Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5320/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 57 Доповідач Талько О. Б.
26 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й..,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/5320/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В.,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, зазначивши, що при розгляді її клопотання від 5 лютого 2015 року про передачу їй у власність земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_1 , відповідач допустив численні порушення вимог законодавства.
Вказані дії призвели до порушення її цивільних прав та інтересів й спричинили їй моральну шкоду у розмірі 190000 грн.
Враховуючи вищезазначене, просила стягнути з відповідача на свою користь 190000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно обмежив її у доступі до правосуддя та позбавив можливості захистити порушені права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на її думку, при розгляді її клопотання про безоплатну передачу у власність земельної ділянки відповідачем були порушені вимоги законодавства, внаслідок чого їй спричинено моральну шкоду.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачкою та відповідачем, який є виконавчим органом місцевого самоврядування, й під час розгляду клопотання ОСОБА_1 виконував владні управлінські функції, покладені на нього відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Отже, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 травня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: