Справа № 466/10090/19
Провадження № 2/466/45/25
іменем України
(в порядку спрощеного позовного провадження)
25 серпня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Федорової О.Ф.
секретар судового засідання Пришляк А.Я.
склад учасників справи:
представник відповідача - адвокат Ларіонов Р.О.
представник третьої особи ЛМР Партика Н.С.
представник третьої особи УСЗ ДГП ЛМР Заяць Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівська міська рада, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час незаконного звільнення, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівська міська рада, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час незаконного звільнення.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
06.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час незаконного звільнення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.11.2019 року приступила до роботи після закінчення строкового трудового договору і протягом робочого дня виконувала трудові обов'язки, що свідчить про продовження трудових відносин та трансформацію строкового трудового договору в безстроковий відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 послалася на ст. ст. 251, 252 ЦК України та п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 щодо порядку обчислення строків.
Просить визнати незаконним та скасувати наказ №146 від 31.10.2019 року про звільнення її з посади провідного юрисконсульта Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей; поновити її на зазначеній посаді на умовах безстрокового трудового договору; стягнути з відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей на її користь оплату за час незаконного звільнення з 06.11.2019 року по день постановлення рішення суду; рішення в частині поновлення на посаді визначити до негайного виконання.
10.01.2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшов відзив представника відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав.
Наказом №9 від 05.11.2018 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного юрисконсульта за строковим трудовим договором з 06.11.2018 року до 05.11.2019 року, що встановлено рішенням суду у справі №466/2633/19.
Звільнення позивача ОСОБА_1 05.11.2019 року відбулося на законних підставах у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідач Комунальна організація (установа, заклад) Центр соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей належним чином повідомив позивача ОСОБА_1 листом №388 від 04.11.2019 року про припинення дії строкового трудового договору та відсутність наміру його продовжувати, що виключає автоматичне продовження договору на невизначений строк.
Твердження позивача ОСОБА_1 про фактичне виконання роботи 05.11.2019 року не підтверджені належними доказами.
Відповідач Комунальна організація (установа, заклад) Центр соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей посилається на ст. ст. 36, 39-1, 241-1 КЗпП України, п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, постанову Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №559/1174/17.
26.02.2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли додаткові пояснення представника відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, у яких він обґрунтував преюдиційне значення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.07.2019 року у справі №466/2633/19, яке 21.01.2020 року набрало законної сили після залишення його без змін Львівським апеляційним судом. Підкреслив, що обставини, встановлені цим рішенням, не підлягають доказуванню у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, а також зазначив, що наказ №9 від 05.11.2018 року ОСОБА_1 в судовому порядку в межах встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду, оскаржено не було, що свідчить про її згоду з умовами укладеного трудового договору.
01.07.2020 року позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, у якій змінила свою правову позицію та додала нові підстави для позову: заперечила факт укладення строкового трудового договору, зазначивши, що строкового договору вона не підписувала і підстави для його укладення відсутні; стверджувала, що правові підстави щодо укладання строкового трудового договору між нею та Центром не досліджувалися судом у справі №466/2633/19, а докази укладання строкового трудового договору в матеріалах тієї справи відсутні; наполягала, що з огляду на відсутність підстав для укладення строкового договору, трудовий договір з нею мав бути безстроковим з самого початку.
27.11.2020 року представником відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб подав заперечення на відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, у яких зазначив: позивач ОСОБА_1 змінила свою правову позицію: у першому судовому процесі (справа №466/2633/19) вона наполягала на строковому характері трудового договору як підставі для скасування випробувального терміну, а тепер заперечує строковість договору; факт укладення строкового трудового договору та його термін до 05.11.2019 року встановлені рішенням суду у справі №466/2633/19, яке має преюдиційне значення відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України і не підлягає повторному доказуванню; посилання позивача ОСОБА_1 на неналежність електронного документообігу без цифрового підпису порушує вимоги законодавства про електронні документи.
