Справа № 530/1359/24 Номер провадження 22-ц/814/1750/25Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
28 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року представник позивача, який діє на підставі довіреності, Памірський М.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») заборгованості за кредитним договором № 130153-КС-007 від 01 вересня 2021 року у загальному розмірі 55382,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 01 вересня 2021 року між сторонами укладено Договір № 130153-КС-007 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
13 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 130153-КС-007 відповідно до якої ТОВ «Бізнес Позика» надало позивальнику грошові кошти в сумі 7000,00 грн.
11 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору № 130153-КС- 007 відповідно до якої ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти в сумі 12000,00 грн.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало у повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі: 15000,00 грн, 7000,00 грн та 12000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника.
Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у останнього, станом на 09 червня 2024 року, виникла заборгованість у загальному розмірі 55382,03 грн, яка складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 23450,45 грн,
- суми прострочених платежів по процентах у розмірі 30131,58 грн,
- суми прострочених платежів за комісією 1800,00 грн.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позики» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 130153-КС-007 про надання кредиту від 01 вересня 2021 року в розмірі 55382,03 грн з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 23450,45 грн; сума прострочених платежів по процентах - 30131,58 грн; сума прострочених платежів за комісією -1800,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав взятих на себе кредитних зобов'язань, грошові кошти у встановлений кредитним договором строк не повернув, що підтверджено належними та допустимими доказами по справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року не погодився відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Сікорська І.С., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права і не ґрунтується на доказах, що маються у справі.
Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договорів з відповідачем.
Акцентує увагу, що відсотки позивачем були нараховані за межами строку дії договору, при цьому вказує на не співмірність суми відсотків.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що позивач звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 55382,03 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2021 року між сторонами укладено Договір № 130153-КС-007 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с.10-13).
Відповідно до пункту 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 130153-КС-007 відповідно до якої ТОВ «Бізнес Позика» надало позивальнику грошові кошти в сумі 7000,00 грн.
11 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору № 130153-КС-007 відповідно до якої ТОВ «Бізнес Позика» надало позивальнику грошові кошти в сумі 12000,00 грн.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту та додатковими угодами виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн, 7000,00 грн та 12000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» повідомило, що в банку на ім'я ОСОБА_1 випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 у гривні, виписка по рахунку за період з 01 вересня 2021 року по 19 грудня 2023 року надана в електронному вигляді, з якої вбачається, що на його картковий рахунок 13 вересня 2021 року відбулося поповнення коштів в 22:46:36 год в сумі 7000,00 грн, а 11 листопада 2021 року відбулося поповнення коштів в 20:36:52 год на суму 12000,00 грн ( а.с. 109-110).
Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у боржника, станом на 25 липня 2024 року, утворилась заборгованість за Договором № 130153-КС-007 про надання кредиту в розмірі 55382,03 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 23450,45 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 30131,58 грн, суми прострочених платежів за комісією 1800,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Позиція апеляційного суду
Щодо факту укладення кредитного договору
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Суд першої інстанції правильно вказав, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як передбачено частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, а в подальшому дві додаткових угоди, у формі електронного документа з електронними підписами сторін.
Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними шляхом підписання електронними підписами одноразовим ідентифікатором: договір № 130153-КС-007 від 01 вересня 2021 року - G-3946 (а.с. 13), додаткову угоду № 1 від 13 вересня 2021 року - G-2459 (а.с. 29 зворот), додаткову угоду № 2 від 11 листопада 2021 року - G-5857 (а.с.36).
Доказів, що вказані в договорі та додаткових угодах одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Отже, відповідач, як позичальник, погодився на укладення договору саме на таких умовах і не відмовився від його укладення, тобто взяв на себе обов'язок сплатити позичальнику саме такий розмір тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
Так, згідно умов кредитного договору та додаткових угод, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 15000,00 грн, 7000,00 грн та 12000,00 грн, на наступних умовах, зокрема: загальна сума кредиту - 23450,45 грн, строк дії договору до 28 квітня 2022 року, орієнтовна реальні річна % ставка 1876,66 %. Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Вказані умови кредитування є результатом домовленості сторін, не були визнані судом недійсними, а відтак, з урахуванням положень статей 627-629 ЦК України, є обов'язковими для врахування та виконання сторонами.
Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Крім того, доказів на спростування розрахунку заборгованості у частині стягнення розміру тіла кредиту та нарахованих процентів, виконаного позивачем, відповідач не надав.
Щодо стягнення відсотків
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно пункту 1 кредитного договору позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 0,76251052% на день, процентна ставка фіксована. Термін дії договору до 28 квітня 2022 року.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором по нарахованим та несплаченим процентам, станом на 09 червня 2024 року, становить 30131,58 грн, за період з 09 вересня 2021 року по 28 квітня 2022 року, що нараховані відповідно до умов кредитного договору за кожен день користування кредитом 0,76251052% (3256,75 % річних) та Графіку платежів, в межах строку кредитування.
Доводи скаржника, що позивачем були нараховані проценти поза межами дії договору не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Так, дійсно, наданий позивачем розрахунок заборгованості виконано станом на 09 червня 2024 року (а.с.19-25) але з нього вбачається що з 28 квітня 2022 року нараховування по процентам не здійснювалося.
Заперечуючи щодо суми заборгованості відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанціям свій розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Відповідачем також не надано суду жодних доказів, які б свідчили про повернення ним тіла кредиту чи сплату відсотків за користування кредитними коштами у будь - якій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача тіла та відсотків за кредитним договором 130153-КС-007 від 01 вересня 2021 року у визначеному позивачем розмірі.
Доводи апеляційної скарги щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, враховуючи наступне.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов'язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов'язання.
Разом з тим, проценти відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Оскільки нараховані, відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку колегії суддів відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених процентів за користування кредитом, несправедливими.
Крім того, підписуючи договір, відповідач погодився з розміром процентів за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.
Також не може бути застосовано до спірних правовідносин пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який зазначає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, оскільки частина п'ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Відповідачем не пред'явлено вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними, в тому числі щодо встановлення розміру процентної ставки.
Щодо стягнутих 1800,00 грн прострочених платежів за комісією, то особа, яка подала апеляційну скаргу не наводить доводів щодо незаконності рішення суду про стягнення зазначених коштів.
В той же час, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З таких обставин, та беручи до уваги вище викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення 1800,00 грн прострочених платежів за комісією відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі і витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, - залишити без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Г.Л. Карпушин
О.О. Панченко