Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1090/25
Номер провадження 1-кп/945/532/25
03 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 ;
потерпілої ОСОБА_6 ;
представника потерпілої ОСОБА_7 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12025152260000172 від 13.05.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, азербайджанця, громадянина Азербайджану, із середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, раніше не судимого, без місця реєстрації, на утриманні маючого 2 неповнолітніх дітей, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
Будучи обізнаним про те, що в країні оголошено воєнний стан, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 02.03.2025 близько 05:30 на автомобілі марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 синього кольору з металевим причепом, який на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , прибули до огородженого домоволодіння АДРЕСА_2 , будучи при цьому обізнаним про утримання ОСОБА_6 за вказаною адресою рогатої худоби. Переслідуючи прямий злочинний умисел та корисливий мотив, направлені на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, через ворота з території зазначеного домоволодіння таємно заволоділи биком, віком 4 років, який має рижо білий окрас, вагою близько 800 кг., який належить потерпілій ОСОБА_6
ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, на вищевказаному автомобілі з причепом з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 40 500 грн.
Обвинувачений у судовому засіданні винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, суду повідомив, що 02 березня 2025 року зранку із знайомим на ім'я ОСОБА_9 , прізвища не знає, на автомобілі марки «ВАЗ», який перебував у користуванні ОСОБА_9 поїхали до домоволодіння АДРЕСА_2 . Дорогу показував Ельшат, обвинувачений був за кермом. Прибувши до вищевказаної адреси, його знайомий проник до території домоволодіння через ворота, звідки вивів бика. ОСОБА_4 перебував біля автомобіля та чекав. Бика, використовуючи раніше підготовлену мотузку погрузили до причепа та вивезли. Як розпорядився ОСОБА_9 биком обвинувачений не знає, отримав за це 700 грн.
У скоєнні кримінального правопорушення розкаявся, матеріальний збиток потерпілій відшкодував, просив суворо не карати, висновки для себе зробив.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнав свою вину, надав покази та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просив суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні 24.07.2025 та її представник адвокат ОСОБА_7 не заперечували проти проведення судового розгляду у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. У зв'язку з відшкодуванням матеріальної шкоди обвинуваченим у повному обсязі, предмет спору відсутній, тому позов просили залишити без розгляду.
Обвинувачений та його захисник проти такого порядку та обсягу дослідження доказів не заперечували.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд роз'яснив учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого щодо визнання винуватості, не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.
З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла свого підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище в умовах воєнного стану.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_10 є громадянином Азербайджанської Республіки та тривалий час проживає на території України, одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Суд також враховує, що ОСОБА_10 винуватість визнав, щиро розкаявся, повністю відшкодував завдану шкоду, а тому наявні обставини, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин обтяжуючих покарання обвинуваченому судом встановлено не було.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання судом повинні враховуватись тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться відповідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, позитивну характеристику та відсутність судимостей, наявність обставин пом'якшуючих покарання, відсутність обтяжуючих обставин, досудову доповідь органу пробації та вважає можливим призначити вид основного покарання в виді позбавлення волі, в мінімальних межах визначених санкцією частини 4 ст. 185КК України, який буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами, з урахуванням особи обвинуваченого та позиції прокурора, який вважав за необхідне та просив суд призначити обвинуваченому основний вид покарання в виді позбавлення волі з іспитовим строком випробування, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до статей 75-76 КК України.
Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного висновку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, що визначено ч.5 ст.128 КПК України.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на припинення порушеного ним процесу, тобто на припинення спору з відповідачем.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Враховуючи, що позивач, яка є потерпілою від кримінального правопорушення, у судовому засіданні просила залишити без розгляду пред'явленої нею позовної заяви, так як шкода їй повністю відшкодована, що є процесуальним правом, реалізованим в межах процесуальних строків та з дотриманням принципу диспозитивності, тому суд вважає за можливе пред'явлений позов залишити без розгляду, що не суперечить засадам кримінального судочинства.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності чи інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що власник автомобілю марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 синього кольору з металевим причепом - ОСОБА_8 була обізнана про використання її автомобіля під час вчинення кримінального правопорушення, підстав для застосування ст. 96-1 КК України не має.
За таких обставин, вирішуючи долю речових доказів, якими є: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 синього кольору з металевим причепом, який на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від замку запалювання автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне повернути власнику - ОСОБА_8 , попередньо скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.05.2025.
Питання про долю інших речових доказів підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, а крім того приймає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Запобіжний захід до обвинуваченого при проведенні судового слідства не застосовувався, підстав для обрання запобіжного заходу при ухваленні вироку відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1(один) рік, та покласти обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експертів на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/115-25/5866-ТВ від 11.04.2025 у розмірі 3 565 грн 60 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.05.2025 у справі № 945/602/25, провадження № 1-кс/945/163/25, на автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 синього кольору з металевим причепом, який на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від замку запалювання автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 .
Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 синього кольору з металевим причепом, який зберігається на території ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі від замку запалювання автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2101», д/н НОМЕР_1 , які зберігаються в камері збереження речових доказів ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (спец пакет № WAR0010747) - повернути власнику - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Речовий доказ - оптичний носій інформації із відеозаписом з камер зовнішнього відеоспостереження за 02.03.2025 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, потерпілому та представнику потерпілого.
В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку у порядку ч.15 ст. 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_12
03.09.2025