Іменем України
Справа №133/2344/25
03.09.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого - судді Дем'янової Ж.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бірюкової Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 27.06.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається наступне:
1.Щодо кредитного договору № 06544-08/2023 від 05.08.2023.
Позивачем вказується, що 05.08.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06544-08/2023.
Між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.12.2023 укладено Договір факторингу № 27122023, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відтак, згідно витягу з Реєстру боржників, який є невід'ємним додатком до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 27750 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21750,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
У справі, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
1.Щодо кредитного договору № 06544-08/2023 від 05.08.2023.
Судом встановлено, що 05.08.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06544-08/2023.
Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 60000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.
У пункті 1.2. Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 05.08.2023.
Відповідно до п. 1.4.1. Договору процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.
Відповідно до п. 1.5. Договору клієнт зобов'язується сплачувати проценти - кожні 25 днів.
Відповідно до п. 1.6. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті та рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-49ХХ-ХХХХ-6835, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Відповідач підписав вказаний Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «W2249».
Між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ » та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.12.2023 укладено Договір факторингу №27122023, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Так, згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги.
Згідно п. 1.2. Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно долученого до матеріалів справи витягу із Реєстру боржників, який є невід'ємним додатком до вказаного договору факторингу, заборгованість за кредитним договором, укладеним із відповідачем складає 27750,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21750,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 05.08.2025 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06544-08/2023, який підписаний сторонами із застосуванням електронного підпису. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором передано позивачу ТОВ «ЄАПБ» на підставі договору факторингу.
Факт зарахування коштів позичальнику первісним кредитором підтверджено листом № 3466_250604145236 від 04.06.2025 про зарахування коштів в сумі 6000,00 грн. на карту 4149-49ХХ-ХХХХ-6835.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 06544-08/2023 від 05.08.2025 р., станом на 27.06.2025 року, заборгованість відповідача становить 27750 грн., з якої: заборгованість за основою сумою боргу - 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21750,00 грн.
Окрім того, судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 05.08.2023 між ТОВ «ТОВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06544-08/2023, який підписаний сторонами із застосуванням електронного підпису. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором передано позивачу ТОВ «ЄАПБ» на підставі договору факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами кредитного договору відповідачем взято на себе зобов'язання використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, здійснювати погашення кредиту щомісячними платежами, однак вказані зобов'язання не виконано в повному обсязі, що призвело до виникнення боргу на загальну суму 27750 грн., з якої: заборгованість за основою сумою боргу - 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21750,00 грн.
З огляду на наведене, зважаючи на те, що відповідач своїм правом надати відзив на позов і спростувати доводи позивача не скористався, суд, виходячи із наданого розрахунку позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.259, 263-265, 274 ЦПК України, суд,
Розподіл судових витрат у справі.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3028 грн. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_1 в ПАТ «ТАСкомбанк») в розмірі 27750 (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят) грн., з яких: заборгованість за основою сумою боргу - 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_1 в ПАТ «ТАСкомбанк») судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА