ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/10915/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про забезпечення позову до його подання, особи, які можуть отримати статус позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідача - Національна служба здоров'я України про визнання недійсними результатів планового моніторингу та скасування рішення про здійснення перерахунку коштів, без виклику представників сторін,
Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до подання позовної заяви звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій заявник просить суд з метою забезпечення майбутнього позову вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній службі здоров'я України (ЄДРПОУ: 42032422) здійснювати будь-які дії, пов'язані з реалізацією рішення про перерахунок коштів, сплачених Комунальному некомерційному підприємству "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ: 01994072) за Договором від 06.02.2025 року № 0954-E125-P000 за пакетом медичних послуг "Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах" за медичні послуги, надані в період з 01.01.2025 по 30.04.2025 та з 01.05.2025 по 17.07.2025, зокрема включати суми перерахунку до звітів про медичні послуги, що надсилаються надавачу, або вчиняти будь-які інші дії, які можуть перешкоджати підписанню звітів про медичні послуги та отриманню Комунальним некомерційним підприємством "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належного фінансування за фактично надані послуги.
Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має намір подати позов до відповідача - Національної служби здоров'я України про визнання недійсними результатів планового моніторингу та скасування рішення про здійснення перерахунку коштів, сплачених Комунальним некомерційним підприємством "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за Договором від 06.02.2025 року № 0954-E125-P000 за пакетом медичних послуг "Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах" за медичні послуги, надані в період з 01.01.2025 по 30.04.2025 та з 01.05.2025 по 17.07.2025 у зв'язку з тим, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми чинного законодавства та умови Договору, а рішення про здійснення перерахунку коштів, сплачених за фактично надані медичні послуги, яке прийнято відповідачем за результатами планового моніторингу, ґрунтується на суб'єктивних та не підтверджених належними доказами висновках, що суперечать принципам правової визначеності, добросовісності та об'єктивності.
Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття заходів у вигляді встановлення заборони Національній службі здоров'я України здійснювати будь-які дії, пов'язані з реалізацією рішення про перерахунок коштів сплачених заявником за Договором від 06.02.2025 року № 0954-E125-P000, а також включати суми перерахунку до звітів про медичні послуги, що надсилаються надавачу, або вчиняти будь-які інші дії, які можуть перешкоджати підписанню звітів про медичні послуги та отриманню Комунальним некомерційним підприємством "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належного фінансування за фактично надані послуги, тягне за собою реальну загрозу припинення фінансування заявника за Договором із відповідачем внаслідок дій останнього, які полягають у безпідставному включенні до звітів про медичні послуги сум перерахунку за спірними підставами, що у подальшому унеможливлює підписання звітів та відповідно, призведе до блокування оплати за фактично надані послуги.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 року у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 року у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 року у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 року у справі № 924/881/16, від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 року у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 року у справі № 911/949/20.
Дослідивши підстави, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, суд наголошує на тому, що в межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваних дій відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій/рішень, на які посилається заявник, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
При цьому, ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів господарювання, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення у справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про забезпечення позову до його подання слід відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про забезпечення позову до його подання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна