Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 489/3613/25
Провадження № 2/945/1331/25
(заочне)
02 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
08 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - позивач) через свого представника Пархомчука Сергія Валерійовича в системі «Електронний суд» сформувало до Інгульського районного суду м. Миколаєва позовну заяву до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» посилалося на те, що 13.02.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 112292 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п.п. 1.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 6 000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
13.02.2020 ТОВ «ЗАЙМЕР» перерахувала грошові кошти в сумі 6 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 .
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просило суд стягнути з відповідача на свою користь: 31 200 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 25 200 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Крім того позивач просить судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп. стягнути з відповідача.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09 травня 2025 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
23 червня 2025 року вказана цивільна справа надійшла до Миколаївського районного суду Миколаївської області та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2025 року, розподілена головуючому судді Лопіній О.О.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором прийнято до провадження.
14 липня 2025 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - Пархомчуком Сергієм Валерійовичем в системі «Електронний суд» сформовано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи та просив стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмирі 10 500 грн.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не з'явився, при цьому зі змісту заяви про стягнення витрат на професійну допомогу від 14.07.2025 вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, до суду повернулись конверти з ухвалою суду про відкриття провадження та повістки на 15.07.2025 та 31.07.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
13.02.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 112292 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора KL4982. Зокрема, 13.02.2020 о 09:04:05 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (а. с. 18 на звороті).
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що всі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються шляхом підписання Сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення Кредитного договору.
За умовами пункту 1.1 Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
1.2. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 13-03-2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. 1.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. 1.5. Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.
Крім того, відповідно до підпункту2.3. Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до підпункту 5.4. Припинення або розірвання Договору не звільняє Клієнта від обов'язку повернути Товариству наданий Кредит і сплатити нараховані проценти за користування Кредитом за фактичний термін користування Кредитом в день припинення або розірвання Договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» взяті на себе зобов'язання за вказаним Кредитним договором № 112292 від 13 лютого 2020 року виконало у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит, що підтверджується, Інформаційною довідкою № 1763/02 від 25.02.2025 ТОВ «Платежі Онлайн» про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно (а. с. 24 на звороті).
Предметом договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, укладеного між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 2. Договору під правом вимоги розуміється право грошової вимоги Клієнта до Боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених Боржниками Кредитних договорів, та підтверджуються Документацією.
Визначено, що перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до цього Договору, а саме в Реєстрах Боржників.
Встановлено, що право вимоги переходить в робочий день, в який Сторони склали і підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 31 200 грн, з яких 6 000 грн за тілом кредиту та 25 200 грн - за відсотками (а. с. 22 на звороті).
Згідно виписки з особового рахунку ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», сума заборгованості за договором № 112292 від 13 лютого 2020 року становить 31 200 грн, з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 25 200 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам. ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відсотки не нараховувало.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд звертає увагу, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Приписами статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведені положення закону та зміст долученого позивачем договору факторингу та витягу з реєстру боржників, суд дійшов висновку, що позивач довів, що набув право вимоги до відповідача за договором № 112292 від 13 лютого 2020.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.
Надавши належну оцінку доказам, суд вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного Договору та перехід до позивача право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що неналежним виконанням зобов'язань за Договором відповідач порушує умови Договору, права позивача, та вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Так, згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно долученої позивачем виписки з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 , зальний розмір заборгованості складає 31 200 грн, з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 25 200 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам. Відповідач розмір заборгованості за кредитним договором не спростовував, у добровільному порядку станом на день розгляду справи не сплатив.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підписавши умови кредитного договору № 112292, відповідач погодився з його умовами, у тому числі з розміром процентів.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 10 500 грн суд враховує таке.
Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує відсутність будь-яких заперечень та клопотань зі сторони відповідача та висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року, справа № 275/150/22, провадження № 61-13766св24, зокрема: саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності».
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023 та Акту про отримання правової допомоги від 08.07.2025 в сумі 10 500 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи міститься Платіжна інструкція № 3 6710 від 20 березня 2025 року, відповідно до якого, 20 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., сплачений позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, 258, 259, ст. 264, 265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму заборгованості за кредитним Договором № 112292 від 13.02.2020 в сумі 31 200 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 25 200 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати з оплати судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 грн 00 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄРДПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул.. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ЛОПІНА