03 вересня 2025 року м.Київ №320/1408/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2022 № 246250413.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акта перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 (суддя Балаклицький А.І.) закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року справу № 320/1408/23 прийнято до провадження суддею Шевченко А.В., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що податковий орган неправомірно дійшов висновку щодо порушення ТОВ «Новіс Трейд» норм законодавства, що встановлені за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2022 року, відповідно до якого податковий орган дійшов до висновків порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 621 598 грн. Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» зареєстроване як юридична особа з 03.06.2020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.38-39).
Основним видом діяльності ТОВ «Новіс Трейд» за КВЕД є роздрібна торгівля пальним (47.30).
Контролюючим органом проведено камеральну перевірку діяльності ТОВ «Новіс Трейд», за підсумками якої складено акт камеральної перевірки від 06 вересня 2022 року № 22542/Ж5/26-15-04-15-18/43645208 про порушення норм законодавства, що встановлені за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2022 року, відповідно до якого податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Новіс Трейд» вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 621 598грн (том 1 а.с.28-34).
На підставі цього акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 246250413 від 30 вересня 2022 року на суму збільшеного податкового зобов'язання у розмірі 1 783 758 грн з яких: 1 621 598 грн сума основного зобов'язання 162 160 грн сума штрафних санкцій (том 1 а.с.10).
06 жовтня 2022 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 246250413 від 30 вересня 2022 року (том 1 а.с.20-26).
Рішенням ДПС України від 09.12.2022 № 16500/16/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення № 246250413 від 30 вересня 2022 року залишено без змін, а скаргу без задоволення (том 1 а.с.13-17).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 246250413 від 30 вересня 2022 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
У свою чергу, предмет документальної перевірки визначається згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, відповідно до якого документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що при виявленні розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, контролюючий орган у контролюючого органу виникають підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця.
Однак документальна позапланова виїзна перевірка за наявності зазначених підстав не призначалась, а за наслідками проведення камеральної перевірки зроблено висновки про заниження позитивних нарахувань декларації з ПДВ за травень 2022 року на 1 621 598 грн.
Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, оскільки виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податковій декларації платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.
Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №804/6286/17), від 01.10.2018 у справі №821/1648/17, від 29.08.2019 у справі №808/818/15), від 24.06.2020 у справі №640/18801/18), від 22.12.2020 у справі №640/15334/19).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в рамках справи № 826/17123/18 наголосив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Зазначене доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього, покладеного в основу його прийняття та є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
По суті означених в акті перевірки та спірному податковому повідомленні-рішенні порушень, суд зазначає таке.
В ході камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2022 року платника ПДВ ТОВ «Новіс Трейд», встановлено:
- формування податкового кредиту на суму ПДВ 455 984грн (рядок 10.1), у тому числі за рахунок податкової (их) накладної(их), зареєстрованої(их), постачальником(ками) з порушенням граничних термінів реєстрації на суму ПДВ 391грн та податковий кредит на суму ПДВ 3 272 930грн (10.2), у тому числі за рахунок податкової(их) накладної (их), зареєстрованої(их) постачальником(ками) з порушенням граничних термінів реєстрації на суму ПДВ 1 606 972 грн;
- формування податкового кредиту на суму ПДВ 455 984 грн (рядок 10.2), у тому числі за рахунок податкових накладних, зареєстрованих з порушенням граничних термінів реєстрації на суму ПДВ 391 грн та податковий кредит на суму ПДВ 3 272 930грн(рядок 10.2), у тому числі за рахунок податкової(их) постачальником(ками) з порушенням граничних термінів реєстрації на суму ПДВ 1 606 972грн;
- зменшення податкового кредиту на суму ПДВ - 334грн шляхом включення до рядка 14 декларації розрахунків коригування до податкових накладних.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Положеннями пункту 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про можливість включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН у звітному періоді, в якому такі податкові накладні були зареєстровані.
Згідно пункту 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналіз означених вище норм у сукупності дає підстави для висновку про надання позивачу як платнику ПДВ, зокрема і у травні 2022 року включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, відображені у податкових накладних, які не були зареєстровані в ЄРПН, на підставі наявних у нього первинних документів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Виходячи з положень абзацу 3 пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, включені позивачем до податкової декларації з ПДВ за травень 2022 року податкові накладні на спірну суму повинні бути зареєстровані до 15.07.2022.
Відповідач в акті перевірки зазначив про встановлення формування податкового кредиту на суму ПДВ 3 566 410,62 грн за рахунок не зареєстрованої(их) податкової(их) накладної(их) в ЄРПН без зазначення переліку таких податкових накладних та дат їх реєстрації в ЄРПН.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Матеріали перевірки це, зокрема, акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною.
З наведених положень вбачається про долучення до акта перевірки, як документу, який відображає результати такої перевірки, інформативних додатків.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.
Водночас, акт перевірки не містить переліку податкової(их) накладної(их), зареєстрованої(их) постачальником(ами) з порушенням граничних термінів реєстрації, на суму ПДВ 67236 грн, виписаної(их) на адресу позивача, що, в свою чергу, унеможливлює дослідження означених обставин на предмет наявності чи відсутності такого порушення.
У свою чергу, позивач не заперечує, що ним було включено до складу податкового кредиту до податкової декларації за травень 2022 року суми ПДВ за операціями з придбання товару - газу вуглеводневого скрапленого за податковими накладними, не зареєстрованими станом на травень 2022 року в ЄРПН, проте вказує, що такі податкові накладні були зареєстровані у межах законодавчо встановлених граничних термінів їх реєстрації, а ТОВ «Новіс Трейд» мало підстави для відображення таких сум ПДВ відповідно до первинних (розрахункових) документів.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина друга цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).
Слід зазначити, що досить часто для визначення терміну з календарною датою вживаються прийменники «до» або «по». При цьому законодавство не містить правил, якими варто керуватися при визначенні терміну у разі такого формулювання.
Водночас в науковій літературі зазначається, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник з треба вживати в парі з прийменником до. Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник включно. Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне. Прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: «до» закріплений за офіційно-діловим стилем, а «по» - за розмовним. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник «до».
Саме такий правовий аналіз викладено в листі Міністерства юстиції України від 15.06.2020 №26245/14036-33-20/8.1.2 «Щодо неоднакового застосування прийменників «до» і «по» на позначення кінцевої календарної дати та прийменника «до» в поєднанні з числівниково-іменниковою формою».
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі diesadquem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термінa quo означає день, з якого починається відлік строку, а термін означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день diesadquem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Суд зауважує, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Саме такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18.
Отже, кінцевою датою реєстрації у ЄРПН податкових накладних, складених у періоді лютий-травень 2022 року, є 15 липня 2022 року.
На підтвердження наявності у позивача первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) за операціями з придбання товарів позивачем, долучено до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних та платіжних доручень з відмітками про проведення їх банком.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в акті перевірки, щодо формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової(их) накладної(их), зареєстрованої(их) постачальником(ами) з порушенням граничних термінів реєстрації на суму ПДВ 67236 грн.
Іншою підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення в акті перевірки зазначено встановлення зменшення податкового кредиту на суму ПДВ 334 грн шляхом включення до рядка 14 декларації розрахунків коригування до податкових накладних. За даними ЄРПН підприємству ТОВ «Новіс Трейд» зареєстровано розрахунків коригування до податкових накладних, виписаних у травні 2022 року, на загальну суму 8148,74 грн. Відхилення становить 7 949 грн.
Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Відповідно до пунктів 1 - 3 розділу IV Порядку, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Так, згідно з нормами пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В силу положень підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Позивач в адміністративному позові зазначає про подання ним податкової декларації за травень 2022 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до вказаної декларації з додатками, копії яких долучено до матеріалів справи. ТОВ «Новіс Трейд» вказує на формування ним податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2022 року на підставі даних первинних документів.
Водночас в акті перевірки не міститься деталізованого відображення змісту та суті зазначеного порушення. Акт перевірки містить лише цитування положень Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів правомірності відображення в акті перевірки та, як наслідок, у спірному податковому повідомленні-рішенні, зазначеного вище порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 30.09.2022 № 246250413, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 26 756,37 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.12.2022 №13191, 07.02.2023 №1891.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 26 756,37грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.
Крім того, від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому ТОВ «Новіс Трейд» просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).
Водночас, з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 12.12.2022 між позивачем та адвокатом Мартиненко Юлією Ігорівною було укладено договір №НТ-АДВ/10 про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту у всіх категоріях справ, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновлюванням (визнанням) порушених (оспорюваних) прав та законних інтересів, у тому числі у кримінальному провадженні, а клієнт зобов'язується оплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
За результатами надання правової допомоги сторонами складається акт приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість (пункти 4.4, 4.5 договору).
15 червня 2023 року між сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі послуг з підготовки процесуальних документів по судовій справі № 320/1408/23 (Київський окружний адміністративний суд) на суму 5000 грн, а саме: адміністративний позов з оформленням необхідних додатків та копій - 4 години; відповідь на відзив з оформленням необхідних додатків та копій - 2 години.
На підтвердження здійснення позивачем оплати за надані послуги матеріали справи містять прибутковий касовий ордер №1 від 15.06.2023 та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 15.06.2023 на суму 5000 грн.
Відповідач заперечень проти клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не надав.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права та задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо співмірності витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000 грн підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НовісТрейд» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2022 № 246250413.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» (код ЄДРПОУ: 43645208, місцезнаходження: 08302, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, пров.Аеродромний, 2А) судовий збір у розмірі 26 756 грн (двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень 37 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіс Трейд» (код ЄДРПОУ: 43645208, місцезнаходження: 08302, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, пров.Аеродромний, 2А 03144) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.