Ухвала від 03.09.2025 по справі 229/2568/22

Справа № 229/2568/22

1-кп/212/963/25

УХВАЛА

03 вересня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

в ході розгляду в судовому засіданні в залі суду кримінального провадження № 22022050000002179 від 16 липня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

за участі прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою. В клопотанні вказано, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити подане ним клопотання, навівши мотивування аналогічне тому, що викладене у поданому ним клопотанні.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, вказуючи, що висунута ОСОБА_3 підозра є необґрунтованою, ризики прокурором не доведені та не підтверджено їх не зменшення, тому просила суд обрати запобіжний захід обвинуваченому, не пов'язаний із триманням під вартою.

Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

ЄСПЛ у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд встановив, що в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 було затримано 16 липня 2022 року та йому ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.

В подальшому ухвалами суду неодноразово вирішувалося питання щодо наявності ризиків та підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , востаннє, ухвалою суду строком до 7 вересня 2025 року.

Суд у цьому сенсі враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Отже, тяжкість ймовірного покарання за вироком суду підвищують ризик переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Також суд вважає, що наявний ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_3 на свідків у кримінальному провадженні, які ще були допитані.

На думку суду наведені прокурором ризики на сьогодні не втратили свого значення, оскільки судовий розгляд справи не розпочато.

Суд враховує, що за ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на теперішній час не встановлено.

Внаслідок переліченого суд дійшов висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу останньому закон не передбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК.

Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

Отже, задовольняючи клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи обставини кримінального провадження та дані ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 176-178, 182-184, 193-197, 314, 331, 369-376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 1 листопада 2025 року включно, без права внесення застави.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1