Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 вересня 2025 року Справа № 520/21614/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши за правилами письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про закриття провадження та про зловживанням процесуальними правами за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 21773,34 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 34 копійки).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі на підставі ч.5 ст.262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив, в якому заявлені клопотання про закриття провадження у справі та визнання дій представника позивача адвоката Коломойцева М.М. зловживанням процесуальними правами.
Позивач, не погодившись з даним клопотанням, надав заперечення, в яких зазначив, що має конституційне право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно із ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, судом зі змісту позовної заяви встановлено, що спір виник щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зазначає, що позов не містить будь-яких доказів та доводів у протиправності дій чи бездіяльності відповідача.
Розглядаючи клопотання в цій частині, суд враховує, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Також, про недопустимість надання суперечливих роз'яснень щодо юрисдикції та зобов'язання розглядати справу в порядку адміністративного судочинства зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №201/4802/16-а. Велика палата звернула увагу судів на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами і позбавлення особи права на судовий захист і визначила, що спір, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, за умови непослідовності національного суду, який після постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за тих самих обставин повторно відмовив у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства, може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що закриття провадження у цій справі створює позивачу перешкоди у доступі до правосуддя, адже унеможливлює як повторне звернення до суду, так і розгляд інших судових справ з аналогічним предметом позову, що перебуває у провадженні судді.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про закриття провадження, у зв'язку з чим останнє задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідач вважає, що представник позивача адвокат Коломойцев М.М. допустив зловживання процесуальними правами та передчасно звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Суд зазначає, що перелік обставин, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, є вичерпним.
Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи про зловживання позивачем процесуальними права не підпадають під ознаки, визначені ч. 2 ст. 45 КАС України, тому подане клопотання є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає. Суд зазначає, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду, що узгоджується з приписами КАС України. Будь-яких інших обґрунтованих доводів щодо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або спору, який має очевидно штучний характер відповідачем не наведено. Таким чином, суд не знаходить підстав для залишення позовної заяви без розгляду/повернення позову на підставі статті 45 КАС України та вжиття заходів процесуального примусу.
Вимогами статті 77 КАС України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки, факт зловживання процесуальними правами відповідачем не доведено, а судом - не встановлено, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про зловживанням процесуальними правами.
Керуючись статтями 44, 45, 144, 145, 149, 238, 248, 256, 293-295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про закриття провадження та про зловживанням процесуальними правами за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у справі №520/21614/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя О.М. Шляхова