вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1834/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
Представники:
Від позивача: Івлєва М.В.,
Від відповідача: Литвиненко С.В., адвокат
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті Груп", м. Київ
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 3 075 266,82 грн
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Енергопостачальник", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті Груп" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованості в сумі 3075266,00 грн, з яких: 2430000,00 грн - основний борг, 567000,00 грн - пеня та 78266,82 грн (за розрахунком позивача - інфляційні втрати).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 21.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті Груп" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2025.
12.06.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник відповідача подав клопотання, в якому, посилаючись на частину третю статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, просить матеріали справи, що розглядається, передати для розгляду у межах справи №904/2684/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 12.06.2025 задоволено клопотання представника АТ "Криворізький залізорудний комбінат" адвоката Шатунова А.О. про передачу справи № 904/1834/25 до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство № 904/2684/25. Постановлено передати матеріали справи №904/1834/25 Господарському суду Дніпропетровської області для розгляду спору по суті в межах справи №904/2684/25 про банкрутство АТ "Криворізький залізорудний комбінат".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи №904/1834/25 передані до провадження судді Мартинюка С.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 прийнято до провадження справу №904/2684/25 (904/1834/25) за позовом ТОВ "Бізнес Сек'юріті Груп" до АТ "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 3 075 266,82 грн. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 15.07.2025.
14.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 у задоволенні клопотання (вх.№30526/25 від 14.07.2025) АТ "Криворізький залізорудний комбінат" про витребування доказів - відмовлено. Відкладено судове засідання на 02.09.2025.
15.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо заяви відповідача щодо витребування доказів.
У судовому засіданні 02.09.2025 представником позивача заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами, заявленого у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши заявлене клопотання відповідача, господарський суд зазначає наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч.1, ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутсва).
Пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Частинами 10 та 11 статті 11 ГПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи можливість застосування аналогії закону відповідно до частини 10 статті 11 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами, заявленого у відзиві на позовну заяву без розгляду.
Відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Між ТОВ "БІЗНЕС СЕК'ЮРІТІ ГРУП" та АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" укладений договір на надання послуг №515 від 15.06.2018. Відповідно до п.2.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 21.01.2022 щомісячна вартість послуги є фіксованою і з 01.01.2022 становить 405 000,00 грн. з ПДВ 20%. Відповідач листом від 11.07.2018 № 53-01/ФІЛ-599 повідомив позивача щодо готовності щомісячно приймати послуги за договором. Надані позивачем послуги були прийняті відповідачем без жодних заперечень шляхом підписання складених ТОВ "БІЗНЕС СЕК'ЮРІТІ ГРУП" актів надання послуг, в актах надання послуг вказані обсяг і вартість наданих позивачем послуг. Однак в порушення умов договору відповідач за надані послуги не розрахувався у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 2 430 000,00 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вказаної заборгованості позивач нарахував 567 000, 00 грн - пені та 78 266, 82 грн - інфляційних нарахувань.
Позиція відповідача
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву не заперечує, що 15.08.2018 між сторонами було укладено договір №515 про надання послуг, за яким були надані послуги у жовтні 2024 року - березень 2025 року. Проте зазначає, що позивач просить стягнути не тільки основну заборгованість, а пеню та інфляційні втрати.
Відповідач просить зменшити розмір пені, оскільки суд має право зменшувати неустойку у разі її непропорційності збиткам, враховуючи майновий стан сторін та інші суттєві обставини. В обґрунтування необхідності зменшення пені відповідач посилається на погіршення фінансового стану через війну, руйнування логістики та основного ринку збуту; значним зменшенням чисельності працівників через мобілізацію; підтримкою ЗСУ та виконання соціальних зобов'язань; накопиченням збитків; відмовою у відшкодуванні ПДВ через санкції проти акціонера, що вплинуло на обіг коштів.
З огляду на наведене та судову практику, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % та надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є обставини укладання договору надання послуг, правомірність нарахування пені та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" (далі - замовник) та ТОВ "БІЗНЕС СЕК'ЮРІТІ ГРУП" (далі - виконавець) укладено договір на надання послуг №515 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та завданнями замовника, бере на себе зобов'язання протягом терміну дії договору надавати послугу, результат якої призначений для використання в господарській діяльності замовника (далі - послуга), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати результат надання послуги на умовах цього договору. Послуга надається в рамках забезпечення безпеки господарської діяльності замовника під час проведення ним процедури закупівлі товарів, робіт, послуг (код УКТВЕД 74.90.15). Суть послуги - проведення аналізу наявності ризиків взаємодії з контрагентами за завданнями замовника, які оформляються відповідними заявками. (пункти 1.1., 1.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.1. - 2.4. договору щомісячна вартість послуги за цим договором є фіксованою (абонентська плата), підлягає оплаті незалежно від кількості заявок, наданих замовником, становить 296 538,50 гривень. з урахуванням ПДВ 20% - 49 423,08 гривень. Оплата послуг здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, вказаний в розділі 11 договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту направлення виконавцем замовнику акта відповідно до пункту 4.2 цього договору. Датою здійснення платежу за відповідний звітний період є дата зарахування коштів на рахунок виконавця. Вартість послуги за цим договором не може змінюватися в односторонньому порядку. При зміні вартості послуги Сторони погоджують нову вартість шляхом підписання додаткових угод до цього договору. Зміна вартості послуги після її надання та/або оплати не допускається.
