вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа№ 911/1867/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 25.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл»
на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 (повний текст складено 07.05.2025)
у справі № 911/1867/24 (суддя - Смірнов О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл»
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 43 597, 28 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 43 597, 28 грн
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.01.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» здійснити поставку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» дизельного палива у кількості 11 465 літрів, видавши наказ. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» штраф у розмірі 3 666, 50 грн та судовий збір у розмірі 3 282, 65 грн, видавши наказ. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 26.05.2025 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд») Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24, в якій просить ухвалити постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 43 597, 28 грн - відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення безумовно і необґрунтовано виснував, що відповідальність за невиконання зобов'язання, яке фактично не визначено, покладається лише на Відповідача.
Апелянт вказує, що оспорюване рішення не має, крім іншого, однозначного способу виконання, отже воно не відповідає основоположним принципам і конституційним гарантіям щодо обов'язковості судового рішення. Не зрозумілим і неоднозначним є рішення «Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Ойл (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 6, код ЄДРПОУ 39440179) здійснити поставку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скайлайн-Хендлінг (03115, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 118, код ЄДРПОУ 38742485) дизельного палива у кількості 11 465 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) літрів, видавши наказ.».
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що в рамках Договору та на умовах неукладення додаткової угоди, слід розглядати зобов'язання Сторін хронологічно наступним чином: не отримавши товар за Договором у одноденний термін за базисом поставки «СРТ-фрахт/перевезення оплачені до місця названого Покупцем», Покупець зі свого боку не вжив заходів аби виконати поставку у дводенний термін (наприклад, на наступний день після того, як дізнався, що Відповідач не здійснив поставку за свій рахунок) за базисом «FCA франко-перевізник на складі Постачальника».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24. Витребувано матеріали справи № 911/1867/24 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24 у судовому засіданні 25.06.2025.
16.06.2025 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд») від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» адвоката Рудницького Юлія Ігоровича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» адвоката Рудницького Юлія Ігоровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 25.06.2025
24.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» надійшов відзив на апеляційні скарги, який вмотивований тим, що у відповідності до п. 2.7 Договору поставки нафтопродуктів №SO-1/15-12-21 від 15 грудня 2021 року, Постачальник забезпечує відвантаження Товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені Сторонами в додаткових умовах, будь-які інші строки поставки залишку оплаченого з боку Позивача дизельного палива, окрім визначених в п. 2.7. Договору, Позивачем не погоджувалось.
У судове засідання, що відбулось 25.06.2025 з'явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл», як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг», як Покупцем, укладений Договір поставки нафтопродуктів №SO-1/15-12-21, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов?язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов?язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - “Товар» у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього.
Поставка Товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію Товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього Договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід?ємними частинами цього Договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість Товару, який поставляється по цьому Договору, визначається як сума кількості окремих партій Товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору. Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору, визначається як сума вартостей окремих партій Товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору (п. 1.2. Договору).
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору відвантаження Товару здійснюється на підставі заявки Покупця та підписаної Сторонами додаткової угоди. Товар поставляться Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FCA франко-перевізник на складі Постачальника; СРТ-фрахт/перевезення оплачені до місця названого Покупцем; EXW-франко-завод на складі названому Постачальником. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що відвантаження Товару здійснюється відповідно до узгоджених умов поставки товару шляхом завантаження в автомобільний транспорт, наданий Покупцем або Постачальником, або передання Товару на складі, названому Постачальником, якщо інший порядок не узгоджений Сторонами в додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до п. 2.7. Договору Постачальник забезпечує відвантаження Товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені Сторонами в додаткових угодах.
Пунктом 2.8. передбачено, що Покупець зобов?язується прийняти Товар в наступні строки:
- при умові поставки FCA франко-перевізник на складі Постачальника - протягом 2 робочих днів після оплати вартості Товару, якщо інший строк вибірки Товару Покупцем не погоджений Сторонами;
- при умові поставки СРТ-фрахт/перевезення оплачені до місця названого Покупцем - протягом 1 робочого дня після оплати вартості Товару, якщо інший строк поставки Товару не погоджений сторонами, і при цьому час розвантаження не може перевищувати 2 (двох) годин;
- при умові поставки EXW-франко-завод на складі названому Постачальником - протягом 1 дня після оплати повної вартості Товару.
Датою поставки Товару вважається:
- при базисі поставки EXW - дата, вказана в актах приймання-передачі Товару;
- при базисах поставки FCA, СРТ - дата виписки товарно-транспортних накладних (п. 2.9. Договору).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Покупець здійснює оплату Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до Договору.
В разі порушення строків відвантаження Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі визначеному чинним законодавством - 1%. Оплата пені не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором (п. 7.3. Договору).
Цей Договір є чинним з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє винну Сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна зі Сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього Договору за 30 (Тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 11.1. Договору).
Так, позивач зазначає, що на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» було виставлено йому рахунок №239 від 14.02.2022 на оплату вартості дизельного палива в кількості 20 000, 00 літрів на суму 639 600, 00 грн
Позивач вказує, що на підставі отриманого ним рахунку, останнім було проведено 100% попередню оплату за товар, що підтверджується платіжною інструкцією №808 від 14.02.2022.
В позові позивач зазначає, що відповідачем було відвантажено йому дизельне паливо в кількості 8 535 літрів, на підтвердження чого позивач надав суду підписану обома сторонами видаткову накладну №364 від 21.02.2022 на суму 272 949, 30 грн
Позивач наголошує на тому, що залишок недопоставленого йому дизельного палива складає 11 465 літрів, на підтвердження чого останній надав суду Акт звірки взаєморозрахунків за період з 15.12.2021 по 13.03.2024, який підписано відповідачем. Відповідно до вказаного Акту звірки станом на 13.03.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 366 650, 70 грн
Позивач в позові вказує, що направляв 28.03.2024, 19.04.2024 та 27.05.2024 листи на адресу відповідача з вимогою виконати договірні зобов'язання та здійснити поставку решти товару позивачу. Проте, у листах відповідача від 09.04.2024 та від 22.05.2024 останній відмовився здійснювати поставку решти дизельного палива, чим порушив умови Договору та права позивача.
Вказані вище листи разом з доказами направлення позивачем долучено до матеріалів справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після 21.02.2022 поставок дизельного палива відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» здійснити поставку на його користь дизельного палива у кількості 11 465 літрів.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 597, 28 грн, на підставі п. 7.3. Договору.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Згідно пунктів 5.1., 5.2. Договору Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Покупець здійснює оплату Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до Договору.
Пунктом 2.7. Договору встановлено, що Постачальник забезпечує відвантаження Товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені Сторонами в додаткових угодах.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано видаткову накладну №364 від 21.02.2022 щодо поставки товару на загальну суму 272 949, 30 грн у кількості 8 535 літрів.
Натомість, позивач повністю здійснив оплату вартості товару зазначеного у виставленому йому відповідачем рахунку на оплату №239 від 14.02.2022, а саме на суму 639 600, 00 грн у кількості 20 000, 00 літрів, що підтверджується платіжною інструкцією №808 від 14.02.2022. Однак, залишку товару відповідачем позивачу поставлено не було.
Судом встановлено, що між сторонами не укладено Додаткових угод до Договору.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зробив висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти в супереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Предметом Договору є паливо дизельне, яке відноситься до речей, що визначаються родовими ознаками.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч. 2 ст. 184 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Положення частини 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченого дизельного палива, обраний позивачем у спірних зобов'язально - правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» про зобов'язання здійснити поставку на користь позивача дизельного палива у кількості 11 465 літрів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 7.3. Договору в загальному розмірі 43 597, 28 грн за період з 14.02.2024 по 28.03.2024.
Частина перша статті 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тобто, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов'язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання. Тоді як пеня, як різновид неустойки, характеризується триваючим характером - нарахування пені за кожний день прострочення.
Так, кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість установлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним чином тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що в разі порушення строків відвантаження Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі визначеному чинним законодавством - 1%. Оплата пені не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором.
Умовами пункту 7.3. Договору передбачено нарахування штрафу, а не пені, оскільки відповідним пунктом Договору встановлено нарахування 1 % від суми заборгованості одноразово, отже суд першої інстанції вірно вважає помилковим посилання позивача на те, що штраф визначений пунктом 7.3. Договору за своєю правовою природою підпадає під визначення пені.
Враховуючи викладене, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів погоджується, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» підлягає штраф у розмірі 3 666, 50 грн (366 650, 70 грн (вартість не поставленого дизельного палива у кількості 11 465 літрів) * 1%).
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» штрафу підлягають задоволенню частково в розмірі 3 666, 50 грн.
Щодо доводів скаржника, аналогічні запереченням викладеним у суді першої інстанції, що адреса, яка зазначена в господарських документах позивача як місце поставки палива, є місцезнаходженням ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль», де з початком дії правового режиму воєнного стану відсутня будь-яка можливість для відгрузки та зберігання паливно-мастильних матеріалів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовами Договору не визначено місце поставки товару, натомість Договором передбачено, що умови поставки визначаються в додаткових угодах.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами не було укладено Додаткових угод до Договору. Також, відсутні заявки Покупця.
З наданих до матеріалів справи доказів відсутня можливість встановити, що пунктом розвантаження дизельного палива є ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль», оскільки з товарно-транспортних накладних вбачається, що поставка відповідачем нафтопродуктів позивачу відбувалась на пункт розвантаження за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, а з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що місцезнаходженням ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» є: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вул. Бориспіль-7.
Крім того, з наданих відповідачем Акцизних накладних не вбачається, що вони були складені внаслідок реалізації пального за укладеним між сторонами Договором.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» здійснити поставку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» дизельного палива у кількості 11 465 літрів, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн-Хендлінг» штраф у розмірі 3 666, 50 грн, в іншій частині судом першої інстанції правомірно відмовлено.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Ойл» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 у справі № 911/1867/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 03.09.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко