Справа № 366/2229/25
Провадження № 2/366/782/25
02.09.2025 с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Слободян Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в с-щі Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович; Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач), через свого представника, адвоката Працевитого Г.О., звернувся в суд з позовом до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - Відповідач), у якому просив:
визнати виконавчий напис № 11562, вчинений 16.06.2021 (далі - спірний виконавчий напис) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. (далі - Нотаріус) таким, що не підлягає виконанню;
стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968, 96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Позов мотивує тим, що 04.03.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено кредитний договір № 0641-4057, за умовами якого Позивачу надано кредит.
Із сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» Позивачу стало відомо про внесення його відомостей до реєстру як боржника. В подальшому Позивач уклав договір про надання правової допомоги зі своїм представником, а останній здійснивши адвокатські запити отримав інформацію про те, що виконавче провадження відкрито на підставі спірного виконавчого напису.
Позивач вважає спірний виконавчий напис таким, що здійснено з порушенням вимог законодавства, а саме через те, що Нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості за кредитним договором і в розпорядженні Нотаріуса не було нотаріального засвідченого кредитного договору.
Щодо витрат на правову допомогу, представник Позивача зазначає про те, що за умовами договору про надання правової допомоги з додатками, Позивач витратив на правову допомогу адвоката 5000 грн., що підтверджується відповідними актами.
Рух справи
15.07.2024 позовна заява надійшла до суду.
21.07.2025 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перше судове засідання в порядку письмового провадження призначене на 02.09.2025.
Позиції сторін
Представник Відповідача у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав, однак направив до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу адвоката.
Подане клопотання мотивоване тим, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є занадто завищеною. Зазначена справа не є справою значної складності, а додатки до позову однотипними для подібних справ. Крім цього, визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не звільняє Позивача від статусу боржника за укладеним кредитним договором, а сума заявлених витрат є не співмірною із сумою заборгованості. Разом з цим, представник Позивача не подав до суду належних доказів на підтвердження понесення Клієнтом витрат на правову допомогу.
Нотаріус у встановлений судом строк пояснень щодо предмета спору не подав. Ухвалу про витребування доказів не виконав: не надав суду витребувані докази та не пояснив причин їх неподання.
Приватний виконавець у встановлений судом строк пояснень щодо предмета спору не подав.
Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права
Враховуючи, що розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наданих сторонами суду доказів та за наслідками їх дослідження, судом встановлено такі фактичні обставини справи.
04.03.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено кредитний договір № 0641-4057, предметом якого є надання Позивачу кредиту у розмірі 15 000 грн. строком на 14 днів. Загальна сума до сплати з урахуванням нарахованих процентів становить 19200 грн. (а.с. 10)
16.06.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., керуючись ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМУ від 29.09.1999 № 1172, вчинив виконавчий напис , яким запропонував звернути стягнення з Позивача, який є Боржником на користь Відповідача за кредитним договором № 0641-4057 від 04.03.2021, укладеним між Позивачем та Відповідачем. Строк платежу настав, Боржником допущено прострочення платежу. Стягнення заборгованості проводиться в період з 18.03.2021 по 04.06.2021. Сума заборгованості становить 39 900 грн., з них: 15 000 грн. - за сумою кредиту; 24900 грн. - по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення виконавчого напису стягнуто 350 грн., які підлягають стягненню на користь Стягувача (Відповідача). Цей виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 11562 (а.с. 11)
13.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О., під час виконання спірного виконавчого напису винесено такі постанови: про відкриття виконавчого провадження № 66507552; про визначення і стягнення з Боржника (Позивача) мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 332 грн.; про стягнення основної винагороди у розмірі 4025 грн. (а.с. 12-17)
19.08.2021 цим же приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження з примусового виконання спірного виконавчого напису винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, які він отримує у ТОВ «МП «Альянс» (а.с. 18-19)
12.06.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Шарковим О.О. в рамках виконавчого провадження з примусового виконання спірного виконавчого напису винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, які він отримує у військовій частині НОМЕР_1 НГУ (а.с. 20-21)
Як вбачається з інформації про виконавче провадження з примусового виконання спірного виконавчого напису, виконавче провадження передано на виконання від приватного виконавця Канцедала О.О. до ОСОБА_2 (а.с. 24)
З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи їм відповідні правовідносини, суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року з наступними змінами.
Оскільки спірний виконавчий напис вчинено 16.06.2021, суд застосовує норми матеріального права, які діяли на час його вчинення.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з п. 2.3 глави 16 Порядку № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Відповідно до п. 3.2 глави 16 Порядку № 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 3.5 глави 16 Порядку № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
У свою чергу, вчиненню виконавчого напису повинен передувати сплив 30-денного строку після вимоги до боржника про усунення заборгованості.
Відповідач та Нотаріус не заперечували та не надали суду доказів направлення вимоги Позивачу про необхідність сплати заборгованості.
Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.
Згідно приписів ч. 2 ст. 265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним,такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 12.06.2015.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.
Пунктом 2 Переліку № 1172 передбачено, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, нотаріусу надаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, ВП ВС у п. 83 постанови від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, надаючи оцінку скасованій постанові КМУ № 662 в частині скасування її п. 2 дійшла до висновку, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У п. 93 цієї постанови ВП ВС зазначено таке «Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Отже, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, нотаріусу слід надавати нотаріально засвідчений кредитний договір, оскільки сам по собі його оригінал не є документом, на підставі якого такий виконавчий напис вчиняється.
Суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16.05.2018, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідач та Нотаріус не надали суду відомостей про те, що підставою для вчинення спірного виконавчого напису був нотаріально засвідчений кредитний договір, укладений між Позивачем та Відповідачем.
Викладене свідчить про недотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Як зазначено в п. 34 постанови ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Таким чином, враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності на думку суду, у цьому випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Судові витрати
Щодо стягнення суми судового збору
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Позов надіслано до суду в електронній формі, тому сплачена сума відповідає ставкам судового збору з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та її сплата підтверджується квитанцією № 4409-9425-6643-7897 (а.с. 28).
Оскільки позовна вимога, за яку сплачено судовий збір задоволена у повному обсязі, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягнення судовий збір
Щодо витрат на правову допомогу
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2021 у справі № 329/766/18 (провадження № 61-17688св20) дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц, зазначено, що Перелік документів, наведений у постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Постанова Верховного Суду від 28.09.2023 у справі 686/31892/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц .
Оцінка суду щодо витрат на правову допомогу
Представник Позивача просив стягнути з Відповідача витрати з надання правової допомоги у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, представник Позивача надав суду:
Ордер на надання правничої допомоги № 1248122 від 14.07.2025 (а.с. 6);
Договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 (а.с. 7);
Додатковий договір від 02.06.2025 до договору про надання правової допомоги, згідно з яким Позивач та Адвокат узгодили, що орієнтовний перелік послуг, що можуть бути надані є таким: консультація адвоката; написання та направлення адвокатських запитів; формування та направлення позовної заяви до суду; контроль справи у суді; направлення та подання заяв по суті справи; отримання рішення суду.
Загальна вартість цих послуг становить 5000 грн. (а.с. 7 зворот)
Інших документів представником Позивача не надано.
Представник Відповідача просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у зв'язку з ненаданням стороною Позивача документів про фактичну вартість виконаних робіт.
Надаючи оцінку наданим доказам на підтвердженням понесених Позивачем судових витрат з урахуванням складності справи та позиції при її розгляді сторін, суд приходить до такого.
Наведені вище норми цивільного процесуального законодавства та правові позиції Верховного Суду в питанні стягнення витрат на правову допомогу відрізняють поняття «попереднього» та «остаточного (фактично виконаного)» переліку робіт, наданих адвокатом.
Представник Позивача надав суду лише орієнтовний перелік послуг, які можуть бути надані під час розгляду справи, при цьому не надав суду документів про фактично виконані роботи (детального опису фактично виконаних адвокатом робіт).
Як зазначено у постанові ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у разі встановлення між адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис виконаних адвокатом робіт не є необхідним.
Однак, як вбачається зі змісту додаткового договору від 02.06.2025 (а.с. 7 зворот), Позивач та адвокат узгодили лише попередню суму та вид послуг, які можуть виконуватись під час розгляду справи судом.
У такому випадку, доказом фактично виконаних робіт адвокатом може бути опис фактично виконаних адвокатом робіт, проте такий в розпорядження суду не надано.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність представником Позивача фактичних витрат, які понесені під час розгляду справи як правова допомога адвоката, у зв'язку з чим у задоволені позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Виконавчий напис № 11562, вчинений 16.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення (02.09.2025).
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 )
Представник позивача: адвокат Працевитий Геннадій Олександрович (69035, м. Запоріжжя, вул. В. Зайцева, 4, офіс 18. РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407. Код ЄДРПОУ: 38548598)
Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (м. Київ, пр-т. Григоренка, 15, прим. 3)
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 40-у, прим. № 502, каб. 1)
Суддя Н.П. Слободян