Заяви (клопотання) учасників справи:
14.04.2021 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб про подання доказів в цивільній справі №466/10090/19, у якій просив приєднати до матеріалів справи: копію заяви-повідомлення Центру про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень від 27.11.2020 року та докази її поштового надіслання; ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.02.2021 року в кримінальній справі №463/939/21; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.03.2021 року в кримінальному провадженні №12021142050000199 про вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
16.06.2021 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб про подання доказів в цивільній справі №466/10090/19, у якій просив приєднати до матеріалів справи: копію Акту про відсутність заяви, трудової книжки та особової картки провідного юрисконсульта ОСОБА_1 від 27.11.2018 року; Акт про відмову в ознайомленні з дорученням директора від 27.11.2018 року; засвідчену власноручним підписом та написом ОСОБА_1 копію наказу про прийняття на роботу №9 від 05.11.2018 року.
04.06.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Федорової О.Ф. В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 зазначила про недовіру до судді, посилаючись на нібито наявний конфлікт інтересів та відмову у видачі дисків із записами судових засідань.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Шевченківського районного суду м. Львова Репецької Г.Б. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №127 від 02.03.2021 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з розпорядженням т.в.о. керівника апарату Шевченківського районного суду м. Львова Репецької Г.Б. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №65 від 15.01.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.02.2024 року цивільну справу прийнято до провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.06.2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.06.2025 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Федорової О.Ф. відмовлено. Встановлено, що підстави для відводу, визначені ст. 36 ЦПК України, відсутні, а заява є необґрунтованою.
В судове засідання, призначене на 25.08.2025 року:
- позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами;
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без їх участі, просили підтримати позицію відповідача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні, призначеному на 25.08.2025 року:
- представник відповідача Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб - адвокат Ларіонов Р.О. просив відмовити у задоволенні позову;
- представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської міської ради Партика Н.С. просила відмовити у задоволенні позову;
- представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради підтримала позицію відповідача та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:
05.11.2018 року наказом №9 від 05.11.2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта в Центрі соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб за строковим трудовим договором з 06.11.2018 року до 05.11.2019 року з оплатою праці згідно з штатним розписом із встановленням випробувального терміну два місяці.
29.01.2019 року наказом №12 від 29.01.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного юрисконсульта у зв'язку з невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
02.07.2019 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/2633/19 наказ №12 від 29.01.2019 року про звільнення ОСОБА_1 скасовано, позивач поновлена на посаді провідного юрисконсульта Центру та стягнуто з Центру на її користь 70722,89 грн за час вимушеного прогулу. Підставою для задоволення позову було встановлено неможливість застосування випробувального терміну при укладенні строкового трудового договору строком до 12 місяців згідно з ч. 3 ст. 26 КЗпП України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.07.2019 року у справі №466/2633/19: «матеріалами справи підтверджено, що з позивачем був укладений строковий трудовий договір на період із 06.11.2018 року до 05.11.2019 року, тобто до 12 місяців».
21.01.2020 року постановою Львівського апеляційного суду рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.07.2019 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Центру - без задоволення. Апеляційний суд підтвердив, що «з позивачем був укладений строковий трудовий договір на період із 06.11.2018 року до 05.11.2019 року, тобто до 12 місяців».
05.07.2019 року наказом №85 від 05.07.2019 року Центр видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до рішення суду.
04.11.2019 року листом №388 від 04.11.2019 року Центр повідомив ОСОБА_1 про припинення 05.11.2019 року дії строкового трудового договору, укладеного з нею 06.11.2018 року, та підтвердив відсутність у Центру як роботодавця наміру продовжувати дію такого договору.
31.10.2019 року наказом №146 від 31.10.2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади юрисконсульта Центру 05.11.2019 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
27.11.2018 року посадовими особами Центру було встановлено відсутність офіційних документів Центру, а саме: трудової книжки ОСОБА_1 , її заяви про прийняття на роботу, її особової картки, проектів неукладених строкових трудових договорів, про що складено відповідний Акт про відсутність документів від 27.11.2018 року.
Згідно з актом про відмову в ознайомленні з дорученням директора від 27.11.2018 року, ОСОБА_1 відмовилася надати письмове пояснення щодо відсутності вказаних документів.
27.11.2020 року Центр звернувся до органів національної поліції із заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень щодо викрадення кадрових документів.
