Номер провадження: 11-сс/813/809/25
Справа № 522/22856/24 1-кс/522/1006/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 рокупро відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскарженою ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність відповідальних осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення даних до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою ОСОБА_6 від 02.12.2024 року про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , Президентом України. На думку заявника, Президент ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 109, ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 442 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що зміст заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення не містить конкретних фактичних даних щодо дій, які б свідчили про вчинення зазначених можливих кримінальних правопорушень. Натомість, вказана заява містить припущення про ймовірне вчинення протиправних дій зазначеною особою, яке ґрунтується лише на суб'єктивному сприйнятті обставин, викладених у вказаній заяві.
Також слідчий суддя врахував, що доводів, наведених ОСОБА_6 у поданій ним заяві про вчинення кримінальних правопорушень та скарзі, недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне провадження стосовно вказаної посадової особи, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для безпідставного переслідування особи лише з огляду на суб'єктивні припущення заявника про вчинення ним протиправних дій.
Тому доводи ОСОБА_6 про бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Також слідчий суддя керувався Рішенням Конституційного суду України у справі №1-17/2003 від 10.12.2003 року, згідно із яким Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень в порядку ст.214 КПК України за його заявою від 02.12.2024 року та надати йому витяг з ЄРДР.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_6 вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; неповнотою судового розгляду; а також порушенням ст.ст. 30, 214 КПК України.
ОСОБА_6 зазначає, що він звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за його заявою від 02.12.2024 року про вчинення Президентом України ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 442 КК України, однак, слідчим суддею безпідставно було відмовлено в задоволенні його скарги.
Апелянт вказує, що повноваження ОСОБА_7 як Президента України закінчились 20.05.2024 року, отже заява ОСОБА_6 від 02.12.2024 року про скоєння кримінальних правопорушень, подана до Одеської обласної прокуратури, містить дату надходження заяви; прізвище, ім'я та по батькові заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень; попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, тобто містить усі відомості за ч.5 ст.214 КПК України.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання апеляційного суду учасники провадження не з'явились.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив здійснювати розгляд апеляційної скарги шляхом забезпечення його безпосередньої участі в залі судових засідань апеляційного суду.
Право ОСОБА_6 на участь в судовому засіданні забезпечено шляхом проведення судового засідання в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за участю ОСОБА_6 , відповідні мотиви прийнятого рішення викладені в ухвалі апеляційного суду від 01.07.2025 року.
При цьому, ОСОБА_8 був належним чином сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» була направлена копія ухвали Одеського апеляційного суду про призначення судового засідання у режимі відеоконференції для забезпечення її виконання та вручення ОСОБА_6 , разом із пам'яткою про його права та обов'язки у процесуальному статусі заявника, що підтверджується розпискою ОСОБА_6 про отримання.
За повідомленням службових осіб ДУ «Одеський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 вибув до Приморського районного суду м. Одеси, в свою чергу із заявами та клопотаннями про відкладення судового розгляду на адресу апеляційного суду він не звертався.
При цьому, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі прокурора, у зв'язку із процесуальною зайнятістю, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
За таких обставин, з метою дотримання вимог КПК України щодо розумного строку розгляду справ, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу без участі сторін провадження, оскільки подальше відкладення розгляду справи не буде відповідати положенням ст.28 КПК України.
Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за необхідне апеляційний розгляд здійснювати за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача; обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
З матеріалів судової справи вбачається, що 02.12.2024 року ОСОБА_6 звернувся до Одеської обласної прокуратури із заявою про вчинення Президентом України ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 442 КК України
Розглянувши заяву ОСОБА_6 від 02.12.2024 року про вчинення кримінальних правопорушень Одеської обласною прокуратурою було надано заявнику відповідь від 19.12.2024 року № 10-774 вих-24, відповідно до якої підстави для внесення відомостей до ЄРДР на підставі зазначеної заяви, відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 року №298).
Згідно з п.1 Глави 2 Розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПК).
Згідно матеріалів судової справи, до слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність відповідальних осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань його заяви від 02.12.2024 року про вчинення кримінального правопорушення Президентом України ОСОБА_7 .
