Справа № 201/10417/25
Провадження № 3/201/3205/2025
03 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Погрібна Н.М., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 156 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №860167 від 14.08.2025, ОСОБА_1 , 14.08.2025 близько 10 годин 30 хвилин знаходячись у торгівельному павільйоні «ВейпОніка» за адресою м. Дніпро, пр. Науки 40, здійснювала реалізацію нікотиновмісних електронних рідин без марок акцизного збору та податку, відповідальність за що передбачена, ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Особа, щодо якої розглядається адміністративне провадження в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила. Судова повістка була направлена на вказану у протоколі адресу, а також СМС повідомлення, на номер, вказаний у протоколі, яке було доставлено 22.07.2025, про що свідчить довідка сформована у системі Д-3.
Таким чином, суд вважає, що були вжиті всі можливі заходи для забезпечення присутності особи під час розгляду справи.
Судом враховано, що особа, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення достеменно знала про розгляд протоколу відносно неї Соборним районним судом міста Дніпра, не цікавилася про її хід, із заявами про відкладення розгляду справи не звертався.
Виходячи з положень ст. 268, під час відсутності особи щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, то така справа може бути розглянута лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.1, ст.245 КУпАП.
Частиною 1 статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретний Порядок обігу (серед іншого і правила торгівлі) тютюнових виробів. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Порядок обігу (серед іншого і правила торгівлі) тютюнових виробів врегульований спеціальним законом - Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX.
У даному випадку особі яка притягується до адміністративної відповідальності ставиться у провину те, що вона близько 10 годин 30 хвилин знаходячись у торгівельному повільйоні «ВейпОніка» за адресою м. Дніпро, пр. Науки 40, здійснювала реалізацію нікотиновмісних електронних рідин без марок акцизного збору та податку
На переконання суду, суть адміністративного правопорушення у протоколі не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, оскільки не розкрито зміст порушення норми Закону, а лише констатовано факт вчинення такого порушення та не зазначено, якими саме Законами України вона передбачена, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З вказаного суд убачає, що суть правопорушення викладена працівником поліції формально та не конкретизовано, вважає її такою, що викладена загальними фразами без конкретизації норм Закону.
Крім того, суд зауважує, що формулювання складу правопорушення викладене в обвинуваченні (фабулі), яке ставиться у провину особи щодо якої розглядається протокол про адміністративне правопорушення не відображає конкретних обставин вчинення нею адміністративного правопорушення, а саме: не вказано кому, у якій кількості, за якою ціною, було реалізовано рідини для електронних сигарет, вироби; засвідчення факту оплати за їх продаж; відсутність свідків по справі.
У зв'язку з чим, суд не в змозі встановити достовірно те, що особа щодо якої розглядається протокол про адміністративне правопорушення здійснювала продаж тютюнових виробів та чи отримувала за це кошти.
При цьому, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП полягає у роздрібній або оптовій, включаючи імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібній торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов'язками в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання, в тому числі, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та ГПК України дає підстави дійти висновку, що роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах дозволяється лише суб'єкту господарювання і за наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на таку торгівлю.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Тобто, суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях, а не будь-які інші особи.
На підтвердження винуватості особи щодо якої розглядається протокол про адміністративне правопорушення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП до протоколу серії ВАД № 860167 від 14.08.2025 долучено: супровідний лист, рапорт, пояснення особо щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, протокол огляду, скріншоти документів, фотознімок магазину.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_1 , складений протокол про адміністративне правопорушення за те, що ОСОБА_1 , 14.08.2025 близько 10 годин 30 хвилин знаходячись у торгівельному повільйоні «ВейпОніка» за адресою м. Дніпро, пр. Науки 40, здійснювала реалізацію нікотиновмісних електронних рідин без марок акцизного збору та податку, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Зафіксовано, що свідків та потерпілих немає, правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно.
На переконання суду, фабула у протоколі, яка зазначена працівником поліції, не відображає норму права (статтю закону), якою встановлюється заборона реалізації тютюнових виробів.
Відповідно до протоколу огляду від 14.08.2025, працівниками поліції була оглянута
пластикова банка об'ємом 50 мг, із рідиною жовтого кольору, заповнена всередині. На банці зазначено, що вказана рідина є рідиною для замішування електронних цигарок.
На переконання суду рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.05.2020; справа № 524/5741/16-а).
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд констатує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що особа щодо якої розглядається протокол про адміністративне правопорушення, дійсно здійснювала торгівлю рідиною для електронних цигарок без марок акцизного податку, оскільки матеріалами справи не зафіксовано як факту продажу саме ОСОБА_1 , таких виробів так і факту отримання останньою прибутку від їх продажу, а також відомості щодо виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, що є підтвердженням торгівлі, в матеріалах адміністративної справи відсутні.
З приводу протоколу огляду від 14.08.2025, який містить фіксацію виявлення рідини для електронних цигарок, що не містять марок акцизного податку, суд зауважує, що працівник поліції, повинен був довести, що ця продукція є саме для електронних сигарет, чого в даній справі не зроблено, оскільки жодних посилань в протоколі, що вказана суміш без марок акцизного податку були реалізована саме ОСОБА_1 , а також будь-якого експертного дослідження тютюнових виробів до справи не долучено.
Разом з тим, суд констатує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних підтверджень стосовно того, що особа щодо якої розглядається протокол про адміністративне правопорушення може відноситися до суб'єктів господарювання і самостійно здійснювала діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
При цьому, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , офіційно не працює, будь-які відомості про те, що остання є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, в матеріалах справи відсутні, а тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 , не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.156 КУпАП.
Інших доказів вини особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Суд констатує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд розглядає в межах обставин протоколу про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що вказані обставини і відомості щодо фактичних обставин правопорушення, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 156 КУпАП, не знайшли свого підтвердження доказами по справі.
Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 , та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.
Суддя Н.М.Погрібна