про продовження запобіжного заходу у виді
тримання під вартою
Справа 133/2541/25
03.09.2025 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Козятин обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12025020230000205, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,
встановив:
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 03.09.2025 надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 12025020230000205 від 15.05.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що установлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчиняти інші повторні кримінальні правопорушення.
Наявність даних ризиків підтверджується зібраними в ході досудового розслідування відомостями та даними.
Під час з'ясування даних про особу обвинувачений ОСОБА_4 встановлено, що він самовільно залишив військову частину. 19 вересня 2024 року ОСОБА_4 не виявлено в строю під час контрольної перевірки наявності особового складу на локації тимчасового розташування третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та не повернувся до місця розташування військового підрозділу.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 14.05.2025, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 спричинив своїй дружині ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останньої.
У відповідності до отриманої характеристики з місця проживання ОСОБА_4 установлено, що останній за період проживання на території Михайлинського старостинського округу зарекомендував себе з негативної сторони. ОСОБА_4 разом з дружиною мав на вихованні двох малолітніх дітей. Неодноразово надходили скарги від жителів на ОСОБА_4 щодо неналежного виконання батьківських обов'язків та перебування в алкогольному стані, веде антигромадський спосіб життя. Дана родина перебувала на обліку КУ «Центр надання соціальних послуг, проводився соціальний супровід з 14.03.2023 по 04.09.2023.
Таким чином, існує ризик, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може вчиняти інші злочини.
ОСОБА_4 не працює, тобто не має законних джерел доходів для забезпечення свого існування, що також свідчить про наявність ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень.
Також, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відоме місце проживання свідків, існує ризик, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 3 с. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки ОСОБА_4 обізнаний про місце їхнього проживання, а тому, перебуваючи на волі, він зможе на них незаконно впливати, так як отримає можливості здійснювати на них тиск, з метою їх спонукання шляхом залякування, погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду та його результати.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке вчинив в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду від 15.05.2025.
У клопотанні прокурор вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за який відповідно до ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, відповідно до ч. 4 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років у зв'язку із чим, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти встановленим ризикам і забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити, вказуючи, що стосовно обвинуваченого існують ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні зазначили, що при прийнятті рішення щодо вказаного клопотання прокурора покладаються на розсуд суду.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно до п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частина 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитись від слідства.
Таким чином, суд, не вирішуючи наперед питання про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені до клопотання та обґрунтовані прокурором у судовому засіданні.
Вирішуючи питання про можливість обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, тяжкість кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який не працевлаштований, не судимий, був одружений із загиблою, враховує наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може чинити незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи, що прокурор довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та дійшов висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177цього Кодексу та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що передбачені КПК України.
У зв'язку з викладеним клопотання прокурора підлягає до задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства щодо потерпілого, беручи до уваги спосіб заподіяння тілесного ушкодження, суд на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України приходить висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 ..
За результатами розгляду клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 176-178,182,183,194,196, 197 КПК України, слідчий судя, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 03 вересня 2025 року до 01 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а особами, які не були при проголошені ухвали в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Виконання ухвали в частині тримання під вартою доручити Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, представнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Суддя ОСОБА_7