Справа № 487/853/25
Провадження № 2/487/1275/25
14 серпня 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Коханенко Ольга Григорівна про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
07.02.2025 адвокат Качан Роман Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Коханенко Ольга Григорівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій просиввстановити факт постійного проживання, однією сім'єю ОСОБА_1 разом з спадкодавицею ОСОБА_3 з 01.02.2014 року до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла свекруха позивачки ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала в АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 2/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 . Зазначені 2/25 частин домоволодіння належали ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна за № 5590, укладеному на товарній біржі "Нерухомість-Південь" 21 травня 2002 року. Право власності на відповідну частину домоволодіння було зареєстроване за ОСОБА_3 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 03 червня 2002 року. Окрім позивачки, після смерті ОСОБА_3 інших спадкоємців не має. 03 серпня 2018 року свекрухою позивачки було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Коханенко О.Г. У заповіті було допущено помилку, де зазначено що ОСОБА_3 , заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_3 позивачці ОСОБА_1 . У той же час спадкодавець не могла зазначати у заповіті, а приватний нотаріус не мав би посвідчувати заповідання квартири АДРЕСА_3 , оскільки юридично такого об'єкту нерухомості не існувало, а існує лише 2/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 . Однак нотаріус постановою від 25 вересня 2019 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи відмову тим, що не надано документ, який би посвідчував право власності спадкодавця на нерухоме майно, зазначене в заповіті. Таким чином, за життя ОСОБА_3 не встигла звернутися до суду з відповідною заявою та визнати укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, а заповіт з вини ОСОБА_3 та приватного нотаріуса був посвідчений щодо неіснуючого об'єкту. Позивач, не звернувши увагу на помилку у заповіті звернулася до Заводського районного суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/368/20 позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, наслідком допущених помилок стало отримання 07.05.2024 позивачем рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №73001882.
Згідно змісту відмови державного реєстратора, відповідно до поданого заявником рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.07.2020 по справі 487/368/20 вбачається визнання право власності за заявником на квартиру, яка зазначена у заяві. Згідно з отриманими відомостями з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕСБ) вбачається об'єкт нерухомого майна саме житловий будинок, а не квартира. Окрім того у заяві, тип об'єкта нерухомого майна є квартира, а в доповненні вказано житловий будинок, що не є доцільним.
Таким чином, державним реєстратором було надано відмову з підстави невідповідності об'єкту вказаному у судовому рішенні з даними ЄДЕСБ.
Тобто, можливість оформити спадщину за заповітом в позивача втрачено.
У той же час, позивач постійно, з 2014 року проживала разом із спадкодавцем протягом 5 років і на час відкриття спадщини і може вважатися такою, що прийняла спадщину. Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини заявник вимушена звернутись до суду із даною заявою.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Гаврасієнко В.О. від 12.02.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Коханенко О.Г. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24.03.2025 року до суду надійшла копія спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивача адвокат Качан Р.Ю. до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій просив прийняти його визнання позову, ухвалити рішення про факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом з спадкодавицею ОСОБА_3 з 01.02.2014 до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . Просив справу розглянути без його участі.
Третя особа приватний нотаріус Коханенко О.Г. до судового засідання не з'явилася.
Суд дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності та кожен окремо, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою звернення позивача до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
В судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцем за законом першої черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
Згідно положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Таким чином, оскільки позивач, як спадкоємець за законом постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла свекруха позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 2/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна за № 5590, укладеному на товарній біржі "Нерухомість-Південь" 21 травня 2002 року. Право власності на відповідну частину домоволодіння було зареєстроване за ОСОБА_3 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 03 червня 2002 року за реєстровим № 3323.
03 серпня 2018 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Коханенко О.Г., яким спадкодавець заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 .
Проте нотаріусом постановою від 25 вересня 2019 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як спадкоємцем не надано документ, який би посвідчував право власності спадкодавця на нерухоме майно, зазначене в заповіті.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/368/20 позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.05.2024 позивачем отримано рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №73001882, згідно якої відповідно до поданого заявником рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.07.2020 по справі 487/368/20 вбачається визнання право власності за заявником на квартиру, яка зазначена у заяві. Згідно з отриманими відомостями з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕСБ) вбачається об'єкт нерухомого майна саме житловий будинок, а не квартира. Окрім того у заяві, тип об'єкта нерухомого майна є квартира, а в доповненні вказано житловий будинок, що не є доцільним.
Таким чином, за життя ОСОБА_3 не встигла звернутися до суду з відповідною заявою та визнати укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, а заповіт був посвідчений щодо неіснуючого об'єкту. Позивач, не звернувши увагу на помилку у заповіті звернулася до Заводського районного суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Таким чином, можливість оформити спадщину за заповітом позивачем втрачено.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, позивач постійно, з 2014 року проживала разом із спадкодавцем протягом 5 років і на час відкриття спадщини.
Враховуючи встановлені на підставі наявних в матеріалах справи документів обставини проживання заявника та померлої ОСОБА_3 на основі постійного проживання з 2014 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає вимоги заяви про встановлення відповідного факту обґрунтованими.
Аналізуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення юридичного факту про те, що постійного проживання, однією сім'єю ОСОБА_1 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 з 01.02.2014 року до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що необхідно заявнику для реалізації свого права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 293, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , з 01.02.2014 року по час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.08.2025 року.
Суддя: В.О. Гаврасієнко