вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1658/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм стайл ДМ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 72 540 грн 00 коп.
в межах справи №904/2684/25
за заявою ТОВ "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість в сумі 72 540 грн 00 коп., з яких: 51 336 грн 00 коп. - основний борг, 13 101 грн 43 коп. - пеня, 6 594 грн 017 коп. - інфляційні втрати, 1 508 грн 55 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору поставки № 846 від 10.11.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2025 (суддя Рудь І.А.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
22.04.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній посилаючись на підпункт 6.4.1 пункту 6.4 договору №846 від 10.11.2023, вказав, що позивач визначив помилкову дату виникнення прострочення грошового зобов'язання, оскільки відповідач правомірно затримав оплату відповідно до умов укладеного договору, через несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних в ЄРПН.
05.05.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується.
13.05.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній повторно наводить свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 (суддя Рудь І.А.) постановлено справу №904/1658/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 72 540 грн 00 коп. передати господарському суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/2684/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", для розгляду спору в межах цієї .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи №904/1658/25 передані до провадження судді Мартинюка С.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність забезпечення права учасників провадження по справі на подачу відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд розглянув позовну заяву у розумний строк.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 846, відповідно до п. 1.1 якого 1.1. постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.
Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору орієнтована вартість даного договору, на момент його укладання, становить 12 180, 00 грн., у тому числі 2 030, 00 грн ПДВ (п. 4.2 договору).
Між сторонами підписано специфікацію № 1 від 10.11.2023 до договору, якою визначено найменування товару, вимоги до товару, кількість, загальну вартість та терміни поставки.
Так, за вказаною специфікацією загальна вартість товару становить 12 180 грн 00 коп.
Строк поставки товару: 4 квартал 2023 року - квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.
Між сторонами підписано специфікацію № 2 від 08.01.2024 до договору, якою визначено найменування товару, вимоги до товару, кількість, загальну вартість та терміни поставки.
Так, за вказаною специфікацією загальна вартість товару становить 73 176 грн 00 коп.
Строк поставки товару: 1 квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.
На виконання умов спірного договору 03.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 12 180, 00 грн., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 104 від 03.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 25 від 03.04.2024.
04.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 33 264, 00 грн., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 106 від 04.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 26 від 04.04.2024.
30.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 5 892, 00 грн., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною №175 від 30.04.2024 та специфікацією до акту наданих послуг № НП-011600852 від 10.05.2024 (ЕН № 59001145389092).
Таким чином, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 51 336, 00 грн.
Однак, відповідач у визначені пунктами 5 специфікацій №№ 1, 2 терміни, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 51 336, 00 грн., що й стало причиною виникнення спору.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 6 594, 07 грн., 3% річних в розмірі 1 508, 55 грн. та пеню в розмірі 13 101, 43 грн.
Окремо у відповіді на відзив позивач зазначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства зареєстровано податкові накладні в ЄРПН та, відповідно, коректно визначено момент виникнення прострочення зобов'язнання.
Також позивач заперечує щодо зменшення розміру пені.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позиція відповідача
22.04.2025 року через систему "Електронний суд" Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого АТ "КЗРК" вважає правомірним затримання оплати відповідно до умов укладених договорів з огляду на те, що Позивач в позовній заяві неправильно вираховує момент виникнення прострочення грошового зобов'язання з боку Відповідача та нарахування штрафних та компенсаційних виплат, що, в свою чергу, впливає на розмір пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних.
Окремо відповідач у поданому відзиві зазначає, що за приписами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України просить суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність Відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання, і які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України; зменшення чисельності працівників Відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); надання Відповідачем допомоги ЗСУ та виконання Відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі;
В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені Відповідач зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації у Відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди Відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії рф був фактично знищений ПРАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва Відповідача;
відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 року по справі № 908/2465/22 судом встановлено, що ПРАТ “ММК ім. ІЛЛІЧА» не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого товару та визнані грошові вимоги Відповідача у розмірі в розмірі 97 549 944,06 грн основного боргу, а також в розмірі 25 102 261,32 грн. неустойки. На даний час дані вимоги не є погашеними;
Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов'язання. Так, компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023 року. На даний час заборгованість не погашена, але Відповідачем вирішується питання про виконання вищезазначеного рішення на території Словаччини;
таким чином, вбачається, що Відповідач використовує всі наявні засоби для стягнення заборгованості зі своїх контрагентів та отримання обігових грошових коштів для здійснення розрахунку зі своїми кредиторами. Через знищення основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі - видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» було вимушено знизити обсяги видобутку залізорудної сировини;
але навіть зменшений обсяг видобутої залізорудної руди не знаходить свого споживача, оскільки на внутрішньому ринку збуту залізорудної сировини не так багато покупців, яким потрібна ця продукція. Фактично з моменту зруйнування основного споживача Відповідач залишився без ринку збуту своєї продукції та відповідно без грошових коштів, які могли б надходити від реалізації своєї продукції;
перепрофілювати таке підприємство неможливо. Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу (з листопада 2022 року). Велика кількість працівників Відповідача були мобілізовані до лав ЗСУ. Відповідач звертає увагу, що підприємство має соціальні зобов'язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті);
всі вищезазначені обставини стали передумовою, що у 2023 році за результатами господарської діяльності Відповідач має фінансовий результат у вигляді чистого збитку на суму 63 411 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік. У 2024 році негативна тенденція продовжилася та за 1 півріччя 2024 року Відповідач має збиток у розмірі 383 788 тис. грн., за 9 місяців 2024 року - 461 964 тис. грн.;
негативний фінансовий стан Відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від'ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють Відповідачу у відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ. На думку податківців, оскільки відносно компанії СТАРМІЛ ЛІМІТЕД (акціонер позивача) введено санкції відповідно до Указу Президента України від 12.05.2023№279/2023 “Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», тому є підстави для відмови АТ “КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у відшкодування бюджетного відшкодування, хоча відносно самого платника податків, Відповідача, жодних санкцій не вводилось;
так, з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204,75 грн., що підтверджуються відповідними актами перевірки.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення оплати поставленого товару, наявність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 846, відповідно до п. 1.1 якого 1.1. постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.
Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття товару за кількістю та якістю, й підтверджується актом приймання товару, який складається покупцем в односторонньому порядку, якщо відсутні зауваження до якості товару, або в двосторонньому порядку, після усунення виявлених зауважень до кількості та якості товару (п. 1.3 договору).
У разі поставки товару на умовах EXW з оплатою у формі передплати, оплати по факту завантаження, або акредитиву, товар попередньо приймається Покупцем по кількості на складі Постачальника із перевіркою відповідності фактичної кількості товару даним видаткової накладної Постачальника. Остаточне приймання за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця. Після приймання товару за кількістю та якістю на складі Покупця, складається Акт приймання товару, в порядку, передбаченому в п.1.3., який є підтвердженням переходу права власності на Товар (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору зобов'язання постачальника із поставки вважаються виконаними після переходу права власності на товар в порядку, передбаченому п.1.3. та 1.4. договору.
Згідно з п. 3.1 договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях.
Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях.
Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору орієнтована вартість даного договору, на момент його укладання, становить 12 180 грн 00 коп., у тому числі 2 030 грн 00 коп. ПДВ (п. 4.2 договору).
Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору (п. 4.4 договору).
Якщо згідно умов угоди товар оплачується на умовах відстрочки платежу то строк оплати товару відраховуються з дати приймання товару за кількістю та якістю згідно підписаного покупцем акту прийняття.
При встановленні під час приймання недоліків товару, перебіг строку оплати товару зупиняється на доукомплектування або усунення виявлених у ньому недоліків постачальником на підставі виклику для прийнятті товару, що направляється покупцем. При цьому сторони погодили, що у такому випадку затримка оплати не є порушенням покупцем своїх зобов'язань за даним договором (п. 4.5 договору).
За згодою сторін, оплата може здійснюватися іншим способом, який не суперечить діючому законодавству України (п. 4.6 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31 грудня 2024 року (п. 10.1 договору).
Сторони узгодили можливість підписання даного договору, додатків до нього, листування та обміну документами, які стосуються господарських операцій сторін за даним договором, в електронному вигляді, в порядку передбаченому Законом України "Про електроні документи та електронний документообіг" за допомогою СЕД "ВЧАСНО" (п. 11.12 договору).
Між сторонами підписано специфікацію № 1 від 10.11.2023 до договору, якою визначено найменування товару, вимоги до товару, кількість, загальну вартість та терміни поставки.
За вказаною специфікацією загальна вартість товару становить 12 180 грн 00 коп.
Строк поставки товару: 4 квартал 2023 року - квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.
Порядок оплати товари: протягом 3 календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактури, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларації. Одночасно з товаром постачальника надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: висновок СЕС, декларація відповідності, сертифікат експертизи типу, сертифікат якості на тканину.
Між сторонами підписано специфікацію № 2 від 08.01.2024 до договору, якою визначено найменування товару, вимоги до товару, кількість, загальну вартість та терміни поставки.
За вказаною специфікацією загальна вартість товару становить 73 176 грн 00 коп.
Строк поставки товару: 1 квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.
Порядок оплати товари: протягом 3 календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактури, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларації. Одночасно з товаром постачальника надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: висновок СЕС, декларація відповідності, сертифікат експертизи типу, сертифікат якості на тканину.
На виконання умов спірного договору 03.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 12 180 грн 00 коп., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 104 від 03.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 25 від 03.04.2024.
04.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 33 264 грн 00 коп., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 106 від 04.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 26 від 04.04.2024.
30.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 5 892 грн 00, а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною №175 від 30.04.2024 та специфікацією до акту наданих послуг № НП-011600852 від 10.05.2024 (ЕН № 59001145389092).
Таким чином, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 51 336 грн 00 коп.
В свою чергу, відповідач у визначені пунктами 5 специфікацій №№ 1, 2 терміни, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 51 336, 00 грн.
Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо виконання вимог договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Так, судом встановлено, що 03.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 12 180 грн 00 коп., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 104 від 03.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 25 від 03.04.2024.
04.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 33 264 грн 00 коп., а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 106 від 04.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 26 від 04.04.2024.
30.04.2024 постачальником здійснено поставку товару на суму 5 892 грн 00, а покупцем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною №175 від 30.04.2024 та специфікацією до акту наданих послуг № НП-011600852 від 10.05.2024 (ЕН № 59001145389092).
Таким чином, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 51 336 грн 00 коп.
Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору.
Відповідно до п. 5 специфікацій № 1, 2 порядок оплати товари: протягом 3 календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактури, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларації. Одночасно з товаром постачальника надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: висновок СЕС, декларація відповідності, сертифікат експертизи типу, сертифікат якості на тканину.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 51 336 грн 00 коп.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на умови договору, специфікацій та норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав:
- за видатковою накладною № 104 від 03.04.2024 - 09.04.2024;
- за видатковою накладною № 106 від 04.04.2024 - 09.04.2024;
- за видатковою накладною № 175 від 30.04.2024 - 04.05.2024.
Доводи відповідача стосовно того, що строк оплати за отриманий товар повинен розраховуватися відповідно до п.п. 6.4.1. п. 6.4 договору, господарським судом до уваги не приймаються з огляду на таке.
Так, вказаним підпунктом договору визначено, що у випадку, якщо постачальник є платником ПДВ покупець :
- затримує оплату поставленого товару повністю або в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення розбіжностей, помилок, невідповідностей в наданій постачальником товаросупроводжувальній документації та/або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та/або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних).
- у разі внесення покупцем часткової передплати та не здійснення постачальником реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, або невірно виписаної податкової накладної згідно Податкового кодексу України - затримати наступний платіж,
Сторони погодили, що застосування покупцем п. 6.4.1 цього договору не є його порушенням.
Умова договору про оплату за поставлений товар після реєстрації податкової накладної у ЄРПН не є та не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків, при чому для обох сторін правочину.
Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Водночас, реєстрація податкової накладної у ЄРПН може залежати від дій самого позивача.
Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов'язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умови настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов'язків у обох сторін договору. Водночас, обумовлення сторонами настання обов'язку з оплати товару з виникненням певної відкладальної обставини вже після поставки товару - суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Більше того, вимога зареєструвати податкову накладну не є господарським зобов'язанням, а випливає із положень податкового законодавства.
Так, реєстрація податкової накладної може взагалі не відбутись, а отже обов'язок з оплати може ніколи не наступити, що суперечить засадам цивільного законодавства.
