03 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10117/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 24 лютого 2025 року.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.
Ухвалою від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 7 місяців 27 днів.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянином, який постійно працював у зонах гарантованого добровільного відселення 3 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.11.1992), звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 24.02.2025 про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 03.03.2026 № 2000-0304-9/33189, в якому зазначено, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 7 місяців 27 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 05.03.2025 № 0600-0217-8/21290 повідомив позивачу про причини відмови в призначенні пенсії (а.с. 12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV(далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Матеріалами справи підтверджено (довідка Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 31.01.2025 № 0959), що позивач в період з 26.04.1986 по 16.06.1988 та з 02.06.1993 по даний час була зареєстрована та постійно проживала в с. Лугини, Коростенського району, Житомирської обл., яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Тобто, в позивача наявна початкова величина (3 роки).
Щодо проживання або відпрацювання позивачем у цій зоні радіоактивного забруднення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року, суд зазначає наступне.
Так, позивач в період з 01.09.1988 по 01.07.1990 навчалась на денній формі в Київському медичному училищі № 2 (диплом серії НОМЕР_2 від 04.07.1990) в м. Києві, яке не знаходилось у зоні гарантованого добровільного відселення.
Крім того, відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.08.1988 позивач в період з 17.01.1991 по 03.05.1993 працювала в Центральній районній лікарні смт. Роздольне Кримської області, яке не знаходилось у зоні гарантованого добровільного відселення.
Довідку Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 19.02.2025 № 2011 та покази свідків, про те, що позивач в період з 17.06.1988 по 31.08.1988, з 01.01.1989 по 14.01.1989, з 01.07.1989 по 31.08.1989, з 01.01.1990 по 14.01.1990 проживала без реєстрації в смт. Лугини, Житомирської обл., суд не приймає до уваги оскільки відповідно до законодавства факт постійного проживання за певною адресою повинен відповідати прописки (реєстрації) за такою адресою.
Вказані докази свідчать про те, що позивач з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року прожив менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення а тому не має права на зменшення пенсійного віку на 6 років.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
На виконання положень Закону № 1058-ІVпостановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
При цьому в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІпотрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 1 ст. 77 КАС України, надавши правову оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про правомірність відмови у призначенні пенсії позивачу, оскільки з наданих суду доказів підтверджується, що позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року менше трьох років, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк