Справа № 204/8888/25
Провадження № 1-кс/204/2471/25
26 серпня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, у м.Дніпро, клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024040000001480,-
встановив:
До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024040000001480. В обґрунтування клопотання зазначено, що 15 липня 2025 року Чечелівським районним судом м. Дніпра слідчим суддею задоволено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12024040000001480 від 05.12.20254 року за ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 12.09.2025 року. Підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, з огляду на наступне пом'якшення запобіжного заходу ґрунтується на виникненні нових обставин, про які раніше не було відомо, або на зміні вже існуючих. Фактори, що можуть бути пом'якшуючими, включають стан здоров'я, вік, сімейний стан, наявність утриманців, позитивні характеристики, сприяння слідству та доведення добропорядності. Зміна запобіжного заходу на м'якший відбувається за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого та його захисника, або з боку прокурора. 15.08.2025 року підозрюваний ОСОБА_5 , надав правдиві покази, вину повністю свою визнав, почав сприяти слідству, надав покази стосовно інших учасників кримінального правопорушення. Не заперечував проти відшкодування завданої шкоди потерпілим у даному у кримінальному провадженні. Докази наявні в матерілах кримінального провадження. З приводу заявлених ризиків: Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. По-перше: Недоведеність ризиків та необґрунтованість клопотання. Так в своєму клопотанні слідчий зазначає, що на теперішній час існують такі ризики, пп.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування, від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Жодний із цих ризиків не існує, оскільки у суду та органу досудового розслідування немає законних підстав вважати, що ОСОБА_5 , буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше, так як останній має постійне місце мешкання та реєстрацію, родичів, сім'ю, раніше не судимий. З приводу переховування сторона обвинувачення посилається на той факт, що ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та покинути територію України, оскільки отримав повідомлення про підозру та усвідомлює невідворотність призначення відносно нього покарання у вигляді реального позбавлення волі. По перше зауважуємо, що при розгляді даного клопотання суд повинен врахувати правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 р. в справі «Тодоров проти України», відповідно до якого «для обрання тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку», в даному випадку вагомі причини застосування запобіжного заходу відсутніПо друге: відповідно до чинного законодавства в Україні діє презумпція невинуватості та особа вважається невинуватою до оголошення вироку по справі, вирок виносить лише суд, в даному випадку сторона захисту не розуміє, яким чином сторона обвинувачення вже довела винуватість нашого підзахисного та посилається на те що буде обвинувальний вирок по справі. Тобто цим доводам та таким посиланням у клопотанні, у сторони обвинувачення мають бути конкретні і достатні для таких висновків матеріали. Взяття під варту ніколи не повинно бути видом міри попередження, що застосовується в обов'язковому порядку абсолютно до всіх. Цей захід повинен розглядатися як виняткова міра і лише у випадку суворої необхідності. На цьому наголошується в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (65)11 від 9 квітня 1965 р. "Взяття під варту". При цьому, національне процесуальне законодавство (ч.1 ст.183, п.3 ч.1 ст.194 КПК України), власне як і судова практика ЄСПЛ, вимагає від слідчого судді відповісти на питання - чи можливо уникнути застосування взяття під варту шляхом встановлення альтернативних мір. З приводу п.2 ч.1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: Вказаний ризик взагалі є необґрунтованим та надуманим, оскільки матеріали кримінального провадження були внесені до ЄРДР, 05.12.2024 року тобто вісім місяців тому, за вказаний час орган досудового розслідування мав змогу зібрати усі наявні та необхідні докази, сторона обвинувачення лише припускає, що можуть знищити якісь документи та речі. З приводу ризику щодо незаконно впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, хочемо зазначити наступне: Так, сторона обвинувачення окрім загальних фраз жодного належного та допустимого доказу який би підтверджував, що ОСОБА_5 буде впливати на свідків, не надано, жодної заяви або повідомлення, сторона обвинувачення проздійснення тиску не надає, тому вказаний ризик є не інакше як припущенням сторони обвинувачення, посилання ж просто в самому клопотанні, що свідки та потерпіли заявляли, що побоюються тиску на них з боку обвинувачених (хоча в даному випадку обвинувачених в нас не має, є лише підозрювані) без надання належних та допустимих доказів неприпустиме. З приводу незаконного впливу на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, шляхом погроз, сторона захисту взагалі не розуміє яким чином сторона обвинувачення вказаний ризик обґрунтовує. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , він також не збираєтьсяоскільки підозра є не обґрунтованою та причетність до вчинення кримінального правопорушення не доведена взагалі, і протилежному немає жодних доказів. Обґрунтованість підозри та обставини вагомості доказів Сторона захисту хоче звернути увагу слідчого судді на саму обґрунтованість підозри та застосування запобіжного заходу: Відповідно до інкримінованого діяння та повідомлення про підозру зазначено, що мій підзахисний підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), із застосуванням незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки , вчинене в умовах воєнного стану, повторно, вчинене групою осіб за попередньої змовою в якості організатора. Щодо епізоду відносно ОСОБА_6 : У жовтні 2024 року потерпіла ОСОБА_6 , придбала БАДи на суму 1720 гривен. У грудні 2024 року потерпіла ОСОБА_6 придбала 1720 гривень. В подальшому 04.01.2025 року придбала на 1720 гривень. Загальна сума 5160 гривень. Однак з даного приводу хочу зауважити, що у інкримінованому діянні не можливо ототожнювати усі дії як один епізод, оскільки описані дії щодо потерпілої мають ознаки трьох закінчених дій, однак суми для порушення кримінального провадження в даному випадку не має. Епізоди викладено роздільно, що саме по собі вказує на окремі завершені дії, а не на продовження одного акту шахрайства та між епізодами є проміжок часу, що виключає під собою умисел на одну конкретну дію. Аналогічна ситуація з потерпілою ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Щодо потерпілого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , то тут єдина дія яке не може бути охоплена складом злочину передбаченого вищезгаданою статтею оскільки сума збитку становить 1720 гривень та в частині вказаних потерпілих кримінальне провадження повинно бути закрито. З приводу альтернативного запобіжного заходу: Сторона обвинувачення просить застосувати як альтернативу заставу в розмірі 3 028 000 грн, однак в данному випадку вказана застава є непомірню та такою, що винечена з порушенням засад Кримінально процесуального судочинства, оскільки відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначено, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; Застава як запобіжний захід має бути пропорційною до тяжкості злочину, в якому обвинувачують особу, а також до ризиків, які вона може становити. Надмірно високий розмір застави: Порушує суть застави як альтернативного заходу до тримання під вартою. Якщо сума є непомірною, обвинувачений не має реальної можливості її внести, фактично залишаючись під вартою. Створює дисбаланс між розміром застави та тяжкістю обвинувачення. Наприклад, якщо злочин не пов'язаний із насильством або великими збитками, то така застава є надмірною. Застава має бути адекватною тяжкості злочину та відповідати меті забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків. Правова система повинна забезпечувати рівність громадян перед законом. Проте, встановлення надмірно високої застави створює ситуацію, коли заможні особи можуть скористатися своїм правом на альтернативу, тоді як малозабезпечені опиняються у нерівних умовах. Порушення рівності перед законом: Частина 1 статті 24 Конституції України гарантує, що всі громадяни є рівними у своїх правах. Надто висока застава фактично порушує це право, оскільки доступ до застави стає привілеєм лише для фінансово забезпечених осіб. Фінансові обмеження: Застава в понад 5 мільйонів гривень є недосяжною для більшості громадян України, де середній рівень доходу значно нижчий. Суд повинен враховувати майновий стан підозрюваного при визначенні розміру застави, щоб уникнути фінансової дискримінації. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) зобов'язує суд враховувати фінансове становище обвинуваченого, його доходи та витрати, зокрема на утримання сім'ї. Розмір застави, який значно перевищує ці можливості, є неефективним. Обов'язок врахування обставин: Частина 3 статті 182 КПК України вимагає від суду визначати розмір застави, виходячи з тяжкості злочину, майнового стану підозрюваного та інших обставин. Застава повинна бути встановлена на рівні, який підозрюваний здатен забезпечити, щоб виконати свої процесуальні обов'язки. Ключова мета застави - гарантувати, що обвинувачений не буде ухилятися від слідства чи суду, не чинитиме тиску на свідків та не перешкоджатиме розслідуванню. Якщо ризики переховування чи впливу на свідків є низькими, то високий розмір застави є надмірним. Сума застави у 3 028 000 грн є надзвичайно високою, особливо враховуючи середній рівень доходів населення України. Встановлення такої застави: Не відповідає реальності: Навіть для осіб із середнім доходом та заощадженнями, така сума є непомірною. Суперечить гуманізму правосуддя: Надмірна застава фактично робить її недоступною для більшості громадян. Суд має враховувати економічні реалії та визначати розмір застави, який відповідає фінансовим можливостям обвинуваченого, але достатній для досягнення мети. Рішення про адекватне зменшення застави демонструє, що суд враховує не лише законодавчі норми, але й людський фактор. Це сприяє зміцненню довіри до судової системи. Справедливість та людяність: Адекватна застава є ознакою того, що правосуддя в Україні не каральне, а гуманне та прагне справедливого підходу. Запобігання критиці: Надмірно високі суми застави часто викликають суспільне обурення та сумніви в об'єктивності судової системи. Зменшення застави є кроком до забезпечення балансу між дотриманням законодавства та захистом прав громадян. Розумним підходом буде зниження застави до рівня, який відповідає законодавству України, тобто, від вісімдесяти до трьохсот розмірів для працездатних осіб. Це дозволить: Забезпечити виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим; Уникнути порушення принципу рівності; Підтримати довіру до суду як інструменту справедливості. Зменшення застави є необхідним для забезпечення балансу між інтересами правосуддя та правами обвинуваченого. Адекватний розмір застави дозволяє виконувати її функції без надмірного тиску на особу. Це рішення має бути кероване як нормами закону, так і принципами гуманізму. По четверте: Усі ризики на які посилається сторона обвинувачення відповідно до клопотання є припущеннями та жодного належного доказу які б їх підтверджували не існує. Враховуючи викладене, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 на домашній арешт в нічний час з 07.00 годин до 21.00 годин із покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 .
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні. Також зазначив, що 15.08.2025 року підозрюваний надав слідчому правдиві покази , визнав свою вину, вказав на тих, хто був організатором злочину та інших учасників злочину.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання і просив задовольнити, змінивши йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вказаного клопотання про заміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , зазначивши, що на даний час продовжують існувати ризики, які існували під час подання клопотання про застосування, продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За змістом ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин провадження, зменшення встановлених ризиків.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17.04.2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 15 червня 2025 року, із визначенням застави у кримінальному провадженні, у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 3 028 000 грн. та покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.05.2025 року вказана ухвала залишена без змін. Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, з альтернативою внесення раніше визначеної застави у розмірі 3 028 000 грн. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2025 року вказана ухвала залишена без змін. Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15.07.2025 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , з альтернативою внесення раніше визначеної застави у розмірі 3 028 000 гривень, строком на 60 днів, тобто до 12 вересня 2025 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2025 року вказана ухвала залишена без змін.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що доводи сторони захисту, покладені в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на те, що ці обставини були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотань про застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави 3 028 000,00 грн., інших нових обставин, які б не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу не зазначено. Також, слідчий суддя вважає, що ризики, на котрі посилався орган досудового розслідування під час подання клопотання про застосування, продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати на теперішній час.
Враховуючи викладене, клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 є необґрунтованим і не знайшло свого підтвердження під час судового засідання , а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 201, 309 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024040000001480 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1