Підтвердженням надання послуг за звітний період - місяць є належним чином оформлений та підписаний виконавцем та замовником акт про надання послуг за відповідний місяць (далі - акт). Акт, складений і підписаний виконавцем, у двох примірниках надсилається замовнику не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з початку місяця, що слідує за звітним. Замовник, за відсутності зауважень щодо наданих послуг, зобов'язується повернути виконавцю акт з підписом уповноваженої особи та печаткою замовника не пізніше 10 (десяти) календарних днів після закінчення місяця, в якому були надані послуги. У разі ненадання замовником акта вказаний термін вважається, що послуги надано та прийнято замовником без зауважень. У разі наявності обґрунтованих зауважень до проведення процедури надання послуг у звітному періоді, замовник має право не підписувати акт до складання та підписання Сторонами протоколу врегулювання зауважень. Підписання акта при цьому здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення протоколу (пункти 3.1. - 3.4. договору).
Пунктом 5.4. договору визначено, що у разі порушення терміну оплати наданих послуг, замовник за письмовим вимогою виконавця сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до кінця календарного року, в якому він був укладений. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що умови цього Договору застосовуються до правовідносин між ними, що виникли до його укладення, з 02.05.2018 (пункт 9.1. договору).
До матеріалів справи позивачем долучено лист відповідача (вих.№53-01/ФІЛ-599 від 11.07.2018, що є невід'ємною частиною договору за змістом якого відповідач у відповідь на лист позивача №8/0028 від 10.07.2018 повідомив, що з метою встановлення узгодженого підходу до визначення місяця, який є звітним для нарахування абонентської плати та виставлення Акту про надання послуг, що стосуються проведення процедури аналізу наявності ризиків взаємодії з контрагентами відповідно до Регламенту, підтверджуємо готовність щомісячно приймати послуги з забезпечення безпеки господарської діяльності в рамках договору про надання послуг № 515 від 15.06.2018 починаючи з 02.07.2018.
21.01.2022 між АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" (далі - замовник) та ТОВ "БІЗНЕС СЕК'ЮРІТІ ГРУП" (далі - виконавець) укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №515 від 15.06.2018 (далі - додаткова угода) відповідно до якої керуючись положеннями ст.631 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1. Договору "Щомісячна вартість послуг за цим Договором є фіксованою (абонентська плата), підлягає оплаті незалежно від кількості заявок, отриманих від замовника, і становить 296 538,50 гривень (двісті дев'яносто шість тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 50 копійок), включаючи ПДВ 20% - 49 423,08 гривень" у наступній редакції:
"2.1. З 01.01.2022 вартість послуг за цим Договором є фіксованою (абонентська плата), підлягає оплаті незалежно від кількості заявок, отриманих від ЗАМОВНИКА, і становить 405 000,00 гривень (чотириста п'ять тисяч гривень 00 копійок), включаючи ПДВ 20% - 67 500,00 гривень.
2.1.1. Загальна орієнтовна сума Договору з дати набрання ним чинності - з 02.05.2018 р. по 31.12.2022 р. становить 17 314 617,00 гривень (сімнадцять мільйонів триста чотирнадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень 00 копійок), включаючи ПДВ 2 885 769,50 гривень." (пункт 1 додаткової угоди).
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками. Згідно з ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України, її дія поширюється на відносини Сторін, що виникли до моменту її підписання, а саме з 01 січня 2022 року.
На виконання умов договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято без жодних заперечень шляхом підписання складених позивачем актів наданих послуг, а саме:
- за жовтень 2024 року № 728 від 31.10.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за листопад 2024 року № 801 від 30.11.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за грудень 2024 року № 874 від 31.12.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за січень 2025 року № 41 від 31.01.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за лютий 2025 року № 107 від 28.02.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за березень 2025 року № 173 від 31.03.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ.
Відповідно до наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату наданих послуг на виконання умов договору:
- рахунок № 1333 від 31.10.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- рахунок № 1446 від 30.11.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- рахунок № 1451 від 31.12.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- рахунок № 68 від 31.01.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- рахунок № 186 від 28.02.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- рахунок № 307 від 31.03.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ.
Відповідач належним чином умови договору в частині оплати коштів за надані позивачем послуги не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 2 430 000,00 грн. Вказана сума заборгованості також підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ "БІЗНЕС СЕК'ЮРІТІ ГРУП" від 15.04.2025 №02/0066.
У зв'язку з порушенням умов договору в частині повної та своєчасної оплати коштів за надані послуги позивач відповідно до пункту 5.4. умов договору нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 567 000, 00 грн.
Також відповідно до ст. 625 ЦК України здійсненого розрахунок інфляційних нарахувань щодо суми боргу на загальну суму 78 266, 82 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято без жодних заперечень шляхом підписання складених позивачем актів наданих послуг, а саме:
- за жовтень 2024 року № 728 від 31.10.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за листопад 2024 року № 801 від 30.11.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за грудень 2024 року № 874 від 31.12.2024 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за січень 2025 року № 41 від 31.01.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за лютий 2025 року № 107 від 28.02.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ;
- за березень 2025 року № 173 від 31.03.2025 року на суму 405 000,00 разом із ПДВ.
Оплата послуг здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, вказаний в розділі 11 договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту направлення виконавцем замовнику акта відповідно до пункту 4.2 цього договору (пункт 2.2. договору).
Відповідно до вказаних актів наданих послуг строк оплати є таким що настав, а саме:
- за актом № 728 від 31.10.2024 року - 15.11.2024;
- за актом № 801 від 30.11.2024 року - 14.12.2024;
- за актом № 874 від 31.12.2024 року - 15.01.2025;
- за актом № 41 від 31.01.2025 року - 15.02.2025;
- за актом № 107 від 28.02.2025 року - 15.03.2025;
- за актом № 173 від 31.03.2025 року - 15.04.2025.
Відповідач належним чином умови договору в частині оплати коштів за надані позивачем послуги не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість ґу загальному розмірі 2 430 000,00 грн.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 2 430 000,00 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зазначив, що наведені у відзиві причини, через які відповідач не виконує власні зобов'язання за договором, не є такими, що нівелюють наслідки їх виконання, а саме несення ним відповідальності за невиконання умов договору у вигляді штрафних санкцій.
В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Відтак, вирішуючи питання про зменшення пені, суд оцінив доводи відповідача та заперечення позивача, для забезпечення балансу інтересів сторін вирішив зменшити розмір пені на 50% до 283 500,00 грн.
Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком №1078.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.07.2024р. у справі №910/5349/22 та від 30.07.2019 у справі №913/159/18.
Позивач здійснив арифметичну помилку при обрахунку інфляційних втрат, а саме невірно визначив початкові дати розрахунки інфляційних втрат включивши останній день виконання грошового зобов'язання в період розрахунку інфляційних втрат.
Господарський суд здійснивши розрахунок інфляційних втрат із зазначенням вірних періодів прострочення виконання грошового зобов'язання встановив, що загальна сума інфляційних нарахувань становить 78 266,82 грн, а саме:
- за актом № 728 від 31.10.2024 року інфляційні нарахування за період з 15.11.2024 по 15.04.2025 становлять 28 285,59 грн;
- за актом № 801 від 30.11.2024 року інфляційні нарахування за період з 14.12.2024 по 15.04.2025 становлять 20 206,67 грн;
- за актом № 874 від 31.12.2024 року інфляційні нарахування за період з 15.01.2025 по 15.04.2025 становлять 14 335,96 грн;
- за актом № 41 від 31.01.2025 року інфляційні нарахування за період з 15.02.2025 по 15.04.2025 становлять 9 363,60 грн;
- за актом № 107 від 28.02.2025 року інфляційні нарахування за період з 15.03.2025 по 15.04.2025 становлять 6 075,00 грн.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що уточнення періодів прострочення не змінило методики розрахунку інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 78 266,82 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч.4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що полягають у невиконанні умов договору щодо оплати коштів за надані послуги, витрати позивача, пов'язані зі сплати судового збору покладаюся на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті Груп" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 3 075 266,82 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів, буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сек'юріті Груп" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23-Ф ідентифікаційний код юридичної особи 40490694) 2 430 000,00 грн - основної заборгованості, 283 500,00 грн - пені, 78 266,82 грн - інфляційних втрат та 36 903,20 грн - витрат по сплаті судового збору.
В решті вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.09.2025.
Суддя С.В. Мартинюк