Таким чином, підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар є підписані відповідачем видаткові накладні, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними обліковими документами і фіксують факт здійснення господарської операції.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 51 336 грн 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3 % річних за загальний період прострочення з 07.04.2024 по 03.04.2025 в сумі 1 508 грн 55 коп. та інфляційні втрати в сумі 6 594 грн 07 коп. за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп/1997).
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України також дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Відтак при визначенні підстав відповідальності кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тими нормами, які були чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме момент виникнення заборгованості АТ "КЗРК" перед ТОВ "Прайм Стайл ДМ", що спричинили збитки позивачу.
У зв'язку з порушенням виконання відповідачем обов'язку з оплати товару за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 19.04.2024 по 03.04.2025 у сумі 13 101 грн 43 коп.
Господарський суд вважає за необхідне визначити, що на момент виникнення заборгованості АТ "КЗРК" перед ТОВ "Прайм Стайл ДМ" та на загальний період нарахування позивачем неустойки Господарський кодекс України був чинним, а отже норми ГК України (зокрема ч. 6 ст. 232) слід застосовувати до спірних правовідносин.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.6 договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що розрахунок здійснений позивачем без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а відтак до стягнення підлягає пеня у розмірі 6 796, 58 грн. за загальний період з 20.04.2024 по 17.11.2024.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% господарський суд зазначає таке.
Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зазначив, що останнім не наведено вагомих аргументів, які б підтверджували обставини для їх зменшення.
В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Відтак, вирішуючи питання про зменшення пені, суд оцінив доводи відповідача та заперечення позивача, для забезпечення балансу інтересів сторін вирішив зменшити розмір пені на 50% до 3 398, 29 грн.
Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Судовий збір
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 2 749, 61 грн.
Витрати на правничу допомогу
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України врегульовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
17.01.2025 між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Тиришкіним Дмитром Павловичем укладено Договір про надання правової допомоги (далі Договір), предметом якого є надання Адвокатом необхідної правової допомоги, передбаченої даним договором.
Відповідно до п. 2. Договору, під правовою допомогою обумовленою п.1. даного договору слід розуміти: представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України, ГПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством.
Згідно п. 7. Договору, вартість послуг Адвоката за надану Клієнту правничу (правову) допомогу, строки та порядок її сплати, додатково визначається сторонами у додаткових угодах до цього Договору. Адвокат має право отримати від Клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
24.03.2025 між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Тиришкіним Дмитром Павловичем укладено Додаткову угоду №3 до Договору про надання правової допомоги.
Згідно п. 2. Додаткової угоди за надану правову допомогу (надані послуги) Клієнт сплачує Адвокату винагороду з урахуванням співмірності із складністю справи та виконання Адвокатом робіт, часом, витраченим Адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Сторони домовилися, що вартість однієї години роботи адвоката складає 2 000, 00 грн., а вартість однієї години участі адвоката в судовому засіданні складає 4 000, 00 грн. Після надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг.
На виконання п. 2 Додаткової угоди до Договору від 17.01.2025 про надання правової допомоги складено Акт від 31.03.2025 приймання-передачі виконаних робіт до Договору.
Відповідно до Акту виконаних робіт, загальний розмір наданих Адвокатом послуг складає 12 000, 00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування заявлених витрат на правову допомогу позивачем надані належні докази (договір, акт), які вказують на доцільність, розумність та співмірність витрат з об'ємом наданої правової допомоги.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідають складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, є безпосередньо пов'язаними з розглядом справи, а їх розмір є розумним та пропорційним до предмету спору, проте заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України вбачається, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із малозначністю справи та частковим задоволенням позову, господарський суд зазначає, що 10 957, 01 грн. є співмірним та пропорційний розміром витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд виснує про те, що розмір судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у даній справі підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать 10 957, 01 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які є справедливими, співмірними та пропорційними задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Анатолія Ліпицького, буд. 11, кв. 40,; ідентифікаційний код юридичної особи 40961788) основного боргу в розмірі 51 336, 00 грн., пені в розмірі 3 398, 29 грн., 3% річних в розмірі 1 508, 55 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 594, 07 грн., судового збору в розмірі 2 764, 82 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 957, 01 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Мартинюк