02.02.2021 року ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова в кримінальній справі №463/939/21 скаргу Центру на бездіяльність уповноваженої особи поліції задоволено та зобов'язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
12.02.2021 року посадовою особою відділу дізнання ЛРУП ГУНП у Львівській області внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань про вчинення ОСОБА_1 проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, та розпочато відповідне досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021142050000199.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, трудовий договір припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Згідно з ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія договору вважається продовженою на невизначений строк.
Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи.
У справі встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.07.2019 року у справі №466/2633/19, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення з позивачем строкового трудового договору на період з 06.11.2018 року до 05.11.2019 року. Як зазначено в мотивувальній частині даного рішення: «матеріалами справи підтверджено, що з позивачем був укладений строковий трудовий договір на період із 06.11.2018 року до 05.11.2019 року, тобто до 12 місяців».
Постанова Львівського апеляційного суду від 21.01.2020 року підтвердила цей висновок, зазначивши, що «з позивачем був укладений строковий трудовий договір на період із 06.11.2018 року до 05.11.2019 року, тобто до 12 місяців».
Оскільки у розгляді цієї справи та справи №466/2633/19 беруть участь ті самі особи (позивач ОСОБА_1 та відповідач Центр), обставина укладення строкового трудового договору та строк його дії до 05.11.2019 року мають преюдиційне значення відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України і не підлягають повторному доказуванню.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 01.10.2020 року у справі №760/29108/17 підкреслив: «Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини». Верховний Суд також зазначив, що «суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами».
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2019 року Центр соціальної підтримки осіб з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та внутрішньо переміщених осіб, належним чином повідомив позивача ОСОБА_1 листом №388 про припинення 05.11.2019 року дії строкового трудового договору та відсутність наміру його продовжувати. Таким чином, роботодавець чітко виявив вимогу про припинення трудових відносин, що виключає можливість автоматичного продовження договору на невизначений строк відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 року у справі №559/1174/17 зазначив: «Оскільки строк дії строкового трудового договору визначений до певної дати, то саме ця дата є датою звільнення працівника, а звільнення працівника до закінчення строкового трудового договору є незаконним».
Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 року у справі №369/7704/18 підкреслив: «Закінчення строку трудового договору припиняє трудові відносини тоді, коли вимога про звільнення заявлена однією зі сторін трудового договору. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин».
Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що вона 05.11.2019 року фактично виконувала трудові обов'язки, не підтверджені належними та допустимими доказами. Більше того, навіть якби такі докази існували, за наявності чіткої вимоги роботодавця про припинення трудових відносин фактичне виконання роботи не може призвести до трансформації строкового договору в безстроковий.
Щодо відсутності підписаного примірника строкового трудового договору, на що посилається позивач ОСОБА_1 , суд зазначає, що документом, на підставі якого виникають правові наслідки для трудових відносин є наказ про прийняття на роботу відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Наказ №9 від 05.11.2018 року про прийняття позивача ОСОБА_1 на роботу за строковим трудовим договором не був оскаржений у встановлений законом строк, що свідчить про згоду працівника з умовами трудового договору.
Відсутність оригіналів кадрових документів, пов'язана з їх зникненням з кабінету позивача ОСОБА_1 , яка як провідний юрисконсульт відповідала за кадрове діловодство Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та внутрішньо переміщених осіб, про що свідчать акти від 27.11.2018 року та відкриття кримінального провадження №12021142050000199.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач ОСОБА_1 не довела обставини, які б свідчили про незаконність звільнення 05.11.2019 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Натомість встановлено, що звільнення відбулося на підставах та в порядку, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, позовні вимоги не підлягають задоволенню, відсутні підстави стягувати судові витрати з відповідача.
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунальної організації (установи, закладу) Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівська міська рада, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час незаконного звільнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Текст рішення складено 03 вересня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Комунальна організація (установа, заклад) Центр соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, код ЄДРПОУ 42482423, місцезнаходження: Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Угорська, буд. 2;
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
- Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1;
- Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 26256754, місцезнаходження: Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Галицька, буд. 21.
Суддя О. Ф. Федорова