вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3608/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (м.Київ)
до ОСОБА_1 (смт. Обухівка Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту "Розвиток онлайн" № 011-RBO-2909846876 від 16.12.2021 у розмірі 42 392 грн. 88 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання кредиту "Розвиток онлайн" № 011-RBO-2909846876 від 16.12.2021 у розмірі 42 392 грн. 88 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання кредиту "Розвиток онлайн" № 011-RBO-2909846876 від 16.12.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фізичної особою - підприємцем Мальоною Амандою Георгіївною, в частині повного та своєчасного погашення наданого кредиту та сплати процентів за його користування, внаслідок чого у відповідача утворилася перед банком заборгованість в сумі 42 392 грн. 88 коп. Крім того, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-67 F від 20.02.2024, за яким ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 400 грн. 00 коп.
З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідачка).
За змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7, 8 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Керуючись вищезазначеними положеннями закону, судом було сформовано Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якого фізична особа - Мальона Аманда Георгіївна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.07.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Як було зазначено вище, судом долучено до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якого фізична особа - Мальона Аманда Георгіївна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.60).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідачки, в якому містилася ухвала суду від 09.07.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 19.07.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 65-68).
При цьому відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачка є належним чином повідомленою про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 09.07.2025 вважається врученою відповідачці у паперовому вигляді 19.07.2025 (а.с.65).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на учасників судового процесу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідачки за місцем її державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачкою вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих їй судових рішень (ухвал). Відповідачка, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинна була докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також суд відзначає, що матеріали позову містять номер мобільного телефону відповідачки, який зазначений в її реквізитах, зокрема, в спірному кредитному договорі (а.с.12), тому такий номер телефону може бути використаний судом для здійснення повідомлення відповідача у даній справі.
Слід також відзначити, що відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Так, судом здійснювалися спроби повідомити відповідачку про зміст ухвали суду від 09.07.2025, шляхом передачі телефонограми на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений в матеріалах позовної заяви, однак телефонограма не була передана з незалежних від суду причин (телефон не працює) (а.с.64).
Слід відзначити, що інших засобів зв'язку з відповідачкою матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідачки про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвали суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачкою.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 09.07.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128720488) надіслано судом 09.07.2025, зареєстровано в реєстрі 09.07.2025 та забезпечено надання загального доступу 10.07.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідачки були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідачка не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 09.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачці подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачці (19.07.2025, а.с.65), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 04.08.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачці, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий майже один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідачки та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 02.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачки не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачка не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідачки, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідачка у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025, не скористалася правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачки було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачкою зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачкою суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 09.08.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 08.09.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, строк користування кредитними коштами та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за його користування; обставини, пов'язані з укладенням договору відступлення права вимоги.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 16.12.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - кредитор, банк) та Фізичної особою - підприємцем Мальоною Амандою Георгіївною (далі - позичальник, клієнт, відповідач), шляхом підписання Заяви № 011-RBO-2909846876 було укладено договір про надання кредиту "Розвиток онлайн" (далі - кредитний договір, а.с.8-12), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 79 000 грн. 00 коп. (далі - кредит), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені заявою-договором та Правилами.
У пункті 1.2. договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту - 16.12.2024 або інша дата, визначена відповідно до пункту 4.3. договору або статті 7 заяви-договору.
Умовами пункту 1.3. договору передбачено, що кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: сплату комісії, передбаченої підпунктом 2.7.1. пункту 2.7. заяви-договору; фінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком надання та повернення фінансової допомоги. До відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування".
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного між банком та відповідачкою договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки банку та відповідача, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Слід відзначити, що факт надання банком позичальнику кредитних коштів в сумі 79 000 грн. 00 коп. відповідно до кредитного договору підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_2 (а.с.19).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. кредитного договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.2. заяви-договору, включно, позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,35 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених заявою-договором.
У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін його погашення, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19,35 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
У пунктах 4.1., 4.2. кредитного договору сторони погодили, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами в валюті кредиту кожного місяця 10 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі.
При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені пунктом 2.2. договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому в разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені пунктом 2.2. договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором у повному обсязі.
Згідно з пунктом 4.5. кредитного договору позичальник надав право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника, зокрема, з поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті позичальнику в кредитора протягом строку дії договору та реквізити яких кредитор визначить самостійно, в розмірі сум, належних до сплати позичальником за договором, у тому числі з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених заявою-договором. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором протягом строку дії заяви-договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості.
Так, додатком 1 до кредитного договору визначений графік погашення заборгованості за кредитом та сплата процентів (а.с. 13-14).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачка не виконала взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснила щомісячне погашення кредитної заборгованості та сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого у відповідачки утворилась заборгованість перед банком в сумі 42 392 грн. 88 коп., з якої 39 750 грн. 02 коп. - сума заборгованості за кредитом та 2 642 грн. 86 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2024 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (далі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-67 F (далі - договір відступлення, а.с.29-34), відповідно до пунктів 2.1., 2.4. якого на умовах і в порядку, встановленому договором, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотного викупу.
За умовами договору відступлення дата відступлення прав вимоги - дата підписання сторонами відповідного реєстру боржників, з якої до нового кредитора переходять відповідні права вимоги.
Відповідно до пункту 3.4 договору відступлення новий кредитор зобов'язується сплатити вказану у письмовому повідомленні згідно з пунктом 2.3.2 договору первісного кредитора загальну вартість сформованого портфеля заборгованості, шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора.
Згідно з повідомленням АТ "Райффайзен Банк" № 114/13-52 від 16.04.2024 (а.с.35), яке було направлена на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", вказано про таке: загальна вартість портфеля заборгованості складає 2 662 001 грн. 69 коп.; запланована дата відступлення - 18.04.2024; перерахування загальної вартості портфеля заборгованості має відбутися до 17.04.2024.
На виконання договору відступлення, відповідно до платіжної інструкції № 974 від 16.04.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (новий кредитор) сплатило на користь АТ "Райффайзен Банк" (первісний кредитор) 2 662 001 грн. 69 коп. (а.с.36).
За приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи реєстру боржників до договору відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором № 011-RBO-2909846876 від 16.12.2021, укладеним між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фізичної особою - підприємцем Мальоною Амандою Георгіївною, сума заборгованості за яким становить 42 392 грн. 88 коп., з якої 39 750 грн. 02 коп. - сума заборгованості за кредитом та 2 642 грн. 86 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с.38).
Також листом вих. № 1-117799 від 11.12.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (новий кредитор) направляло на адресу відповідачки досудову вимогу про виконання в строк до 10.01.2025 грошових зобов'язань за кредитним договором на загальну суму 42 392 грн. 88 коп. (а.с.41-43).
Позивач посилається на те, що вказана вимога була залишена відповідачкою без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 42 392 грн. 88 коп., з якої 39 750 грн. 02 коп. - сума заборгованості за кредитом та 2 642 грн. 86 коп. - сума заборгованості за відсотками. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 cтатті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до cтатті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Пунктом 1 cтатті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по спірному кредитному договору в загальній сумі 42 392 грн. 88 коп., з якої 39 750 грн. 02 коп. - сума заборгованості за кредитом та 2 642 грн. 86 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с.28).
Під час перевірки вказаного розрахунку судом порушень не виявлено. Доказів на спростування існування вказаної заборгованості чи доказів її сплати від відповідачки до суду не надходило.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повернення отриманого кредиту в загальній сумі 42 392 грн. 88 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 39 750 грн. 02 коп. - заборгованості за кредитом та 2 642 грн. 86 коп. - заборгованості за відсотками є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивача 42 392 грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідачку; стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту "Розвиток онлайн" № 011-RBO-2909846876 від 16.12.2021 у розмірі 42 392 грн. 88 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39508708) 42 392 грн. 88 коп. - заборгованості за кредитним договором та 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 02.09.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко