Номер провадження: 22-ц/813/3828/25
Справа № 522/6928/24
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
03.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого: Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА - ОЛІМП»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року у складі судді Шенцевої О.П.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА - ОЛІМП» (далі - ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнень до позову (а.с. 32-34) просило суд стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості зі сплати спожитих житлово - комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 22483,02 гривень та покласти судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позову зазначає, що 31.12.2021 на підставі Акту передачі в експлуатацію, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий в управління ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП». Позивач, як обслуговуюча компанія на підставі укладених договорів із постачальниками комунальних послуг забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, нараховує та збирає плату за надані житлово-комунальні послуги із співвласників будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 вищевказаного будинку. Позивачем, зі свого боку, надаються комунальні послуги у повному обсязі, проте, відповідач ухиляється від їх сплати. Станом на момент звернення із даною позовною заявою, загальний розмір боргу становить 22 483,02 грн.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві та того, що між нею та ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП» не укладалось жодних договорів. Позивач не наділений правом надавати житлово-комунальні послуги та забезпечувати утримання будинку, а також встановлювати тарифи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року позов ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП» заборгованість у розмірі 22483,02 гривні 02 копійки та сплачений судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідачка користувалася комунальними послугами і нею не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатила їх вартість, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» є постачальником житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , а перелік різних договорів укладені не в інтересах самого комерційного суб'єкта господарювання, яким є ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП», а в інтересах мешканців будинку. З вказаного переліку різних договорів, вбачається, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» отримує від цих суб'єктів господарювання певні послуги, є споживачем за цими договорами та зобов'язується за них сплатити, при цьому умови договорів не передбачають те, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» отримує ці послуги для подальшого їх надання іншим особам, зокрема і ОСОБА_1 та такі договори не містять зобов'язань відповідача з їх оплати.
Матеріали справи також не містять доказів визначення органами місцевого самоврядування, ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» виконавцем житлово-комунальних послуг, як це передбачено Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 N? 60 "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді". Жодного доказу встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на надання ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» житлово-комунальних послуг, позивачем до суду не надано. А з огляду на відсутність факту встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги для ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП», розрахунок позивача є абсолютно безпідставним. Надана позивачем у якості доказу Довідка про заборгованість за житлово - комунальні послуги не містить взагалі жодних обґрунтувань та підстав на яких здійснені розрахунки за цією довідкою.
Зазначає, що матеріали справи також не містять доказів наявності у ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» ліцензій на усі види житлово - комунальних послуг, які вони нібито надають. При цьому, ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» не укладало із ОСОБА_1 жодного договору.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року - без змін, оскільки відповідно до умов п. 4.2.9. укладеного Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , відповідач взяла на себе зобов'язання відшкодовувати витрати за експлуатацію вказаного об'єкта нерухомості та надані житлово- комунальні послуги починаючи з моменту передачі в управління будинку управляючій компанії, тобто починаючи з 31.12.2021. Позивачем було укладено договори з постачальниками комунальних послуг, на підставі яких забезпечується обслуговування, експлуатація та поточний ремонт будівлі, здійснюється розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, нараховується та збирається плата за надані житлово-комунальні послуги із співвласників будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП», у відповідності до законодавства України, фактично здійснює управління будинком. За вказаною адресою, позивач вчасно надавав послуги з управління будинком, а ОСОБА_1 такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялася, самостійно договори з компаніями, які надають житлово - комунальні послуги не укладала.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 31 грудня 2021 року на підставі Акту передачі в експлуатацію, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий в управління ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП».
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .
13 грудня 2021 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Юг-Газ» укладено договір постачання природного газу № 1142.
01 січня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «ОА «ОРТУС-ГРУП» укладено договір про надання охоронних послуг № 01/01/22.
10 січня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання клінінгових послуг № 1/2022.
01 лютого 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Екосервіс Одеса» укладено договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 01/02-76-П.
01 квітня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» укладено договір споживача про надання послуг з розподілу еклектичної енергії № 2413-2.
Згідно з Паспортами точки/точок розподілу електричної енергії від 01 квітня 2022 року послуга надається за адресою об'єкта: АДРЕСА_1 .
12 травня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «ООЕК» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-2413-ПВЦ.
13 липня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «ООЕК» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 01-2413-N-ПУП.
09 вересня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Інфокс» укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб).
01 січня 2023 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Кліар-Сіті» укладено договір на вивіз твердих побутових відходів.
01 листопада 2023 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ФОП ОСОБА_3 укладено договори на технічне обслуговування централізованої системи відеоспостереження та системи контролю доступу № РД+000024 та № 02/01.
17 лютого 2024 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ОДА «Легіон» ТОВ укладено договір про надання охоронних послуг № 39. Додатком № 1 до вказаного Договору є місцезнаходження Об'єкту, який передається під охорону і дислокація постів охорони.
Постачальником зазначених вище житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП».
З 01.01.2022 по 01.04.2024 відповідач не здійснювала повну оплату за отримані житлово-комунальні послуги, а саме за витрати на адміністратора, опалення, охорона, УБПТ, утримання котельної, утримання СКД, відеонагл, ТБВ (сміття), скид понаднорм. ст. вод, розподіл природного газу, вода, електроенергія, утрим. дизель генерат., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 22 483,02 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує та згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже положення ст.322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Статтею 152 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Крім того, відповідно до ст.ст.68, 162 ЖК України, договорів про надання житлово-комунальних послуг, укладених з відповідачем, споживач повинен здійснювати оплату за отримані житлово-комунальні послуги своєчасно та у повному обсязі.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, у тому числі Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами і доповненнями) "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон № 2189-VIII), що набрав чинності з 01.05.2019 р.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками відповідно до статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Управитель багатоквартирного будинку-це фізична особа-підприємець або юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно із ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» є постачальником житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , а перелік різних договорів укладені не в інтересах самого комерційного суб'єкта господарювання, яким є ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП», а в інтересах мешканців будинку. З вказаного переліку різних договорів, вбачається, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» отримує від цих суб'єктів господарювання певні послуги, є споживачем за цими договорами та зобов'язується за них сплатити, при цьому умови договорів не передбачають те, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» отримує ці послуги для подальшого їх надання іншим особам, зокрема і ОСОБА_1 та такі договори не містять зобов'язань відповідача з їх оплати.
Вищевказані доводи скаржниці є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що 31.12.2021 на підставі Акту передачі в експлуатацію, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий в управління ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП».
Згідно до змісту договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ОСОБА_1 та генеральним підрядником-інвестором ТОВ «СТІКОН», виписки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 вищевказаного будинку.
Відповідно до умов н. 4.2.9. укладеного Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , відповідач взяла на себе зобов'язання відшкодовувати витрати за експлуатацію вказаного об'єкта нерухомості та надані житлово-комунальні послуги починаючи з моменту передачі управління будинку управляючій компанії, тобто починаючи з 31.12.2021.
Встановлено, що позивачем - ТОВ «БОНА ВІТА - ОЛІМП» укладено договори з постачальниками комунальних послуг, на підставі яких забезпечується обслуговування, експлуатація та поточний ремонт будинку, здійснюється розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення ремонтів та утримання спільного майна, а також нарахування та збір плати за надані житлово-комунальні послуги із співвласників будинку.
Наявність укладених договорів із суб'єктами господарювання підтверджує саме організацію та оплату послуг для утримання будинку та прибудинкової території. Таким чином товариство, діючи відповідно до вимог чинного законодавства України, фактично здійснює управління будинком.
При цьому, законодавство не вимагає, щоб у договорах, укладених управителем чи балансоутримувачем, прямо зазначалося, що послуги надаються «для подальшого надання мешканцям». Достатнім є встановлення факту, що ці послуги реально спрямовані на утримання спільного майна будинку, а витрати на їх оплату пропорційно несуть співвласники (мешканці).
Крім того, ОСОБА_1 фактично приймала послуги з управління будинком, не відмовлялася від їх отримання та самостійно договорів х постачальниками комунальних послуг не укладала.
Отже, твердження скаржниці про те, що ТОВ «БОНА ВІТА?ОЛІМП» є лише споживачем послуг для власних потреб і не надає їх мешканцям, суперечать фактичним обставинам справи, умовам договорів та чинному законодавству, оскільки вищенаведені документи свідчать, що товариство діє як управитель будинку в інтересах усіх співвласників, а обов'язок відповідачки брати участь у витратах прямо випливає з умов договору та вимог закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «БОНА ВІТА?ОЛІМП» не визначене органами місцевого самоврядування виконавцем житлово?комунальних послуг, а також про відсутність затверджених тарифів на такі послуги є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ч. 1 ст. 6, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про житлово?комунальні послуги», співвласники багатоквартирного будинку самостійно визначають форму його управління та можуть обрати управителя без будь?якого рішення органів місцевого самоврядування. Передача будинку за адресою: АДРЕСА_1 в управління ТОВ «БОНА ВІТА?ОЛІМП» на підставі акта від 31.12.2021 відповідає зазначеним вимогам закону.
Крім того, тарифи на послуги з управління приватними компаніями визначаються договором з управителем або рішенням зборів співвласників, а не органами місцевого самоврядування, що прямо передбачено ч. 5 ст. 10 Закону України «Про житлово?комунальні послуги». Відтак відсутність відповідного рішення органів влади не спростовує обов'язку співвласників брати участь у витратах на утримання спільного майна.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав договори з постачальниками комунальних послуг, організував обслуговування будинку та здійснив нарахування співвласникам. Довідка про заборгованість, надана позивачем, ґрунтується на цих первинних документах, які належним чином підтверджують фактичні витрати на управління будинком і надані послуги.
Отже, посилання скаржниці ОСОБА_1 на відсутність рішень органів місцевого самоврядування або затверджених тарифів не спростовують її договірного та законного обов'язку сплачувати витрати на утримання будинку та житлово?комунальні послуги.
Безпідставними є і твердження ОСОБА_1 про те, що ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» не укладало із нею жодного договору, оскільки як вірно встановлено судом, відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18) від 22 січня 2020 року (справа № 201/9729/18, провадження № 61-21652св19).
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Жодних заперечень щодо розрахунків заборгованості відповідачем як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, оскільки відповідачка користувалася комунальними послугами і нею не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача, тому суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог і стягнення заборгованості з відповідачки.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: