Справа № 523/13885/25
Провадження №2/523/5862/25
"14" серпня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м.Одеси Боков О.М., розглянувши заяву представника позивача Одеської міської ради - Танасійчук Івана Михайловича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів,
Представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів.
Разом із позовною заявою, представника позивача Одеської міської ради Танасійчук І.М. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2308483251101, шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2308483251101.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову, заявник посилається на те, що існують підстави вважати, що об'єкт нерухомого майна який являється предметом позову, буде відчужена на користь третіх осіб, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір стосовно права власності на земельну ділянку та законності будівництва об'єкта нерухомого майна, порушених відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачем заявлені майнові позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту.
Суд виходить із того, що метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача також від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.
Тому, співмірним, адекватним, достатнім та необхідним заходом забезпечення позову щодо заявлених вимог, суд вважає захід який просить позивач, у вигляді - заборони суб'єктам державної реєстрації прав, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав на наведене вище нерухоме майно.
На думку суду, застосування вищевказаного заходу забезпечення позову не порушує прав відповідачів, а лише сприятиме запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, виключить можливість відчуження чи передачі спірного майна іншим особам на час розгляду справи, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Одночасно, суд не вбачає доцільним підстав для застосування заявлених представником позивача заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна тому як забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно спірного майна вже виконають ідентичну функцію та унеможливлює його перереєстрацію відповідачем на користь третіх осіб.
За викладених обставин, суд дійшов висновків, що забезпечення позову у даній справі, в наведений вище спосіб заборони вчинення реєстраційних дій, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди як сторонам по справі, так і третім особам.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача та можливих третіх осіб. Невжиття таких заходів може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідачами, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).
Інформація щодо наявності підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.
Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-154, 259-261,353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача Одеської міської ради Танасійчука І.М. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2308483251101.
У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовити.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М.Боков