Слідчим суддею встановлено, що доводів, наведених ОСОБА_6 у поданій ним заяві про вчинення кримінальних правопорушень та скарзі, недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне провадження стосовно вказаної посадової особи, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для безпідставного переслідування особи лише з огляду на суб'єктивні припущення заявника про вчинення ним протиправних дій.
Дослідивши зазначені доводи, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що у заяві про кримінальні правопорушення не наведено тих необхідних відомостей, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення та, які б могли бути підставами для початку досудового розслідування. Заявник не наводить об'єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) дій, надаючи суб'єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону України про кримінальну відповідальність.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне ж відкриття кримінального провадження є недопустимим, позаяк призводить до можливого порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційовано, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Артіко проти Італії» від 13.05.1980, не гарантується захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Апеляційний суд звертає увагу, що порядок усунення Президента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину, регламентується положеннями ст.111 Конституції України. У свою чергу, порядок здійснення досудового розслідування відносно Президента України врегульований Законом України «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)» за № 39-IX від 10.09.2019 року.
Крім того, апеляційний суд звертає вагу, що з моменту складення присяги Президент України користується гарантією недоторканності. Як зазначено у висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 року №3-в/2001-недоторканність певної категорії посадових осіб це не їх привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції України і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів України, Президента України, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Таким чином, право недоторканості Президента України треба розуміти як органічну складову його конституційного статусу, що має на меті забезпечення умов для реалізації покладених на нього повноважень.
Відповідно до Конституції України, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого Закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Водночас Конституцією України регламентовано, що слідчий чи прокурор не мають повноважень розпочинати досудове розслідування щодо Президента України, а такі повноваження мають тільки спеціальні тимчасові слідчі комісії, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Колегія суддів звертає увагу, що як за формою скарги (або заяви про злочин), так і за її змістом можливо побачити, що ОСОБА_6 створює штучне уявлення про порушення власних прав. Виклад умовиводів, скаржник здійснює механічно за певною, власно розробленою схемою, не маючи ані хронологічної системи, ані індивідуальних ознак події, що мала б назву кримінальне правопорушення. Висновки, які зроблені у скарзі мають абстрактні формулювання, переписані з кримінального закону.
Є очевидним, що ОСОБА_6 у даному випадку, використовує існуючі механізми Кримінального процесуального закону, які створені для захисту порядних людей, у власних егоцентричних інтересах, які не мають нічого спільного із законністю та Правовладдям.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що комплекс прав, які забезпечують людину базовими можливостями на захист у випадку їх порушення, ОСОБА_6 сприйняв як необмежену можливість до сутяжництва, у зв'язку з чим протягом тривалого часу ОСОБА_6 , вдало освоївши певні норми КПК і зрозумівши існуючий порядок подання скарг, довів власні дії із уявного захисту до необмеженого кверулянства, подаючи безліч скарг майже однакового змісту відносно, в тому числі Президента України.
З огляду на викладене, є очевидним, що ОСОБА_6 досить хибно уявив собі слова «свобода» і «право». Можливість робити все, що нам завгодно, - не вільність і не свобода, скоріше, це образливе зловживання справжньою свободою. Свобода - є право робити все, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що цими законами заборонено, то він не мав би свободи, оскільки те саме могли б робити й інші громадяни.
Тобто, баланс інтересів можливо досягти лише завдяки розумному користуванню правами, не забуваючи, що ми маємо і обов'язки перед державою, суспільством та родиною. Є очевидним, що природне право людини, тобто природна свобода людини може бути обмежена цивільним законом; більше того, таке обмеження є природньою метою законів, оскільки інакше не може бути жодного миру. Сам закон був створений для того, щоб обмежити природну свободу людей, щоб вони не шкодили, а допомагали один одному. Суспільний устрій є відношення вільних людей, які, однак, підпорядковані примусу від закону.
Не розуміння фундаментальних принципів правового порядку і призвели ОСОБА_6 до свавілля у формі кверулянства, а також така поведінка ОСОБА_6 свідчить про намагання з його боку створити надмірне навантаження як на роботу правоохоронних органів, так і судів, з метою перешкоджання їх діяльності, штучного ускладнення кримінального процесу, у якому ОСОБА_6 має статус обвинуваченого та бажання створити у певної частини суспільства уявний образ «борця» із злочинністю в органах влади.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 рокупро відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4