03 вересня 2025 р. Справа № 520/2674/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.05.25 по справі № 520/2674/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати рішення 204250008998 від 02.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішення 204250008998 від 24.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішення 204250008998 від 07.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Сумській області, рішення 204250008998 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області протиправними та скасувати їх;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії періоди роботи на підставі трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_1 від 21.08.1985 року - з 10.06.1985p. по 01.09.1988р. - в колгоспі ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області - 3 роки 2 міс. 20 днів; 10.10.1988р. по 31.01.2003р. в колгоспі "Хвиля революції", після реорганізації - ТОВ "Світанок " -14 років 3 міс. 21 день; 28.05.2003р. по 31.07.2003р. в ТОВ "Рассвет"- 2 міс. 3 дня; 24.05.2004р. по 18.08.2004 року ТОВ "Рассвет" -2 міс. 24 дня; 1.06.2005р. по 02.10.2013 року в Касянівському фельдшерському пункті Дворічанської центральної райлікарні - 8 років 4 міс. 1 день; 3.10.2013 року по 12.04.2019р. після реорганізації в фельдшерському пункті с. Касянівка КЗОЗ "Дворічанської центральної районної лікарні - 5 років 6 міс. 9 днів; 17.01.2019р. по 24.05.2020р. знаходження на обліку в Куп'янському МРЦЗ - 1 рік 7 днів; всього 32 роки 9 міс. 25 днів та призначити пенсію за віком з дати призначення пенсії з 24 вересня 2024 року.
Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення 204250008998 від 07.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Сумській області, рішення 204250008998 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області протиправними та скасувати їх повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі за наступними позовними вимогами:
- визнати рішення 204250008998 від 02.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення 204250008998 від 24.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправними та скасувати їх;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії періоди роботи на підставі трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_1 від 21.08.1985 року - з 10.06.1985 по 01.09.1988 - в колгоспі ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області - 3 роки 2 міс. 20 днів; 10.10.1988р. по 31.01.2003р. в колгоспі "Хвиля революції", після реорганізації - ТОВ "Світанок " - 14 років 3 міс. 21 день; 28.05.2003 по 31.07.2003 в ТОВ "Рассвет"- 2 міс. 3 дня; 24.05.2004 по 18.08.2004 ТОВ "Рассвет" -2 міс. 24 дня; 1.06.2005 по 02.10.2013 в Касянівському фельдшерському пункті Дворічанської центральної райлікарні - 8 років 4 міс. 1 день; 3.10.2013 по 12.04.2019 після реорганізації в фельдшерському пункті с. Касянівка КЗОЗ "Дворічанської центральної районної лікарні - 5 років 6 міс. 9 днів; 17.01.2019 по 24.05.2020 знаходження на обліку в Куп'янському МРЦЗ - 1 рік 7 днів; всього 32 роки 9 міс. 25 днів та призначити пенсію за віком з дати призначення пенсії з 24 вересня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачами при обчисленні страхового стажу безпідставно не зарахований стаж 32 роки 9 місяців 25 днів згідно записів трудової книжки позивача. Позивач вважає, що основним документом, який підтверджує страховий стаж, є трудова книжка, відповідальність за ведення якої несе роботодавець, а тому відповідачі неправомірно не зарахували спірні періоди роботи та відмовили у призначення пенсії за віком.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №204250008998 від 02.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №204250008998 від 24.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат в розмірі 1695,68 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять гривень 68 копійок) по 847 (вісімсот сорок сім) грн. 84 коп. з кожного.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в частині "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.". Ухвалити в цій частині рішення, якиим "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії періоди роботи на підставі трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_1 від 21.08.1985 - з 10.06.1985 по 01.09.1988 - в колгоспі ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області - 3 роки 2 міс. 20 днів; 10.10.1988 по 31.01.2003 в колгоспі "Хиля революції", після реорганізації - ТОВ "Світанок" - 14 років 3 міс. 21 день; 28.05.2003 по 31.07.2003 в ТОВ "Рассвет" - 2 міс. 3 дня; 24.05.2004 по 18.08.2004 в ТОВ "Рассвет" - 2 міс. 24 дня; 01.06.2005 по 02.10.2013 в Касянівському фельдшерському пункті Дворічанської центральної райлікарні - 8 років 4 міс. 1 1 день; 03.10.2013 по 12.04.2019 після реорганізації в фельдшерському пункті с. Касянівка КЗОЗ "Дворічанської центральної районної лікарні" - 5 років 6 міс. 9 днів; 17.05.2019 по 24.05.2020 знаходження на обліку в Куп'янському МРЦЗ - 1 рік 7 днів та призначити пенсію за віком з дати призначення пенсії з 24.09.2024.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила, що судом першої інстанції не вирішено питання про зарахування їй до стажу роботи для призначення пенсії періоди роботи на підставі трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_1 від 21.08.1985 та призначено пенсію за віком з 24.09.2024. Між тим, рішенням першої інстанції не визначено орган який буде призначати позивачу пенсію.
Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що період безробіття в центрі зайнятості згідно довідок від 27.12.2024 №Е203727/12/2024/0001, №Е203727/12/2024/0002 за періоди з 17.05.2019 по 07.11.2019, з 22.11.2019 по 24.05.2020 до загального трудового стажу не зараховано, оскільки не підтверджений даними реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач отримувала виплати в центрі зайнятості в 2003-2005 роках, що не відображено в трудовій книжці. Посилався на постанову Верховного Суду від 28.01.25 року у справі №300/8132/23, де суд зазначив, що у разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи,для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення,характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначив, що рішення відповідача №204250008998 від 02.09.2024 позивачем оскаржено до суду не було, натомість позивач встановила в судовому порядку факт належності архівних довідок №01-31/449 від 25.11.2016 року та №01-31/450 від 25.11.2016, виданих архівним відділом Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області. Надалі позивач повторно звернулася 20.12.2024 із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.11.2024 року по справі №644/8333/24 про встановлення факту належності архівних довідок. Тобто, позивачем до заяви від 20.12.2024 надано додаткові підтверджуючі документи для зарахування періодів роботи до страхового стажу, які не надавалися відповідачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке розглянуло дану заяву, є належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами щодо призначення пенсії і зарахування періодів до страхового стажу. Також зазначив, що суд першої інстанції помилково відхиляє доводи відповідача, що за доданими позивачем документами до страхового стажу згідно з оскаржуваним рішенням не зараховано - період роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993 рік, оскільки в довідці про підтвердження стажу роботи №01-31/449 від 25.11.2016 року вказано по-батькові зі скороченням до паспортних даних заявниці. Судом першої інстанції не застосовано належним чином норми Порядку №310, Інструкції №58 та Інструкції №162 стосовно належного заповнення трудової книжки колгоспника та Порядку №637 щодо належного підтвердження оспорюваного періоду роботи. Позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період, згідно з Довідкою ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків. Позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про стаж роботи та заробітну плату, на що неодноразово вказувалося у рішеннях ГУ ПФУ, однак позивачем вказані вимоги не виконано.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягнення 60-річного віку, 26.08.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до принципу екстериторіальності, заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.09.2024 №204250008998 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на наступне.
Обгрунтовуючи своє рішення про відмову пенсійний орган зазначив, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Згідно наданих документів страховий стаж становить 26 років 08 місяців 14 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, оскільки в довідці про підтвердження стажу роботи № 01-31/449 від 25.11.2016 вказано по батькові зі скороченням до паспортних даних заявниці;
- період роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.
Враховуючи вище викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно ст. 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачу рекомендовано надати уточнюючі довідки про стаж роботи та заробітну плату за періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, оскільки вказані періоди потребують перевірки.
04 жовтня 2024 року позивач звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів, а саме: архівної довідки № 01-31/449 від 25.11.2016 та архівної довідки № 01-31/450 від 25.11.2016, виданих архівним відділом Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.11.2024 у справі №644/8333/24 (набрало законної сили 19.12.2024) заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Встановлено факт належності ОСОБА_1 наступних документів: архівної довідки № 01-31/449 від 25.11.2016 року, виданої архівним відділом Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області; архівної довідки № 01-31/450 від 25.11.2016 року, виданої архівним відділом Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області.
20 грудня 2024 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до принципу екстериторіальності, заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.12.2024 № 204250008998 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на наступне:
Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років.
Вік заявниці - 60 років 02 місяці.
Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 31 рік.
Страховий стаж заявниці становить 29 років 02 місяці 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
Вважаючи протиправними рішення №204250008998 від 02.09.2024 та №204250008998 від 24.12.2024, позивач звернулась до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №204250008998 від 02.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №204250008998 від 24.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За змістом частини першої ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV).
За приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У спірному рішенні від 02.09.2024 №204250008998 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано: період роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, оскільки в довідці про підтвердження стажу роботи № 01-31/449 від 25.11.2016 вказано по батькові зі скороченням до паспортних даних заявниці; період роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.
У спірному рішенні від 24.12.2024 № 204250008998 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Разом з тим, не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а, викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (яка була чинною у період заповнення трудової книжки колгоспника) затверджено "Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників", в яких зазначено, зокрема, таке: трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів; трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів і моменту прийняття їх в члени колгоспу; в трудову книжку колгоспника вносяться; відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи: відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди; всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою; трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній. трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
За даними трудової книжки коглоспника серії НОМЕР_2 у трудову діяльність позивача, зокрема, входять наступні періоди роботи на різних посадах:
- з 10.10.1988 по 31.01.2003 в колгоспі "Хвиля революції" (в подальшому перейменовано в КСП "Хвиля революції" з 05.05.1993, реорганізовано в СЗАТ "Світанок" з 06.03.2000 та ТОВ "Світанок" з 14.03.2001);
- з 28.05.2003 по 31.07.2003 в ТОВ "Рассвет".
Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.
До матеріалів справи відповідачами не надано доказів того, що спірні записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для неврахування вказаних періодів роботи, відображених в трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 .
Водночас, відповідачі не висловили жодних зауважень ані щодо реальності спірних періодів роботи позивача, ані щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів трудової діяльності із загальної тривалості страхового стажу.
Архівною довідкою № 01-31/451 від 25.11.2016 підтверджено перейменування та реорганізацію колгоспу "Хвиля революції" в КСП "Хвиля революції" з 05.05.1993, в СЗАТ "Світанок" з 06.03.2000 та в ТОВ "Світанок" з 14.03.2001).
Архівною довідкою № 01-31/450 від 25.11.2016 підтверджено, що позивач працювала у колгоспі "Хвиля революції" з вересня 1988 року по травень 1993 року, у КСП "Хвиля революції" з травня 1993 року по листопад 1997 року, у січні 1998 року, з травня по липень 1998 року, з липня 1998 року по березень 2000 року, у СЗАТ "Світанок" з березня 2000 року по березень 2001 року, у ТОВ "Світанок" з березня 2001 року по 31 січня 2003 року з нарахуванням та виплатою заробітної плати за період з вересня 1988 по листопад 1997, за січень 1998 року, з травня 1998 року по липень 2000 року.
Архівною довідкою № 01-31/449 від 25.11.2016 підтверджено, що позивач працювала у колгоспі "Хвиля революції" з вересня 1988 року по травень 1993 року, у КСП "Хвиля революції" з травня 1993 року по листопад 1997 року, у січні 1998 року, з травня по липень 1998 року, з липня 1998 року по березень 2000 року, у СЗАТ "Світанок" з березня 2000 року по березень 2001 року, у ТОВ "Світанок" з березня 2001 року по 31 січня 2003 року на різних посадах з зазначенням кількості відпрацьованих днів.
У вказаних довідках № 01-31/450 від 25.11.2016 та № 01-31/449 від 25.11.2016 вказано по батькові позивача зі скороченням, а саме: " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_1 ".
Водночас, відповідно до паспортних даних позивача правильне прізвище, ім'я та по-батькові позивача: ОСОБА_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.11.2024 у справі №644/8333/24, яке набрало законної сили 19.12.2024, встановлено факт належності ОСОБА_1 наступних документів: архівної довідки № 01-31/449 від 25.11.2016 року, виданої архівним відділом Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області; архівної довідки № 01-31/450 від 25.11.2016 року, виданої архівним відділом Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані документи надавались позивачем пенсійному органу з відповідною заявою про призначення пенсії за віком.
Таким чином, доводи пенсійного органу щодо непідтвердження періоду роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, оскільки в довідці про підтвердження стажу роботи № 01-31/449 від 25.11.2016 вказано по батькові із скороченням до паспортних даних заявниці, є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, спірний період роботи позивача згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 з 10.10.1988 по 04.05.1993 підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно трудового періоду роботи з 28.05.2003 по 31.07.2003.
За доводами пенсійного органу, вказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Як передбачено частинами четвертою-шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що обов'язок по сплаті страхових внесків покладено на страхувальника, у даному випадку на ТОВ "Рассвет".
Отже, відсутність відомостей про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування позивачу періодів роботи в ТОВ "Рассвет" через несплату страхових внесків до ПФУ.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 березня 2021 року у справі №423/757/17, 31 березня 2021 року у справі №242/5696/16-а, 17 листопада 2021 року у справі №242/5635/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, періоди роботи позивача у ТОВ "Рассвет" з 28.05.2003 по 31.07.2003, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Окрім того, частиною 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
До того ж і відповідно абзацу 3 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Матеріали справи не містять доказів звернення пенсійних органів щодо уточнення відомостей щодо позивача, що спростовує доводи апелянтів.
Поряд із тим, у ході розгляду даної справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведених норм.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності спірних періодів, у зв'язку з відсутністю уточнених даних.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, при прийнятті спірних рішень щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, не забезпечили реалізацію управлінської функції із дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення 204250008998 від 02.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення 204250008998 від 24.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Стосовно позовних вимог зобов'язального характеру, колегія суддів зазначає наступне.
Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 .
Водночас, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов у частині зобов'язання пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком, до задоволення не підлягає.
Разом з цим, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог дійшов вірного висновку про зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяви позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, відображені у трудовій книжці коглоспника серії НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Доводи позивача щодо того, що він не заявляв вимог про повторний перегляд його заяв про призначення пенсії, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Між тим, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що так як наразі пенмійними органами не враховано позивачу до стажу періоди роботи з 10.10.1988 по 04.05.1993, з 28.05.2003 по 31.07.2003, що унеможливлює встановлення наявності страхового стажу у позивача.
Стосовно пенсійного органу, якому необхідно вчинити дії зобов'язального характеру, колегія суддів зазначає наступне.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України".
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органами, що приймали рішення за заявами позивача про призначення пенсії, є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Оскільки даним судовим рішенням, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скасовані, то саме у цих органів виникає обов'язок повторно розглянути заяви позивача про призначення пенсії за віком.
Стосовно доводів апелянта, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що оскільки позивачем до заяви від 20.12.2024 надано додаткові підтверджуючі документи для зарахування періодів до страхового стажу, які не надавались до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами, колегія суддів вважає останні безпідставними, з огляду на наступне.
Так, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивач звернувся із заявою від 26.08.2024, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивач звернувся із заявою 20.12.2024. Отже, пенсійні органи розглядали окремі заяви позивача подані різними датами з відповідними пакетами документів. Між тим, як Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, так і Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглядаючи подані позивачем заяви надали оцінку поданим позивачем документами, відповідно прийнявши кожен своє рішення, за результатами опрацьованих заяв та документів. Відтак, кожен пенсійний орган повинен врахувати висновки суду викладені у даній справі, розглянути повторно заяви позивача врахувавши спірні періоди, що відновить порушені права та законні інтереси позивача.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в апеляційній скарзі на те, що одночасний розгляд заяв позивача одразу двома територіальними органами може призвести до плутанини в електронній справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач не повинен нести наслідки неточностей та відсутності належної комунікації в системі пенсійних органів.
Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області порушивши право позивача щодо зарахування періодів його роботи до страхового стажу, як пенсійний орган визначений за принципом екстериторіальності повинен повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2024, з урахуванням висновків суду викладених у даній справі.
В частині позовних вимог про зобов'язання пенсійний орган зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії періоди роботи на підставі трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_1 від 21.08.1985 з 10.06.1985 по 01.09.1988 в колгоспі ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області, з 05.05.1993 по 10.10.1988 по 31.01.2003 в колгоспі "Хвиля революції", після реорганізації - ТОВ "Світанок ", з 24.05.2004р. по 18.08.2004 року ТОВ "Рассвет", з 1.06.2005 по 02.10.2013 в Касянівському фельдшерському пункті Дворічанської центральної райлікарні, з 3.10.2013 року по 12.04.2019р. після реорганізації в фельдшерському пункті с. Касянівка КЗОЗ "Дворічанської центральної районної лікарні, з 17.01.2019 по 24.05.2020 знаходження на обліку в Куп'янському МРЦЗ - 1 рік 7 днів, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволені позову, оскільки відповідачами у зарахуванні до страхового періоду цій частини періоду роботи позивача спірними рішеннями не відмовлено.
Отже, доводи позивача в апеляційній скарзі щодо незарахування вказаних періодів спростовуються вищевказаним.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 520/2674/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова