Справа №752/2471/25
Провадження №2/752/3935/25
26 серпня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування,-
Адвокат Боровенко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька ОСОБА_3 записані зі слів матері.
Діти проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач веде аморальний спосіб життя, вживає наркотичні засоби. Вона не виконує батьківські обов'язки, не утримує дітей, не займається їх вихованням, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не створює умов для отримання дітьми освіти. Відповідач умисно ухилилась від виконання батьківських обов'язків та свідомо нехтує ними. Вона дозволяє собі жорстоке поводження з дітьми, особливо стає агресивною після вживання наркотиків.
Позивач має усі належні умови для проживання дітей, утримує їх та фактично здійснює їх виховання.
Просив:
позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
встановити піклування над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_1 його піклувальником;
встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити ОСОБА_1 його опікуном.
24.02.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено третю особу.
12.06.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
Позивач підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що він навчається у Київському енергетичному коледжі. Його матір'ю є ОСОБА_2 , він має брата ОСОБА_5 . Він живе з бабою ОСОБА_1 . Матір постійно з ними не проживає. Вона вживає наркотики. Буває так, що вона не буває вдома по декілька місяців чи декілька днів. Матір ніде не працює. Якщо матір в афекті, то вона ні з ким не спілкується. У нього з матір'ю нейтральні відносини, вони практично не спілкуються. Ними опікується баба, яка забезпечує його і брата усім необхідним, купує одяг, їжу. Баба замінила йому матір. Його батько помер. Він вважає, що потрібно позбавити матір батьківських прав відносно нього, бо вона не виконує свої обов'язки як матір.
Неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що він навчається в 7 класі школи №286. Його матір'ю є ОСОБА_2 , він має брата ОСОБА_8 . Він живе з бабою ОСОБА_1 , яка ним опікується та ходить на батьківські збори. Матір ніде не працює, трішки ним цікавиться. Вони з нею нікуди не ходять. Усім його забезпечує баба, купує одяг, ліки, приладдя для школи. Він вважає, що потрібно позбавити матір батьківських прав відносно нього, бо вона ним не опікується з народження.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що знає позивача - це її колега та подруга. У ОСОБА_10 є донька ОСОБА_11 , яка має проблеми з вживанням наркотиків. Донька ніде не працює, сидить вдома, дітьми на займається. Вона (свідок) часто буває вдома у ОСОБА_10 , а тому знає, що ОСОБА_12 відвідує наркологічні центри. Дочка грошей на утримання дітей не дає. Дітей повністю забезпечує баба ОСОБА_1 , яка займається їх здоров'ям, водить дітей до лікарів, знаходиться на зв'язку з навчальними закладами. При цьому матір зовсім не цікавиться навчанням дітей. ОСОБА_8 подарували гітару для занять музикою. А матір винесла гітару з квартири та скоріш за все поміняла на наркотики. ОСОБА_13 нічого не робить для дітей, свої обов'язки як матір не виконує зовсім. У квартирі чисто, діти доглянуті та охайні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є дочкою позивачки ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю записана ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_14 .
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 матір'ю записана ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_14 . Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері.
У червні 2018 року ОСОБА_2 притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, проте була звільнена від кримінальної відповідальності, оскільки звернулась до лікувального закладу та почала лікування від наркоманії.
У грудні 2018 року ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення дрібної крадіжки, тобто за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП. Справу було закрито у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_2 у 2022 році притягувалась до кримінальної відповідальності за незаконне придбання наркотичного засобу для особистого вживання без мети збуту, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
ОСОБА_2 в листопаді 2023 року та в лютому 2024 року за лікарським призначенням приймала препарат метадон.
ОСОБА_4 згідно з висновком про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 16.04.2025 встановлений діагноз гемангіома правої половини живота, викривлення носової перегородки, міопія слабкого ступеня.
ОСОБА_3 згідно з висновком про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 16.04.2025 встановлений діагноз алергічний сезонний рініт, гіперметропія слабого ступня.
ОСОБА_1 згідно з висновком від 15.04.2025 може бути опікуном.
Згідно з витягом №ФОВА-003656956 щодо позивачки відсутні відомості про притягнення її до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук.
ОСОБА_1 працює в КП «Київтеплоенерго» на посаді інженера ІІ категорії, її дохід за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року становив 157868,33 грн.
Також позивач є пенсіонеркою, отримує пенсію, розмір якої за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року склав 59609,29 грн.
Відповідно до висновку від 26.08.2025 №100-100-12070 Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в міста Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до висновку від 16.05.2025 №100-6592 Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в міста Києві державної адміністрації вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 виконувати обов'язки опікуна/піклувальника над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення мати спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Згідно з п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд враховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що, незважаючи на певний вільний розсуд держави в справі відібрання дітей під державну опіку, відбирання дітей від батьків означає відрізання дітей від свого коріння, що може бути виправданим лише у виняткових випадках. У той же час, як вбачається зі змісту рішень Європейського суду з прав людини «Z та інші проти Сполученого Королівства» від 10.05.2001 та «A. проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998, в контексті вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод держава повинна приділяти особливу увагу захисту дітей від поганого поводження з боку інших осіб, у тому числі шляхом здійснення своєчасних превентивних заходів.
Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю та тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Судом встановлено, що відповідачка є матір'ю двох неповнолітніх дітей. Вона разом з дітьми та своєю матір'ю (позивачкою по справі) мешкає в одній квартирі. Відповідач ніде не працює, схильна до вживання наркотичних засобів.
Зі свідчень свідка ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_2 повністю усунулась від виховання дітей, не утримує дітей, не цікавиться їх навчанням, здоров'ям. Фактично батьківські обов'язки виконує баба дітей ОСОБА_1 яка забезпечує хлопців усім необхідним одягом, шкільним приладдям. Бере активну участь у їх житті, забезпечує здобуття ними освіти, опікується станом їх здоров'я.
Аналогічні пояснення щодо ставлення матері надали в судовому засіданні обидва неповнолітні, які висловились за позбавлення їх матері батьківських прав відносно них через невиконання нею своїх батьківських обов'язків.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачка свідомо ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків, вона не піклуються про фізичний і духовний розвиток синів, про їх навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дітей харчування, медичним доглядом, не спілкується з дітьми, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, взагалі не виявляє ніякого інтересу до дітей. Зазначене суд розцінює як ухилення від виховання дітей та свідоме нехтування нею своїми обов'язками.
Також суд враховує висновок від 26.08.2025 №100-100-12070, в якому Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в міста Києві державної адміністрації вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи як з найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що позивач самостійно утримує обох неповнолітніх дітей, в той час позивач не працює, коштів на утримання своїх синів не надає.
Відповідно до приписів ч.2-3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частинами 1-3 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.01.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Також суд враховує, що неповнолітні діти залишились без батьківського піклування, а тому є потреба вирішити питання щодо встановлення над ними опіки та піклування, призначення опікуна та піклувальника, що відповідатиме інтересам дітей.
Частинами 3, 4 ст. 60 ЦК України встановлено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Частинами 2-4 ст. 63 ЦК України встановлено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Суд з урахуванням висновку Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в міста Києві державної адміністрації від 16.05.2025 №100-6592, який вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 виконувати обов'язки опікуна/піклувальника над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 враховуючи прохання позивачки призначити її опікуном та піклувальником над неповнолітніми онуками, щодо яких вона ініціювала питання про позбавлення батьківських прав їх матері, зважаючи на те, що вона перебуває з неповнолітніми дітьми в родинних стосунках, тривалий час проживає разом з ним та фактично виконує батьківські обов'язки щодо дітей, від яких ухилилась їх матір, вважає за можливе призначити позивачки опікуном та піклувальником, а також встановити над дітьми опіку та піклування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимогам ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3648,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити піклування над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити ОСОБА_1 піклувальником неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначити ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.01.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3648 (три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 02.09.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 58, код ЄДРПОУ 37413735.
Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, б. 42; код ЄДРПОУ 37308812.
Суддя Ж. І. Кордюкова