01 вересня 2025 р.Справа №160/24805/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» - адвоката Лавринович Оксани Володимирівни про забезпечення позову, -
29.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якій просить:
-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 р, якою на товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» накладений штраф за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні в сумі 128000,00 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/24805/25 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
-забезпечити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 р. № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні 78820988, відкритому Першим правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 р. № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що постановою Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» накладений штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС в сумі 128000,00 грн. Зазначена постанова отримана підприємством 27.06.2025, а вже 12.08.2025 постановою заступника начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №78820988 з примусового виконання постанови від 18.06.2025 № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС, на рахунки підприємства в банківських установах накладений арешт. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 18.06.2025 № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС. Представник позивача вважає першочерговим клопотати про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, яким є постанова відповідача від 18.06.2025 № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС, з огляду на те, що оскаржувана постанова має яскраво виражений протиправний характер, прийнята із численними порушеннями норм матеріального права. Крім того, позивач є підприємством, яке здійснює експлуатаційне обслуговування багатоквартирних будинків (керуюча компанія). Усі кошти, що надходять на рахунки підприємства - це кошти сплачені співвласниками будинків за для належного утримання спільного майна, технічного обслуговування комунікацій будинку, освітлення місць загального користування та електричне живлення ліфтів, вивезення побутових відходів. Стягнення коштів з рахунків підприємства ставить під пряму загрозу належну оплату комунальних платежів в цих будинках, тобто належне забезпечення комунальними послугами мешканців будинку. Сплата штрафу, накладеного постановою від 18.06.2025 № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС в усякому випадку ляже на плечі та гаманці співвласників будинку, оскільки отримання інших коштів, окрім як від співвласників будинку, господарська діяльність підприємства на передбачає. До того ж, штраф, накладений постановою від 18.06.2025 № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС, не має компенсаційного характеру, має на меті каральну функцію, з реалізацією якої цілком можливо зачекати на час розгляду справи про законність ухвалення такої постанови судом. За вказаних обставин, представник позивача просить задовольнити заяву у повному обсязі.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» - адвокатом Лавринович Оксаною Володимирівною заяву про забезпечення позову та докази, долучені на її обґрунтування, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, частиною четвертою статті 150 КАС України визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
При цьому, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
У спірному випадку позивач звернувся до суду із позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» накладений штраф в сумі 128000,00 грн.
За змістом заяви про забезпечення позову підставою звернення до суду є очевидна протиправність, за твердженням позивача, постанови Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025.
Як вбачається зі змісту постанови № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025, Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» встановлено строк протягом одного місяця з дня її прийняття для сплати суми штрафу та повідомлено, що дата набрання цією постановою законної сили з 18.06.2025 та постанова про накладення штрафу може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Постанова про накладення штрафу № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 прийнята на підставі частини другої статті 265 КЗпП України.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Пунктом 9 Порядку № 509 передбачено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Отже, Порядок №509 встановлює місячний строк на добровільне виконання рішення органу Держпраці та сплату штрафу, у разі несплати штрафу він підлягає стягненню органами державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Отже, оскаржувана позивачем постанова є самостійним виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 не відкрито.
У контексті з наведеним, суд враховує те, що у відповідності до частини четвертої статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Суд наголошує, що при розгляді спорів про оскарження постанов органів Держпраці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України забезпечення позову може бути виправданим за певних умов.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21 уточнила правовий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов органів Держпраці, прийнятих на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, зазначивши наступне.
«…суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред'явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову».
З позовних матеріалів встановлено, що постановою від 12.08.2025 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною відкрито виконавче провадження №78820988 з примусового виконання постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» в дохід державного бюджету адміністративного штрафу в сумі 128000,00грн.
Отже, з 12.08.2025 розпочато виконавче провадження з примусового виконання постанови, правомірність якої оскаржується позивачем в судовому порядку.
Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій передбачені статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній статті не передбачено можливість зупинити вчинення виконавчих дій у разі оскарження в судовому порядку постанов органів Держпраці про накладення штрафів.
У Законі України «Про виконавче провадження» взагалі відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний».
Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття відповідачем оскаржуваної постанови буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи №160/24805/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025, з якою він звернувся, та стверджувати на даний час про це неможливо, водночас у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволенні позовних вимог про її скасування, позивачу в майбутньому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке буде звернено стягнення при примусовому виконанні у виконавчому провадженні ВП №78820988, оскільки оскарження постанови в судовому порядку не зупиняє її дії та не зупиняє вчинення виконавчих дій.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом враховується також правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі Беєлер проти Італії, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.
Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище позивача до вирішення справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у справі у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 у виконавчому провадженні №78820988, відкритому 12.08.2025 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/24805/25.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано в майбутньому позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
При цьому вжиті заходи забезпечення є своєчасними, співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав заявника та призвести до заподіяння шкоди його правам та інтересам.
Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища заявника до набрання законної сили рішення у цій справі.
За таких обставин, заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» - адвоката Лавринович Оксани Володимирівни про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/15965/0559/НП/СП-ФС від 18.06.2025 у виконавчому провадженні №78820988, відкритому 12.08.2025 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/24805/25.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати позивачу, Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці та Першому Правобережному відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект Правобережний» (код ЄДРПОУ 43225823, місцезнаходження: 49069, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 97к.
Боржником у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44729283, місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1).
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Суддя М.М. Бухтіярова