітко визначено, що право на отримання додаткової грошової допомоги мають особи, які перебувають саме на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 440/1615/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський