03 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/11224/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 19.03.2025 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувати період з 01.09.1985 по 16.07.1988 навчання на денній формі та проживання в Бабиницькому СТПУ № 39, яке територіально знаходилось в селі Бабиничі, Народицького району Житомирської області та віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона) та призначити ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.03.2025.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.
Ухвалою від 15.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить 02 роки 03 місяці 22 дні.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 12.03.2025 про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 19.03.2025 № 4033/03-16, в якому зазначено, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить 02 роки 03 місяці 22 дні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 20.03.2025 № 0600-0217-8/27294 повідомив позивачу про причини відмови в призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV(далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Пунктом 6 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 01.09.1985 по 16.07.1988 навчався в Бабиницькому СПТУ № 39 (с. Бабиничі, Народицького р-ну, Житомисрької області), яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Тобто, в позивача наявна початкова величина (3 роки).
При цьому, в період з 18.07.1988 по 05.11.1988 та з 12.02.1991 по 01.04.1995 працював Хмільрадгоспі "Литки" (трудова книжка серії НОМЕР_1 від 18.07.1988), с. Літки, Лугинського району Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вирішуючи спірні правовідносини, в частині можливості зарахування вказаного періоду навчання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до строку його проживання/роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю, суд враховує наступне.
Мета та основні завдання Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" направлені на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що чинним законодавством України, в тому числі й Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовано питання можливості врахування при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", періодів проживання та/або роботи такої особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона гарантованого добровільного відселення (3 зона), до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона посиленого радіологічного контролю (4 зона), у випадку реалізації нею права на зниження пенсійного віку за підставою, що пов'язана з проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.
Приведені норми вказаного Закону, встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - проживання такими особами протягом певного часу лише в одній із названих зон. При цьому, приведені норми Закону не врегульовують питання, коли має місце проживання таких осіб в різних зонах радіоактивного ураження.
Суд вважає, що наявність такої прогалини в національному законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахування періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, при реалізації пільги на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що пов'язана з проживання в зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.
Частиною 6 статті 7 КАС України установлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Судом також враховується, що зона гарантованого добровільного відселення (третя категорія) є територією, яка зазнала значно більшого радіоактивного ураження та відповідного впливу на життя та здоров'я осіб, які там працювали або проживали ніж проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія).
Відтак, суд приходить до висновку, що при призначенні особі пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, як такій що станом на 01.01.1993 не менше 4-х років прожила або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона), яка є менш ураженою в порівнянні із зоною гарантованого добровільного відселення, період проживання або роботи (проходження служби) цієї особи у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) повинен бути безумовно зарахований до стажу проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (як зони меншого ураження).
При цьому, суд зазначає, що не зарахування відповідачами часу проживання/навчання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, до періоду його проживання/роботи у менш ураженій зоні, якою є зона посиленого радіологічного контролю, є таким, що не забезпечує дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямований Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином документи, надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії, підтверджують дотримання позивачем умови для призначення пенсії на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме умови проживання/роботи на території зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Так, під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача вказаний строк проживання становить більше 4 років.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного строку проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, а тому, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19.03.2025 № 4033/03-16.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року пенсія за віком призначається за наявності страхового стажу не менше 32 років.
Згідно інформації, зазначеної Головним управління Пенсійного фонду України в Волинській області в оскаржуваному рішенні, страховий стаж позивача становить 36 років 04 місяці 27 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII.
Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (12.03.2025) ОСОБА_1 досяг 55-річного віку.
Таким чином, позивач має необхідний вік, страховий стаж та достатній строк проживання на території зони посиленого радіологічного контролю для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, а тому спірне рішення є протиправним і для захисту прав та інтересів позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області призначити позивачу пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.03.2025.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (Київській майдан, 6, м. Луцьк, 43027, код 13358826) задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 19.03.2025 № 4033/03-16 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головное управління Пенсійного фонду України в Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.03.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк