Справа № 273/695/24
Провадження № 2/273/367/25
28 серпня 2025 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області у складі: головуючий суддя Бєлкіна Д.С., секретар судового засідання Стаднюк В.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Ковальчук Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №273/695/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків,
ОСОБА_1 звернулася до Баранівського районного суду Житомирської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 . 14.06.2022 року було виготовлено технічну документацію та встановлено межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,2500 га. та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2387 га., загалом площею 0,4887 га. Після виготовлення вищевказаної технічної документації та встановлення меж земельної ділянки, які граничать з земельною ділянкою ОСОБА_2 , позивач купила 13 бетонних стовпчиків вартістю 6500 грн. та металеву сітку довжиною 40 метрів, вартістю 4000 грн., що підтверджується товарним чеком від 11.09.2022 року , та встановила паркан, яким відгородила земельні ділянки за визначеною межею.
13.07.2023 відповідачка ОСОБА_2 винайняла двох жителів села Табори Звягельського району, а саме : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за вказівкою ОСОБА_5 поламали паркан біля належного позивачу будинку. В подальшому донька позивача ОСОБА_6 побачила , що паркан було поламано та одразу звернулась з відповідним повідомленням про вчинення злочину до сектору превенції ВПД №1 Новоград -Волинського РВП ГУНП в Житомирській області.
В ході перевірки працівниками поліції було встановлено, що 13.07.2023 відповідач ОСОБА_2 винайняла двох жителів села Табори Звягельського району, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за вказівкою ОСОБА_5 демонтували паркан, а саме зняли металеву сітку та поламали тринадцять стовпчиків біля належного позивачу будинку. Вказний факт відповідач ОСОБА_2 не заперечує.
У своїх поясненнях, наданих поліцейським, відповідач вказує про те, що позивач встановила паркан на її земельній ділянці і таким чином забрала в неї один метр землі по всій довжині земельної ділянки, а тому вона вирішила самовільно, не розібравшись в ситуації демонтувати паркан .
30.08.2023 позивач отримала повідомлення Звягельського РПВ ВПД №1, в якому вказано про те, що її звернення щодо пошкодження паркану зареєстроване в Звягельському РВП ГУНП в Житомирській області в ПКС ІПНП за №480 від 16.08.2023. В ході перевірки встановлено, що відсутні ознаки кримінального та адміністративного правопорушення , а тому рекомендовано звернутись до Баранівського районного суду з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
На неодноразові прохання позивача відшкодувати матеріальну шкоду добровільно в розмірі 10500 грн. відповідач не реагує, а тому позивач змушена звернутись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.
На думку позивача, своїми незаконними діями відповідач ОСОБА_2 завдала їй матеріальної шкоди в розмірі 10500 грн., а саме за пошкоджені стовпчики в кількості 13-шт. вартістю 500 грн. за 1-ну шт. ( 13x500=6500) та пошкоджену металеву сітку довжиною 40 метрів , ціна за один метр 100 грн. ( 100x40=4000), що в загальному буде складати (6500+4000=10500).
Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження паркану, в розмірі 10500 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн., витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3000 грн., загалом 14711,20 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує її доводи. Зазначає, що на підтвердження розміру шкоди позивачем надано товарний чек ПП «ЕВАНС» датований 11.09.2022. Однак, за даними ЄДРПОУ, відповідно до зазначених КВЕД, дане підприємство не здійснює торгівлю будівельними матеріалами.
Також, на думку відповідача, доказів, що саме придбані згідно цього чеку будівельні матеріали було використано для будівництва розібраного паркану, позивачем не надано.
Крім того, відповідач зазначає, що паркан був розібраний, тобто матеріали лишилися в неї, проте просить стягнути повну вартість матеріалів. Доказів вартості пошкоджень суду не надано. Доказів того, що саме відповідач найняла двох осіб, які розібрали паркан позивача, також не надано.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та пояснили, що особисто бачила, як ламали встановлений нею на її землі паркан двоє осіб. Стовпчики були поламані, сітку в силу похилого віку не розгортала, не знає чи вона пошкоджена. Додатково зазначила, що сама ОСОБА_2 паркан не розбивала, однак була присутня під час ламання паркану ще з двома людьми, які розбивали стовпчики і ламали огорожу.
Представник відповідач проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві. Додатково зазначила, що не вважає доказом відповідь поліції, що якби паркан був поламаний то був би склад адміністративного або кримінального правопорушення. Також, зазначила, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не викликалися в судове засідання.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшов наступних висновків.
13.06.1959 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Під час шлюбу та за спільні кошти вони побудували житловий будинок , який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами.
Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка виділялась ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру НВ-3200479982023 від 30.03.2023 та НВ-1200329102023 від 10.04.2023.
18.06.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 склали спільний заповіт подружжя , яким заповіли все своє майно де б воно не було із чого воно не складалось і взагалі все те , що буде належати їм на день смерті, на що за законом вони матимуть право (за виключенням земельних ділянок: площею 1.5492 га., площею 0,9004 га., площею 1.5485 га., площею 0,9576 га.) ОСОБА_8 , що підтверджується відповідним заповітом, копія якого долучена до матеріалів справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 07.05.2010.
На день його смерті ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована з ним в одному будинку, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Йосипівської сільської ради від 07.05.2010 №252.
Оскільки було складено спільний заповіт подружжя, спадщина відкривається лише після смерті ОСОБА_1 , а тому вона є фактичним власником та володільцем вищевказаного майна.
У червні 2022 року донька позивача ОСОБА_9 звернулась до ФОП ОСОБА_10 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
14.06.2022 року було виготовлено технічну документацію та встановлено межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га. та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2387 га., загалом площею 0,4887 га., що підтверджується відповідною технічною документацією.
При цьому, як вбачається із Протоколу погодження меж земельної ділянки від 12.09.2022, межі земельної ділянки було погоджено із ОСОБА_2 .
В подальшому, позивач придбала 13 бетонних стовпчиків вартістю 6500 грн. та металеву сітку довжиною 40 метрів, вартістю 4000 грн., що підтверджується товарним чеком від 11.09.2022 року, виданим ПП «ЕВАНС».
При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що за даними ЄДРПОУ, відповідно до зазначених КВЕД, дане підприємство не здійснює торгівлю будівельними матеріалами, оскільки згідно приписів законодавства України покупець не зобов'язаний перевіряти КВЕД продавця, особливо якщо йдеться про купівлю споживчих товарів, натомість обов'язок перевіряти діяльність продавця покладається на податкові органи, а не на покупця. В свою чергу, відповідачем не надано доказів недобросовісності позивача як покупця та неналежності поданого доказу - товарного чека.
Із пояснень позивача вбачається, що вказані стовпчики та металева сітка були використані для будівництва паркану (загорожі) між земельними ділянками позивача та відповідача.
Факт будівництва такого паркану опосередковано підтверджується довідкою ВПД №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області про розгляд повідомлення ОСОБА_1 від 30.08.2023.
Із вказаної Довідки також вбачається, що 18.08.2023 до ВПД №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 винайняла двох місцевих жителів, які поламали паркан заявниці.
В ході перевірки працівниками поліції було встановлено, що 13.07.2023 року ОСОБА_2 винайняла двох жителів села Табори Звягельського району, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за вказівкою ОСОБА_5 демонтували паркан, а саме зняли металеву сітку та поламали тринадцять стовпчиків біля належного ОСОБА_1 будинку , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
При проведенні перевірки ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 встановила паркан на її земельній ділянці і таким чином забрала в неї один метр землі по всій довжині земельної ділянки. Також пояснила, що винайняла ОСОБА_3 , яка із собою взяла ОСОБА_4 , які демонтували паркан ОСОБА_1 . При цьому, коли ОСОБА_3 намагалася вийняти бетонні стовпчики із земл вони ламалися, а ОСОБА_4 знімав металеву сітку.
Також, працівниками поліції було опитано ОСОБА_3 яка повідомила, що на прохання ОСОБА_2 демонтувала паркан ОСОБА_1 . При цьому під час демонтажу стовпчиків частина зламалися та лишилася в землі.
При цьому, суд звертає увагу, що клопотань про виклик свідків у судове засідання сторони не заявляли.
30.08.2023 за вих. №3741/221/01-23 ВПД №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 що в ході проведеної перевірки ознак адміністративного чи кримінального правопорушення не встановлено. Рекомендовано в цивільному порядку звернутися до Баранівського районного суду для відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, як випливає з статті 1166 ЦК України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Частинами 1 та 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази доводять факт заподіяння відповідачем ОСОБА_2 шкоди позивачу ОСОБА_1 , оскільки відповідач не надав належних і достовірних доказів, що шкоди завдано не з його вини, а це є його обов'язком за приписами ст..1166 ЦК України. Розмір майнової шкоди позивач також довів належними і допустимим доказами.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки відповідач не надав контррозрахунок вартості зіпсованих матеріалів (стовпчиків та металевої сітки), не надав інші докази на спростування правильності визначення вартості таких матеріалів, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності сторін за ст. 12 ЦПК України, позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає до задоволення у повному обсязі на суму 10500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позову позивачем сплачено 1211,20 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією, а відтак вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Згідно з ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу подає договір про надання правничої допомоги та квитанцію про оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн.
Заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу співмірна зі складністю справи, а тому підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами на виконання приписів ч.6 ст.137 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10500,00 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження паркану.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн витрат на судовий збір.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бєлкіна Д.С.