03 вересня 2025 рокусправа № 380/12589/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Івано-Франківській області, Відділення поліції №4 (Рогатин) Івано-Франківського РУП Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України у Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Ак. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ: 40108798), Відділення поліції №4 (Рогатин) Івано-Франківського РУП Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001), в якій просить:
- визнати дії Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області та його структурного та територіально відокремленого підрозділу- Відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУ НП у Івано-Франківській області незаконними та протиправними, які полягають у безпідставній відмові у задоволенні запиту на інформацію за вих. №ВСП001/30/05/25 від 30.05.2025;
- зобов'язати Відділення поліції №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУ НП у Івано-Франківській області надати для ознайомлення у приміщенні цього органу поліції Жукову Олександру Сергійовичу запитувані матеріали перевірок звернень ОСОБА_2 за 2025 рік (всього 40 справ), проведених працівниками Відділення поліції №4 (м. Рогатин) у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Обґрунтовуючи позові вимоги позивач посилається на те, що 30.05.2025 на електронну пошту Відділення поліції №4 (Рогатин) Івано-Франківського РУП Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області скеровано запит на публічну інформацію наступного змісту: «У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу Вас, як розпорядника інформації надати наступну інформацію: 1. Прошу надати для ознайомлення у приміщенні Відділення поліції №4 (Рогатин) Івано-Франківського РУП матеріали перевірок звернень ОСОБА_2 за 2025 рік (40 звернень), перевірка яких здійснювалась у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Про можливість ознайомлення із запитуваними документами, прошу повідомити письмово, зазначивши реквізити особи, уповноваженої за роботу із запитами на публічну інформацію.
Відповідь на запит прошу надати у встановлений законом строк на мою електронну пошту».
05.06.2025 відповідач надав відповідь на запит, у якій відмовив в наданні для ознайомлення запитуваної інформації, покликаючись на конфіденційність такої.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, зазначає, що запитувані матеріали не мають жодного відношення до вимог КПК України і не можуть носити таємну, конфіденційну або інформацію з обмеженим доступом, оскільки стосуються особистих прав та законних інтересів громадянина ОСОБА_3 та (або) повідомлень про порушення чинного законодавства, недоліків в діяльності службових осіб, тобто є публічною.
Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти задоволення позову відповідач зазначає, що 22.05.2025 на адресу відділення поліції № 4 ( м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області надійшов запит ОСОБА_1 за №ВСП001/22/05/25, щодо надання інформації про дати реєстрації та номера Єдиного обліку звернень ОСОБА_3 з якими він звертався до відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області у 2023-2025 роках. 29.05.2025 за № 82237-2025 ВП № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківським РУП ГУНП в Івано-Франківській області за результатами розгляду даного запиту на адресу ОСОБА_1 направлено обґрунтовану відповідь, що і не заперечується самим позивачем. В подальшому ОСОБА_1 знову ж таки звертається із запитом від 30.05.2025 № ВСП001/30/05/25 до відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області із проханням надати для ознайомлення матеріали перевірок звернень громадянина ОСОБА_3 за 2025, які здійснювались у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». 04.06.2025 відділенням поліції № 4 ( м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області за № 856631-2025 ОСОБА_1 направлено відповідь, якою відмовлено у наданні йому даної інформації, оскільки у даних матеріалах міститься персональні дані про фізичну особу, згоду на поширення яких особа не давала.
Враховуючи викладені обставини справи, положення Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про захист персональних даних», вважає, що дії відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області щодо відмови у наданні позивачу матеріалів перевірок звернень громадянина ОСОБА_3 , які містять його персональні дані, були правомірними. Розголошення такої інформації без згоди суб'єкта персональних даних є порушенням законодавства про захист персональної інформації, а тому відповідач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Крім того, повідомляє, що позивач не обґрунтував і не надав жодних належних та допустимих доказів, що запитувана інформація є предметом суспільного інтересу (суспільно необхідною інформацією) та розголошення такої інформації переважає право особи на захист від неналежного поширення про неї інформації з обмеженим доступом, а саме конфіденційної інформації (персональних даних), що забезпечується Конституцією України, законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних».
Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій звертає увагу, що за приписами ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушення прав і свобод людини... про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
Одночасно, звертає увагу суду на те, що приписами ч.8 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що: «Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, до якої доступ не обмежений». На підставі викладеної вимоги Закону, вважає, що розпорядник інформації (ВП №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУ НП у Івано-Франківській області при розгляді запиту на інформацію мав би знеособити персональні дані ОСОБА_4 (місце проживання та дата народження) і надати для ознайомлення запитувані документи, чого зроблено не було.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 22.05.2025 на офіційну електронну адресу відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області скерував запит за №ВСП001/22/05/25, щодо надання інформації про дати реєстрації та номера Єдиного обліку звернень ОСОБА_3 , з якими він звертався до відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області у 2023-2025 роках.
29.05.2025 за № 82237-2025 ВП № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківським РУП ГУНП в Івано-Франківській області за результатами розгляду даного запиту на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь, у якій повідомлено, що в ході розгляду (запиту) встановлено, що у відділенні поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківському РУП ГУ НП протягом 2023-2025 років від ОСОБА_3 надійшло 114 звернень, які в подальшому розглянуті відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме:
- у 2023 році 30 звернень (далі у тексті відповіді викладено реєстраційні номера та дати реєстрації цих звернень);
- у 2024 році 44 звернень (далі у тексті відповіді викладено реєстраційні номера та дати реєстрації цих звернень);
- у 2025 році 40 звернень (далі у тексті відповіді викладено реєстраційні номера та дати реєстрації цих звернень).
В подальшому, 30.05.2025 ОСОБА_1 направив на офіційну електронну адресу відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області запит №ВСП001/30/05/25 наступного змісту: «У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу Вас, як розпорядника інформації надати наступну інформацію: 1. Прошу надати для ознайомлення у приміщенні Відділення поліції №4 (Рогатин) Івано-Франківського РУП матеріали перевірок звернень ОСОБА_2 за 2025 рік (40 звернень), перевірка яких здійснювалась у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Про можливість ознайомлення із запитуваними документами, прошу повідомити письмово, зазначивши реквізити особи, уповноваженої за роботу із запитами на публічну інформацію.
Відповідь на запит прошу надати у встановлений законом строк на мою електронну пошту».
05.06.2025 відповідач надав відповідь на запит, у якій з посиланням на ст. 11, ч.ч. 1,2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», рішення Конституційного Суду України 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 1, 3, 221 КПК України, Закон України «Про захист персональних даних», відмовив у наданні до ознайомлення запитуваної інформації.
Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до ст.1 Закону №2939-УІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.п.1,3 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Положенням п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст. 13 Закону №2939-VI).
Статтею 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з ч.1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Суд звертає увагу, що частиною 5 статті 19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Вказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання інформації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Так, у справі, що розглядається, підставою для відмови в наданні усієї запитуваної інформації та документів слугував той факт, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, оскільки у запитуваних матеріалах міститься персональні дані про фізичну особу, згоду на поширення яких особа не давала.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до частини першої-четвертої статті 6 Закону №2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
За змістом ст. 7 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
За змістом ст. 11 Закону № 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 10 Закону №2939-VI обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) передбачено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.
Частиною 1, 2 статті 5 Закону № 2297-VI встановлено, що об'єктами захисту є персональні дані.
Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Частиною 2 ст. 10 Закону № 2297-VI визначено, що використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними.
Статтею 14 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
Законодавство про захист персональних даних складають Конституція України, цей Закон, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3 Закону № 2297-V).
У свою чергу, статтею 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України наведене в Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012.
Зокрема Конституційний Суд України зазначив, що:
- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, в силу вимог ст. 21 Закону №2657-XII, ст. 5 Закону № 2297-VI персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Конфіденційна інформація може поширюватися лише за бажанням (згодою) відповідної особи.
При цьому, враховуючи норми ст. 7 Закону №2939-VI, ст. 21 Закону № 2657-XII, ст.ст. 32, 34 Конституції України, а також їхнє офіційне тлумачення Конституційним Судом України, слід дійти висновку, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, адреса, дата і місце народження, а також будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Так, як встановлено судом вище, 30.05.2025 ОСОБА_1 направив на офіційну електронну адресу відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в області новий запит №ВСП001/30/05/25, у якому на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив надати для ознайомлення у приміщенні Відділення поліції №4 (Рогатин) Івано-Франківського РУП матеріали перевірок звернень ОСОБА_2 за 2025 рік (40 звернень) матеріали перевірок звернень ОСОБА_2 за 2025 рік (40 звернень).
Суд зауважує, що порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України затверджено наказом МВС України від 15.11.2017 №930 (далі - Порядок №930).
Згідно з п. 1 розділу І Порядку №930, цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ, організацій та закладів професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку №930 робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом містить такі складові елементи:
1) приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян;
2) вирішення питань, порушених у зверненнях, та надання відповідей їх авторам;
3) контроль за станом роботи зі зверненнями;
4) узагальнення та аналіз звернень громадян;
5) використання результатів аналізу для прийняття управлінських рішень.
Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку №930 передбачено, що керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.
Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з'ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.
Водночас, пунктом 37 розділу ІІ Порядку №930 встановлено, що не допускається розголошення одержаних із звернень громадян відомостей про особисте життя громадян без їхньої згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, конфіденційної та іншої інформації, якщо це обмежує права й законні інтереси громадян.
Таким чином, суд погоджується доводами відповідача про те, що матеріали перевірок звернень громадян містять їхні конфіденційні дані, до яких, зокрема належать не лише прізвище, ім'я, по батьків, адреса, дата народження заявника, а й інша інформація, віднесена Законом до конфіденційної, зокрема будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
З даного приводу суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI відповідач може знеособити персональні дані (місце проживання та дату народження) заявника ( ОСОБА_3 ) і надати для ознайомлення запитуванні документи, адже конфіденційними є загалом матеріали перевірки звернень та інформація, отримана в ході таких перевірок, включаючи також будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї.
При цьому, як вже йшлося вище, не допускається розголошення одержаних із звернень громадян відомостей про особисте життя громадян без їхньої згоди чи конфіденційної та іншої інформації.
Окрім цього, твердження позивача, відповідно до якого інформація не може вважатися конфіденційною відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», оскільки вона стосується правопорушення, прямо суперечить нормам Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також нормам прямої дії Конституції України.
Відхиляє суд також доводи позивача про те, що запитувана інформація стосується незаконних дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а тому не може бути обмеженою в доступі, оскільки лист, на який посилається позивач містить поверхневі дані про звернення ОСОБА_3 за 2021-2023 роки, а не за 2025 рік.
Крім того суд відхиляє твердження позивача про те, що ОСОБА_3 особисто звернувся до позивача для проведення журналістського розслідування за фактом розгляду його заяв, звернень, скарг, а також не висловлював жодних заперечень щодо використання інформації, викладеної в цих зверненнях, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження таких аргументів. Більше того, відсутні докази того, що ОСОБА_3 надав свою згоду на ознайомлення позивача з матеріалами перевірок щодо його звернень та що така згода доводилася до відома відповідача. Відсутні також докази того, що Жуков Олександр Сергійович діяв на підставі довіреності та в інтересах ОСОБА_3 .
Одночасно суд враховує, що позивач не обґрунтував і не надав жодних належних та допустимих доказів, що запитувана інформація є предметом суспільного інтересу (суспільно необхідною інформацією) та розголошення такої інформації переважає право особи на захист від неналежного поширення про неї інформації з обмеженим доступом, а саме конфіденційної інформації (персональних даних), що забезпечується Конституцією України, законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних».
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання ОСОБА_3 дозволу на розповсюдження інформації згідно запиту позивача №ВСП001/30/05/25 від 30.05.2025, на переконання суду, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем при наданні відповідей на запити на інформацію були дотримані в повній мірі.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
За правилами ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна