ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4642/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: : Ісмаілова А.Н.
за участю представників сторін:
від позивача Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", м. Ізмаїл Одеської області - Вєлікова Т.В., на підставі самопредставництва
від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеської області - Добренко Д.Б., на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" м. Ізмаїл Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст складено та підписано 22.05.2025 року
у справі № 916/4642/24
за позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт",
м. Ізмаїл Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеської області
про стягнення 1 151 223 грн 37 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр», м. Ізмаїл Одеської області суми заборгованості у розмірі 1 151 223 грн 37 коп., яка складається з: суми основного боргу у розмірі 877 452 грн 59 коп., суми пені у розмірі 132 644 грн 05 коп., суми штрафу 7% у розмірі 61 421 грн 68 коп., суми 3% річних у розмірі 25 761 грн 40 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 53 943 грн 65 коп., а також стягнення судового збору у розмірі 13 814 грн 68 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами про надання послуг з перевалки вантажів №11 КВ-П від 23.02.2021 та №226 КВ-П від 26.12.2022 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 позовну заяву Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24 позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", м. Ізмаїл Одеської області задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеської області на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл Одеської області суму основного боргу у розмірі 699 907 грн 28 коп., штраф 7% у розмірі 48 993 грн 51 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 986 грн 81 коп. У задоволенні решти позовних вимог Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", м. Ізмаїл Одеської області відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, стосовно стягнення суми основного боргу у розмірі 699 907 грн 28 коп. та відмовляючи у задоволенні решти заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 177 545 грн 31 коп., суд першої інстанції зазначив, що позивач під час розгляду справи виправив недолік, зазначивши підставою надання послуг зі зберігання 136 380 тон вантажу за період з 20.02.2022 по 30.03.2023 договір №11КВ-П від 23.02.2021 та надіслав уточнений (виправлений) рахунок №8469-К/11 від 18.10.2023 відповідачу листом від 10.01.2025 №ІХ/68-25. Виходячи з того, що підставою надання послуг зі зберігання вантажу є договір №11КВ-П від 23.02.2021, в якому встановлені умови щодо розміру ставки за зберігання генеральних вантажів на відкритому складі, а саме: з 5 по 180 добу у розмірі 0,036 дол. США/т/доба, з 181 доби - 0,6 дол. США/т/доба, суд дійшов висновку, що позивачем за період з 01.01.2023 по 20.03.2023 неправомірно застосовано ставку за зберігання вантажу в розмірі 1,00 дол.США/т/доба.
Щодо строків оплати наданих позивачем послуг зі зберігання вантажу, у рішенні господарським судом дійшов висновку, що відкоригований рахунок був повернутий відповідачем позивачу неоплаченим з підстав, які визнані судом обґрунтованими, та уточнений (виправлений) рахунок позивач надіслав відповідачу вже під час розгляду цієї справи судом 10.01.2025, а відтак, із врахуванням умов п.3.3 договору, строк оплати наданих позивачем послуг становить до 17.01.2025.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені у розмірі 132 644 грн 05 коп., господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем період прострочення не відповідає періоду невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, оскільки господарський суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявленого позивачем періоду нарахування пені, судом відмовлено в задоволенні цих вимог.
Задовольняючи позовні вимови в частині стягнення з відповідача штрафу, господарським судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок штрафу, виходячи з суми боргу, більшої, ніж визнано судом обґрунтованою, а тому, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає сума 48 993 грн 51 коп. з відмовою в іншій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимого про стягнення 3% річних у розмірі 25 761 грн 40 коп. та інфляційних втрат у розмірі 53 943 грн 65 коп., господарський суд дійшов висновку, що розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат не відповідає періоду прострочення відповідача з оплати наданих позивачем послуг із зберігання вантажу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт», м.Ізмаїл Одеської області з рішенням суду першої інстанції частково не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/916/4642/24 в частині відмовлених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в тій частині, в якій було відмовлено, а саме, у відмовленій сумі основного боргу у розмірі 177 545 грн 31 коп., у відмовленій сумі штрафу 7% у розмірі 12 428 грн 17 коп., у відмовленій сумі пені у розмірі 132 644 грн 05 коп., у відмовленій сумі 3% річних у розмірі 25 761 грн 40 коп., у відмовленій сумі інфляційних втрат у розмірі 53 943 грн 65 коп., в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник вважає, що, ухвалюючи рішення, суд невірно вказав підставу зберігання за додатком №1 до договору та невірно виклав свої доводи щодо строку дії договору №11 КВ-П.
Так, у рішенні суду виснувано, що: «У додатку № 1 до договору ставка за відкрите зберігання генеральних вантажів становить з 5 по 180 добу 0,36 дол. США, з 181 доби 0,6 дол. США. Термін дії вказаного договору продовжено додатковою угодою № 5 від 02.12.2021 до договору та становить по 31.12.2022 включно».
З даними висновками апелянт не погоджується та зазначає наступне, що відповідно до замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр" за листом від 18.01.2022 № 10-01/2022, клієнт зазначав про завезення на територію порту транзитних вантажів, у тому числі і біля 1850,00 тон добрив NPK в біг-бегах для подальшого відправлення до портів Румунії, який і є азофоскою (нітроамофоскою) .
За приймальними актами, в т.ч. за № 1/13-22 від 20.02.2022, вантаж приймався на склад ППК-1 Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" з позначкою «транзит» у біг-бегах. За дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр" №40026 та № 40027, клієнт просив відвантажити транзитний вантаж азофоску (нітроамофоску) марки NPK (MOP) 15:15:15 в біг-бегах зі складу ППК-1.
Відповідно до виставленого рахунку № 8469-К/11 від 18.10.2022, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 8469-К/11 від 24.08.2023, зведеної відомості на дату від 31.12.2022 та зведеної відомості на дату 30.03.2023 Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" виставило вимогу на оплату послуг за відкрите зберігання тарно-штучного вантажу, а саме, зберігання добрив у біг-бегах.
Отже, виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що на складі ППК-1 знаходився вантаж, а саме азофоска (нітроамофоска) марки NPK (MOP) 15:15:15 в біг-бегах у кількості 136,380 тон і він знаходився на відкритому зберіганні, позивач надавав послуги за відкрите зберігання тарно-штучного вантажу і застосовував тариф, передбачений п. 3.2 додатку № 1 до договору № 11 КВ-П, яким сторони передбачили, що за зберігання тарно-штучних, пакетних вантажів (дол.США/т/доба застосовується наступна ставка: 15 діб від дати прийому вантажу-безоплатне зберігання,
відкрите зберігання: з 16 по 180 добу - 0,036 дол.США, з 181 доби - 0,6 дол.США.
Апелянт стверджує, що судом неправомірно взято до уваги застосування п. 3.1 додатку №1 до договору № 11 КВ-П і у подальшому перевірено розрахунок за ставками, зазначеними у цьому пункті, хоча вони мають однакові ставки у цифровому еквіваленті.
Також, скаржник зазначає, що судом в рішенні невірно виснувано щодо строку дії договору № 11 КВ-П.
Тому вважає, що удом не досліджено внесених сторонами змін до договору № 11 КВ-П на підставі додаткових угод до договору стосовно ставок за зберігання і строку дії договору, що привело до передчасного та незаконного прийняття рішення в частині відмови у позовних вимогах позивача на суму 4 855,13 дол. США (в еквіваленті 177 545 грн 31 коп.) зазначаючи, що у період з 01.01.2023 по 30.03.2023 не застосовується ставка 1,00 дол. США за добу.
Крім іншого, апелянт стверджує, що відповідачу у січні 2025 року був надісланий виправлений рахунок №8469-К11 від 18.10.2023 та акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) №8469-К11 від 24.10.2023, який є тим самим рахунком і у ньому лише змінено номер та дату договору, а саме «замість договір № 226 КВ-П від 26.12.2022 вказано договір №11 КВ-П від 23.02.2023», при цьому дати документів залишилися незмінними.
Отже, Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" вважає, що у відповідності до пп. 4.3.4 п. 4.3 розділу 4 договору № 11 КВ-П позивач правомірно нарахував штрафні санкції після п'ятого робочого дня неоплаченого рахунку, а саме, з 26.10.2023 року для розрахунку пені, 3 відсотків річних та 7 % штрафу за прострочення грошового зобов'язання, виходячи з суми боргу 877 452 грн 59 коп. З урахуванням особливості розрахунку інфляційних втрат період, за яким нараховано санкцію, становив з 01.11.2023 по 31.08.2024.
Апелянт вважає, що поведінка відповідача щодо неприйняття до оплати рахунку №8469-К11 від 18.10.2023, про який йому було повідомлено 18.10.2023 по електронній пошті, з посиланням на наявність в ньому помилки свідчить лише про недобросовісну поведінку та уникнення відповідача від його оплати. Така поведінка не звільняє відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором № 11 КВ-П.
Отже, з врахуванням фактичного встановленого строку виконання грошового зобов'язання за договором № 11 КВ-П, який настав 26.10.2023 та який відраховано від дати виставленого рахунку за № 8469-К11 від 18.10.2023, відповідач має сплатити штрафні санкції за прострочення своїх зобов'язань, які наведено та розраховано у позовній заяві.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 року за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року відкрито апеляційне провадження, призначено судове засідання.
11.07.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область надійшов відзив, у якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи № 916/4642/24 відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року, залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що твердження апелянта стосовно того, що він не може погодитися з висновками суду, що у додатку № 1 до договору ставка за відкрите зберігання генеральних вантажів становить з 5 по 180 добу 0,36 дол.США, з 181 доби 0,6 дол.США, а термін дії вказаного договору продовжено додатковою угодою № 5 від 02.12.2021 до договору та становить по 31.12.2022 включно, є безпідставними.
З цього приводу відповідач зауважує, що такі твердження апелянта не підтверджуються з огляду на те, що у рішенні суду першої інстанції зазначені обставини справи, які встановлені судом, а саме, додатком №1 до договору №11КВ-П від 23.02.2021 про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр» сторонами узгоджено: номенклатуру і обсяги вантажів клієнта на 2021 рік, умови оплати навантажувально-розвантажувальних та інших робіт (послуг), що виконуються підприємством при перевалці вантажів клієнта, та вартість зберігання.
Так, відповідно до п.3,4 додатку №1 до договору №11КВ-П клієнт у встановлені договором терміни оплачує підприємству зберігання вантажів на відкритих та критих складах підприємства за кожну відвантажену тонну, за 1 добу за такими ставками (дол.США): зберігання тарно-штучних, пакетних вантажів (дол. США/т/доба): 15 діб від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання, відкрите зберігання: з 16 по 180 - 0,036, з 181 - 0,6, крите зберігання: з 16 по 90 - 0,07, з 91 - 0,084.
Також, судом здійснено висновки на підставі документів, наданих самим апелянтом, зокрема, зведеної відомості з розрахунку вартості зберігання генеральних вантажів на дату 30.30.2023.
Щодо тверджень апелянта стосовно того, що він не погоджується з застосуванням за період з 01.01.2023 по 30.03.2023 ставки 0,6 дол. США, а не 1,00 дол. США, та що судом не досліджено додаток № 15 до договору 11 КВ-П, відповідач зазначає, що з метою розповсюдження нової вартості послуг зі зберігання на нові вантажі, сторони у п. 4 додаткової угоди № 15 визначили, що змінені тарифи, що зазначені в п.2.1.1, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.8, 3.2, набувають чинність з 01.12.2022 за датою оформлення в пункті відправлення перевізного документу, з яким вантаж надходитиме до підприємства, і як вірно встановлено судом, саме цей спірний вантаж азофоска (нітроамофоска) марки NPK (MOP) 15:15:15 у кількості 136,380, надійшов до порту саме до 01.12.2022, й на нього розповсюджуються ставки, які були погоджені сторонами у додатковій угоді № 13 до договору № 11 КВ-П у наступному розмірі з 16 по 180 - 0,036, з 181 - 0,6 дол.США/доба.
Відповідач вважає, що апелянт навмисно приховує той факт, що ним першочергово усі розрахунки при нарахуванні вартості зберігання здійснювалися з застосуванням умов договору № 226 КВ-П від 26.12.2022 , саме з цього приводу цей номер договору він зазначав у рахунках та первинних документах, які надсилав на адресу відповідача, так як саме у цьому договорі вартість відкритого зберігання тарно-штучних вантажів погоджена сторонами у розмірі 1 дол.США/доба та набирання ним чинності відбулося 01.01.2023 відповідно до п. 7.1 договору № 226 КВ-П.
Також, відповідач зазначає, що апелянту було достеменно відомо, що змінені тарифи, що зазначені в п.2.1.1, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.8, 3.2, набувають чинність з 01.12.2022 за датою оформлення в пункті відправлення перевізного документу, з яким вантаж надходитиме до підприємства, тобто, на вантажі, які прибули у ДП «ІЗМ МТП» до 01.12.2022 у рамках договору №11 КВ-П, застосовуються тарифи, передбачені додатком № 13 та № 14 до договору № 11 КВ-П. Вищевикладене також спростовує доводи скаржника стосовно недослідження судом внесених сторонами змін до договору № 11 КВ-П, так як усі дії позивача підтверджують висновки суду в цій частині.
Відповідач вважає, що поведінка позивача стосовно чергового складення та направлення рахунку, акту до нього та актів звірки є непослідовною та недобросовісною, зокрема, з огляду на те, що позивачем в основу своїх позовних вимог покладено саме рахунок № 8469-К/11 від 18.10.2023 на суму 877452 грн 59 коп., який є відкорегованим рахунком №8469/11 від 24.08.2023 на загальну суму 1 490 881 грн 34 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область також з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/4642/24 в повному обсязі, прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" м. Ізмаїл Одеська область у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник зазначає, що згідно умов договору обов'язок з оплати виникає у відповідача лише згідно з рахунками з додаванням підтверджуючих документів, а як встановлено судом першої інстанції, рахунки та акти, надіслані позивачем листом від 10.01.2025 №ІХ/68-25, містили також недостовірну інформацію, та не могли бути акцептовані відповідачем, у зв'язку з чим на виконання п. 2.3.11 договору були повернуті позивачу за наявності мотивованої відмови, наявність та обґрунтованість якої також визнана судом першої інстанції, зокрема, при розрахунку позивачем застосована невірна ставка вартості послуг зі зберігання.
Скаржник вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави визначати обов'язок відповідача зі сплати рахунку позивача, з огляду на відсутність документів, передбачених п 1. додаткової угоди №8 від 28.02.2022 до договору, яким сторони погодили, що датою надання послуг вважається або дата оформлення вантажних документів - коносамента (штурманської розписки) річкової накладної або здавального акта (експорт, транзит з вибуття), або дата оформлення залізничної (товарно-транспортної) накладної або відвісу (імпорт, транзит з вибуття), жодного з перелічених документів стосовно вантажу азофоска (нітроамофоска) марки NPK(MOP) 15:15:15 у кількості 136,380 тон учасниками траспортного процесу не складалось.
Апелянт стверджує, що строк оплати фактично не настав у зв'язку з тим, що рахунок був несплаченим та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) було повернуто позивачу відповідачем у зв'язку з наявністю мотивованих заперечень до них, а саме, повернення актів та рахунку відбувалось в строки та у порядку, передбаченому п. 2.3.11 договору, а підтвердження того, що рахунок та акти, які надіслано позивачем листом від 10.01.2025 №ІХ/68-25 містять недостовірну інформацію та помилки, складені в порушення порядку та умов передбачених укладеним між сторонами договором, також знайшли своє відображення у висновках та рішенні суду першої інстанції.
З цих самих підстав не підлягає й застосуванню застосований та самостійно розрахований судом першої інстанції штраф 7% на суму боргу 699 907 грн 28 коп., розмір якого за розрахунком суду становить 48 993 грн 51 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
Скаржник зауважує, що суд також не надав належної оцінки доводам відповідача, у тому числі, щодо відсутності потреби у відповідача в послугах зі зберігання вантажу, про що свідчить надання доручень на відвантаження усієї партії вантажу, а також в частині неналежного оформлення первинних документів позивачем.
Крім того, апелянт стверджує, що рішення суду першої інстанції містить внутрішні суперечності, а саме, з одного боку, суд визнав неналежне складення та застосування при розрахунку невірної ставки за послуги, вже нового рахунку під старим номером №8469-K/11 від 18.10.2023 на суму 877 452 грн 59 коп. та актів виконаних робіт (наданих послуг), надісланих позивачем листом від 10.01.2025 №ІХ/68-25, а з іншого не врахував, що відповідач
відмовився від сплати та повернув цей рахунок та додані до нього підтвердні документи саме з підстав наявності в них недостовірної інформації, та у порядку, визначеному п 2.3.11. Це свідчить про недостатнє дослідження обставин справи та формальний підхід до оцінки доказів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року відкрито апеляційне провадження, призначено судове засідання. Об'єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область та Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", м. Ізмаїл Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24.
20.08.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", м. Ізмаїл Одеська область надійшов відзив, у якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр», м. Ізмаїл Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/4642/24 без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що вантаж зберігається на складі відкритого зберігання (нова рампа) ДП «ІЗМ МТП» на ВПК №1 у кількості 272 біг-бега загальною вагою брутто 136,380 кг, тобто вантаж є тарно-штучним. А відтак, при розрахунку послуг за зберігання вантажу застосовується ставка відповідно до п.3.2. розділу 3 додатку №1 до договору №11 КВ-П (зі змінами та доповненнями до договору) «за зберігання тарно-штучних, пакетних вантажів (дол.США/т/доба)», а не за ставкою «відкритого зберігання генеральних вантажів», як вказано в рішенні суду, що стало підставою для неправильного прийняття рішення в цій частині.
Позивач стверджує, що посилання відповідача на відсутність документів, передбачених п. 1 додаткової угоди № 8 від 28.02.2022 до договору, не можуть слугувати доказами ненадання послуг. Послуги зі зберігання вантажу розпочали свій перебіг з дати приймання вантажу на територію порту за приймальним актом № 1/13- 22 від 20.02.2022 до дня накладення арешту на вантаж відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2023 у справі №947/9918/23. Тобто, послуги зі зберігання надавалися відповідачу з 20.02.2022 по 30.03.2023 включно.
Також, позивач зауважує, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором, позивач виконав взяті на себе обов'язки та надав відповідачу послуги зі зберігання вантажу за період з 20.02.2022 по 30.03.2023 року. Характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі в цьому конкретно випадку, за своїм змістом є договірними. Відповідного зустрічного позову про стягнення з позивача збитків, завданих внаслідок незавантаження вантажу, прийнятого на територію порту, в межах цієї справи не заявлено. За таких обставин, надання оцінки наявності/відсутності вини позивача у недовантаженні вантажу, прийнятого на зберігання, не входить до предмета доказування у даній справі, а тому підстави для застосування у даному випадку приписів чинного законодавства щодо відповідальності зберігача за недовантаження вантажу відсутні.
В судовому засіданні, представники скаржників підтримали свої доводи, викладені письмово в апеляційних скаргах, просили суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово. В задоволенні апеляційної скарги іншої сторони відмовити.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" м. Ізмаїл Одеська область та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року задоволення не потребують, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24 не потребує скасування, враховуючи таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорене учасниками справи наступні обставини.
23.02.2021 між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл Одеська область (підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр», м. Ізмаїл Одеська область (клієнт) укладений договір №11КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, підприємство зобов'язується за завданням клієнта здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) і зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта в номенклатурі і обсягах, визначених в додатку 1 до договору, а також, за заявкою клієнта, надати інші послуги, пов'язані з перевалкою і зберіганням вантажів, а клієнт забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з підприємства і зобов'язується своєчасно оплатити підприємству роботи (послуги).
Відповідно до п.2.1.1 договору обов'язком підприємства є виконання навантажувально-розвантажувальних та інших робіт (послуг), які оплачує клієнт за ставками, зазначеними в договорі, до переліку яких входять наведені нижче роботи (послуги):
1) розкредитування залізничних документів на вагони, що прибули з вантажем. розкредитування здійснюється за рахунок грошових коштів клієнта.
2) приймання вантажів від перевізника, вивантаження вантажів з вагонів і інших видів транспорту і документальне оформлення їх прийому відповідно до правил перевезень вантажів, що діють на цьому виді транспорту.
Датою приймання вантажу підприємством вважається дата оформлення прийомного акта (експорт, транзит з вибуття), гнерального акта розвантаження судна (імпорт, транзит з прибуття).
Тарні і штучні вантажі приймаються підприємством за зовнішнім оглядом, за марками, з перевіркою наявності маркування на вантаж та відповідності його товаросупровідним документам, а також кількості місць і маси (обсягу), заявлених відправником у транспортних (перевізних) документах.
Вантажі, що прибули на підприємство із зазначенням у транспортному (перевізному) документі «навалом», приймаються без переважування, за масою, зазначеною відправником в транспортному (перевізному) документі. За заявкою клієнта і за його рахунок підприємство має право визначити масу вантажу за осадкою судна або шляхом зважування на вагах.
Вантажі, які прибули в пошкодженій тарі, зі слідами розкрадання або явною невідповідністю фактичної ваги вазі, зазначеній в транспортних (перевізних) документах, підприємство приймає від перевізника із суцільним зважуванням або перерахуванням вмісту вантажних місць за участю представників перевізника, підприємства і клієнта.
Результати перерахунку (зважування) підприємство оформляє відповідним актом.
Завантаження вантажу на судно, рухомий склад залізниці або автотранспорт силами і засобами підприємства згідно з дорученням (експорт, транзит з вибуття) або рознарядками (імпорт, транзит з прибуття) клієнта. Здача вантажу перевізнику.
Визначення комерційної придатності поданих під навантаження напіввагонів. По заявці клієнта, згідно з його інструкціями та за його рахунок проводиться обробка вантажів при навантаженні в вагони та допоміжні роботи, пов'язані з підготовкою вагонів згідно з тарифами, що діють на підприємстві.
Тарні і штучні вантажі підприємство здає перевізнику за маркуванням, кількістю місць і вагою (обсягом), за якими вантаж був прийнятий підприємством від перевізника.
Вантажі, сформовані в транспортні пакети, підприємство здає перевізнику шляхом перерахунку пакетів без перевірки кількості місць у пакетах та їх маси.
За заявкою та за рахунок клієнта приймання та здача тарно-штучних, пакетних вантажів може здійснюватися з перевіркою ваги.
Навалювальні вантажі підприємство здає перевізнику за масою, заявленою в транспортних (перевізних) документах, або з перевіркою маси цих вантажів згідно з правилами, встановленими на відповідних видах транспорту, з оформленням здавального акта.
Здача навалювального вантажу залізниці або автоперевізнику здійснюється зі 100% зважуванням вантажу на вагонних або автомобільних вагах за заявкою клієнта з гарантією оплати (зокрема всіх можливих додаткових робіт) за участю представників підприємства, прийомоздавальника станції Ізмаїл, клієнта або сюрвейєра, найманого ним за свій рахунок, з подальшим оформленням комплекту залізничних документів на підставі рознарядки і квитанції про результати зважування вантажу з візуванням накладних представником підприємства.
Надання клієнту оперативної інформації про рух вантажу на складах підприємства.
Оформлення вантажних перевізних документів згідно з інструкціями клієнта.
Проведення звірки виставлених рахунків та їх оплати не рідше 1 разу на рік з оформленням актів звірок розрахунків.
Згідно з п.2.1.2 договору обов'язком підприємства є зберігання вантажів на складських площах підприємства.
Натурне звіряння кількості вантажів з даними обліку вантажів здійснюється підприємством станом на перший робочий день жовтня або на прохання клієнта (за його рахунок), з урахуванням норм природної втрати, які застосовуються у разі фактичної недостачі вантажу. Норми природної втрати наведені в додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.2.1.3 договору обов'язком підприємства є надання клієнту інших послуг, пов'язаних з перевалкою і зберіганням вантажів, здійснюється підприємством за окремими заявками і сплачується клієнтом за тарифами, що діють в підприємстві.
Згідно з п.2.3.1.3 договору при завезенні експортних і транзитних вантажів клієнт зобов'язаний подавати заявки на завезення вантажу для розгляду підприємством із зазначенням найменування та кількості вантажу, вантажовідправника, залізничної станції та дороги відправлення, країни призначення, реквізитів, а також, у разі потреби, технічних характеристик вантажу. При поданні заявки на завезення вантажу до підприємства клієнт надає попередній графік подачі суден або гарантію вивезення вантажу з підприємства, не допускаючи перевищення норм одноразового зберігання і накопичення вантажу на складах підприємства. Клієнт зобов'язується організувати подачу суден в узгоджені з підприємством терміни.
Клієнт бере на себе зобов'язання щодо щомісячного вивезення з підприємства перехідних залишків вантажу, завезених клієнтом у попередньому місяці, а також не менше 70% вантажу, завезеного до підприємства в поточному місяці.
Відповідно до п.2.3.1.6 договору при завезенні експортних і транзитних вантажів клієнт зобов'язаний надавати підприємству, належним чином оформлені, доручення на відвантаження вантажів не пізніше ніж за 24 години до прибуття судна під завантаження. Доручення, видані без реквізитів та/або з порушенням діючих правил перевезення вантажів, до виконання підприємством не приймаються з віднесенням відповідальності за простій судна і вагонів з цієї причини на клієнта.
Згідно з п.3.1 договору на підставі ст. 524 Цивільного кодексу України сторони домовились, що нарахування платежів за надані послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт та зберігання вантажів підприємство здійснює по ставкам підприємства в доларах США, вказаних в додатку до договору.
Нарахування платежів за додаткові роботи (послуги), виконані підприємством за заявкою клієнта відповідно до п.2.1.3, здійснюється за тарифами, що діють на підприємстві.
Ставки в договорі наведені без урахування ПДВ, який нараховується згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.3.2 договору у відповідності до ст.533 Цивільного кодексу України сторони погодились встановити наступний порядок визначення суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті клієнтом підприємству.
За умови якщо вантажовласник, від імені якого виступає клієнт, є резидентом України оплата робіт (послуг) підприємства здійснюється клієнтом у встановлені в договорі строки в національній валюті України за курсом Нацбанку України на дату надання послуг.
У разі якщо вантажовласник, від імені якого виступає клієнт, є нерезидентом України, оплата послуг підприємству здійснюється клієнтом у доларах США або євро.
Сума, що нараховується в доларах США і підлягає сплаті в євро, розраховується із застосуванням офіційного курсу НБУ наступним чином: сума рахунку в доларах США перераховується в національну валюту - гривню, сума в національній валюті перераховується в євро.
Для розрахунків застосовується курс, що діє на 00 годин дати надання послуг.
Датою надання послуг вважається:
- дата оформлення вантажних документів - коносамента (штурманської розписки), річкової накладної або здавального акта (експорт, транзит з вибуття);
- дата оформлення залізничної (товарно-транспортної) накладної або відвісу (імпорт, транзит з прибуття).
Оплата робіт (послуг) підприємства здійснюється клієнтом у встановлені в цьому договорі строки з обов'язковим підписанням обома сторонами оформлених підприємством актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з п.3.3 договору клієнт здійснює оплату підприємству виконаних робіт/ наданих послуг, що зазначені в п.1.1 договору та інших робіт /послуг, що виконувались/надавались в рамках договору згідно з рахунками Підприємства, з додаванням підтверджуючих документів (актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), які попередньо направляються по електронній пошті dlc_levinzon@te.net.ua на адресу клієнта та в подальшому вручаються представнику клієнта під підпис у журналі реєстрації рахунків або направляються поштою на адресу клієнта. При цьому представник клієнта повинен бути належним чином уповноважений для одержання від підприємства документів для клієнта.
Клієнт, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг підприємства засобами електронної пошти, зобов'язаний вжити заходи для отримання рахунків не пізніше ніж протягом 3 (трьох) робочих днів від дати фактичного надання. Невжиття клієнтом заходів щодо отримання рахунків не звільняє його від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг підприємства.
Оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів клієнта на поточний банківський рахунок підприємства протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати виставлення рахунку. Клієнт, здійснивши оплату, надсилає до підприємства факсом копію банківського платіжного документа із зазначенням номеру рахунку та договору, за яким була здійснена оплата.
До здійснення платежів за рахунками підприємства, до яких відносяться плата за навантажувально-розвантажувальні роботи, плата за завдану шкоду, плата за надані послуги і тому подібне Підприємство залишає за собою право не приймати наступне судно клієнта до обробки з віднесенням відповідальності за простій судна на клієнта.
Відповідно до п.3.5 договору клієнт самостійно, без участі підприємства, здійснює 100% передоплату за провізні платежі ПАТ «Укрзалізниця» та відшкодовує підприємству плату за подачу/прибирання та користування вагонами згідно з рахунками підприємства та до кінця місяця відшкодовує підприємству суми за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж. У разі невивезення вантажу клієнтом понад місяць, клієнт щомісячно до 10-го числа кожного місяця, що йде за звітним, на підставі рахунків підприємства оплачує вартість зберігання вантажів на складах підприємства.
У разі утворення надлишків навалювальних вантажів клієнт сплачує підприємству вартість їх зберігання за тарифами, наведеними в додатку 1.
Згідно з п.4.3.4 договору за порушення клієнтом більш ніж на 15 (п'ятнадцять) робочих днів строків оплати, вказаних у договорі, підприємство має право стягнути з клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) робочих днів, підприємство має право стягнути з клієнта додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Оплата пені і штрафу не звільняє клієнта від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Відповідно до п.7.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання і діє по 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків за роботи і послуги, що були надані по договору - до повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору.
Додатком №1 до договору №11КВ-П від 23.02.2021 про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр» сторонами узгоджено: номенклатуру і обсяги вантажів клієнта на 2021 рік, умови оплати навантажувально-розвантажувальних та інших робіт (послуг), що виконуються підприємством, при перевалці вантажів клієнта, та вартість зберігання.
Так відповідно до п.3,4 додатку №1 до договору №11КВ-П від 23.02.2021 клієнт у встановлені договором терміни оплачує підприємству зберігання вантажів на відкритих та критих складах підприємства за кожну відвантажену тонну, за 1 добу за такими ставками (дол.США): 4 доби від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання.
з 5 по 60 добуз 61 по 180 добуз 181 доби відкрите зберігання навалювальні вантажі (експорт) 0,020,0310,38 навалювальні вантажі (транзит) 0,0160,38 генеральні вантажі 0,0360,6 з 5 по 90 добуз 91 добиКрите зберігання 0,07 0,084 зберігання тарно-штучних, пакетних вантажів (дол. США/т/доба):
15 діб від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання, відкрите зберігання: з 16 по 180 - 0,036, з 181 - 0,6, крите зберігання: з 16 по 90 - 0,07, з 91 - 0,084.
Плата за зберігання надлишків навалювальних вантажів стягується з першої доби від дати складання акту за такими ставками (дол. США/ т/ добу):
з 1 по 60 добу - 0,02, з 61 по 180 добу - 0,031, з 181 доби - 0,38 (експорт), з 1 по 180 добу - 0,016, з 181 доби - 0,38 (транзит).
Всі ставки в цьому додатку наведено без урахування ПДВ, який нараховується згідно з чинним законодавством України.
В подальшому сторонами вносились відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткових угод.
Зокрема, додатковою угодою №5 від 02.12.2021 до договору №11КВ-П від 23.02.2021 сторони дійшли згоди:
- змінити п.3.5 договору та викласти його в наступній редакції:
« 3.5 Клієнт самостійно, без участі Підприємства, здійснює 100% передоплату за провізні платежі ПАТ «Укрзалізниця» та відшкодовує Підприємству плату за подачу/прибирання та користування вагонами згідно з рахунками Підприємства та до кінця місяця відшкодовує Підприємству суми за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж. У разі невивезення вантажу Клієнтом понад місяць, Клієнт щомісячно до 10-го числа кожного місяця, що йде за звітним, на підставі рахунків Підприємства оплачує вартість зберігання вантажів на складах Підприємства.
У разі утворення надлишків навалювальних вантажів Клієнт сплачує Підприємству вартість їх зберігання за тарифами, наведеними в Додатку 1.»
- змінити п. 7.1 договору та викласти його в наступній редакції:
« 7.1 Цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє по 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків за роботи і послуги, що були надані по Договору - до повного виконання обома Сторонами своїх зобов'язань. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.»
- змінити додаток №1 до договору та викласти його в новій редакції, п.п.3,4 якого зокрема, передбачено: Клієнт у встановлені Договором терміни оплачує Підприємству зберігання вантажів на відкритих та критих складах Підприємства за наступними ставками (дол.США/т/доба): 4 доби від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання.
З 5 по 60 добуз 61 по 180 добуз 181 доби відкрите зберігання навалювальні вантажі (експорт)0,020,0310,38 навалювальні вантажі (транзит) 0,0160,38 генеральні вантажі 0,0360,6 з 5 по 90 добуз 91 доби Крите зберігання0,07 0,084Зберігання тарно-штучних, пакетних вантажів:
15 діб від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання, відкрите зберігання: з 16 по 180 - 0,036, з 181 - 0,6, крите зберігання: з 16 по 90 - 0,07, з 91 - 0,084.
Плата за зберігання надлишків навалювальних вантажів стягується з першої доби від дати складання акту за такими ставками:
зі по 60 добу - 0,02, з 61 по 180 добу - 0,031, з 181 доби - 0,38 (експорт), з 1 по 180 добу - 0,016, з 181 доби - 0,38 (транзит).
Всі ставки в цьому додатку наведено без урахування ПДВ, який нараховується згідно з чинним законодавством України.
Додатковою угодою №8 від 28.02.2022 до договору №11КВ-П від 23.02.2021 сторони дійшли згоди, зокрема змінити п. 3.2 договору та викласти його в наступній редакції:
«У відповідності до ст.533 Цивільного кодексу України Сторони погодились встановити наступний порядок визначення суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті Клієнтом Підприємству.
Оплата робіт (послуг) Підприємства здійснюється Клієнтом у встановлені в Договорі строки в національній валюті України за курсом Нацбанку. України на дату надання послуг.
Для розрахунків застосовується курс, що діє на 00 годин дати надання послуг.
Датою надання послуг вважається:
- дата оформлення вантажних документів - коносамента (штурманської розписки), річкової накладної або здавального акта (експорт, транзит з вибуття);
- дата оформлення залізничної (товарно-транспортної) накладної або відвісу (імпорт, транзит з прибуття).
Оплата робіт (послуг) Підприємства здійснюється Клієнтом у встановлені в цьому Договорі строки з обов'язковим підписанням обома Сторонами оформлених Підприємством Актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).»
У листі від 18.01.2022 вих.№10-01/2022 відповідач просив позивача підтвердити завоз в порт Ізмаїл на січень-лютий 2022:
- близька 400 т транзитного добрива в біг-бегах, станція відправлення ім. Центроліт, Білоруська залізниця, для подальшої відправки в порти Румунії;
- близька 15 000 т руди навалом, станція відправлення ім. Мудрена, УЗ, для подальшої відправки в порти Сербії, флот УДП;
- близька 1850 т добрива NPK в біг-бегах, станція відправлення ім. Азотна, рф, для подальшої відправки в порти Румунії;
- близька 1030 т добрива NPK в біг-бегах, станція відправлення ім. Азотна, рф, для подальшої відправки в порти Болгарії.
В матеріалах справи наявні відповідні приймальні акти щодо приймання позивачем вантажу - нітроаммофоска (азофоска) в біг-бегах: №1/2-22 від 14.02.2022 у кількості 204 570 кг на 408 місць; №1/4-22 від 14.02.2022 у кількості 136 380 кг на 272 місця; №1/6-22 від 15.02.2022 у кількості 68 190 кг на 136 місць; №1/7-22 від 16.02.2022 у кількості 136 380 кг на 272 місця; №1/8-22 від 17.02.2022 у кількості 204 570 кг на 408 місць; №1/9-22 від 17.02.2022 у кількості 68 190 кг на 136 місць; №1/10-22 від 17.02.2022 у кількості 204 570 кг на 408 місць; №1/12-22 від 19.02.2022 у кількості 204 570 кг на 408 місць; №1/13-22 від 20.02.2022 у кількості 204 570 кг на 408 місць; №1/14-22 від 21.02.2022 у кількості 409 140 кг на 816 місць.
Також матеріали справи містять:
- доручення відповідача від 26.02.2022 №40026 на відвантаження транзитних товарів - добрива NPK в біг-бегах у кількості 1 500 180 кг в 2992 біг-бегах;
- доручення відповідача від 26.02.2022 №40027 на відвантаження транзитних товарів - добрива NPK в біг-бегах у кількості 340 950 кг в 680 біг-бегах;
- доручення відповідача від 01.03.2022 №40029 на відвантаження транзитних товарів - аміачної селітри в біг-бегах у кількості 924 450 кг в 1 184 біг-бегах.
Додатково відповідачем направлено позивачу наступні телефонограми:
- від 02.03.2022 за №02032022 адресована на ППК-3, в якій відповідач просив вантажити за дорученням ТОВ «ДЛЦ» №40029 на баржу СІП /Substitute-14 вагони з аміачною селітрою в мішках по 50 кг з подальшою перетаркою (в біг-беги по 1 т), які прибивають з Узбекистану;
- від 03.03.2022 за №0032022 адресована на ППК-1 та ППК-3, в якій відповідач просив вантажити в першу чергу зі складу 5 вагон з вантажем добрива НПК 15-15-15 за дорученням ТОВ «ДЛЦ» №40027 та просиві вантажити зі складу 22 вагона з вантажем добрива НПК 15-15-15 за дорученням ТОВ «ДЛЦ» №40026, а також просив вантажити в останню чергу зі складу 5 вагон з вантажем добрива НПК 12-24-12, та НПК-9-30-9 за дорученням ТОВ «ДЛЦ» №40028, ТОВ «ДЛЦ» №40030, на баржі СІП-1, СІП-2 /Substitute- вагони, до повного завантаження згідно телефонограми судновласника, але не розриваючи вагони, різні доручення (біг-беги) просив відокремити плівкою;
- від 04.03.2022 за №04032022 адресована на ППК-3, в якій відповідач просив вантажити залишок тари зі складу ППК-3 в баржу СІП-1.
Телефонограмою №12 від 04.03.2022 підтверджено готовність до завантаження барж СІП-1 та СІП-2, завантаження планувати з урахуванням максимальної вантажопідйомності 1778 т.
04.03.2022 позивач здійснив навантаження судна СІП-1 аміачною селітрою вагою 924,45 тон зі складу ВПК-3 (ППК-3) та навантаження судна СІП-2 азофоскою (нітроаммофоскою) вагою 1704,75 тон зі складу ВПК-1 (ППК-1), який відправлено цією ж датою за допомогою т/х «Портовый-1».
На завантажений та відправлений вантаж, позивачем оформлені відповідні накладні та маніфести, а саме:
- накладна №1 від 04.03.2022 на виконання доручення №40026 про завантаження азофоски (нітроамофоски) марки NPK 15-15-15, у кількості 2992 біг-бегів, вагою 1500,18 тон;
- накладна №2 від 04.03.2022 на виконання доручення №40027 про завантаження азофоски (нітроамофоски) марки NPK 15-15-15, у кількості 408 біг-бегів, вагою 204,570 тон;
- маніфест на вантажі від 04.03.2022 про завантаження судна СІП-2 вантажем NPK 15-15-15 у кількості 3400 біг-бегів, вагою 1704,750 тон;
- накладна №1 від 04.03.2022 на виконання доручення №40029 про завантаження аміачної селітри, у кількості 1532 біг бегів, вагою 924,45 тон;
- маніфест на вантажі від 04.03.2022 про завантаження судна СІП-1 вантажем аміачною селітрою у кількості 1532 біг-бегів, вагою 924,45 тон.
На відвантажений та відправлений товар щодо азофоски (нітроаммофоски) зі складу ППК-1 у кількості 3400 біг-бегів, вагою 1704,75 тон, позивач оформив відповідні здавальні акти від 04.03.2022 та виставив відповідачу рахунок № 577/11 від 09.03.2022; при цьому між сторонами підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №577/11 від 04.03.2022.
Після завантаження вантажу на судно СІП-2 у кількості 1704,75 тон на складі ВПК-1 (ППК-1) залишився залишок вантажу азофоски (нітроаммофоски) у кількості 136,380 тон, який приймався на територію Порту за приймальним актом від 20.02.2022 №1/13-22.
В матеріалах справи також наявний договір №226КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів від 26.12.2022, укладений між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр», положення якого здебільшого збігаються з положеннями договору №11КВ-П від 23.02.2021.
У додатку №1 до договору №226КВ-П від 26.12.2022 сторонами узгоджено вартість послуг зі зберігання вантажу, зокрема, п.3.4 встановлено, що клієнт у встановлені договором терміни оплачує підприємству зберігання вантажів на відкритих та критих складах підприємства за такими ставками (дол.США/т/доба): зберігання генеральних вантажів (крім тарно-штучних, пакетних) на відкритому складі складає: 4 доби від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання, з 5 по 180-0,036, з 181 - 0,6.
На оплату послуг зі зберігання вантажу позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи:
- рахунок №8469/11 від 24.08.2023 на суму 1 490 881 грн 34 коп. за період зберігання вантажу з 20.02.2022 по 31.07.2023;
- рахунок №8885/11 від 31.08.2023 на суму 154 604 грн. за період зберігання - серпень 2023;
- рахунок №10065/11 від 30.09.2023 на суму 149 616 грн 77 коп. за період зберігання - вересень 2023.
При цьому, у всіх рахунках міститься посилання на договір від 26.12.2022 №226КВ-П.
Листом від 08.09.2023 вих.№08/09-4.1 відповідач повернув позивачу рахунок №8469/11 від 24.08.2023 на суму 1 490 881 грн 34 коп. та рахунок №8885/11 від 31.08.2023 на суму 154 604 грн із непідписаними ним актами приймання-передачі виконаних робіт та зведеними відомостями по розрахунку вартості зберігання товару у зв'язку з тим, що вищезазначені рахунки, та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складено в порушення порядку та умов передбачених договором укладеним між сторонами, а також без належних на те підстав, та з урахуванням фактичного невиконання з боку ДП «ІЗМ МТП» своїх зобов'язань за договором, зокрема передбачених п. 2.1.1.3, щодо завантаження вантажу та його перевезення з використанням флоту портового, у ТОВ «ДЛЦ» відсутні правові підстави для погодження відповідних актів та сплати вищезазначених рахунків. Також у листі повідомлено, що вищезазначений вантаж має статус речового доказу у кримінальній справі№620221500200000171 від 27.04.2022.
Листом від 04.10.2023 вих.№20-10/2023 відповідач повернув позивачу рахунок №10065/11 від 30.09.2023 на суму 149 616 грн 77 коп. із непідписаними ним актом приймання-передачі виконаних робіт та зведеними відомостями по розрахунку вартості зберігання товару у зв'язку із тим, що знаходження вантажу азофоска (нітроамофоска) марка NРК (МОР) 15:15:15 на складських площах ДП «ІЗМ МТП» є наслідком, який спричинено фактичним невиконанням з боку ДП «ІЗМ МТП» своїх зобов'язань за договором, зокрема передбачених п. 2.1.1.3, щодо завантаження вантажу та його перевезення з використанням флоту портового, що підтверджується відповідними документами, які є в наявності у ДП «ІЗМ МТП». При цьому відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що вищезазначений вантаж має статус речового доказу у кримінальній справі №620221500200000171 від 27.04.2022 питання щодо зберігання вантажу азофоска (нітроамофоска) марка NPK (МОР) 15:15:15 та компенсації витрат та таке зберігання повинно вирішуватись між ДП «ІЗМ МТП», Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, та власником відповідного майна.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2023 у справі №947/9918/23 провадження №1-кс/947/3848/23 накладено арешт з забороною розпорядження, відчуження та користування на товар - азофоска (нітроамофоска) марка NPK (МОР) 15:15:15 (відправник ПАО «Акрон» 00203789, рф, м Великий Новгород), який перебуває на складі відкритого зберігання (нова рампа) ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» ВПК № І за адресою: 68600 Одеська обл., м. Ізмаїл, Набережна Л Капікраяна, 4, відправником, країною виготовлення та країною походження якого є росія, а загальна кількість складає 272 біг-беги загальною вагою брутто 136380 кілограм.
18.10.2023 позивач за допомогою електронної пошти надіслав відповідачу відкоригований рахунок №8469-К/11 від 18.10.2023 із зазначенням про відкоригування суми за зберігання відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2023.
З наявного в матеріалах справи рахунку №8469-К/11 від 18.10.2023 вбачається, що вартість послуг зі зберігання становить 877 452 грн 59 коп. згідно договору від 26.12.2022 №226КВ-П.
Разом із відкоригованим рахунком відповідачу було надіслано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №8469-К/11 від 24.08.2023 із зведеною відомістю з рахунку вартості зберігання генеральних вантажів на дату 30.03.2023, згідно з якою з 01.01.2023 щодо вантажу нітроамофоски у кількості 136,380 тон з відкритим зберіганням застосовано ставку 1,00 дол. США, період зберігання 89 днів, усього до оплати 12 137,82 дол. США, а також в якій зазначено про раніше розраховані 315 днів зберігання.
Щодо таких 315 днів зберігання в матеріалах справи наявна зведена відомість з рахунку вартості зберігання генеральних вантажів на дату 31.12.2022, яка була надіслана позивачем відповідачу разом з рахунком №8469/11 від 24.08.2023, та повернута відповідачем позивачу листом від 08.09.2023 №08/09-4.1 та згідно з якою щодо вантажу нітроамофоски у кількості 136,380 тон з відкритим зберіганням застосовано наступні ставки вартості зберігання: 15 днів - 0,00 дол. США, 165 днів - 0,036 дол. США, 135 днів - 0,600 дол. США, разом до оплати 11 856,88 дол. США.
Листом від 24.10.2023 №23-10/2023 відповідач повернув позивачу рахунок №8469-К/11 від 18.10.2023 на суму 877 452 грн 59 коп. із непідписаними ним актом приймання-передачі виконаних робіт та зведеними відомостями по розрахунку вартості зберігання товару у зв'язку у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр» не замовляло такі послуги, а вищезазначений відкоригований рахунок, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та зведена відомість містять недостовірну інформацію та помилки, складені в порушення порядку та умов передбачених договором укладеним між сторонами, а також без належних на те підстав.
Листами від 26.01.2024 за вих.№4-01/2024 та від 12.07.2024 за вих.№12.07.2024 відповідач повідомив, що у зв'язку з тим, що у наданих позивачем документах (акти звіряння розрахунків) невірно зазначено данні, а також інформація, внесена в них, не відповідає первинним документам, оформлених сторонами, акти звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.01.2024 та станом на 01.07.2024 відповідно, повертаються позивачу.
Листом від 18.12.2024 №19-12/2024 відповідач повернув акти звірки розрахунків станом на 01.10.2024 із посиланням на те, що інформація у них не відображає фактичні взаємовідносини сторін та є недостовірною, а також не відповідає первинним документам оформленим сторонами, про що зазначено відповідачем у листах №08/09-4.1 від 08.09.2023, №20-10/2023 від 04.10.2023, №23-10/2023 від 24.10.2023, №4-01/2024 від 26.01.2024.
Під час розгляду даної справи в суді позивачем відкориговано виставлений відповідачу рахунок №8469-К/11 від 18.10.2023 та зазначено у рахунку договір від 23.01.2021 №11КВ-П та уточнений рахунок надіслано відповідачу листом від 10.01.2025 №ІХ/68-25.
При цьому у листі від 10.01.2025 №ІХ/68-25 позивачем зазначено, що Державним підприємством «Ізмаїльським морський торговельним портом» було виявлено та виправлено технічну помилку (описку) у раніше виставленому рахунку №8469-К/11 від 18.10.2023 па суму 877 452 грн 59 коп. за надані послуги ВПК-1 за відкрите зберігання, в якому помилково зазначено договір № 226 КВ-П від 26.12.2022 замість договору №11КВ-П від 23.02.2021. Зазначена описка, в свою чергу, призвела до помилкового зазначення рахунку №8469-К/11 від 18.10.2023 на суму 877 452 грн 59 коп. у акті звірки взаємних розрахунків між Державним підприємством «Ізмаїльським морський торговельним портом» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр» станом на 01.01.2024 від 31.12.2023 згідно з договором №226 КВ-П від 26.12.2022. Натомість, акт звірки взаємних розрахунків за період 2023 від 31.12.2023 згідно з договором № 11 КВ-П від 23.02.2021 не містить рахунку №8469-К/11 від 18.10.2023 на суму 877 452 грн 59 коп.
В свою чергу відповідачем надано до суду:
- підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період - 2023 рік, між сторонами у справі від 31.12.2023, який підписаний заступником директора відповідача та головним бухгалтером позивача, в якому зазначено, що заборгованість станом на 31.12.2023 відсутня;
- листування з Одеською митницею Державної митної служби України та Державним бюро розслідувань щодо можливості відвантаження спірного вантажу;
- лист Одеської митниці Державної митної служби України від 23.02.2023 №7.10-4/28.9/13/3042, яким повідомлено, що відповідно до листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві від 21.04.2022 №16-04-1171, встановлено заборону виїзду та іншого розпорядження вантажем «азофоска (Нитроаммофоска) навалом, марка NPK (МОР) 15:15:15, російського походження, кількість товарів - 136 тон, відправник: ПАТ «Акрон» 00203789 (м. Великий Новгород, рф, головний офіс - 123610, м. Москва, вул. Краснопресненська набережна, 12);
- свідоцтво про право власності на судно;
- договір №10-П про надання послуг з перевезення вантажу від 16.12.2020, укладений між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Danube Star Shipping» Ltd;
- договір транспортного експедирування №TR/21-05-2021, укладений між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Acron Switzerland AG.
Інших письмових доказів щодо спірних правовідносин матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 1 151 223 грн 37 коп., яка складається з: суми основного боргу у розмірі 877 452 грн 59 коп., суми пені у розмірі 132 644 грн 05 коп., суми штрафу 7% у розмірі 61 421 грн 68 коп., суми 3% річних у розмірі 25 761 грн 40 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 53 943 грн 65 коп.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось вище за текстом постанови, між сторонами у справі укладений договір №11КВ-П від 23.02.2021 про надання послуг з перевалки вантажів, за умовами якого позивач зобов'язується за завданням відповідача здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) і зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів відповідача в номенклатурі і обсягах, визначених в додатку №1 до договору, а також, за заявкою відповідача, надати інші послуги, пов'язані з перевалкою і зберіганням вантажів, а відповідач забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з позивача і зобов'язується своєчасно оплатити позивачу роботи (послуги).
Пункт 3.5 договору містить обов'язок відповідача оплатити вартість зберігання вантажів на складах підприємства, а саме зазначено: у разі невивезення вантажу клієнтом понад місяць, клієнт щомісячно до 10-го числа кожного місяця, що йде за звітним, на підставі рахунків підприємства оплачує вартість зберігання вантажів на складах підприємства. У разі утворення надлишків навалювальних вантажів клієнт сплачує підприємству вартість їх зберігання за тарифами, наведеними в додатку 1.
У додатку №1 до договору ставка за відкрите зберігання генеральних вантажів становить з 5 по 180 добу 0,036 дол. США, з 181 доби - 0,6 дол. США.
Термін дії вказаного договору продовжений додатковою угодою №5 від 02.12.2021 до договору та становить по 31.12.2022 включно.
Також між сторонами укладений аналогічний договір №226КВ-П від 26.12.2022 з терміном дії з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно.
Ставка вартості зберігання вантажу за договором №226КВ-П від 26.12.2022 встановлена у додатку №1 до цього договору щодо генеральних вантажів (крім тарно-штучних, пакетних) на відкритому складі складає: 4 доби від дати прийому вантажу - безоплатне зберігання, з 5 по 180-0,036 дол. США, з 181 - 0,6 дол. США.
Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не оплатив послуги із зберігання вантажу, який був прийнятий позивачем за приймальним актом №1/13-22 від 20.02.2022, саме під час дії укладеного між сторонами договору №11КВ-П від 23.02.2021 та не завантажений позивачем на судно 04.03.2022 згідно доручень відповідача на відвантаження вантажу від 26.02.2022.
Позивачем на оплату послуг зі зберігання вищезазначеного вантажу виставлялись відповідні рахунки, які із врахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2023 у справі №947/9918/23 провадження №1-кс/947/3848/23 про накладення арешту на спірний вантаж, відкориговано та виставлено рахунок №8469-К/11 від 18.10.2023 на оплату послуг за зберігання вантажу на суму 877 452 грн. 59 коп. (відкоригований), разом із актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №8469-К/11 від 24.08.2023 та зведеною відомістю з розрахунку вартості зберігання генеральних вантажів на дату 30.03.2023.
Сторони не заперечують, що відповідачем вищезазначений відкоригований рахунок, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та зведену відомість було повернуто позивачу, в тому числі з підстав того, що вони містять недостовірну інформацію та помилки, складені в порушення порядку та умов передбачених укладеним між сторонами договором, а також без належних на те підстав.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», що в даному рахунку ним допущену тільки формальну помилку, оскільки судовою колегією з'ясовано, що позивачем неправильно зазначений у відкоригованому рахунку та в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якості підстави надання послуг із зберігання вантажу інший договір №226КВ-П від 26.12.2022, тоді як вантаж був прийнятий позивачем 20.02.2022 та залишився незавантаженим на судно 04.03.2022, тобто, саме у період дії договору №11КВ-П від 23.02.2021, термін дії якого був продовжений до 31.12.2022 додатковою угодою №5 від 02.12.2021 до договору.
Тобто, була здійснена господарська операція за іншою накладною.
Судова колегія також звертає увагу, що позивач під час розгляду справи, виправив відповідний недолік, зазначивши підставою надання послуг зі зберігання 136380 тон вантажу за період з 20.02.2022 по 30.03.2023 договір №11КВ-П від 23.02.2021, який самостійно відправив в якості підстав даного позову та надіслав уточнений (виправлений) рахунок №8469-К/11 від 18.10.2023 відповідачу листом від 10.01.2025 №ІХ/68-25.
Отже, виходячи з того, що підставою надання послуг зі зберігання вантажу є договір №11КВ-П від 23.02.2021, в якому встановлені умови щодо розміру ставки за зберігання генеральних вантажів на відкритому складі, а саме: з 5 по 180 добу у розмірі 0,036 дол. США/т/доба, з 181 доби - 0,6 дол. США/т/доба, судова колегія вважає, що позивачем за період з 01.01.2023 по 20.03.2023 неправомірно застосовано ставку за зберігання вантажу в розмірі 1,00 дол.США/т/доба і висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Судова колегія зауважує, що згідно із частинами 3-4 статті ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Щодо строків оплати наданих позивачем послуг зі зберігання вантажу, господарським судом та судовою колегією враховано, що відкоригований рахунок був повернутий відповідачем позивачу неоплаченим, з підстав, які визнані судом обґрунтованими, та уточнений (виправлений) рахунок позивач надіслав відповідачу вже під час розгляду цієї справи судом 10.01.2025, а відтак, із врахуванням умов п.3.3 договору, строк оплати наданих позивачем послуг становить до 17.01.2025 і який
Отже доводи скаржника, Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», що відповідачу у січні 2025 року направлений виправлений рахунок №8469-К11 від 18.10.2023 та акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) №8469-К11 від 24.10.2023 є тим самим рахунком і у ньому лише змінено номер та дату договору судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до п. 3.3 договору №11 КВ-П від 23.02.2021оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів клієнта на поточний банківський рахунок підприємства протягом п'яти робочих днів від дати виставлення рахунку за умовами саме того договору, який був зазначений у виправленому рахунку і який визнано позивачем в якості підстави позову.
Судова колегія, перевіривши розрахунок господарського суду щодо вартості послуг зі зберігання вантажу встановила, що розрахунок є арифметично вірними, а отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення суми основного боргу 699 907 грн 28 коп. з відмовою в іншій частині в зв'язку з недоведеністю позивачем його вимог в цій частині.
Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр», стосовного того, що позивачем здійснювалось зберігання вантажу, який не було завантажено самим позивачем на виконання відповідних доручень відповідача, оскільки це не спростовує обставин надання відповідних послуг із зберігання недозавантаженого позивачем вантажу, а відтак не може бути підставою несплати наданих позивачем послуг, до того ж, це не входить до предмету доказування у даній справі. .
Крім іншого, посилання відповідача на те, що послуги із зберігання вантажу, які надані позивачем, не замовлялися відповідачем, а тому, на думку скаржника, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський логістичний центр», відсутні підстави для їх оплати, судова колегія відхиляє з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору №11КВ-П від 23.02.2021 передбачено, що за заявкою відповідача позивач надає інші послуги, які пов'язані із перевалкою та зберіганням вантажів, що не спростовано відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Несплата відповідачем суми заборгованості за договором стала підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 132 644 грн 05 коп., штрафу 7% у розмірі 61 421 грн 68 коп., 3% річних у розмірі 25 761 грн 40 коп., інфляційних втрат у розмірі 53 943 грн 65 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.4.3.4 договору передбачено, що за порушення клієнтом більш ніж на 15 (п'ятнадцять) робочих днів строків оплати, вказаних у договорі, підприємство має право стягнути з клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) робочих днів, підприємство має право стягнути з клієнта додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
В той же час, як було встановлено вище за текстом постанови, строк оплати зобов'язань відповідача за надані позивачем послуги - до 17.01.2025, тому, як вірно визначив суд першої інстанції, нарахування пені слід було здійснити саме з 18.01.2025 (перший день прострочення), отже, заявлений позивачем період прострочення - 26.10.2023 по 24.04.2024 не відповідає періоду невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, з огляду на вищевстановлені судом обставини.
Оскільки суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявленого позивачем періоду нарахування пені за таких обставин, господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Щодо розрахунку заявленого позивачем до стягнення штрафу у сумі 61 421 грн 68 коп., який здійснено з суми боргу, більшої, ніж визнано судом обґрунтованою та із врахуванням встановленого прострочення відповідача з оплати наданих послуг понад 30 робочих днів (18.01.2025 - початок прострочення + 30 робочих днів = 28.02.2025), як вірно визначив суд першої інстанції, який здійснив перерахунок та за результатами чого визначив, що належним до стягнення є сума штрафу в розмірі 48 993 грн 51 коп. з відмовою в іншій частині в зв'язку з невірним розрахунком, з чим апеляційний господарський суд погоджується.
Також, судова колегія дійшла висновку, що враховуючи вище встановлені судом обставин справи щодо виникнення прострочення відповідача з оплати наданих позивачем послуг із зберігання вантажу тальки з 18.01.2025, розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат є недоведеним, оскільки не відповідає періоду доведеного прострочення відповідача, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині судом першої інстанції відмовлено правомірно.
Посилання відповідача на суперечливі висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, судовою колегією також відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що позивачем надані докази на підтвердження обставин неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором про надання послуг з перевалки вантажів №11 КВ-П від 23.02.2021 щодо своєчасної оплати наданих послуг у сумі 699907 грн 28 коп. В іншій частині сума основного боргу за договірними зобов'язаннями у розмірі 177545 грн 31 коп. відповідними доказами не підтверджена.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи скаржників, наведені ними в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржниками не доведено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" м. Ізмаїл Одеська область та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24 не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" м. Ізмаїл Одеська область та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський логістичний центр", м. Ізмаїл Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року у справі №916/4642/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.09.2025 року.
Повний текст постанови складено 03.09.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Н.М. Принцевська